Ухвала суду № 33250917, 11.03.2013, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/1452/13ц

Провадження №2/333/1324/13

Ухвала

Іменем України

27 лютого 2013 року м.Запоріжжя

Суддя Комунарського районного суду м.Запоріжжя Тучков С.С., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/3 жилого будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, третя особа - ОСОБА_3, -

в с т а н о в и в:

26 лютого 2013 року до Комунарського районного суду м.Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/3 жилого будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, третя особа - ОСОБА_3, в якій позивач просить суд розстрочити сплату судового збору, накласти арешт на жилий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, визнати за нею право власності на 1/3 жилого будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, передбачених ст.119 Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно ч.2 ст.119 Цивільного процесуального кодексу України позовна заява повинна містити: найменування суду, до якого подається заява, ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі, зміст позовних вимог, ціну позову щодо вимог майнового характеру, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування, перелік документів, що додаються до заяви.

Відповідно до ч.5 ст.119 Цивільного процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору.

На підставі ч.4 ст.119 Цивільного процесуального кодексу України позовна заява повинна відповідати іншим вимогам, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Згідно вимог ст.80 Цивільного процесуального кодексу України у позовах про визнання права власності на майно ціна позову складається з дійсної (ринкової) вартості майна на час звернення до суду.

Відповідно до підпункту «а» пункту 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.

Згідно п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» під дійсною вартістю будинку розуміється грошова сума, за яку вона може бути продана в даному населеному пункті чи місцевості на час розгляду справи.

Так як відповідно до ч.2 ст.119 Цивільного процесуального кодексу України в позовній заяві щодо вимог майнового характеру обов'язково повинна бути зазначена ціна позову, тобто тягар доказування вартості спірного майна несе позивач, тому він повинен обґрунтувати у позовній заяві вказану ним ціну позову та надати суду відповідні докази цього.

Як вбачається з матеріалів справи в порушення зазначених вимог позивач ніяких доказів вартості спірного майна на час звернення до суду не надала, на підставі чого нею була визначена ціна позову, суду не зрозуміло.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

В порушення зазначених вимог законодавства України позивачем не було сплачено судовий збір.

Підпунктом 2 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено ставку судового збору за подання заяви майнового характеру - у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік» станом на 01.01.2013 року встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1147 гривень, тобто ставка судового збору за подання заяви майнового характеру на сьогоднішній день не може бути меншою, ніж 229,40 гривень.

Клопотання позивача про розстрочку сплати судового збору у зв'язку з скрутним становищем та неможливістю на даний час сплатити кошти щодо судового збору, суд вважає безпідставним, оскільки ніяких доказів на підтвердження цього позивачем не надано, не зазначено які вона має доходи, наприклад, заробітну плату, дохід від індивідуальної трудової діяльності та підприємництва, дохід від вкладеного капіталу, пенсії, соціальні допомоги, стипендії, субсидії або інші форми державної допомоги, хто є членом її сім'ї та який середньомісячний сукупний доход її та членів сім'ї.

Таким чином, позивачу в позовній заяві треба вказати ціну позову - ринкову вартість спірної частини будинку (для чого звернутися до суб'єкта оціночної діяльності, який надасть висновок про вартість зазначеного будинку) та згідно ст.4 Закону України «Про судовий збір» сплатити судовий збір, виходячи з реальної вартості спірної частини будинку, та надати відповідні документи на підтвердження цього. У разі неможливості встановити точну ціну позову (ринкову вартість спірного майна) позивач повинен надати суду докази цього та клопотання про визначення судом попереднього розміру судового збору. У випадку звільнення від сплати судового збору, позивач повинен в позовній заяві вказати підстави звільнення та надати відповідні докази.

Крім того, до позовної заяви не додано правоустановлюючих документів на спірний будинок.

Відповідно до ст.121 Цивільного процесуального кодексу України позовна заява, подана без додержання вимог, викладених у ст.ст.119-121 Цивільного процесуального кодексу України, підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.118, 119-121 ЦПК України, суддя, -

У х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/3 жилого будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, третя особа - ОСОБА_3, - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - п'ять днів з дня отримання ним копії даної ухвали.

Роз'яснити позивачу, що якщо він у встановлений строк не усуне зазначені недоліки, то позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя С.С. Тучков