Рішення № 33262248, 03.09.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "03" вересня 2013 р. Справа № 906/890/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

при секретарі судового засідання :

за участю представників сторін:

від позивача:

від відповідача:

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі з оголошеною в засіданнях суду 12 , 16 та 27 серпня 2013 року перервою до 03.09.13 в порядку статті 77 ГПК України справу

за позовом Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (м. Житомир)

до Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради (м. Житомир)

про стягнення 2154112,31 грн.

Позивачем Комунальним підприємством "Житомиртеплокомуненерго" пред'явлено позов до відповідача Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради про стягнення 2 154 112, 31 грн. - заборгованості, з яких: 1 946 534, 23 грн. - боргу, 191 521, 38 грн. - пені, 16 056, 70 грн. - 3% річних.

Ухвалою від 21.06.2013р. господарський суд порушив провадження у справі №906/890/13, вжив заходи по підготовці справи до розгляду.

В засіданні суду 16.08.13року позивач подав заяву № 16.08.2013р. № 3719/16 про зменшення позовних вимог про стягнення пені із суми 191 521, 38 грн. до 79 483,60 грн. В решті розмір та склад позовних вимог не змінено.

Заяву № 16.08.2013р. № 3719/16 про зменшення позовних вимог суд приймає до розгляду. З огляду на це на дату винесення рішення у справі ціна позову становить 2 042 074 ,53 грн. з якої і вирішується спір по суті

Представник позивача позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача проти розміру основного боргу 1 946 534, 23 грн. в усній формі не заперечує, однак не погоджується із розміром позовних вимог про стягнення пені та 3% річних. Зокрема за власними розрахунками відповідача 3% річних повинні становити 15 896,70 грн., а пені - 79 483,57грн.

Окрім того, відповідач просить зменшити розмір пені до максимально можливого та відстрочити виконання рішення суду у справі строком на 12 місяців.

В засіданні суду представникам сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення про часткове задоволення позову.

Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

16.03.2012року між сторонами спору укладено Договір про закупівлю послуг за державні кошти з надання послуг з постачання водяної пари і гарячої води ( включно з холодоагентами) № 523 зі строком дії до 31.12.2012р.

Згідно предмету договору позивач взяв на себе зобов'язання своєчасно надавати відповідачу у 2012 році послуги з постачання водяної пари і гарячої води включно з холодоагентами , а відповідач - своєчасно їх оплачувати за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Згідно п. 4.1 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць . Остаточний розрахунок за надані послуги відповідач зобов'язаний здійснювати до 10 числа місяця наступного за розрахунковим у безготівковій формі на розрахунковий рахунок позивача ( п. 4.2 Договору).

У п. 4.3 Договору сторони домовились, що всі платежі за надані послуги, що вносяться відповідачем на поточний рахунок позивача, погашають заборгованість попереднього періоду , при її наявності , незалежно від призначення платежу, вказаного в платіжному документі.

За несвоєчасне внесення плати із відповідача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ , що діяла у період за який сплачується пеня для бюджетних організацій ( п. п. 4.7 та 7.1 Договору).

01.01.13року між сторонами спору укладено новий Договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води № 483 строком на один рік з можливістю його наступного продовження.

Згідно предмету договору позивач взяв на себе зобов'язання своєчасно надавати відповідачу відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, а відповідач - своєчасно їх оплачувати за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Згідно п. 3.1 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць . Остаточний розрахунок за надані послуги відповідач зобов'язаний здійснювати до 10 числа місяця наступного за розрахунковим у безготівковій формі на розрахунковий рахунок позивача ( п. 3.2 Договору).

У п. 3.3 Договору сторони домовились, що всі платежі за надані послуги, що вносяться відповідачем на поточний рахунок позивача, погашають заборгованість попереднього періоду , при її наявності , незалежно від призначення платежу, вказаного в платіжному документі.

За несвоєчасне внесення плати із відповідача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ , що діяла у період за який сплачується пеня ( п. п. 3.7 та 5.1 Договору).

В ході вирішення спору встановлено, що відповідач має заборгованість перед позивачем за Договором № 523 від 16.03.2012р. в сумі 438 600,97 грн. та за Договором № 483 від 01.01.13року в сумі 1 507 933,26грн. Загалом на суму 1 946 534, 23 грн. Проти розміру основного боргу відповідач не заперечує.

За допущене відповідачем порушення грошового зобов'язання, позивач розрахував пеню в сумі 79 483,60 грн. та 3% річних в сумі 16 056,70грн.

Відповідач , здійснивши власний розрахунок зазначених позовних вимог вважає арифметично вірною суму пені 79 483, 57 грн. та 3% річних - 15 896,70 грн.

Неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання у визначені договорами строки зумовили позивача звернутися з цим позовом до суду та вимагати судового захисту.

В ході вирішення спору в судовому порядку відповідач не вчинив дій, спрямованих на відновлення порушеного права позивача.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в сукупності за правилами ст. 43 ГПК України, господарський суд прийшов до висновку частково задовольнити позовні вимоги, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що укладені між сторонами Договір № 523 від 16.03.2012р. та Договір № 483 від 01.01.13року за своєю правовою природою є договорами енергопостачання, а відтак , регулюються відповідними нормами ст.ст. 275-277 ГК України.

Відповідач як споживач зобов'язаний оплатити прийняту енергію ( ст. 275 ГК України). Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору (ч.7 ст. 276 ГК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України ( 435-15 ) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом ( абз. 2 ч.1 ст. 193 ГК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами, а зобов'язання, що виникає з його укладення має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (525, 526 ЦК України).

Належне виконання зобов'язання - це виконання зобов'язання, обумовленого, насамперед, в договорі чи акті цивільного законодавства способом, предметом, у встановлений строк та в певному місці, належній особі та належною особі.

У зв'язку з цим, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, за загальним правилом, не допускається, крім випадків, передбачених законом або самим договором (ст.193 ГК України, ст. 525 ЦК України).

Позивач взяті на себе зобов'язання за обома договорами виконав належним чином, що підтверджується наявними у справі доказами.

Відповідач прийняв надані позивачем послуги з енергопостачання за обома договорами без жодних претензій до їх кількості та якості, а також інших умов, погоджених сторонами, однак допустив прострочення в їх оплаті.

Зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг на суму 1 946 534, 23 грн. залишається невиконаним , у зв'язку з чим сума основного боргу підлягає стягненню в судовому порядку.

Неналежне виконання грошового зобов'язання зумовлює настання правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема у формі сплати неустойки.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено, зокрема, пеню (с. 1 ст. 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Визначений у Договорах розмір пені за один день прострочки та період її нарахування відповідають приписам ст. 549, 551 Цивільного кодексу України та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96ВР, яким встановлено обмеження розміру пені, що підлягає стягненню у судовому порядку подвійною обліковою ставкою НБУ та ст. 230, 232 Господарського кодексу України про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Господарський суд, з врахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, частково не погоджується з позивачем в частині застосованого ним періоду нарахування пені за прострочення сплати коштів за надані послуги з енергопостачання з огляду на наступне.

За умовами укладених договорів остаточний розрахунок за надані послуги у розрахунковому періоді відповідач зобов'язаний здійснити до 10 числа місяця наступного за розрахунковим. При цьому, як дійшов суд висновку, зазначене число цього місяця сторони спору однозначно тлумачать як останній день строку виконання грошового зобов'язання, а кожне 11 число як перший день прострочення його виконання.

Однак визначення останнього дня строку виконання грошового зобов'язання є необхідною умовою для визначення початку прострочки у його виконанні, періоду для нарахування пені та перебігу строку позовної давності для її стягнення в судовому порядку.

У ст. 253 ЦК України зазначено, що перебіг строку починається з наступного дня після календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

У ч. 5 ст. 254 ЦК України зазначено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до ст. 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції ( ч. 1 ст. 255 ЦК України).

Так, при безготівкових розрахунках обов'язок перераховувати грошові кошти за боржника покладено на банк, що несе перед ним відповідне зобов'язання, тому місцем виконання грошового зобов'язання є банк боржника, а момент його виконання є дата списання відповідної суми з кореспондуючого рахунку банку, що обслуговує боржника (ст. 198, 341 ГК і ст. 528, 623, 1088 ЦК України, Закон України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", оскільки інше в договорі не визначено.

Операційний день банку - це діяльність банку протягом робочого дня, що пов'язана з реєстрацією, перевірянням, вивірянням, обліком, контролем операцій (у тому числі прийманням від клієнтів документів на переказ і документів на відкликання та здійсненням їх оброблення, передавання та виконання) з відображенням їх у регістрах бухгалтерського обліку банку. Тривалість операційного дня встановлюється банком самостійно у внутрішньому положенні (абз. 12 п. 1.10 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою НБУ від 18.06.2003 № 254).

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження тим обставинам, що для обслуговуючого відповідача банку операційними днями є субота та неділя.

З врахуванням вище викладеного, останнім днем строку виконання грошового зобов'язання за спожиту теплову енергію у січні 2013 року буде 11.02.13р. , а в лютому 2013 року - 11.03.13р. Відповідно, першим днем прострочки в оплаті цих платежів слід вважати 12 число лютого та березня 2013 року.

За проведеним судом розрахунком обгрунтованою до стягнення є пеня в сумі 79 104,15 грн. У стягненні 379,45 грн. суд відмовляє.

За змістом частини 1 ст. 625 ЦК України боржник в будь - якому разі зобов'язаний виконати грошове зобов'язання перед своїм кредитором, а тому не звільняється від відповідальності за неможливість його виконання .

Згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки при нарахуванні 3% приписи ст. 253 та ч. 1 ст. 255 ЦК України також підлягають застосуванню для визначення початку перебігу прострочки, господарський суд, приймаючи до уваги обраний позивачем період їх нарахування в календарних днях та перевіривши здійснений ним розрахунок, погоджується із заявленою до стягнення сумою 3% - 16 056,70 грн.

В частині заявленого відповідачем клопотання зменшити розмір пені до максимально можливого на підставі п.3 ч.1 статті 83 ГПК України.

Право господарського суду зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання застосовується лише у виняткових випадках. Винятковість цих випадків є самостійним предметом судового дослідження, що випливає зі змісту диспозицій ч. 3 статті 551 ЦК України та ч.ч.1 та 2 статті 233 Господарського кодексу України.

Оцінюючи наявність чи відсутність виняткових обставин для використання права на зменшення розміру пені, яка заявлена позивачем до стягнення та визнана судом обгрунтованою у розмірі 79 104,15 грн., господарський суд враховує, що всі викладені у клопотанні доводи є аналогічними для обох сторін спору як комунальних підприємств, оскільки ціни на їх послуги є фіксованими (регульованими) та не відповідають собівартості наданих послуг , різниця в тарифах погашається за рахунок субвенцій з державного бюджету, що надходять із значним запізненням, основними споживачами їх послуг, як правило, є населення.

У зв'язку з вище викладеним, господарський суд враховує і майнові інтереси позивача, господарська діяльність якого також має збитковий характер.

З врахуванням змісту ч.2 ст. 617 ЦК України та правових позицій щодо її застосування, викладених у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р., господарський суд вважає, що пеня в сумі 79 104,15 грн., яка підлягає стягненню за цим рішенням суду не є надмірною порівняно до суми невиконаного грошового зобов'язання 1 946 534, 23 грн. та розміру збитків позивача .

У зв'язку з цим, у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені суд відмовляє.

Стосовно клопотання відповідача відстрочити виконання рішення суду у справі строком на 12 місяців.

Відповідно до п. 6 ч.1 статті 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення, є обставиною, що зумовлює обов'язкове зупинення виконавчого провадження ( ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження").

Як виклав, в подальшому, свою правову позицію Конституційний Суд України у Рішенні від 13.12.2012 № 18-рп/2012, відстрочення виконання судового рішення на певний строк, має відповідати принципу верховенства права, який дає можливість приймати рішення з врахуванням загальних принципів права: добросовісності, розумності, та справедливості (ст. 3 ЦК України) та здійснюватися у випадках і на підставі, визначених законом.

Господарський суд, з врахуванням конкретних обставин справи, прийшов до висновку скористатися наданим правом та відстрочити виконання рішення суду, оскільки боржник повинен мати реальну можливість виконання рішення суду та не зазнавати , при цьому, додаткових витрат , пов'язаних з його примусовим виконанням , у разі відсутності обставин його ухилення від добровільного виконання рішення суду у спосіб та порядку, що у ньому визначені.

Оскільки господарський суд законодавчо не обмежений будь - якими конкретними термінами відстрочки виконання рішення та враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку відстрочити виконання рішення суду у справі до 31 грудня 2013 року включно, про що зазначити в резолютивній частині рішення суду.

Щодо розподілу судового збору за наслідками вирішення цього спору.

У п. 1. ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" обумовлено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Судом враховується, що при зверненні з позовом до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 43 082,25 грн. з ціни позову - 2 154 112,31 грн. Спір вирішено по суті з нової ціни позову - 2 042 074,53 грн. , яка підлягала би оплаті судовим збором в розмірі 40 841,49 грн. Відповідно, поверненню з Державного бюджету України за ухвалою суду підлягає різниця в сумі 2 240,76 грн.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог , на відповідача покладається судовий збір в розмірі 40 833, 90 грн.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-7, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради ( ідентифікаційний код 03344065, 10005, м. Житомир, Богунський район, вулиця Черняховського, будинок 120) на користь Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради ( ідентифікаційний код 35343771, 10014, м. Житомир, Корольовський район, вулиця Київська, будинок 48):

- 1 946 534, 23 грн. основного боргу,

- 79 104,15 грн. пені,

- 16 056,70 грн. 3% річних;

- 40 833, 90 грн. судового збору .

3. У стягненні 379,45 грн. пені відмовити.

4. Відстрочити виконання рішення суду у справі № 906/890/13 від 03.09.13 року до 31 грудня 2013 року включно.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 03.09.13р.

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати: 1 - у справу, 2-3 - сторонам спору на вимогу.