Постанова № 33249882, 15.08.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2013 р.Справа № 821/115/13а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Шеметенко Л.П.

судді - Жука С.І.

при секретарі: Кардашові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року у справі за позовом дочірнього підприємства «Агрокомплекс Рубанівський» товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Содружество» до Великолепетиської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області державної податкової служби про скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Дочірнє підприємство «Агрокомплекс Рубанівський» товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Содружество» звернулося до суду з позовом до Великолепетиської МДПІ Херсонської області ДПС про часткове скасування податкових повідомлень-рішень від 14 червня 2011 року №№ 0000242301 та 0000252301.

Свої позовні вимоги ДП «Агрокомплекс Рубанівський» ТОВ «Група компаній «Содружество» обґрунтувало незаконністю спірних рішень.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року вищенаведений позов було задоволено. Скасовано спірні рішення.

В апеляційній скарзі Каховська ОДПІ Херсонської області ДПС просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні даного позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його задоволення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено перевірку позивача щодо дотримання вимог діючого законодавства за 2010 рік, результати якої відображені в акті від 7 червня 2011 року № 014/2301/31187041 /т. 1, а.с. 12-55/.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем, зокрема, у господарських відносинах з ПП «Мін Агро», п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», наслідком чого стало завищення податкового кредиту на 123760 гривень та п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», наслідком чого стало завищення валових витрат на 918800 гривень. Зміст порушень полягав у збільшенні валових витрат та податкового кредиту виключно на підставі первинної документації без здійснення господарських операцій в натурі з ПП «Мін Агро» (безтоварна господарська операція).

На підставі вищенаведеного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 24 червня 2011 року № 0000242301 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ на суму основного платежу у 174442,27 гривень та штрафних санкцій у 43610,57 гривень і № 0000252301 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму основного платежу у 154700 гривень та штрафних санкцій у 38675 гривень) /т. 1, а.с. 8, 10/.

В частині нарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій по господарським відношенням з ПП «Мін агро» позивач і оскаржує вищенаведені рішення відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року N 168/97-ВР передбачено (редакція чинна на час виникнення спірних правовідносин), що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року N 334/94-ВР передбачено (редакція чинна на час виникнення спірних правовідносин), що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV передбачено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, наслідком реально здійсненої господарської операції зміни майнового стану платника податків.

Статтею 1 вищенаведеного Закону передбачено, що бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Частиною 1 ст. 10 того ж Закону передбачено, що для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Частиною 1 ст. 9 того ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, наявність змін майнового стану платника податків, у зв'язку зі здійсненням господарських операцій, доводиться достовірними даними бухгалтерського обліку. Зазначена достовірність повинна підтверджуватися актами інвентаризацій, які теж є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Первинна документація сама по собі не доводить наявності змін майнового стану платника податків, а є лише підставою бухгалтерського обліку.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Таким чином, визначення об'єктів оподаткування теж здійснюється виключно на підставі сукупності достовірних даних первинної документації, бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Первинна документація сама по собі, без врахування достовірних даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності, не є підставою для обчислення об'єктів оподаткування. Складення актів інвентаризацій, як первинної документації, теж передбачено відсильною нормою вищенаведеного Закону.

Абзацом 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, визначення об'єктів оподаткування виключно на підставі первинної документації не допускається.

З пояснень позивача вбачається, що в нього взагалі не мається сукупності достовірних (підтверджених інвентаризаціями) даних первинної документації, бухгалтерського обліку та фінансової звітності на підтвердження наявності змін його майнового стану у зв'язку зі здійсненням вищенаведених господарських операцій з зазначеним контрагентом.

З урахуванням прямої заборони, встановленої вищенаведеними нормами Закону, на визначення об'єктів оподаткування (збільшення валових витрат та податкового кредиту), на підставі недостовірних даних, колегія суддів погоджується з висновком податкового органу про заниження позивачем своїх податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ.

Окрім того, колегія суддів приймає до уваги наступне.

Директора ПП «Мін Агро» було звільнено від кримінальної відповідальності (ч. 2 ст. 367 КК України - «недбале ставлення до бухгалтерських документів») за нереабілітуючими підставами (амністія) /т. 4, а.с. 94, 95/.

З наданих позивачем документів не вбачається ідентичності придбаного позивачем у зазначеного контрагента товару тому, що начебто був в подальшому реалізований іншим суб'єктам підприємницької діяльності.

На думку колегії суддів, усі вищенаведені обставини справи, як кожна окремо так і у їх сукупності, свідчать виключно про безтоварність господарської операції позивача з ПП «Мін Агро».

Отже, колегія судів не погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість даного позову та наявність підстав для його задоволення.

Пунктом 4 ст. 202 КАС України передбачено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив такі порушення норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення даної справи, внаслідок чого його постанова підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні даного позову.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року - скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позову дочірнього підприємства «Агрокомплекс Рубанівський» товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Содружество» до Великолепетиської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області державної податкової служби про часткове скасування податкових повідомлень-рішень від 14 червня 2011 року №№ 0000242301 та 0000252301 - відмовити у повному обсязі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Постанова у повному обсязі виготовлена 19 серпня 2013 року

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /Л.П. Шеметенко/

/С.І. Жук/