Постанова № 33241595, 28.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2013 року Справа № 901/1015/13 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Жукової Л.В. - головуючий (доповідач), Остапенка М.І., Студенця В.І.,розглянувши касаційну скаргуДержавного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськкурорт" на рішеннягосподарського суду Автономної Республіки Крим від 21.05.2013 р.та постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 08.07.2013 р.у справі № 901/1015/13 господарського суду Автономної Республіки Кримза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Санаторно-курортне об'єднання "Укркурорт Груп"доДержавного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськкурорт"простягнення 60 089 грн. в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача: не з'явилися;

відповідача: не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторно-курортне об'єднання "Укркурорт Груп" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим про стягнення з Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськкурорт" 60 089 грн. на підставі договору про надання платних послуг по санаторно-курортному лікуванню № 16 від 27.04.2010 р.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.05.2013р. (суддя: Соколова І.О.) позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторно-курортне об'єднання "Укркурорт Груп" задоволено. Стягнуто з Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськкурорт" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторно-курортне об'єднання "Укркурорт Груп" суму в розмірі 60 089 грн. та судовий збір в розмірі 3 441 грн.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.07.2013 р. (головуючий суддя: Рибіна С.А., судді: Гоголь Ю.М., Дмитрієв В.Є.), апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськкурорт" залишено без задоволення. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.05.2013р. у справі 901/1015/13 залишено без змін.

Державне підприємство Міністерства оборони України "Укрвійськкурорт" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.05.2013 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.07.2013 р. повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторно-курортне об'єднання "Укркурорт Груп" відмовити.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що господарськими судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті судових рішень порушено норми процесуального та матеріального права.

Позивач не скористався правом, наданим ст.1112 ГПК України та не надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржених судових актів.

В судове засідання представники сторін не з'явилися. Враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за відсутності представників сторін.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст.1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір про надання платних послуг по санаторно-курортному лікуванню № 16 від 27.04.2010 р.

Згідно п. 1.1. предметом договору є надання "Виконавцем" платних послуг з санаторно-курортного лікування клієнтів "Замовника" в обсязі та на умовах, обумовлених сторонами в цьому договорі, в санаторіях МО України в 2010 році.

Відповідно до п. 2.1.1. договору, "Виконавець" зобов'язаний надати послуги з санаторно-курортного лікування клієнтів "Замовника" після попередньої оплати цих послуг на рахунок "Виконавця" згідно заявкам "Замовника".

Згідно з п. 7.1 договір вступає в силу з дня підписання обома сторонами і діє до 31.12.2010 р.

Пунктом 7.2 договору визначено, що всі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у вигляді додатків, додаткових угод, які є його невід'ємною частиною.

Судами встановлено, що позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти у сумі 605 120 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача від 27.04.2010 р., 20.05.2010 р., 27.05.2010 р., 15.06.2010 р., 25.06.2010 р., 29.07.2010 р., 10.08.2010 р., 08.09.2010, 29.09.2010 р., 18.11.2010 р.

В зазначених банківських виписках вказане призначення платежу "передоплата за санаторно-курортні послуги згідно договору №16 від 27.04.2010 р.".

Відповідач надав клієнтам позивача санаторно-курортні послуги на суму 185 000 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (послуг) від 31.07.2010 р., 31.08.2010 р., 31.08.2010 р., 30.09.2010 р.

Державним підприємством Міністерства оборони України "Укрвійськкурорт" було повернуто товариству з обмеженою відповідальністю "Санаторно-курортне об'єднання "Укркурорт Груп" грошові кошти в сумі 360 031 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача від 29.04.2010, 30.04.2010, 31.07.2010, 04.10.2010, 20.10.2010, 08.11.2010 р.

Отже, на кінець 2010 року відповідач не надав позивачу санаторно-курортні послуги на суму 60 089 грн.

Вищевикладене також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 22.04.2013 р., що переплата за договором складає 60 089 грн. Вказаний акт підписаний відповідачем без будь-яких зауважень та скріплений печатками сторін.

Вирішуючи спір попередні судові інстанції встановили, що строк дії договору закінчився 31.12.2010 р., оскільки додаткових угод між сторонами з цього питання на укладалось.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що чинне законодавство зобов'язує сторону повернути майно і в тому випадку, коли сторона правомірно набула майно, однак підстави такого набуття згодом відпали (стаття 1212 Цивільного кодексу України). Наявність вини в такому випадку Цивільним кодексом не встановлюються.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені попередніми судами обставини справи щодо необґрунтовано отриманої відповідачем суми за договором про надання платних послуг по санаторно-курортному лікуванню № 16 від 27.04.2010 р., позовні вимоги в сумі 60 089 грн. є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, висновки місцевого та апеляційного господарських судів щодо стягнення 60 089 грн. необґрунтовано отриманої Державним підприємством Міністерства оборони України "Укрвійськкурорт" суми за договором № 16 від 27.04.2010 р. є правомірними.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права відповідає встановленим ними обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятих у справі судових рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськкурорт" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.05.2013 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.07.2013 р. у справі № 901/1015/13 залишити без змін.

Головуючий Жукова Л.В.

Судді Остапенко М.І.

Студенець В.І.