Постанова № 33261138, 29.08.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2013 року Справа № 904/4581/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів: Павловського П.П. Науменка І.М.

при секретарі: Назаренко С.Г.

за участю представників:

прокурора: Зубова О.В., посвідчення №52, від 11.01.2013;

позивача: не явився;

відповідача: Альошина Я.М.- предст., дов. №юр-115/д від 11.03.2013

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (м. Київ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2013р. у справі №904/4581/13

за позовом: прокурора Петриківського району (смт. Петриківка Дніпропетровської області) в інтересах держави в особі Петриківської селищної ради Дніпропетровської області (смт. Петриківка Дніпропетровської області)

до: публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (м. Київ)

про: внесення змін до договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16 липня 2013 року (повне рішення складено 17.07.2013р.) у справі №904/4581/13 (суддя Красота О.І.) з урахуванням заяви від 16.07.2013р. задоволений позов прокурора Петриківського району (смт. Петриківка Дніпропетровської області) в інтересах держави в особі Петриківської селищної ради Дніпропетровської області (смт. Петриківка Дніпропетровської області) до публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (м. Київ) про внесення змін до пунктів 7, 9, 11 договору оренди земельної ділянки від 11.04.2006р. (державна реєстрація від 14.08.2006р. №040602300615) шляхом викладення їх в наступній редакції: «п. 7. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,6144 га, яка знаходиться за адресою смт. Петриківка, вул. Кутузова, 1а, складає 662352,48 грн. відповідно до витягу про визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки №324 від 02.07.2013 року»; «п.9 Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Річна орендна плата становить 66 235,25 грн.»; «п. 11. Орендна плата в сумі 5 519,60 грн. вноситься щомісячно до 05 числа, що настає за календарним місяцем. Орендна плата сплачується на рахунок 33219812700226 УДКУ у Петриківському районі МФО 805012, код 04339698, код оренди 130505 на Петриківську селищну раду». З відповідача в доход Державного бюджету України стягнуто 1147,00 грн. судового збору.

Відповідач - публічне акціонерне товариство «Укрнафта», не погоджуючись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2013р. у справі №904/4581/13, подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позовних вимогах. Скаржник вказав, що підставою для скасування рішення є неповне дослідження судом матеріалів справи, порушення норм матеріального і процесуального права. Враховуючи факт затвердження органом місцевого самоврядування нормативної грошової оцінки земель міста, а також законодавчу зміну ставки з орендної плати, що починаючи з 2008 року повинна становити не менше 3 % від нормативної грошової оцінки землі, ПАТ «Укрнафта» з власної ініціативи здійснило перерахунок розміру орендної плати та починаючи з 2008 року сплачувало більш ніж 4% від діючої нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Дані обставини були проігноровані судом. На думку відповідача судом не наведено обґрунтованих аргументів, що підтверджують наявність відповідних підстав та обґрунтовують правомірність зміни істотної умови договору в судовому порядку. Товариство звертає увагу на те, що судом першої інстанції не враховано рішення Петриківської селищної ради №532-VІ/24 від 20.06.2013р. «Про встановлення ставок орендної плати за оренду земельних ділянок на території Петриківської селищної ради в межах населеного пункту смт. Петриківка», яким затверджені нові ставки орендної плати. Сторона вважає, що рішення міської ради, що були підставою для внесення змін договору втратили чинність, а отже зникла і підстава позову. Крім того з посиланням на ч. 1 ст. 15 ГПК України, постанову Вищого господарського суду України «Щодо підвідомчості і підсудності справ господарським судам» №10 від 24.10.2011р. та постанову Пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна», відповідач вважає, що судом порушено правила територіальної підсудності справи. Оскільки місцезнаходження відповідача м. Київ, справа повинна була розглядатись господарським судом м. Києва.

Прокурор відзив на апеляційну скаргу не надав, але в судовому засіданні зазначив, що судове рішення є законним і обґрунтованим з підстав, викладених у рішенні суду.

Позивач - Петриківська селищна рада Дніпропетровської області, відзив на апеляційну скаргу не надала, представник позивача у судове засідання не явився і про причини неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №07149641). Беручи до уваги, що неявка представника позивача не перешкоджає перегляду справи по суті, матеріали справи є достатніми для її розгляду, справа переглядалася без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Розпорядженням в.о. голови суду №99 від 29.08.2013р. у зв'язку з перебуванням судді Лотоцької Л.О. у відпустці та керуючись ст. 4 6 ГПК України, п.п. 3.1.6,3.1.7 розділу ІІ Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України №30 від 26.11.10р. визначена для розгляду колегія суддів у складі головуючого судді Євстигнеєва О.С. (доповідач), суддів Павловського П.П., Науменка І.М.

У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Переглянувши матеріали справи, вислухавши прокурора і представника відповідача, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що між Петриківською селищною радою - Орендодавцем і відкритим акціонерним товариством «Укрнафта» (правонаступником, якого є Публічне акціонерне товариство «Укрнафта») - орендарем 11.04.2006р. на підставі рішення Петриківської селищної ради від 10.02.2006р. №419/4 був укладений договір оренди землі, за яким Орендодавець надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для ведення комерційного використання…, яка розташована на території Петриківської селищної ради смт. Петриківка, вул. Кутузова, 1а. В оренду передана земельна ділянка загальною площею 0,6144 га, з них 0,6144 га комерційного використання (під забудовою АЗС) (п.п. 1, 2 договору).

Зазначений договір зареєстрований у Дніпропетровській регіональній філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14.08.2006р за №040602300615.

Відповідно до п. 8 договір укладено на сорок дев'ять років.

В п. 7 договору зазначено, що грошова оцінка ділянки на час укладення договору не затверджена. У випадку встановлення грошової оцінки до закінчення дії договору орендна плата повинна бути відкоригована у відповідності з законом.

Сторонами визначено, що орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі. Розмір орендної плати становить 1204224,0 грн.(4,0 грн. за 1 кв.м. на рік). Річна орендна плата становить 24576,0 грн.(п. 9 договору).

Відповідно до п.п. 10, 11 договору, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексу інфляції. Орендна плата в сумі 2048,0 грн. вноситься щомісячно до 05 числа, що настає за календарним місяцем. Орендна плата сплачується на рахунок УДКУ Дніпропетровській області МФО 805012 код 04339698 на Петриківську селищну раду.

Сторонами узгоджено, що розмір орендної плати переглядається протягом трьох місяців у разі: погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.(п. 12 договору).

Як вбачається з матеріалів справи рішенням Петриківської селищної ради Петриківського району Дніпропетровської області від 12.01.2007р. №83-7/У «Про затвердження технічної документації з грошової нормативної оцінки земель населених пунктів» було затверджено грошову нормативну оцінку земель населених пунктів Петриківської селищної ради Петриківського району Дніпропетровської області згідно технічної документації, а саме: селища Петриківка.

04.02.2008р. за №313-16/У Петриківською селищною радою Петриківського району Дніпропетровської області було прийнято рішення «Щодо встановлення та затвердження розміру орендної плати», яким затверджено розмір орендної плати за земельні ділянки, зокрема 10% - для комерційного використання.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №309-VI від 03.06.2008 року в Закон України «Про оренду землі» були внесені зміни, зокрема, ч. ч. 4 та 5 ст. 21 викладені в наступній редакції: «Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю». Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині». Вказаний закон набрав чинності з моменту опублікування - з 04.06.2008 року.

В зв'язку із введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011р. (від 02.12.2010 N 2755-VI) Закон України «Про плату за землю» втратив чинність згідно ч. 2 Прикінцевих положень Кодексу. Питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 01.01.2011 року регулюється виключно Податковим кодексом України.

Згідно із статтею 287 Податкового кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з вимогами ст.21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, а також не може перевищувати для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки (ст.ст. 288.5-288.5.2 Податкового кодексу України).

Оскільки розмір річної орендної плати суперечив чинному законодавству та прийнятим рішенням Петриківської селищної ради, позивач неодноразово звертався до відповідача з листами про необхідність укласти додаткову угоду до спірного договору оренди земельної ділянки (лист №786 від 08.09.2011р. - а.с. 20, №932 від 01.11.2011р. - а.с. 23, лист №67 від 24.01.2012р. - а .с. 24), натомість згоди щодо внесення змін сторонами досягнуто не було, що і стало підставою для подання позову.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 ЦК України).

Згідно ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, положеннями спірного договору оренди та нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість внесення змін до договору, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Прокурор, з урахуванням заяви від 16.07.2013р., поданої до початку розгляду справи по суті, просив внести зміни до діючого договору оренди земельної ділянки, посилаючись на зміну розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки і опираючись на підготовлений відділом Держземагенства у Петриківському районі Дніпропетровської області витяг №324 з технічної документації про нормативну оцінку земельної ділянки, яка розташована у смт. Петриківка, вул. Кутузова, 1 і користувачем, якої є відповідач. Відповідно до витягу нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 02.07.2013р. складає 662352,48 грн.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 ЦК України).

Згідно ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Таке ж положення встановлено сторонами і в п.12.7 договору.

Отже, положеннями спірного договору оренди та нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість внесення змін до договору, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Така ж правова позиція викладена і у Постановах Верховного Суду України від 27.12.2010 року у справі № 27/15-10, від 23.05.2011 року у справі № 7/105-10(30/234-09), від 30.05.2011 року у справі №17/299-10, від 04.07.2011 року у справі № 41/81пд, від 20.11.2012 року у справі № 28/5005/640/2012.

Статтею 11128 ГПК України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Відповідно до частин 4 та 5 статті 5 Закону України «Про оцінку земель», грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно з законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Згідно частини 2 статті 12 цього Закону, нормативно-правові акти з проведення оцінки земель які розробляються з урахуванням вимог положень національних стандартів, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Нормативно грошова оцінка земельних ділянок в силу положень статті 13 названого Закону приводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Нормами статі 18 Закону України «Про оцінку земель» встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Відповідно до положень статей 20 та 23 цього Закону за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативно грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюється як витяг з технічної документації з нормативно грошової оцінки земель.

Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативно грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Витяг з технічної документації про нормативно грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Порядок проведення нормативної грошової оцінки землі урегульований «Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів», затвердженим спільним наказом Державного комітету по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Українською академією аграрних наук від 27.01.2006р. за №18/15/21/11.

Пунктом 1.3 Порядку передбачено, що нормативна грошова оцінка земель використовується для визначення розміру земельного податку… орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідачем не оскаржена і недійсною не визнавалася.

Стаття 33 Господарського кодексу України зобов'язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. В даному випадку вимоги прокурора про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, зокрема до нормативної грошової оцінки можуть бути задоволені тільки на підставі виданого у відповідності з вимогами вищезазначеного Порядку витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Отже, наданий прокурором витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним доказом в розумінні ст. 34 ГПК України.

Приписами частин 1 і 2 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Виходячи із ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відповідно ст. 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. До розмежування земель державної і комунальної власності, повноваженнями з розпорядження ними в межах населених пунктів, тобто функціями виконавчої влади, наділені міські ради (Розділ Х Перехідні положення, п.12 Земельного кодексу України).

Частина 2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, а тому у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку (п.2.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»(зі змінами і доповненнями).

Ця вимога обов'язкова як для сторін, так і для судів при розгляді справ.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду не погоджується з доводами відповідача щодо неправильного визначення судом першої інстанції територіальної підсудності справи та необхідності розгляду справи за правилами ст. 15 Господарського процесуального кодексу України за місцезнаходженням відповідача у м. Київ. Господарський суд правильно дійшов висновку про віднесення даної справи до виключної підсудності відповідно до ч. 9 ст. 16 ГПК України. Пунктом 1.6. Постанови Пленуму від 17.05.2011р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» (зі змінами і доповненнями) Вищий господарський суд України встановив, що у вирішенні спорів, що виникають у зв'язку з укладенням, зміною, розірванням, виконанням, припиненням договорів оренди земельних ділянок, інших договорів щодо користування земельними ділянками, у тому числі про стягнення заборгованості з орендної плати за договорами користування земельною ділянкою, господарським судам слід виходити з правил виключної підсудності, встановлених частиною дев'ятою статті 16 ГПК, а якщо відповідачем у справі є орган, зазначений у частині п'ятій цієї статті, то така справа підлягає розгляду в господарському суді міста Києва.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається також на рішення Петриківської селищної ради від 20.06.2013р. №532-УІ/24 «Про встановлення ставок орендної плати за оренду земельних ділянок на території Петриківської селищної ради в межах населеного пункту смт. Петриківка», п. 2 якого вирішено затвердити ставки орендної плати за оренду земельних ділянок на території Петриківської селищної ради в межах населеного пункту смт. Петриківка в розмірі згідно додатку №1. Відповідач вважає, що у зв'язку з прийняттям цього рішення попередні рішення позивача від 12.01.2007р. №83-7/У «Про затвердження технічної документації з грошової нормативної оцінки земель населених пунктів» і від 04.02.2008р. за №313-16/У «Щодо встановлення та затвердження розміру орендної плати» втратили чинність. Натомість, вивчивши матеріали справи колегія суддів встановила, що рішення Петриківської селищної ради від 20.06.2013р. №532-УІ/24 «Про встановлення ставок орендної плати за оренду земельних ділянок на території Петриківської селищної ради в межах населеного пункту смт. Петриківка» не було надано до господарського суду в якості доказу ні позивачем, ні відповідачем.

Приписами ч. 1 ст.101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Тобто, відповідач повинен довести обставини, що об'єктивно перешкоджали їй подати ці докази місцевому господарському суду.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.05.2011р № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» визначено, що відповідно до частини першої статті 101 ГПК апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

До згаданих підстав належить, зокрема, необґрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотань сторін про витребування господарським судом доказів у порядку статті 38 ГПК. У такому разі суд апеляційної інстанції за відповідним клопотанням сторони самостійно витребує необхідні додаткові докази (п. 9 Постанови).

Відповідач не навів обставин, які перешкоджали йому надати рішення Петриківської селищної ради від 20.06.2013р. №532-УІ/24 до господарського суду, матеріали справи не містять клопотань сторони про витребування доказу у порядку ст. 38 ГПК України, а отже цей доказ не може бути прийнятим судом апеляційної інстанції.

Крім того, відповідачем не надано доказів, що рішення позивача від 12.01.2007р. №83-7/У та від 04.02.2008р. за №313-16/У втратили чинність.

Колегія суддів звертає також увагу на те, що перелік додатку до рішення Петриківської селищної ради від 20.06.2013р. №532-УІ/24 не містить земель комерційного використання, що унеможливлює визначити ставку орендної плати за оренду спірної земельної ділянки саме за цим рішенням ради.

Відповідно до Українського класифікатору цільового використання землі (УКЦВЗ), затвердженого листом Держкомзему України від 24 квітня 1998 р. N 14-1-7/1205 до земель комерційного використання входять: 1.11. Комерційного використання

1.11.1. Автотехобслуговування ;

1.11.2. Оптової торгівлі та складського господарства;

1.11.3. Роздрібної торгівлі та комерційних послуг;

1.11.4. Ринкової інфраструктури ;

1.11.5. Досліджень і розробок;

1.11.6. Іншої комерційної діяльності.

Слід зазначити, що наданий доказ поданий в копії, яка належним чином не засвідчена. За вимогами ч. 2 ст. 36 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 N 55, а разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог (п.2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (зі змінами і доповненнями).

Враховуючи вищенаведене рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (м. Київ) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16 липня 2013 року у справі №904/4581/13 залишити без зміни.

(постанова виготовлена у повному обсязі 03.09.2013 року)

Головуючийсуддя: О.С.Євстигнеєв

Судді: П.П. Павловський

І.М. Науменко