Ухвала суду № 33244042, 20.08.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1416/9420/12 20.08.2013 20.08.2013 20.08.2013

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11/784/514/13 Головуючий у першій інстанції

Категорія: ч. 2 ст. 190 КК України суддя: Беспрозванний О.В.

Доповідач апеляційного суду:

суддя: Губа О.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої: Погорєлової Г.М.

суддів: Маркової Т.О., Губи О.О.

за участю прокурора: Іванова А.О.

засудженого: ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 червня 2013 року, яким засуджено:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Херсона, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, перебуває в цивільному шлюбі і має на утриманні малолітню доньку 2009 року народження, непрацюючого, проживаючого по АДРЕСА_1 раніше судимого:

1) 23.05.1995 року Комсомольським районним судом м. Херсону за ч. 3 ст. 81 КК України 1960 року на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ст. 45 КК України засуджено умовно з іспитовим строком 1 рік;

2) 21.02.1996 року Дніпровським районним судом м. Херсону за ч. 3 ст. 140, ст. 43 КК України 1960 року на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією ? майна. Звільнився 18.02.2000 року за відбуттям строку покарання;

3) 18.11.2002 року тим же судом за ч. 2 ст. 186 КК України 1960 року на 4 роки позбавлення волі. Звільнився 08.07.2006 року за відбуттям строку покарання;

4) 21.08.2007 року Новомосковським міським судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 190, ст. 70 КК України на 1 рік 2 місяці обмеження волі;

5) 28.11.2012 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 190 КК України на 1 рік 3 місяці позбавлення волі,

- за ч. 2 ст. 190 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, до призначеного покарання частково приєднано покарання, призначене за вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28.11.2012 року та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців.

Заставу в сумі 26.000 грн., внесену засудженим ОСОБА_1 на депозитний рахунок ТУ ДСА в Миколаївській області звернуто на користь потерпілого ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальних збитків в розмірі 25.205 грн., а решту грошей в сумі 795 грн. обернути на користь держави на підставі ст. 154 - 1 КПК України 1960 року.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за вчинення злочину за таких обставин.

10 січня 2012 року ОСОБА_1, діючи повторно, з метою заволодіння чужим майном, шляхом обману, за попередньою змовою з ОСОБА_4 (засуджений за даний злочин 17.10.2012 року Ленінським районним судом м. Миколаєва на 2 роки 6 місяців позбавлення волі) та невстановленою особою, приїхали з м. Херсон до м. Миколаєва. Знаходячись на території Ленінського району м. Миколаєва, невстановлена особа відповідно до заздалегідь розробленого плану здійснила дзвінок приватному підприємцю ОСОБА_3, який займається роздрібною торгівлею комп'ютерним обладнанням, та повідомив неправдиві відомості про те, що він є завідуючим Миколаївської обласної дитячої лікарні та бажає закупити для лікарні 5 ноутбуків, при умові доставки їх на територію вказаної лікарні. Невстановлена особа, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 обманули потерпілого щодо дійсних намірів заволодіння його майном.

Того ж дня, ОСОБА_3, приблизно о 13:00 год. доставив на територію Миколаївської обласної дитячої лікарні, розташованої по АДРЕСА_2 до головного корпусу лікарні замовлені ноутбуки загальною вартістю 25.205 грн.

Після доставки ноутбуків на територію лікарні ОСОБА_3 зустрів ОСОБА_4, одягнутий в білий медичний халат, і представився помічником завідуючого відділення та запропонував потерпілому увійти у приміщення головного корпусу лікарні разом з ноутбуками.

Діючи з єдиним умислом з ОСОБА_4 та невстановленою особою, ОСОБА_1 в цей час знаходився у дворі лікарні та спостерігав за тим, щоб на територію лікарні потерпілий приїхав один та у випадку непередбаченої ситуації попередити своїх спільників та допомогти їм зникнути.

З привезеними ноутбуками ОСОБА_4 та ОСОБА_3 увійшли в приміщення лікарні. В одному із приміщень на першому поверсі перевірили робочий стан ноутбуків. В цей час на телефон потерпілого зателефонувала невстановлена особа та запропонувала ОСОБА_3 піднятися на 5 поверх будівлі, де нібито знаходиться бухгалтерія, для отримання грошей за привезений товар. Введений в оману вказаним дзвінком, ОСОБА_3 залишив ноутбуки під наглядом ОСОБА_4 та направився на 5-й поверх лікарні. В цей час ОСОБА_4 разом ноутбуками вийшов з лікарні та поїхав на таксі, викликаному заздалегідь.

Викраденим майном вказані особи розпорядились на власний розсуд, збувши ноутбуки в м. Дніпропетровську.

Своїми злочинними шахрайськими діями ОСОБА_4, ОСОБА_1 та невстановлена особа спричинили потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 25.205грн.

На вирок суду подано апеляції:

- засуджений ОСОБА_1 просить пом'якшити призначене покарання через його суворість, оскільки його участь у вчиненому злочині незначна.

На думку апелянта, судом не враховано ряд обставин, що могли значно пом'якшити покарання, а саме: незадовільний стан його здоров'я (туберкульоз легень, гепатит В,С), наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей віком шести та трьох років, а також відсутність будь - яких претензій з боку потерпілого.

Водночас заперечує попередню змову на вчинення злочину з особою на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_4, оскільки не знав. як саме мав відбутись злочин.

- захисник ОСОБА_2, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій ОСОБА_1, посилаючись на суворість призначеного покарання, просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання в бік пом'якшення.

Вважає, що за наявності у його підзахисного ОСОБА_1 трьох обставин, що пом'якшують покарання: визнання вини та його каяття, стан здоров'я, наявність на утриманні малолітньої дитини, суд повинен був призначити ОСОБА_1 більш м'яке покарання.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1 на підтримку апеляції, який просив апеляційну інстанцію тільки пом'якшити йому покарання до 1 року 6 місяців, думку прокурора Іванова А.О. про законність та обґрунтованість вироку, вивчивши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини вчиненого ОСОБА_1 злочину і його висновки про доведеність вини у заволодінні майном ОСОБА_3 шляхом обману (шахрайства), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб ґрунтуються на доказах, перевірених судом.

Що стосується твердження засудженого ОСОБА_1 щодо відсутності попередньої змови на вчинення злочину з особою на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_4, то вони є безпідставними.

Так, із показань ОСОБА_1 в суді першої інстанції вбачається, що 10 січня 2013 року він разом з ОСОБА_4 та хлопцем на ім'я ОСОБА_4 знаходились в м. Миколаєві в пошуках роботи, де ОСОБА_4 побачив магазин продажу ноутбуків і став дзвонити по мобільному телефону. Потім він з ОСОБА_4 за вказівкою ОСОБА_4 придбали медичний халат, щоб в подальшому продавцю ноутбуків представитися працівниками лікарні і забрати замовлений товар. Після цього вони всі разом направилися в обласну дитячу лікарню, куди повинні були привезти ноутбуки. ОСОБА_5 пішов всередину лікарні, а він залишився на вулиці і спостерігав за обстановкою. Гроші за ноутбуки ніхто з них продавцю віддавати не збирався. Викрадені ноутбуки були продані в м. Дніпропетровську.

Також вина ОСОБА_1 підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_3 щодо заволодіння його майном (ноутбуками) на суму 25.205грн., та даними, які містяться в протоколах: очної ставки між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (а.с. 35 - 37), затримання ОСОБА_1 від 10.02.2013 року (а.с. 53).

До того ж, вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 жовтня 2012 року засуджено ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 190 КК України, а саме за заволодіння 10 січня 2012 року майном (ноутбуками), належним потерпілому ОСОБА_3, шляхом обману (шахрайство) вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, який набрав законної сили (а.с. 187 - 190).

Оцінюючи досліджені докази по кримінальній справі, суд першої інстанції дії засудженого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 190 КК України кваліфікував правильно, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) вчинене повторно за попередньою змовою осіб.

Покарання засудженому ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог ст. 65, з урахуванням ним злочину середньої тяжкості, даних про особу засудженого, який характеризується позитивно, раніше неодноразово судимий за корисливі злочини, обставин, які пом'якшують покарання - визнання вини та щире каяття, стан здоров'я, наявність на утриманні малолітньої дитини.

Твердження ОСОБА_1 щодо перебування на його утриманні двох неповнолітніх дітей, то воно є безпідставним. Згідно копії свідоцтва про народження у ОСОБА_1 є тільки одна малолітня дитина - донька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7 року (а.с. 131).

Є безпідставним твердження ОСОБА_1 щодо перебування на його утриманні другої дитини, оскільки із довідки з місця мешкання вбачається, що ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, не є дочкою апелянта (а.с. 132). Це підтвердив ОСОБА_1 і суді апеляційної інстанції, пояснивши, що ОСОБА_7 - дитина його цивільної дружини від першого шлюбу.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що призначене засудженому ОСОБА_1 покарання відповідає тяжкості злочину та даним про особу винного, тому воно є необхідним й достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Підстав для зміни вироку в частині пом'якшення призначеного покарання ОСОБА_1 колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КК України 1960 року, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги засуджено ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 червня 2013 року відносно ОСОБА_1 - без зміни.

Головуюча:

Судді: