Постанова № 33238736, 12.08.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2358/13-а

12 серпня 2013 року 12год. 07хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сало А.Б. за участю секретаря судового засідання Школяр О.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не з'явився,

відповідача: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Підприємеця ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та пені , -ВСТАНОВИВ :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та пені №869 від 13.06.2013.

Позов обґрунтовує тим, що 18.06.2013 отримав рішення №698 від 13.06.2013 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне нарахування) єдиного внеску. Відповідно до якого, йому нараховано пеню за несплату (несвоєчасне сплату) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до ч.10 та п.11 ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у розмірі 3639,29 грн. за період з 02.04.2012 до 21.05.2013, а також нараховано штрафну санкцію у розмірі 709,93 грн. З винесеним рішенням не погоджується і з посиланням на ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України зазначає, що відповідач мав би йому нарахувати пеню за період з 02.04.2012 по 02.10.2012. На підставі вищенаведеного просить скасувати рішення №698 від 13.06.2013.

Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, 12.08.2013 на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач в судове засідання не прибув, до початку розгляду справи по суті подав заперечення проти позову, позовні вимоги не визнав, з підстав викладених у письмових запереченнях.

У поданому запереченні відповідач просив суд проводити розгляд справи за відсутності його представника.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін на підставі наявних доказів.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши позовну заяву, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог закону, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з п.3 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п.п.4 для платників, зазначених у п. 4 ч.1 ст. 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

30.03.2012 позивачем було подано Звітність про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2011 рік, відповідно до якого, самостійно обчислено суми, що належить сплатити.

Відповідно до ч.8 ст.9. Закону №2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки, визначені відповідно до Закону №2464-VI, обчислена органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням штрафів та застосуванням пені.

Відповідно до Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України 27.09.2010 №21-5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.1.2010 за №994/18289, органи Пенсійного фонду надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску.

Управлінням Пенсійного фонду України в Костопільському районі виставлено та направлено боржнику вимогу про сплату боргу №Ф166 від 18.04.2012 у сумі 7099,33 грн., яка сплачена відповідачем, згідно постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження №33003221 від 16.05.2013.

Розділом VIІ Інструкції передбачено, що за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом №2464-VI покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції - за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Згідно з ч. 10 ст. 25 Закону №2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Посилання позивача на норми Господарського кодексу України, суд вважає безпідставними та зазначає наступне.

Статтею 1 Господарського кодексу України встановлено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

До правовідносин із стягнення фінансових санкцій та пені, передбачених Законом №2464-VI, не застосовуються строки, визначені статтями 232, 250 Господарського кодексу України, оскільки відповідні норми регулюють порядок застосування господарських санкцій у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У свою чергу, Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" регулює відновини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Статтею 2 Закону №2464-VI встановлено, що виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску.

Більшість норм Закону №2464-VI є нормами прямої дії, тобто їх застосування не потребує наявності будь-яких інших правових норм, що визначають механізм застосування норм цього закону.

Стаття 25 Закону №2464-VI передбачає заходи впливу та стягнення, зокрема, застосування до платника єдиного внеску штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Частиною 16 ст. 25 Закону №2464-VI строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що до ФОП ОСОБА_1 відповідачем було правомірно застосовані фінансові санкції за порушення строків сплати єдиного внеску рішенням № 689 від 213.06.2013, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про скасування вказаного рішення не підлягають задоволенню.

Підстави, визначені ст.94 КАС України, для розподілу судових витрат, відсутні.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністратвиного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сало А.Б.