Постанова № 33241596, 28.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2013 року Справа № 904/870/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мирошниченка С.В.,

суддів: Барицької Т.Л.,

Картере В.І. (доповідач)

за участю представників:

ініціюючого кредитора - не з'яв.,

боржника та ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

арбітражного керуючого - не з'яв.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.04.2013

у справі № 904/870/13-г господарського суду Дніпропетровської області

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Морська співдружність"

до приватного підприємства "Сімор"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2013 (суддя Бондарєв Е.М.) порушено провадження у справі про банкрутство ПП "Сімор"; визнано грошові вимоги ТОВ "Морська співдружність" до боржника в сумі 1297333,89 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; роз'яснено всі питання щодо мораторію на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 115 календарних днів, до 15.06.2013; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Саричеву Н.В. та ін.

Вказана ухвала оскаржена в апеляційному порядку фізичною особою ОСОБА_2.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.04.2013 (колегія суддів у складі: суддя Виноградник О.М. - головуючий, судді Джихур О.В., Лисенко О.М.) апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу апеляційного суду від 25.04.2013. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що при винесенні оскаржуваної ухвали, апеляційна інстанція безпідставно застосувала вимоги Закону України від 17.11.2005 № 3107-IV "Про внесення змін до деяких законів України щодо уповноваженої особи господарського товариства в процедурах банкрутства", тоді як в даному випадку підлягала застосуванню ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Звертаючись з апеляційної скаргою на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2013, гр. ОСОБА_2 обґрунтовувала її тим, що вона є власником майна боржника, оскільки володіє 50% статутного капіталу ПП "Сімор".

Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Згідно з ст. 1 Закону про банкрутство сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут); учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до Витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 17.04.2013 статутний фонд підприємства боржника становить 633808,00 грн.; при цьому єдиним засновником підприємства є ОСОБА_5 Крім того, відповідно до зареєстрованих 18.02.2013 виконкомом Дніпропетровської міської ради змін до статуту ПП "Сімор" власником підприємства боржника є ОСОБА_5 зі 100% часткою власника підприємства у статутному фонді підприємства.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Всупереч вказаних вимог процесуального закону, скаржником не доведено належними та допустимим доказами того, що вона володіє 50% статутного капіталу підприємства боржника. Крім того, в матеріалах справи також відсутні докази того, що гр. ОСОБА_2 була уповноважена на участь у справі іншими учасниками товариства, які володіють іншими 50% статутного капіталу товариства.

Пунктом 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009 визначено, що юридичні та фізичні особи, акціонери, учасники господарських товариств, що не мають статусу сторони чи учасника у справі про банкрутство, не мають права на оскарження судових рішень у справі про банкрутство, а помилково порушене апеляційне і касаційне провадження підлягає припиненню в порядку, передбаченому ст. 80 ГПК на підставі ст.ст. 91 та 107 ГПК, як такі, що не підлягають вирішенню в господарських судах.

Враховуючи викладене, господарський суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про припинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою гр. ОСОБА_2 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування вимог Закону України від 17.11.2005 № 3107-IV "Про внесення змін до деяких законів України щодо уповноваженої особи господарського товариства в процедурах банкрутства" та необхідність в даному випадку застосування положень ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є необґрунтованими, оскільки зазначена стаття визначає які саме судові рішення підлягають оскарженню у процедурі банкрутства, тоді як в даному випадку господарський суд апеляційної інстанції вирішував питання щодо наявності права апеляційного оскарження у особи, яка подала апеляційну скаргу.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, визначені ст. 1117 ГПК України, та виходячи з того, що судом апеляційної інстанції не допущено порушень або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування або зміни оскаржуваної ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.04.2013.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.04.2013 у справі № 904/870/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя:С. Мирошниченко Судді: Т. Барицька В. Картере