Постанова № 33241601, 28.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2013 року Справа № 913/1022/13

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Білошкап О.В.,

Коробенка Г.П.,

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз"на рішення господарського суду Луганської області від 14.05.2013 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.07.2013 р.у справі № 913/1022/13 господарського суду Луганської області

за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_2

до проПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" стягнення 44 270,00 грн.за участю представників:

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - не з'явилися;

ПАТ по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" - не з'явилися;

в с т а н о в и л а :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Луганської області з позовом та просив суд стягнути з відповідача - Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" 44 270,00 грн. основної заборгованості.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за умовами договору підряду № 314 від 03.02.2011 р. в частині оплати виконаних робіт (а.с.2-3).

Відповідач у справі - ПАТ по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" у відзиві на позов проти задоволення заявлених вимог заперечує, посилаючись на ненадання позивачем доказів виконання робіт, оскільки акт виконаних робіт сторонами не підписувався та роботи належним чином не приймалися (а.с.76-77)

Рішенням господарського суду Луганської області від 14.05.2013 р. позов задоволено повністю (а.с.103-105).

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не оплатив виконані роботи у встановлений договором строк, від підписання відповідних актів здачі-приймання виконаних робіт відмовився, допустивши заборгованість у розмірі 44 270,00 грн. Мотиви відмови від підписання актів не є обгрунтованими.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.07.2013 р. рішення господарського суду Луганської області від 14.05.2013 р. скасовано частково. Відмовлено у задоволенні вимоги про стягнення 49 коп. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін (а.с.136-139).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням до відносин сторін норм матеріального права (а.с.147-151).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Під час вирішення спору по суті та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини.

03.02.2011 р. між сторонами у справі укладено договір підряду № 314.

За умовами зазначеного договору позивач зобов'язався виконати роботи з ремонту ГРП № 12 ТА № 16 згідно кошторису, а відповідач - прийняти вказані роботи і оплатити їх на умовах, передбачених цим договором.

Судами правильно визначено правову природу укладеного договору та віднесено його до договорів підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Так, згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи за договором.

Судами встановлено, що позивачем на підтвердження проведених ним робіт підписані відповідні акти приймання виконаних будівельних робіт на суму 44 269,51 грн. Вказані акти були направлені відповідачу 20.11.2012 р., 11.12.2012 р. та 10.01.2013 р.

Відхиляючи заявлені позовні вимоги, відповідач посилався на те, що акти приймання-передачі ним не підписувались, отже, підстави для стягнення заборгованості відсутні.

Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанції правильно не прийняті до уваги вказані твердження відповідача, враховуючи встановлені ними наступні обставини.

Акти приймання виконаних будівельних робіт відповідач отримав, між тим, від їх підписання відмовився, мотиви відмови від підписання даних актів не є обгрунтованими.

В силу ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Разом з тим, як вірно встановлено судами, відповідач не виконав вимог зазначених норм, мотиви відмови від підписання актів не є обгрунтованими, отже, виконані позивачем роботи вважаються прийнятими.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 2.4. договору розрахунки за виконані роботи здійснюються по факту виконання робіт протягом 15 банківських днів з моменту підписання акта прийому-передачі виконаних робіт.

Враховуючи встановлення судами факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, ними зроблено правильний висновок щодо задоволення вимог про стягнення основної заборгованості.

При цьому, судом першої інстанції задоволено позовні вимоги у заявленому розмірі - 44 270,00 грн.

Між тим, судом апеляційної інстанції правомірно встановлений факт виконання позивачем робіт на меншу суму - 44 269,51 грн., про що підписані відповідні акти.

Отже, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог та стягнення 44 269,51 грн.

За таких обставин, підстав для зміни чи скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 10.07.2013 р. у даній справі немає.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.07.2013 р. у справі № 913/1022/13 господарського суду Луганської області залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" - без задоволення.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Білошкап О.В.

Коробенко Г.П.