Ухвала суду № 33249889, 15.08.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2013 р.Справа № 821/567/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Шеметенко Л.П.

судді - Жука С.І.

при секретарі: Кардашові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «ДСУ-12» до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області державної податкової служби про скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне акціонерне товариство «ДСУ-12» звернулося до суду з позовом до Каховської ОДПІ Херсонської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень від 1 лютого 2013 року №№ 000022220, 0000212200 та 0000242200.

Свої позовні вимоги ПАТ «ДСУ-12» обґрунтувало незаконністю спірних рішень.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року вищенаведений позов було задоволено. Скасовано спірні рішення.

В апеляційній скарзі Каховська ОДПІ Херсонської області ДПС просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні даного позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.10 року по 30.04.10 року з контрагентом ПП "МІО" та ТОВ "БК "Київбудмонтаж" за період квітень, травень 2011 року, за наслідками якої складено акт від 18.01.13 № 4/22/03450258.

В акті перевірки було здійснено висновок про порушення позивачем п. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", та ст.ст. 203, 215, 228, 662, 656 ЦК України в частині недодержання в момент чинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, що призвело до завищення валових витрат у сумі 1117371 грн. 83 коп., заниження податку на прибуток на суму 279343 грн. за 1 півріччя 2010 року, порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.1 ст. 186 ст. 198 ПКУ по правочинах з ПП "МІО" на загальну суму 1340846 грн. 22 коп., у т.ч. ПДВ 223474 грн. 37 коп., з постачальником ТОВ "БК "Київбудмонтаж" на суму 255300 грн., у т.ч. ПДВ 42550 грн.

За наслідками перевірки Каховською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.02.13: № 000022220, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 223 474 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію на суму 44 695 грн.; № 0000212200, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 42550 грн.; № 0000242200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 279343 грн. та застосовано штрафну санкцію 69 836 грн.

У періоді, що був предметом перевірки, позивач придбавав паливо, будівельні матеріали, бітум, автопослуги у ПП "МІО" (м. Миколаїв), ТОВ "БК "Київбудмонтаж" (м. Київ), придбані матеріали використовував у виробництві асфальтобетонних сумішей, має у підпорядкування асфальто-бетонний завод, має ліцензію на створення об'єктів архітектури.

Відповідачем було виявлено завищення валових витрат на суму 1117371 грн. 83 коп. у другому кварталі 2010 року по взаємовідносинам з ПП "МІО", дане порушення призвело до заниження податку на прибуток на суму 279343 грн. за 1 півріччя 2010 року. Також було виявлено завищення податку на додану вартість в квітні 2010 року на суму 223474 грн. 37 коп. (по операціям з ПП "МІО") та завищення податку на додану вартість за травень 2011 року на суму 42550 грн. (по операціям з ТОВ "БК "Київбудмонтаж").

Основною підставою для висновку про необґрунтованість включення до валових витрат стало оформлення видаткових накладних між позивачем та ПП "МІО" з порушеннями, в них не зазначено дані про довіреність (дата та номер), відсутні відбитки печатки позивача в графі "отримав", в товарно-транспортних накладних відсутні номер автомобіля, який здійснював перевезення, прізвище, ім'я водія, не зазначено найменування автоперевізника, не вказано номера подорожнього листа, немає відбитку печатки. Такі документи не відповідають вимогам, які встановлені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тому їх не можна використовувати для формування валових витрат. Крім того, даного постачальника неможливо перевірити або здійснити зустрічну звірку внаслідок ненадання керівником ПП витребуваних податковою службою документів, відсутності його за місцезнаходженням, відсутності основних фондів, недостатності трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності.

Ці обставини підтверджуються актом Державної податкової інспекції у м. Миколаєві від 04.11.11 № 408/23-325/31043636 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "МІО", з якого вбачається, що директор ПП ОСОБА_1 отримав запит про надання документів, але у встановлений строк документи для перевірки надані не було, за податковою адресою підприємство не знайдено, орендодавець ТОВ "Акула" повідомило про розірвання договору суборенди з ПП "МІО" 31.07.11. В акті також зазначається, що ПП "МІО" в квітні 2010 року мав постачальника ТОВ "Моно Консалтинг", м. Миколаїв, (яке відсутнє за місцем реєстрації, не має основних фондів, в 2009 року -1 кварталі 2010 року не декларує діяльності, відсутні трудові ресурси, до перевірки не надано первинних документів), ТОВ "Моно Консалтинг" в свою чергу отримало товари від ПП "Восток-енерго", м. Донецьк, (відсутнє за місцезнаходженням, у стадії банкрутства, не має основних фондів, декларує поставку сільгосппродукції ТОВ "Моно Консалтинг").

Відповідачем при проведені перевірки позивача також був використаний акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 20.04.12 № 961/22-2/37143832 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "БК "Київбудмонтаж", в якому міститься посилання на висновок спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при управлінні МВС України від 26.10.11 № 423 про те, що підписи директора ОСОБА_2 в податковій звітності виконані іншою особою. Перевірити підприємство за новою адресою не можна, така адреса відсутня. За попередньою адресою, ТОВ "БК "Київбудмонтаж" ніколи не знаходилось, що підтверджується поясненням власника даного приміщення про те, що в червні 2010 р. він дійсно укладав договір з ТОВ "БК "Київбудмонтаж", яке представляв юрист, але фактично ТОВ в орендованому приміщенні не знаходилось.

Нікчемність угод між позивачем та вищевказаними постачальниками, відсутність доказів реальності поставки товарів та транспортних послуг, на думку відповідача, призвело до завищення позивачем податкового кредиту.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав. Спірні рішення відповідача ґрунтуються на неправомірності та нікчемності укладених угод щодо купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, послуг між позивачем та ПП "МІО", ТОВ "БК "Київбудмонтаж".

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", який діяв на час здійснення господарських операцій з ПП "МІО", валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 вказаного Закону України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Статтею 9 Закону України № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначались Законом України "Про податок на додану вартість", а з 01.01.11 визначаються Податковим кодексом України.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 вказаного пункту забороняється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) - чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону про ПДВ визначено, що право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічні правила формування податкового кредиту визначені ст. 198 ПКУ, відповідно до якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару витрат до складу валових витрат є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування сплачених витрат. З огляду на викладені норми Закону про ПДВ та Податкового кодексу України підставами для формування податкового кредиту є у продавця - факт відвантаження товару та отримання коштів від покупця, а у покупця - наявність належно оформленої податкової накладної та фактична сплата грошових коштів продавцю, в сумі визначеній в податковій накладній.

Також колегія суддів вважає, що для встановлення обґрунтованості формування валових витрат та декларування податкового кредиту необхідно встановити також наступні обставини: реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до валових витрат та податкового кредиту; наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності; віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку або ж призначення останніх для такого використання.

Колегія суддів не погоджується з твердженнями апелянта про нікчемність правочинів між позивачем та ПП "МІО", ТОВ "БК "Київбудмонтаж", виходячи з того, що чинним законодавством дані угоди не віднесені до нікчемних, а судових рішень щодо їх недійсності відповідач не надав, про їх відсутність відповідач не заперечує. Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені підприємством правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі позовної заяви зацікавленої особи після повного та всебічного судового розгляду. Правочини між позивачем та його постачальником є оспорюваними, тобто, є правомірними, поки їх недійсність не буде встановлена судом.

Внаслідок дослідження первинної документації позивача судом встановлено, що господарські операції позивача відповідають наведеним критеріям оцінювання, підтверджені відповідними розрахунками, а тому, підстав вважати угоди, укладені між позивачем та ПП "МІО", ТОВ "БК "Київбудмонтаж" безтоварними не вбачається.

Суд першої інстанції дослідив товарний потік придбаного товару, проаналізувавши господарську діяльність позивача, штатний розпис, наявність дозволів, сертифікатів, ліцензій, виробничих потужностей, необхідні для виготовлення асфальту, відповідної лабораторії для контролю якості, документи про використання виготовленого асфальту для ремонтних робіт доріг. Директор структурного підрозділу асфальтобетонного заводу ОСОБА_3, допитаний в якості свідка, підтвердив отримання ТМЦ від ПП "МІО", ТОВ "БК "Київбудмонтаж".

Колегія суддів зазначає, що між сторонами відсутній спір про наявність у позивача вищевикладених первинних документів: договорів, видаткових накладних, податкових накладних, товарно - транспортних накладних, розрахункових документів про сплату коштів за отриманий товар.

Що стосується неналежного оформлення деяких з первинних бухгалтерських документів - видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, на підставі яких позивач відніс витрати по придбанню товарів та автопослуг до складу валових, суд зазначає, що відповідно до ст. 9 Закону "Про бухгалтерський облік" та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердж. наказом Мінфіну від 24.05.1995 № 88, первинні документи (в т.ч. видаткова накладна) повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Така накладна завіряється підписами матеріально відповідальних осіб, наявність підписів директора та головного бухгалтера підприємства також не є обов'язковим.

Виходячи з вказаних норм, наявність відбитку печатки, зазначення реквізитів довіреності на видатковій накладній не є обов'язковим. Довіреність є додатковим документом, яким поряд з видатковою накладною оформляється відпуск (придбання) ТМЦ, на якій наявність відбитку печатки получателя (покупця) є обов'язковою.

Колегія суддів вважає, що податкова інспекція мала можливість перевірити журнал реєстрації довіреностей, який ведеться у позивача, та витяг з якого наданий суду. Встановлено видача довіреностей на ім'я ОСОБА_4 на отримання ТМЦ від ПП "МІО" та на ОСОБА_3 на отримання товарів від ТОВ "БК Київбудмонтаж".

Підприємство, яке сплатило за послуги перевезення вантажу, для віднесення вартості таких послуг до складу валових витрат повинно мати належним чином оформлені первинні транспортні документи, що підтверджують отримання здійснених послуг по перевезенню вантажу. Що стосується оформлення товарно-транспортних накладних, слід зазначити, що суд при огляді ТТН про перевезення товарів від ПП "МІО" та ТОВ "БК Київбудмонтаж" встановив їх неналежне оформлення - не зазначено автотранспортне підприємство, номер автомобіля, прізвище водія та відсутні інші відомості. Суд погоджується з доводами ОДПІ, що такі ТТН не можуть бути задіяні в якості первинних бухгалтерських документів для підтвердження витрат по сплаті автопослуг ПП "МІО" та ТОВ "БК Київбудмонтаж". При проведені перевірки інших документів, які б підтверджували витрати по автопослугам, не були надані. Неналежне оформлення ТТН за результатами виконання угод про надання транспортних послуг не дає можливості встановити ким конкретно автопослуги надавались, їх вартість, одиницю виміру, що позбавляє можливості для висновку про фактичне надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), використання підприємством у власній господарській діяльності.

Разом з тим в акті перевірки відповідачем безпідставно розширено низку документів, якими повинен підтверджуватися факт придбання товарів. Правилами ведення податкового обліку, встановленими чинним законодавством, не вимагається підтвердження витрат на придбання товарів товарно-транспортними документами про їх перевезення. Товарно-транспортна накладна - це юридичний документ, що призначений для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, ТТН підтверджує транспортні витрати, а не факт придбання товару. Наявність правильно оформлених видаткових накладних, платіжних документів є достатньо для обліку факту придбання товарів.

Доводи відповідача про те, що обґрунтованість віднесення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту нічим не підтверджена, суд не приймає до уваги через відсутність доказів. Позивач та його постачальники були на момент вчинення поставок юридичними особами, платниками ПДВ, претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб-контрагентів ОДПІ ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду не висувала. Матеріали справи свідчать, що в акті перевірки податкова інспекція не посилається на невідповідність вимогам законодавству податкових накладних ПП "МІО", ТОВ "БК Київбудмонтаж", за якими позивач формував податковий кредит, не вказує на неправильність складання позивачем податкових декларацій з ПДВ, а також не посилається на відсутність фактичної сплати позивачем у складі ціни отриманих товарів сум ПДВ, контрагенти позивача в свою чергу звітували за податкові періоди, в яких продавали товари, надавало автопослуги позивачу, відображали господарські операції з позивачем в податковій звітності та сплачували задекларовані податки.

Порушення податкового законодавства контрагентами позивача або неможливість проведення їх перевірки податковим органом не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит. ОДПІ не надала суду належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем ПП "МІО" та ТОВ "БК Київбудмонтаж" були фіктивними підприємствами, вчиняли порушення в сфері оподаткування, документували безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту, та укладали нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства. Податкова інспекція неправомірно прив'язує правовідносини ПП "МІО" та ТОВ "БК Київбудмонтаж" з їх постачальниками до діяльності позивача, ОДПІ мала перевіряти безпосередньо господарську діяльність між ПрАТ "ДСУ-12" та ПП "МІО", ТОВ "БК Київбудмонтаж". Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Законодавством України не передбачено обов'язок суб'єкта господарювання здійснювати контроль за дотриманням закону іншими платниками податків.

З акту про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "МІО" вбачається, що директор ПП "МІО", який керував підприємством в квітні 2010 року та підписував податкові накладні, видаткові накладні, договори та інші документи, не був опитаний на предмет підтвердження або спростування факту поставки товарів позивачу. Відмова ОСОБА_1, який керує ПП "МІО" з 25.07.11, від надання документів підприємства на податкову перевірку є підставою для притягнення його до відповідальності, донарахування податкових зобов'язань та вжиття відповідних заходів щодо винних осіб. Позивач не може впливати на іншого платника податків та змушувати останнього до виконання передбачених законом обов'язків платників податків. Крім того, доказів того, що ПП "МІО" продавало в квітні 2010 року позивачу товари, які в свою чергу придбавало у ТОВ "Моно Консалттинг", як стверджує відповідач в акті перевірки, суду не надано. В квітні 2010 року ПП "МІО" мало і інших постачальників, тому не виключено, що придбані позивачем товари мали інше походження.

Наданий суду акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "БК "Київбудмонтаж" від 20.04.12 суд не може прийняти в якості належного доказу, оскільки в акті не зазначено причин, з яких неможливо встановити місцезнаходження посадових осіб, яким є директор товариства ОСОБА_5 В акті не зазначено щоб він розшукувався та опитувався. З акту вбачається, що товариство знаходилось в процесі банкрутства, на момент звірки є припиненим, але не знятим з обліку. Посилання в акті на висновок експерта суд не може прийняти до уваги, тому що невідомо у зв'язку з чим призначалась експертиза, посилань на наявність кримінальних справ немає. З іншого боку, якщо досліджувався підпис колишнього директора ОСОБА_2, це означає, що він був знайдений та надав зразки свого почерку. Пояснення даного керівника немає, в акті не відображено.

Зміст актів про неможливість проведення зустрічних звірок свідчить про те, що жодного з первинних бухгалтерських та податкових документів не було використано при проведені перевірок.

Надане суду пояснення ОСОБА_6, як власника приміщення, яке орендувало ТОВ "БК Київбудмонтаж", суд оцінює критично, тому що оскільки ці пояснення не є показами свідка, даними з дотриманням вимог процесуального закону з попередженням свідка про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень. Крім того, невідомо, у зв'язку з якою справою, оперативно-розшуковою чи кримінальною, були відібрані пояснення, відсутні докази належності приміщення саме ОСОБА_6

Та обставина що у ПП "МІО", ТОВ "БК Київбудмонтаж" відсутні основні засоби, на підприємстві працює обмежена кількість осіб, не є ознакою фіктивності господарських операцій, відповідач не зміг пояснити, як саме це заважає діяльності в сфері торгівлі, посилання в акті перевірки на неможливість контрагентами позивача здійснювати господарську діяльність мають характер припущень. З акту про неможливість проведення звірки ТОВ "БК Київбудмонтаж" не вбачається джерела, з яких податкова служба встановила відсутність основних фондів, трудових ресурсів, які необхідні для господарської діяльності, відсутній аналіз податкової звітності.

Таким чином, внаслідок дослідження первинної документації позивача судом встановлено, що господарські операції позивача відповідають наведеним критеріям оцінювання, підтверджені відповідними розрахунками, а тому, підстав вважати угоди, укладені між позивачем та ПП "МІО", ТОВ "БК Київбудмонтаж" безтоварними не вбачається. Наведені в акті перевірки позивача обставини діяльності його постачальників не можуть бути причинами для зменшення валових витрат та податкового кредиту. З'ясовані обставини господарської діяльності позивача не дають підстав вважати, що головною метою позивача було одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди, за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно включено вартість придбаних товарів до складу валових витрат, а суми сплаченого в ціні товарів ПДВ до складу податкового кредиту.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень. Приймаючи до уваги викладене, рішення, в якому недійсну частину не можна відокремити, є недійсним в цілому. Суд не може визнати неправомірним та скасувати рішення податкового органу в якійсь конкретній сумі, оскільки неясно яким чином порушення при обліку автотранспортних послуг, які знайшли своє підтвердження при судовому розгляді, вплинули на загальну суму донарахованих зобов'язань. Дана обставина надасть податковому органу можливість визначити в установленому законодавством порядку дійсний розмір завищених валових витрат та заниженого податку на додану вартість, та прийняти нове рішення у зв'язку з необґрунтованим формуванням позивачем валових витрат та податкового кредиту при придбанні автопослуг.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість даного позову та наявність підстав ля його задоволення.

Частиною 1 ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «ДСУ-12» до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 1 лютого 2013 року №№ 000022220, 0000212200 та 0000242200 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Ухвала у повному обсязі виготовлена 19 серпня 2013 року

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /Л.П. Шеметенко/

/С.І. Жук/