Рішення № 33264378, 13.02.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Митрофанова Є.Г.

Категорія 27 Доповідач Песоцька Л.І.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13 лютого 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Песоцької Л.І.

Ткаченко Т.Б., Гаврилової Г.Л.

при секретарі Велигоненко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення і стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 8 листопада 2012 року,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з даним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що 10 вересня 2007 року між КБ «ПриватБанк» і фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 002В-07, відповідно до умов якого останньому було надано кредит у розмірі 290600 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,60% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 10 вересня 2009 року. З метою забезпечення виконання кредитного зобов'язання між КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_3 10 вересня 2007 року були укладені договір поруки № 002В-07/1, договір застави, за яким відповідач надав у заставу належний йому автомобіль Тоуоtа Landcruiser, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та договір іпотеки, за яким він надав в іпотеку належне йому нежитлове приміщення № 57, загальною площею 203,8 кв. м., яке розташоване по АДРЕСА_1. Боржник ОСОБА_5 належним чином не виконував своїх зобов'язань щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів, у зв'язку з чим на 21 вересня 2009 року у нього утворилася заборгованість в розмірі 558231,46 доларів США, у тому числі, 290600 доларів заборгованість за основним боргом, 153101,49 доларів США зі сплати процентів за користування кредитом, 16444,50 доларів США за комісією за користування кредитом, пеня у розмірі 71382,71 доларів США, штраф в розмірі 1000 доларів США і штраф в розмірі 26576,44 доларів США.

Посилаючись на викладене ПАТ КБ «ПриватБанк» просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 558231,46 доларів США звернути стягнення на належні ОСОБА_3 на праві власності автомобіль Тоуоtа Landcruiser та нежиле приміщення АДРЕСА_1 шляхом продажу зазначеного майна ПАТ КБ «ПриватБанк» та стягнути з ОСОБА_3 на користь банку на підставі договору поруки заборгованість за кредитним договором в розмірі 558231,46 доларів США і відшкодування витрат на сплату судового збору та інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 8 листопада 2012 року позов задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 002В-07 від 10 вересня 2007 року в сумі 558231,46 доларів США звернуто стягнення на автомобіль - модель Тоуоtа Landcruiser, рік випуску 2004, тип ТЗ: легковий універсал, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, шляхом його продажу ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, зі зняттям автомобіля з обліку в органах ДАІ України та наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» повноважень, необхідних для здійснення продажу та на нежиле приміщення № 57, загальною площею 203,8 кв. м., по АДРЕСА_1 шляхом його продажу ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності і наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» повноважень, необхідних для здійснення продажу. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № 002В-07 у розмірі 558231,46 доларів США та відшкодування витрат на сплату судового збору в розмірі 1700 грн. і інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 грн.

В апеляційних скаргах ОСОБА_3 і ОСОБА_4 просять рішення суду скасувати, ухвалити рішення, яким у задоволені позову відмовити, посилаються на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, неврахування того, що договори поруки, застави та іпотеки, укладені з відповідачем, припинили свою дію.

У судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з'явився, про розгляд справи повідомлений.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників відповідача ОСОБА_4 і ОСОБА_6, які підтримали апеляційні скарги, пояснення представника позивача Шишелової Н.В., яка заперечувала проти скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом встановлено, що 10 вересня 2007 року між акціонерним товариством КБ «ПриватБанк» та фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 002В-07, за умовами якого останньому було надано кредит в розмірі 290600 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,60% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 9 вересня 2009 року.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_5 кредитного зобов'язання 10 вересня 2007 року між КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_3 були укладені договір застави, за яким ОСОБА_3 передав у заставу автомобіль Тоуоtа Landcruiser, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1; договір іпотеки, за яким він передав в іпотеку нежитлове приміщення № 57, загальною площею 203,8 кв. м., по АДРЕСА_1 і договір поруки № 002В-07/, за яким він зобов'язався відповідати перед банком за виконання ОСОБА_5 кредитних зобов'язань у тому ж розмірі, що і боржник.

Після спливу строку повернення кредиту кредитні зобов'язання боржником не виконані, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 558231,46 доларів США, у тому числі, 290600 доларів заборгованість за основним боргом, 153101,49 доларів США зі сплати процентів за користування кредитом, 16444,50 доларів США за комісією за користування кредитом, пеня у розмірі 71382,71 доларів США, штраф в розмірі 1000 доларів США і штраф в розмірі 26576,44 доларів США.

26 травня 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» направляло ОСОБА_3 вимогу про сплату заборгованості.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив із того, що зобов'язання боржника за кредитним договором не виконані і договори поруки, застави та іпотеки, які укладені з відповідачем, є чинними. Проте з висновками суду погодитись не можна.

Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч. 3 ст. 559 ЦК України порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.

Згідно ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Частиною 1 статті 523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником.

Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 32 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при вирішенні спорів щодо виконання зобов'язань за кредитним договором у випадку смерті боржника/позичальника за наявності поручителя чи спадкоємців суди мають враховувати таке. З урахуванням положення статті 1282 ЦК спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Встановлено, що 10 вересня 2007 року між акціонерним товариством КБ «ПриватБанк» і фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 002В-07, відповідно до умов якого останньому було надано кредит у розмірі 290600 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,60% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 10 вересня 2009 року.

Кредитні зобов'язання ОСОБА_5 належно не виконував, у зв'язку з чим на 21 вересня 2009 року утворилася заборгованість в розмірі 558231,46 доларів США.

У забезпечення виконання кредитних зобов'язань боржника між КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_3 10 вересня 2007 року були укладені: договір поруки № 002В-07/1, пунктом 1 якого передбачено, що предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 своїх зобов'язань за договором № 002В-07/1 про надання кредиту від 10 вересня 2007 року; договір застави, у п.п. 1, 2 якого вказано, що відповідач передав у заставу автомобіль Тоуоtа Landcruiser у забезпечення виконання зобов'язань позичальника фізичної особи підприємця ОСОБА_5, що випивають з кредитного договору від 10 вересня 2007 року № 002В-07; договір іпотеки, у п. п. 1, 2 якого вказано, що предметом іпотеки є надання іпотекодавцем в іпотеку нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 у забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором № 002В-0 ОСОБА_5, перед іпотекодержателем (а.с. 28, 33, 35 т.1).

4 вересня 2011 року ОСОБА_5 помер (а.с.28 т.2).

11 листопада 2011 року проведена державна реєстрація припинення його підприємницької діяльності у зв'язку зі смертю.

Згідно даним Четвертої маріупольської державної нотаріальної контори ПАТ КБ «ПриватБанк» пред'явив претензію до спадкоємців ОСОБА_5 про наявність заборгованості останнього в розмірі 726667,06 доларів США, на підставі якої заведена спадкова справа до майна ОСОБА_5

Згідно ст. 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Зазначена норма закону поширює на фізичних осіб - підприємців правовий режим, аналогічний до режиму юридичних осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність. Однак із встановленого правила можливі винятки, що передбачені законодавством або випливають із суті відносин. Зокрема, у разі смерті фізичної особи - підприємця зобов'язання щодо виплати грошових зобов'язань не припиняються, а переходять до спадкоємців.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб спадкоємців. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Поручитель приймає на себе зобов'язання відповідати за виконання кредитного договору за боржника (статті 553 - 554 ЦК), а також за будь-якого боржника в разі переводу боргу чи смерті боржника, якщо таке зазначено у договорі поруки.

Відповідно до статті 523 ЦК порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником, а згідно зі статтею 607 ЦК зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна зі сторін не відповідає.

Таким чином, на поручителів може бути покладено відповідальність за порушення боржником обов'язку щодо виконання зобов'язання за кредитним договором у випадку смерті позичальника лише за наявності у позичальника правонаступника, який прийняв спадщину, та згоди поручителя відповідати за будь-якого нового боржника, зафіксоване в тому числі у договорі поруки.

Як вбачається зі справи, умовами договорів поруки, застави та іпотеки, які були укладені між КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 10 вересня 2007 року, не передбачено згоди поручителя, іпотекодавця та заставодавця - відповідача ОСОБА_3 відповідати за виконання кредитного договору за будь-якого боржника у разі смерті боржника ОСОБА_5 Проти задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на заставлене ним майно він заперечує, посилаючись, у тому числі, на смерть боржника і припинення дії укладених з ним у забезпечення кредитних зобов'язань ОСОБА_5 договорів поруки, іпотеки та застави.

Суд зазначені обставини та положення закону не врахував і помилково дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

За таких обставин рішення суду , як таке, що не відповідає вимогам ст. ст. 10, 60, 213-214 ЦПК України та положенням ст. ст. 523, 553, 559, 575, 607 ЦК України, підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

апеляційні скарги ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 8 листопада 2012 року скасувати.

У задоволені позову публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмети іпотеки та застави за договорами іпотеки та застави від 10 вересня 2007 року і про стягнення заборгованості за кредитним договором № 002В-07 від 10 вересня 2007 року відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 відшкодування витрат на сплату судового збору у розмірі 1609,50 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді