Постанова № 33241590, 28.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2013 року Справа № 919/200/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого: суддів:Студенця В.І. (доповідач), Жукової Л.В., Остапенка М.І.,за участю представників сторін позивача - не зявився; відповідача - ОСОБА_4; третьої особи - не зявився;розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від18.06.2013та на рішеннягосподарського суду м. Севастополявід18.02.2013у справі № 919/200/13-гза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Тонус Плюс"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_5за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"прозобов'язання звільнити та повернути приміщення

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тонус Плюс" (далі - ТОВ "Тонус Плюс") звернулося до господарського суду м. Севастополя з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі - ФОП ОСОБА_5) про зобов'язання звільнити комплекс гостевих номерів з приміщеннями обслуговування, а саме: нежитлові приміщення № IV-1, № IV-2, №IV-3, №IV-3а першого поверху, з №IV-4 по №IV-9, з №IV-11 по №ІV-34 другого поверху, з №ІV-35 по №IV-66 третього поверху, з №IV-67 по №IV-87 четвертого поверху, загальною площею - 923,00 кв.м., в літ. "А" суспільно-торговельного комплексу обслуговування, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та повернути шляхом передачі даного майна за актом приймання-передачі ТОВ "Тонус Плюс".

Ухвалою господарського суду м. Севастополя 08.02.2013 порушено провадження у справі № 919/200/13-г за позовом ТОВ "Тонус Плюс" до ФОП ОСОБА_5 про зобов'язання звільнити та повернути приміщення.

Під час судового засідання 18.02.2013 судом у порядку ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк".

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 18.02.2013 (суддя - Харченко І.А.) позов задоволено у повному обсязі. Суд зобов'язав ФОП ОСОБА_5 у триденний строк з дня набрання рішенням законної сили звільнити комплекс гостевих номерів з приміщеннями обслуговування, а саме: нежитлові приміщення № IV-1, № IV-2, №IV-3, №IV-3а першого поверху, з №IV-4 по №IV-9, з №IV-11 по №ІV-34 другого поверху, з №ІV-35 по №IV-66 третього поверху, з №IV-67 по №IV-87 четвертого поверху, загальною площею - 923,00 кв.м, в літ. "А" суспільно-торговельного комплексу обслуговування, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та повернути шляхом передачі даного майна за актом приймання-передачі ТОВ "Тонус Плюс".

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.03.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Черткова І.В., судді Сотула В.В., Голик В.С.) апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_5 залишено без задоволення, а рішення господарського суду м. Севастополя від 18.02.2013 - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.05.2013 постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.03.2013 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.06.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Волков К.В., судді Балюкова К.Г., Дмитрієв В.Є.) апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_5 залишено без задоволення, а рішення господарського суду м. Севастополя від 18.02.2013 - без змін.

Не погоджуючись з постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.06.2013 та рішенням господарського суду м. Севастополя від 18.02.2013, ФОП ОСОБА_5 подала касаційну скаргу, в якій просить судові рішення скасувати, як такі, що винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 31.07.2013 касаційну скаргу прийнято до розгляду та призначено на 14.08.2013.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.08.2013 розгляд касаційної скарги відкладено на 28.08.2013.

Відповідно до розпорядження в.о. Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 27.08.2013 № 05-05/981 у зв'язку з виходом судді Черкащенка М.М. у відпустку, для розгляду справи № 919/200/13-г, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 28.08.2013 колегією суддів у складі: головуючий-суддя Черкащенко М.М., судді Жукова Л.В., Студенець В.І. сформовано колегію суддів у такому складі: головуючий-суддя Студенець В.І., судді: Жукова Л.В., Остапенко М.І.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Господарськими судами встановлено, що між ТОВ "Тонус Плюс" (орендодавець) та ФОП ОСОБА_6 (орендар) 04.01.2010 укладено договір оренди комплексу гостевих номерів з приміщеннями обслуговування загальною площею - 845,80 кв.м у літ. "А" суспільно-торговельного комплексу обслуговування, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (далі - договір 1) та договір оренди приміщень загальною площею 77,60 кв.м, розташованих на другому поверсі у літ. "А" суспільно-торговельного комплексу обслуговування, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (далі - договір 2).

Відповідно до відомостей, що містяться у свідоцтві про шлюб від 28.09.2012 НОМЕР_1 та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 08.02.2013 ОСОБА_6 змінила прізвище на ОСОБА_5.

Пунктом 1.1 договору 1 передбачено що ТОВ "Тонус Плюс" передає, а ФОП ОСОБА_6 приймає у термінове платне користування комплекс гостевих номерів з приміщеннями обслуговування: № IV-1, № IV-2, №IV-3, №IV-3а на першому поверсі, з №IV-4 по №IV-8, з №IV-18 по №ІV-34 на другому поверсі, з №ІV-35 по №IV-66 на третьому поверсі, з №IV-67 по №IV-87 на четвертому поверсі, загальною площею - 845,80 кв.м, у літ. "А" суспільно-торговельного комплексу обслуговування, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, для надання готельних і супутніх послуг.

Предметом договору 2 є передача в термінове платне користування приміщень №IV-9, с №ІV-11 по №ІV-17, загальною площею 77,60 кв.м, розташованих на другому поверсі у літ. "А" суспільно-торговельного комплексу обслуговування, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, для курсів іноземних мов.

Згідно з п. 2.1 зазначених договорів строк оренди встановлюється з 04.01.2010 по 03.01.2013.

Між сторонами 04.01.2010 підписані акти прийому-передачі приміщень, згідно яких ТОВ "Тонус Плюс" передало, а ФОП ОСОБА_6 прийняла приміщення за адресою: АДРЕСА_1, а також комплекти ключів від вхідних дверей.

Пунктом 6.3 договорів передбачено, зокрема, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку оренди.

У разі закінчення терміну дії договору, розірвання або припинення договору, відповідач зобов'язаний в триденний строк провести остаточний розрахунок по орендній платні та іншим зобов'язанням з позивачем і в цей же термін звільнити приміщення, передавши його за актом приймання-передачі (п.п. 3.3.10, 7.4 договорів).

Між ТОВ "Тонус Плюс" і ФОП ОСОБА_6 29.06.2012 укладено договір оренди нежилих приміщень під офіси і готельні номери, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 845,80 кв. м.

Строк оренди майна за цим договором триває по 01.06.2015 (включно), починаючи з дати фактичного прийняття майна (п. 1.5 договору).

Між сторонами 01.07.2012 підписаний акт прийому-передачі приміщень, згідно якого ТОВ "Тонус Плюс" передало, а ФОП ОСОБА_6 прийняла приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 845,80 кв. м та комплекти ключів від вхідних дверей.

До договору від 29.06.2012 укладено додаткову угода від 01.07.2012, якою встановлений розмір орендної плати у сумі 6000,00 грн.

Пунктом 2 додаткової угоди від 01.07.2012 внесений п. 1.6 до договору оренди від 29.06.2012 у наступній редакції:

"п. 1.6 Орендоване приміщення знаходиться в іпотеці у ВАТ "ВТБ Банк". Договір оренди об'єкта нерухомості від 29.06.2012 підлягає достроковому розірванню у разі звернення стягнення на об'єкт оренди ВАТ "ВТБ Банк", який є іпотекодержателем об'єкта оренди".

ТОВ "Тонус Плюс" 24.01.2013 та 25.01.2013 надіслано кур'єрською службою доставки на адресу ФОП ОСОБА_6 повідомлення №2 та № 3 щодо припинення договорів оренди від 04.01.2010 у зв'язку із закінченням строку та зобов'язання повернути майно за актами приймання-передачі.

Вказані повідомлення були отримані ФОП ОСОБА_6 24.01.2013 та 25.01.2013, про що свідчать акти № 3229683, № 3229683 від 24.01.2013, акт № 4577599 від 25.01.2013 про отримання повідомлень та підпис останнього.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що договори оренди від 04.01.2010 є припиненим, і орендодавець зобов'язаний звільнити приміщення, передавши його за актом приймання-передачі, а договір оренди від 29.06.2012 є неукладеним.

Суд апеляційної інстанції, при новому розгляді, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, погодився з висновком суду першої інстанції і зокрема, вказав, що договір оренди від 29.06.2012 є неукладеним і зазначив, що заявником апеляційної скарги не було представлено суду першої інстанції належних доказів користування спірними житловими приміщеннями на законних підставах.

Стосовно додаткових доказів наданих ТОВ "Тонус Плюс", а саме: додаткової угоди від 25.10.2012 про розірвання договору оренди від 29.06.2012 та акту прийому - передачі (повернення) майна від 02.03.2013 до договору оренди від 01.01.2013 суд апеляційної інстанції не прийняв їх у якості належних та допустимих доказів по справі, у зв'язку з тим, що позивачем не було наведено причин неподання вказаних доказів до суду першої інстанції.

Також суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції відхиляючи доводи відповідача на те, що договір оренди від 29.06.2012 є діючим послались на те, що у п. 1.6 договору оренди від 29.06.2012 зазначено, що орендоване приміщення знаходиться в іпотеці у ВАТ "ВТБ Банк". Договір підлягає достроковому розірванню у разі звернення стягнення на об"єкт оренди ВАТ "ВТБ Банк", який є іпотекодержателем об"єкта оренди.

Постановою Державної виконавчої служби України від 20.08.2012 відкрито виконавче провадження щодо звернення стягнення на комплекс гостевих номерів з приміщеннями обслуговування, а саме: нежитлові приміщення № IV - 1, № IV - 2, № IV - 3, № IV - 3а першого поверху, з № IV - 4 по № IV - 9, № IV - 11 по № IV - 34 другого поверху, з № IV - 35 по № IV - 66 третього поверху, з № IV - 67 по № IV - 87 четвертого поверху, загальною площею - 923, 40 кв. м., в літ. "А" суспільно - торговельного комплексу обслуговування, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Разом з цим, висновки судів попередніх інстанцій колегія суддів вважає передчасними з таких підстав.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" зазначено що відповідно до ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов. Вичерпного переліку умов, істотних для договорів оренди (найму), ЦК України і ГК України не містять. Однак за змістом статей 759 - 762 ЦК України слід дійти висновку, що істотними для даного виду договорів є умови про предмет договору, плату за користування майном та строк такого користування.

Крім того, слід мати на увазі, що відповідно до статті 638 ЦК України істотними умовами договору оренди можуть бути також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди. Згідно з частиною другою статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" за згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови, наприклад, щодо використання орендарем об'єкта оренди за цільовим призначенням.

Незалежно від форми власності об'єкта оренди господарські суди мають виходити з того, що визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами.

Також в п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" передбачено, що визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій визнаючи договір оренди від 29.06.2012 неукладеним не дали належної правової оцінки тому, що сторони за договором прийняли його до виконання, зокрема, як встановлено судами, між сторонами 01.07.2012 підписаний акт прийому-передачі приміщень, згідно якого ТОВ "Тонус Плюс" передало, а ФОП ОСОБА_6 прийняла приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 845,80 кв. м та комплекти ключів від вхідних дверей. До договору від 29.06.2012 укладено додаткову угода від 01.07.2012, якою встановлений розмір орендної плати у сумі 6000,00 грн.

Окрім того, згідно ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Виходячи із змісту зазначеної норми договір може бути розірваний, зокрема, за згодою сторін; за рішенням суду; у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі чи частково, якщо таке право встановлено договором або законом.

Суди попередніх інстанцій відхиляючи доводи відповідача про те, що договір оренди від 29.06.2012 є діючим вказали на те, що відповідно до п. 1.6 договору він підлягає достроковому розірванню у разі звернення стягнення на об"єкт оренди відкритого акціонерного товариства "ВТБ Банк", який є іпотекодержателем об"єкта оренди, а постановою Державної виконавчої служби України від 20.08.2012 відкрито виконавче провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно.

При цьому, суди не вказали, який спосіб розірвання договору сторони передбачили в договорі, та в який спосіб, передбачений ст. 651 ЦК України договір між сторонами був розірваний.

Також, суди попередніх інстанцій не дали правової оцінки спірним договорам оренди з урахуванням вимог ст. 12 Закону України "Про іпотеку".

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду (ч. 2 ст.111-5 ГПК України).

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.06.2013 та рішення господарського суду м. Севастополя від 18.02.2013 у справі № 919/200/13-г скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Жукова Л.В.

Остапенко М.І.