Постанова № 33246776, 30.08.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2013 р. Справа № 821/2058/13-а Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Транчуковій О.С.,

за участю:

представників позивача - Заболотного В.А., Кандиби А.В.,

представника відповідача - Мірошніченка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр збереження ресурсів" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр збереження ресурсів" (далі - позивач, ТОВ "Центр збереження ресурсів") звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - ДПІ у м.Херсоні), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.03.2013 р. № 0002222200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на прибуток на 26723 грн., з яких за основним платежем на 26723 грн., та № 0002212200, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 29047 грн., з яких за основним платежем на 23238 грн., за штрафними санкціями на 5809 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі протиправних висновків акту перевірки від 12.03.2013 р. № 1571/22-4/34285520 у зв"язку з визнанням правочинів з ПП "Авірум" нікчемними. Відповідно до Податкового кодексу України головними умовами для формування валових витрат і податкового кредиту платника ПДВ є наявність належним чином складеної податкової накладної та використання придбаних за цією податковою накладною товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності платника податків. Всі зазначені вимоги для формування валових витрат та податкового кредиту підприємством виконані, тому у відповідача відсутні правові підстави для донарахування грошових зобов'язань по податку на додану вартість та податку на прибуток. Вказує на відсутність у ДПІ у м.Херсоні повноважень на визнання правочинів нікчемними. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за порушення, які допущені іншими юридичними особами, так як відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити, вказавши на те, що реальність здійснення господарських операцій з ПП "Авірум" підтверджується договором підряду, видатковими та податковими накладними, актами виконаних робіт. Тому ТОВ "Центр збереження ресурсів" правомірно сформувало валові витрати і податковий кредит по відносинам з ПП "Авірум". Визнання правочинів недійсними можливо лише судом, і не входить до повноважень податкового органу.

Представник відповідача заперечував проти позову, оскільки в ході проведення перевірки ТОВ "Центр збереження ресурсів" не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з його контрагентом ПП "Авірум", що стало підставою для нарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Позивачем не надано документів щодо транспортування товарів, а зазначений контрагент позивача не має необхідних матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарських операцій.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в період з 05.03.2013 р. по 07.03.2013 р. посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Центр збереження ресурсів" з питання підтвердження господарсько-правових відносин з ПП "Авірум" та з контрагентами-покупцями за серпень 2011 року, за результатами якої складено акт від 12.03.2013 р. № 1571/22-4/34285520.

У висновках акту перевірки зазначено, що встановлено порушення:

1. ч.1 ст.201, ч.1-6 ст.203, ст.ст.215, 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Центр збереження ресурсів" при придбанні товарів у ПП "Авірум" у серпні 2011 року;

2. п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого завищено податковий кредит, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає до сплати в бюджет на суму ПДВ 23237,73 грн.;

3. п.137.1 ст.134, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138 ПК України, в результаті чого підприємством за 3 квартали 2011 року занижено податок на прибуток, який підлягає до сплати в бюджет на суму 26723 грн.;

4. перевіркою неможливо підтвердити факт реального здійснення господарських операцій, встановлено невідповідність первинних документів нормам діючого законодавства.

При проведені перевірки відповідачем було використано акт ДПІ у м.Херсоні від 27.01.2012 р. № 293/23-2/32809763 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Авірум" з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ "Світ Імпекс" за квітень-серпень 2011 року, з ПП "Мидас Плюс" за вересень 2011 року, ПП "Альянс Строй" за вересень 2011 року. Цим актом встановлено відсутність у ПП "Авірум" необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. Податковим органом встановлено, що основним постачальником ПП "Авірум" у червні-серпні 2011 року було ТОВ "Світ Імпекс". В ході проведення оперативних заходів опитано директора ТОВ "Світ Імпекс" ОСОБА_4, який повідомив, що перереєстрував дане підприємство на себе без мети здійснення фінансово-господарської діяльності та отримання прибутку за грошову винагороду в розмірі 500 грн., придбання товарно-матеріальних цінностей та отримання послуг від ТОВ "Олві Груп", ПВКП "Агрорезерв", ФГ "Зеніт", ТОВ "7 небо", ППТК "Драйвер", ТОВ "Дівітек", ТОВ "Бізнес-Профіт", а також подальшу їх реалізацію на адресу підприємств-покупців він не здійснював, з жодним керівником підприємств ніколи не зустрічався. ДПІ у Дарницькому районі м.Києва складено довідку про неможливість проведення зустрічної звірки суб"єкта господарювання ТОВ "Олві Груп" за період з 08.07.2011 р. по 15.11.2011 р. Згідно інформації, яка міститься у довідці, відібрано пояснення у ОСОБА_7 (керівника ТОВ "Олві Груп"), який пояснив, що підприємство зареєстрував за грошову винагороду без мети здійснення фінансово-господарської діяльності. Таким чином податковим органом встановлено відсутність фактичного руху товарів та надання послуг по ланцюгу постачання інші СГД - ПП "Авірум" - ТОВ "Центр збереження ресурсів".

Крім того, ТОВ "Центр збереження ресурсів" не надало документів, що засвідчують транспортування та передачу товарів.

На підставі акту перевірки ТОВ "Центр збереження ресурсів" від 12.03.2013 р. № 1571/22-4/34285520 ДПІ у м.Херсоні винесено податкові повідомлення-рішення від 27.03.2013 р. № 0002222200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на прибуток на 26723 грн., з яких за основним платежем на 26723 грн., та № 0002212200, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 29047 грн., з яких за основним платежем на 23238 грн., за штрафними санкціями на 5809 грн.

Оцінуючи правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд виходить з встановлених фактичних обставин справи та їх узгодженість з діючими положеннями податкового законодавства.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 ПК України).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до п.201.4. ст.201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Водночас ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 №996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частиною 1 статті 45 ГК України передбачено, що майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону.

Отже, безтоварні господарські операції не призводять до реальних змін майнового стану суб'єкта господарювання та його контрагентів.

Таким чином, поставка товарів/послуг для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснена і підтверджена належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Проаналізувавши положення Податкового кодексу України, суд зазначає, що наявність належно складених первинних документів є обов'язковою, але не достатньою умовою для збільшення платником валових витрат і податкового кредиту, так як в силу умов та характеру створення не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції.

Відповідно до чинного законодавства валові витрати і податковий кредит з ПДВ можуть бути сформовані платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто за господарською операцією, котра спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов'язань суб'єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується також і іншими документами, складання яких є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

Обов'язкове встановлення факту поставки товару і надання послуг як підстави для включення сум ПДВ, вказаних в податкових деклараціях, до податкового кредиту та вартості товару без ПДВ до валових витрат, відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема, в постанові від 22.10.2010 р. у справі за позовом Приватного підприємства "Балтімор" до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно зі ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

З метою дослідження реальності вчинення господарських операцій між позивачем та ПП "Авірум" судом встановлено наступне.

Так, на підтвердження своїх доводів щодо реальності господарських операцій з вказаним контрагентом позивачем надано договір купівлі-продажу від 12.01.2009 р., договір підряду № 1/2/11 від 01.02.2011 р., видаткові накладні № РН-0000098 від 01.08.2011 р., № РН-0000098 від 15.08.2011 р., № РН-0000107 від 23.08.2011 р., № РН-0000109 від 30.08.2011 р., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.08.2011 р., податкові накладні № 7 від 01.08.2011 р., № 8 від 15.08.2011 р., № 17 від 23.08.2011 р., № 19 від 30.08.2011 р., № 20 від 31.08.2011 р.

Дослідивши зазначені документи, суд вважає, що вони не спростовують доводи відповідача про безтоварність господарських операцій ТОВ "Центр збереження ресурсів" з вищевказаним контрагентом.

Так, між позивачем та ПП "Авірум" 12.01.2009 р. було укладено договір купівлі-продажу вторсировини, п.4.1 якого передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах самовивозу Покупцем.

У судовому засіданні представники позивача пояснили, що товар доставлявся продавцем - ПП "Авірум" безпосередньо на склад ТОВ "Центр збереження ресурсів".

Допитаний в якості свідка директор ПП "Авірум" ОСОБА_6 зазначив, що товар (склобій, відходи пластикових пляшок, макулатуру), який в подальшому реалізував ТОВ "Центр збереження ресурсів", отримував від ТОВ "Світ Імпекс" і що саме це підприємство поставляло цей товар безпосередньо на склад позивача.

Однак, актом ДПІ у м.Херсоні від 01.12.2011 р. № 4168/23-2/36235508 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Світ Імпекс" за квітень-серпень 2011 року встановлено відсутність складських приміщень, автомобільного транспорту, устаткування, обладнання, технічного персоналу.

В ході проведення оперативних заходів співробітниками ГВПМ ДПІ у м.Херсоні опитано директора ТОВ "Світ Імпекс" ОСОБА_4, який пояснив, що перереєстрував підприємство на своє ім"я без мети здійснення фінансово-господарської діяльності та отримання прибутку за грошову винагороду в розмірі 500 грн. Повідомив, що ні печатки, ні реєстраційних документів ТОВ "Світ Імпекс" не отримував, фінансові документи не підписував, до податкових органів не звітував.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ "Світ Імпекс" не могло поставити товар ПП "Авірум" внаслідок відсутності власних чи орендованих транспортних засобів, що спростовує твердження свідка ОСОБА_6 про поставку товару ТОВ "Світ Імпекс".

Тобто, ТОВ "Центр збереження ресурсів" не підтверджено фактичного руху товарів від ПП "Авірум" до позивача, оскільки до суду не надано документів, що підтверджують транспортування товару (товарно-транспортні накладні чи подорожні листи), передачу товару (акти приймання-передачі).

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що ПП "Авірум" не могло поставити ТОВ "Центр збереження ресурсів" товари та надати послуги у зв"язку з відсутністю транспортних засобів, основних фондів, відсутністю трудових ресурсів, складських приміщень, обсягів поставок.

Також 01.02.2011 р. між ТОВ "Центр збереження ресурсів" та ПП "Авірум" було укладено договір підряду № 1/2/11, відповідно до якого ПП "Авірум" зобов"язується у порядку та на умовах, визначених цим Договором, своїми силами чи із залученням субпідрядників виконати за завданням Замовника роботи по сортуванню вторсировини (картону і макулатури) по його видам (МС-5Б, МС-7Б, МС-8В), а Замовник зобов"язується створити Підрядчику необхідні для виконання даних робіт умови, прийняти роботи і оплатити у відповідності з умовами Договору.

Суд зазначає, що для виконання вказаних робіт підрядчик повинен мати необхідний персонал. Судом встановлено, що у серпні 2011 року на ПП "Авірум" працювала 1 особа, наймані працівники відсутні, а тому суд погоджується з доводами ДПІ у м.Херсоні про те, що 1 особа не могла фактично здійснювати такий об"єм робіт, а саме - сортування макулатури в кількості 24000 кг за один робочий день.

Згідно ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, суд вважає, що сам факт наявності у позивача акта виконаних робіт, видаткової та податкової накладних не може бути підставою для формування позивачем податкового кредиту та валових витрат, за встановлення відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

За результатами дослідження наданих позивачем до матеріалів справи перинних документів судом не встановлено реального здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Авірум" щодо поставки товарів та надання послуг позивачу, що є підставою для визнання відсутності прав у позивача для формування податкового кредиту та валових витрат на підставі отриманих від ПП "Авірум" первинних документів, оскільки вони не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Суд зауважує, що позивач, як суб'єкт господарювання при здійсненні своєї підприємницької діяльності на свій ризик, повинен бути обізнаним з колом суб'єктів, які мають права та можливості щодо поставки товару на постійній основі та поважають ділову репутацію своїх контрагентів шляхом надання для підтвердження своєї добросовісної діяльності рішення судів щодо оскарження дій податкового органу або їх посадових осіб при встановлені неправдивої інформації стосовно їх фінансово-господарської діяльності.

Оцінюючи подані сторонами докази та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд, з'ясувавши докази, наявні в матеріалах справи, приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку із чим позовні вимоги ТОВ "Центр збереження ресурсів" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Що стосується відсутності судового рішення про визнання правочину нікчемним, то наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнане відповідне зобов'язання недійсним або нікчемним, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр збереження ресурсів" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 03 вересня 2013 р.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 8.2.1