Ухвала суду № 33264379, 30.01.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Кулик С.В.

Категорія 20 Доповідач Песоцька Л.І.

У Х В А Л А

Іменем України

30 січня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Песоцької Л.І.

Ткаченко Т.Б., Гаврилової Г.Л.

при секретарі Костомановій А.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 5 листопада 2012 року у справі за її позовом до ОСОБА_4 про розподіл майна і за зустрічним позовом про усунення перешкод в користуванні власністю та вселення,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 і, посилаючись на те, що вона є власником ? частини двокімнатної квартири АДРЕСА_1, а відповідач - ?, просила припинити право власності відповідача на спірне житло і визнати за нею право власності на його частку квартири та стягнути з неї на його користь грошову компенсацію вартості його частки квартири в розмірі 47027 грн.

У травні 2012 року ОСОБА_4 звернувся із зустрічним позовом про усунення перешкод у користуванні спірною квартирою та вселення, посилаючись на відсутність у нього іншого житла і створення відповідачкою за зустрічним позовом перешкод йому у користуванні цим житлом.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 5 листопада 2012 року ОСОБА_3 у задоволені позову відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено. ОСОБА_4 вселений у спірну квартиру, ОСОБА_3 зобов'язано передати йому комплект ключів від цієї квартири.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати і ухвалити рішення, яким відмовити у задоволенні зустрічного позову і задовольнити її позов про визнання за нею права власності на спірну квартиру зі стягненням з неї на користь відповідача грошової компенсації вартості ? частини квартири, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неврахування тих обставин, що спірна квартира не підлягає розподілу, частка відповідача у праві власності на квартиру значно менша ніж її, спільне користування ними квартирою є неможливим.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення ОСОБА_3 і її представника ОСОБА_5, які підтримали доводи скарги, представника ОСОБА_4 ОСОБА_6, яка просила відхилити скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

У відповідності з вимогами ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником 3/4 частини квартири АДРЕСА_1 на підставі договору довічного утримання від 15 листопада 2006 року, ОСОБА_4 - власником 1/4 частини цієї квартири на підставі рішення суду від 5 березня 2012 року. Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 23 серпня 2012 року виділ ? частини квартири в натурі з утворенням двох ізольованих квартир є неможливим, ринкова вартість спірної квартини становить 196186 гривень.

Відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні позову, суд виходив з того, що ОСОБА_4 не має іншого житла і не згодний отримати грошову компенсацію вартості своєї частки у квартирі та, що ОСОБА_3 не внесла вартість його частки на депозитний рахунок суду. З висновком суду не можна не погодитись.

Зі справи вбачається, що спірна двокімнатна квартира у 1981 році була надана у користування ОСОБА_4 та його батькам, ОСОБА_7 і ОСОБА_8. У 1994 році батьки відповідача, який на той час вибув з квартири, приватизували квартиру і отримали свідоцтво про право власності на квартиру. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 відповідач фактично прийняв спадщину. 15 листопада 2006 року ОСОБА_7 уклав з ОСОБА_3 договір довічного утримання, за яким передав їй у власність спірну квартиру, а ІНФОРМАЦІЯ_2 він помер.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 5 березня 2012 року встановлено факт прийняття ОСОБА_4 спадщини після смерті матері, ОСОБА_8; визнано частково недійсними свідоцтво про право на спадщину на ім'я ОСОБА_7 та договір довічного утримання, укладений між ним та ОСОБА_3, визнано за ОСОБА_7 право власності на ? частину спірної квартири (а.с.5-6).

У зв'язку з відсутністю житла ОСОБА_4 проживав та був зареєстрований у Маріупольському міському центрі обліку та реінтеграції по АДРЕСА_2 (а.я.58), в теперішній час він прописаний за адресою спірної квартири.

Згідно ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

З урахуванням того, що ОСОБА_4 є власником ? частини спірної квартири, що не можна визнати незначною часткою; іншого житла він не має і є соціально незахищеною особою, суд обґрунтовано відмовив у задоволені позову про припинення його права власності на спірну квартиру.

Правильно судом враховано і те, що позивачкою не виконана передбачена законом умова про попереднє внесення вартості частки відповідача на депозитний рахунок суду.

Її посилання на те, що суд зобов'язаний був припинити право власності відповідача на квартиру і стягнути з неї на його користь вартість його частки, не ґрунтуються на законі.

Посилання на неможливість спільного користування ними спірною квартирою є голослівними.

Відповідно до ч. 1 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Оскільки ОСОБА_3 не визнає право власності ОСОБА_4 на спірну квартиру і чинить йому перешкоди у користуванні квартирою, суд обґрунтовано задовольнив його позов про вселення та зобов'язав її надати йому ключі від квартири.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 не надала даних у спростування висновків суду.

Рішення суду відповідає вимогам ст. ст. 10, 60, 213-214 ЦПК України, ст. ст. 365, 391 ЦК України, підстав для його скасування не встановлено.

У відповідності з вимогами ст. 88 ЦПК України, оскільки ОСОБА_3 при подачі апеляційної скарги не в повному розмірі було сплачено судовий збір (потрібно було сплатити 245,23 грн. - за позов майнового характеру та 53,65 грн. - за позов немайнового характеру, а сплачено 235 грн.), з неї на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 63,88 грн. (298,88 - 235 = 63,88).

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 5 листопада 2012 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 63,88 грн. на розрахунковий рахунок 31212206780004, код класифікації доходів бюджету 22030001, МФО 834016, Банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, ЄДРПОУ - 38033949, отримувач коштів Державний бюджет м. Донецька Ворошиловський район.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання чинності безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді

Л.І. Песоцька

Т.Б. Ткаченко

Г.Л. Гаврилова