Постанова № 33246823, 27.08.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2013 р. Справа №805/7442/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 35 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Маслоід О.С.

при секретарі судового засідання - Вітязь Х.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного відкритого акціонерного товариства «Донецькшахтобуд»

(м. Донецьк)

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про часткове скасування рішення

за участю

представників сторін: від позивача - Куржупова Я.В.

від відповідача - Лапшенков Я.В.

ВСТАНОВИВ:

Державне відкрите акціонерне товариство «Донецькшахтобуд» (надалі позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області (надалі відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0004031705 від 08.05.2013 року з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 2367965,4 грн., у тому числі основний платіж - 1757846,92 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 610118,58 грн.

Позивачем до суду надана заява про зміну позовних вимог від 27.08.2013 року, якою позивач просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення № 0004031705 від 08.05.2013 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 610118,58 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним. Фінансові санкції за період 2011 року застосовані неправомірно, оскільки згідно вимог п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України за період з 01.01.2011 року по 31.06.2011 року застосовуються фінансові санкції у розмірі 1 грн.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог та послався на наступне. Заборгованість позивача з податку на доходи фізичних осіб виникла ще до 01.01.2011 року і станом на момент проведення перевірки становить 1757846,92 грн., тобто правопорушення виникло до 01.01.2011 року та триває до теперішнього часу, оскільки заборгованість не погашена. Фінансові санкції нараховувались станом на 01.03.2013 року.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

У квітні 2013 року відповідачем була проведена фактична перевірка позивача, за результатами якої складений відповідний акт від 15.04.2013 року за № 202/17-5/25115543.

Перевіркою встановлено, що станом на 01.03.2013 року заборгованість позивача з податку на доходи фізичних осіб складає 1757846,92 грн., яка неперерахована ним до бюджету, що є порушенням п.п. 168.1.2., 168.1.5. п. 168.1. ст. 168 Податкового кодексу України (надалі ПК України).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0004031705 від 08.05.2013 року з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 2367965,4 грн., у тому числі основний платіж у сумі 1757846,92 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50% у сумі 610118,58 грн.

Ст. 168 ПК України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Згідно ст.. 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

Аналіз наведеного доводить, що податковий агент, у визначені строки, повинен здійснювати сплату (перерахування) зазначеного податку до бюджету. Несплата (неперерахування) податку тягне за собою відповідальність у вигляді штрафу у відповідних розмірах.

З матеріалів справи вбачається наступне. Стосовно наявності заборгованості позивача по сплаті податку у сумі 1757846,92 грн. між сторонами суперечок не має, вказана сума позивачем визнана.

У 2011 році відповідачем була проведена фактична перевірка позивача за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складений акт за № 84/17-113-2 від 28.01.2011 року. Цією перевіркою виявлено, що станом на 24.01.2011 року позивач мав заборгованість з податку у сумі 1241319,99 грн. Вказаним актом перевірки до позивача були застосовані фінансові санкції згідно ст. 127 ПК України у розмірі 25% у сумі 134403 грн. на часткову суму заборгованості - 537609,76 грн. За результатами вказаної перевірки податкове повідомлення - рішення відповідачем не було прийнято, що також підтверджено сторонами під час судового розгляду справи.

Як вже зазначалося, у 2013 році відповідач знову здійснює перевірку позивача за період з 01.01.2011 року по 01.03.2013 року.

Згідно вже цього акту перевірки станом на 01.01.2011 року заборгованість позивача з податку на доходи фізичних осіб складала 1304992,68 грн. Протягом 2012 та 2013 років заборгованість збільшилась і станом на 01.03.2013 року склала 1757846,58 грн.

На залишок заборгованості з податку на доходи фізичних осіб у сумі 1220237,16 грн. відповідачем був нарахований штраф у розмірі 50%, оскільки він вважав, що позивачем повторно протягом 1095 днів було вчинене порушення - несплата (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Як вже зазначалося, за результатом перевірки у 2011році відповідачем податкове повідомлення - рішення щодо застосування фінансових санкцій у розмірі 25% не приймалось, відповідно фінансові санкції у розмірі 25% взагалі до позивача не застосовувались.

Суд не приймає до уваги, що у акті перевірки від 28.01.2011 року вказано про нарахування штрафу у розмірі 25%, оскільки згідно діючого законодавства акт перевірки не тягне за собою ніяких юридичних наслідків для позивача. Він є лише документом, у якому зафіксовані певні обставини, є одним із видів доказів, належність, допустимість та достовірність, яких оцінюється судом при розгляді справ. Акт перевірки не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно вимог ПК України фінансові санкції застосовуються не актом перевірки, а відповідним податковим повідомленням - рішенням.

За таких обставин, у наявності відсутній факт вчинення позивачем порушення - несплата (неперерахування) податку повторно протягом 1095 днів, відповідно застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 50% є неправомірним.

Суд також не приймає до уваги посилання позивача на необхідність застосування до нього за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року штрафу у вигляді 1 грн., з огляду на наступне.

У відповідності до вимог п. 7 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

У судовому засіданні позивач пояснив суду, що вважає вчинене ним порушення тривалим, тобто у вказаний період ним вчинене одне порушення і відповідно необхідно застосувати штраф у розмірі 1 грн., але при цьому, оскаржує спірне повідомлення - рішення в частині застосування фінансових санкцій на повну суму 610118,58 грн., а не за вирахуванням однієї гривні, тобто у сумі 610117,58 грн.

Суд зазначає, що у даному випадку, податок на доходи фізичних осіб сплачується податковим агентом (позивачем) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом, тобто сплата цього податку відрізняється від сплати інших податків.

Заборгованість позивача у сумі 1757846,92 грн. виникла з 01.01.2008 року та збільшується наростаючим підсумком, тобто з 01.01.2008 року позивач вчинив порушення - несплата податку і по теперішній час це порушення триває, воно не закінчується. Моментом його закінчення буде день сплати позивачем заборгованості у повній вказаній сумі.

За загальними засадами права зазначене правопорушення є триваючим.

Таким чином, у період з 1 січня по 30 червня 2011 року позивачем не було скоєно ніякого кожного порушення податкового законодавства, відповідно застосування штрафу у розмірі 1 грн. є неправомірним.

За таких обставин, суд зазначає, що правомірним є застосування до позивача фінансових санкцій (штрафу) у розмірі 25% від суми заборгованості 1757846,92 грн., що складає 439461,72 грн.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

За таких обставин, спірне податкове повідомлення - рішення в частині застосування до позивача фінансових санкцій у сумі 439461,72 грн. прийнято відповідачем правомірно, відповідно позовні вимоги у цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, спірне податкове повідомлення - рішення в частині застосування до позивача фінансових санкцій у сумі 170656,86 грн. (610118,58 - 439461,72) прийнято відповідачем необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); недобросовісно; нерозсудливо, відповідно позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З огляду за ззаначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 764 грн. 67 коп. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.

Враховуючи викладене та керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, ст. 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 08.05.2013 року за № 0004031705 в частині застосування фінансових санкцій у сумі 170656,86 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету на користь Державного відкритого акціонерного товариства «Донецькшахтобуд» судові витрати у сумі 764 грн. 67 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті та проголошено у судовому засіданні 27.08.2013 року у присутності представників сторін.

Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення виготовлено 02 вересня 2013 року.

Суддя Маслоід О.С.