Постанова № 33234513, 22.08.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2013 р. Справа № 914/77/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Давид Л.Л., Юрченко Я.О.

при секретарі судового засідання Бохонок В.З.

за участю прокурора Захарко А.Є., арбітражного керуючого Коваля В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги приватного підприємства «Лада-Плюс» та арбітражного керуючого Коваля Віталія Валерійовича на ухвалу господарського суду Львівської області від 06 червня 2013 року у справі №914/77/13 про банкрутство приватного підприємства «Лада-Плюс» про визнання кредиторських вимог Жовківської районної ради Львівської області

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Львівської області (колегія суддів у складі: головуючий суддя Морозюк А.Я., судді Гутьєва В.В., Цікало А.І.) ухвалою від 06 червня 2013 року по справі №914/77/13 про банкрутство приватного підприємства «Лада-Плюс» визнав заявлені вимоги Жовківської районної ради Львівської області в розмірі 613 189,20 грн. та 1147,00 грн. судових витрат (всього 614 336,20 грн.), з яких присудив включити в першу чергу реєстру вимог кредиторів 1147,00 грн. судових витрат, у четверту чергу реєстру вимог кредиторів 613 189,20 грн.

Апеляційні скарги на ухвалу господарського суду Львівської області від 06 червня 2013 року у справі №914/77/13 подали приватне підприємство «Лада-Плюс» та арбітражний керуючий Коваль Віталій Валерійович, які вважають ухвалу неправомірною та винесеною судом першої інстанції без належного з'ясування усіх обставин справи. Просять Львівський апеляційний господарський суд скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 06 червня 2013 року у справі №914/77/13 про визнання вимог Жовківської районної ради Львівської області в сумі 613 189,20 грн. та 1147,00 грн. судових витрат (всього 614 336,20 грн.), з яких 1147,00 грн. судових витрат включено в першу чергу реєстру вимог кредиторів, а 613 189,20 грн. - в четверту чергу та постановити нову ухвалу, якою у визнанні кредиторських вимог Жовківської районної ради Львівської області до ПП «Лада-Плюс» в розмірі 613189,20 грн. та 1147,00 грн. судових витрат відмовити.

Скаржники стверджують, що рішення господарського суду Львівської області від 25 липня 2011 року у справі №5015/2560/11, яке Жовківська районна рада називає підставою кредиторських вимог, не набрало законної сили. Боржник оскаржив його в апеляційному порядку і 12 квітня 2012 року Львівський апеляційний господарський суд, прийняв апеляційну скаргу ПП «Лада-Плюс» до провадження. Апеляційне провадження у справі №5015/2560/11 зупинено.

Також Галицький районний суд міста Львова рішенням від 11 червня 2012 року (справа №1304/4275/2012) задовольнив адміністративний позов ПП «Лада-Плюс» до Малехівської сільської ради та Головного управління Держкомзему у Львівській області, а саме визнав незаконними пункти 2 рішень Малехівської сільської ради від 24 січня 2011 року № 30, № 31, № 32 та визнав протиправними дії Головного управління держкомзему у Львівській області, пов'язані з погодженням розрахунку розміру втрат сільськогосподарського виробництва при зміні цільового призначення земельних ділянок, придбаних у власність ПП «Лада-Плюс» для ведення підсобного сільського господарства, під будівництво торгово-складських приміщень та торгово-розважального комплексу на території Малехівської сільської ради загальною площею 14,6616 га. Назване рішення оскаржене в апеляційному порядку, не набрало законної сили.

За твердженням скаржників, обов'язок щодо відшкодування втрат, передбачених ст. 207 Земельного кодексу України, виникає коли земельні ділянки сільськогосподарського або лісогосподарського призначення вилучаються або викупаються у їх попереднього користувача або власника в порядку, встановленому Земельним кодексом України (наприклад, ст.ст. 146, 149 Земельного кодексу України). Тобто, втрати сільськогосподарського виробництва підлягають відшкодуванню лише у тому випадку, коли земельні ділянки сільськогосподарського призначення вилучаються (викупаються) у одних землевласників (користувачів) і передаються іншим землевласникам (користувачам). На час прийняття Малехівською сільською радою 24 січня 2011 року рішень № 30, № 31, № 32 про зміну цільового призначення земельних ділянок площами 4,4283 га, 3,5717 га, 6,6616 га з ведення підсобного сільського господарства на розміщення торгово-складських приміщень по вул. Київська в с. Малехів, відповідні земельні ділянки вже були власністю ПП «Лада-Плюс», їхнє вилучення (викуп) для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським виробництвом не відбувалося, а відтак підстави для відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва відсутні.

Тому, вважають скаржники, вимоги Жовківської районної ради Львівської області не підлягали визнанню господарським судом Львівської області в межах справи №914/77/13 та не можуть бути включеними до реєстру вимог кредиторів ПП «Лада-Плюс».

Про розгляд справи учасникам провадження у справі про банкрутство повідомлено належним чином.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 21 серпня 2013 року у склад колегії замість судді Зварич О.В., яка перебуває у відпустці, уведено суддю Юрченка Я.О.

Присутні у судовому засіданні арбітражний керуючий Коваль В.В. та представник боржника апеляційні скарги підтримали і навели доводи, аналогічні тим, що викладені в апеляційних скаргах.

Прокурор вважає, що ухвала господарського суду Львівської області від 06 червня 2013 року у справі №914/77/13 про визнання кредиторських вимог Жовківської районної ради Львівської області прийнята з дотриманням закону на підставі дослідження фактичних обставин справи, просить залишити таку без змін, апеляційні скарги без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

За змістом ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційні скарги приватного підприємства «Лада-Плюс» і арбітражного керуючого Коваля В.В. та матеріали справи №914/77/13, заслухав пояснення прокурора, арбітражного керуючого Коваля В.В. і вважає, що ухвалу господарського суду Львівської області від 06 червня 2013 року у справі №914/77/13 про визнання кредиторських вимог Жовківської районної ради Львівської області слід скасувати з нижченаведених підстав.

Згідно з матеріалами справи провадження у справі №914/77/13 про банкрутство приватного підприємства «Лада-Плюс» (79005, м. Львів, вул. Волошина, буд. 6, кв. 11, ідентифікаційний код 22421736) порушене господарським судом Львівської області ухвалою від 08 січня 2013 року за заявою Фірми «Спіка-Ойл 2000» на загальних підставах, визначених законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній до 19 січня 2013 року). Цією ж ухвалою уведено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Коваля Віталія Валерійовича.

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство опубліковано 01 лютого 2013 року в газеті «Урядовий кур'єр» № 21 (4907).

01 березня 2013 року Жовківська районна рада Львівської області подала до господарського суду Львівської області заяву про визнання її кредитором приватного підприємства «Лада-Плюс» з сумою вимог 613 189,20 грн., копію якої надіслала боржнику та розпоряднику майна.

Розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Коваль В.В. разом із керівником боржника розглянув заяву Жовківської районної ради Львівської області. За результатами розгляду прийнято рішення відмовити у визнанні заявлених грошових вимог, про що письмово повідомлено Жовківську районну раду.

З метою захисту інтересів держави, а саме територіальних громад в особі Малехівської сільської ради, Жовківської районної ради та Львівської обласної ради у відповідності до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» у справу вступив прокурор.

Господарський суд Львівської області 06 червня 2013 року по справі №914/77/13 про банкрутство приватного підприємства «Лада-Плюс» постановив ухвалу, якою визнав грошові вимоги Жовківської районної ради в сумі 613 189,20 грн.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції керувався, зокрема, положеннями ст.ст. 11, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України про те, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів органів місцевого самоврядування; зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться; ст. 26 закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", якою установлено, що до виключних повноважень місцевих рад належить вирішення питань землекористування; ст. 209 Земельного кодексу України якою визначено, що втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, зумовлені вилученням сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, підлягають відшкодуванню і зараховуються до відповідних бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України.

Суд першої інстанції виходив з того факту, що рішення Малехівської сільської ради від 24 січня 2011 року № 30, № 31, № 32 «Про затвердження проекту землеустрою з відведення земельної ділянки щодо зміни цільового призначення ПП «Лада-Плюс» в селі Малехів по вул. Київська» є чинними. Як визначено пунктами 2 вищеназваних рішень Малехівської сільської ради, приватне підприємство «Лада-Плюс» зобов'язано сплатити загальну суму втрат сільськогосподарського виробництва при зміні цільового призначення земельних ділянок, наданих у власність, згідно загального розрахунку від 15 грудня 2010 року.

Згідно проведеного Головним управлінням Держкомзему у Львівській області розрахунку від 15 грудня 2010 року, загальна сума втрат становить 4 087 928,00 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 69 Бюджетного кодексу України, кошти від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, зараховуються у розмірі: 100 відсотків - до бюджетів міст Києва та Севастополя, 25 відсотків - до бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів, 75 відсотків - до бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, 15 відсотків - до районних бюджетів, 60 відсотків - до бюджетів міст районного значення, селищ і сіл.

Відтак суд дійшов висновку, що кошти від відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва у сумі 613 189,20 грн., що становить 15 відсотків від суми 4 087 928,00 грн., підлягають зарахуванню до бюджету Жовківської районної ради Львівської області згідно пунктів 2 рішень Малехівської сільської ради 24 січня 2011 року № 30, № 31, № 32 «Про затвердження проекту землеустрою з відведення земельної ділянки щодо зміни цільового призначення ПП «Лада-Плюс» в селі Малехів по вул. Київська».

Суд першої інстанції вказав, що відповідно до чинного законодавства, в справі про банкрутство суд не розглядає і не вирішує ніяких спорів, завдання господарського суду при розгляді справ про банкрутство полягає в перевірці відповідності законодавству дій тих чи інших учасників справи та відповідності вимогам закону проходження процедури банкрутства.

Львівський апеляційний господарський суд вважає, що висновки місцевого господарського суду про доведеність конкурсних кредиторських вимог Жовківської районної ради Львівської області до боржника в сумі 613 189,20 грн. не відповідають фактичним обставинам справи, є помилковими з огляду на таке.

Згідно із ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Як зазначено у статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 5 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Згідно з ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З 19 січня 2013 року діє нова редакція закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". За змістом п. 1-1 Прикінцевих та Перехідних положень, положення цього Закону не застосовуються до справ про банкрутство, провадження в яких порушено до набрання чинності цим Законом та здійснюється на стадії судової процедури розпорядження майном боржника.

Отже, в даному випадку необхідно керуватися положеннями закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діяла до 19 січня 2013 року (далі - Закон).

За визначенням ст. 1 Закону конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. Кредитор повинен мати у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Як установлено ст. 14 Закону, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дати порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії заяви та доданих документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майна боржника. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів, щодо яких є заперечення боржника, чи інших кредиторів розглядаються господарським судом до винесення ухвали про затвердження реєстру вимог. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Ухвала може бути оскаржена у встановленому порядку.

За змістом ст. 15 Закону у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Таким чином, у силу закону грошові вимоги конкурсних кредиторів до боржника повинні бути у встановленому порядку підтверджені документами.

Як зазначено у заяві про визнання кредиторських вимог, грошові вимоги до боржника Жовківська районна рада доводить рішенням господарського суду Львівської області від 25 липня 2011 року по справі №5015/2560/11, яким задоволено позов Заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі: Малехівської сільської ради, Жовківської районної ради, Львівської обласної ради, та стягнуто з приватного підприємства «Лада-Плюс» втрати сільськогосподарського виробництва: на користь Малехівської сільської ради - 2 452 756,80 грн.; на користь Жовківської районної ради - 613 189,20 грн.; на користь Львівської обласної ради - 1 021 982,00 грн.

До заяви Жовківської районної ради додано копії рішення господарського суду Львівської області від 25 липня 2011 року у справі №5015/2560/11, наказу господарського суду Львівської області, постанови про повернення виконавчого документа. Також у матеріалах справи наявні копії рішень Малехівської сільської ради від 24 січня 2011 року №№ 30, 31, 32 розрахунку втрат.

Оскільки рішення господарського суду Львівської області від 25 липня 2011 року у справі №5015/2560/11 оскаржене і переглядається в апеляційному порядку, таке не може слугувати доказом наявності грошових вимог кредитора до боржника, безспірності цих вимог.

З матеріалів справи слідує, що грошові вимоги Жовківської районної ради Львівської області до боржника підтверджені також і рішеннями Малехівської сільської ради від 24 січня 2011 року № 30, № 31, № 32. Пунктом 1 кожного з названих рішень затверджено ПП «Лада-Плюс» окремі проекти землеустрою, а саме:

- рішенням Малехівської сільської ради від 24 січня 2011 року № 30 затверджено ПП «Лада-Плюс» проект землеустрою з відведення земельної ділянки площею 6,6616 га щодо зміни цільового призначення з ведення підсобного сільського господарства на розміщення торгівельно-розважального комплексу по вул. Київська в с. Малехів;

- рішенням Малехівської сільської ради від 24 січня 2011 року № 31 затверджено ПП «Лада-Плюс» проект землеустрою з відведення земельної ділянки площею 3,5717 га щодо зміни цільового призначення з ведення підсобного сільського господарства на розміщення торгово-складських приміщень по вул. Київська в с. Малехів;

- рішенням Малехівської сільської ради від 24 січня 2011 року № 32 затверджено ПП «Лада-Плюс» проект землеустрою з відведення земельної ділянки площею 4,4283 га щодо зміни цільового призначення з ведення підсобного сільського господарства на розміщення торгово-складських приміщень по вул. Київська в с. Малехів.

Разом з тим, зміст пункту 2 рішень Малехівської сільської ради від 24 січня 2011 року № 30, № 31 і № 32 однаковий і звучить так: «ПП «Лада-Плюс» сплатити загальну суму втрат сільськогосподарського виробництва при зміні цільового призначення земельних ділянок, наданих у власність, згідно загального розрахунку від 15.12.2010 року.».

У матеріалах справи є копія Розрахунку втрат сільськогосподарського виробництва при зміні цільового призначення земельних ділянок, придбаних у власність у власність ПП «Лада-Плюс» для ведення підсобного сільського господарства, під будівництво торгово-складських приміщень та торгово-розважального комплексу на території Малехівської сільської ради Жовківського району загальною площею 14,6616 га ріллі. Як зазначено у Розрахунку, такий складено головним спеціалістом відділу земель сільськогосподарського призначення, лісового та водного фонду, моніторингу та охорони земель; сума втрат становить 4087,928 тис. грн.

Докази повідомлення боржника про цей Розрахунок у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до вимог статті 207 Земельного кодексу України втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель. Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом. Втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва визначаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Тобто, відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, що зумовлені вилученням сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для використання за іншими потребами, не пов'язаними із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.

За змістом ст. 209 Земельного кодексу України втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, зумовлені вилученням сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, підлягають відшкодуванню і зараховуються до відповідних бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України. Ці кошти використовуються на освоєння земель для сільськогосподарських і лісогосподарських потреб, поліпшення відповідних угідь, охорону земель відповідно до розроблених програм та проектів землеустрою, а також на проведення інвентаризації земель, проведення нормативної грошової оцінки землі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року N 1279 (в редакції, чинній станом на січень 2011 року) затверджено порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню. Серед іншого установлено, що відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських угідь для цілей, не пов'язаних із веденням сільського господарства, провадиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок. Контроль за дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, здійснюють Держземінспекція та її територіальні органи. Територіальні органи Держкомзему в 5-денний строк з моменту затвердження розрахунку розміру втрат, які підлягають відшкодуванню, надсилають копію затвердженого розрахунку до відповідного територіального органу Держземінспекції для здійснення контролю за своєчасним відшкодуванням втрат.

Постанова Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року N 1279 встановлює нормативи і формулу, за якими визначаються втрати сільськогосподарського виробництва, спричинені вилученням сільськогосподарських угідь для використання їх у цілях, не пов'язаних із веденням сільського господарства, проте не визначає порядку затвердження розрахунку цих втрат.

Як установлено пунктом 34 ст. 26 закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Статтею 20 Земельного кодексу України встановлено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (частина 1). Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою (частина 2).

У матеріалах справи відсутні проекти землеустрою, затверджені рішеннями Малехівської сільської ради від 24 січня 2011 року № 30, № 31, № 32, кожним з яких передбачено зміну цільового призначення різних за площею земельних ділянок (6,6616 га, 3,5717 га, 4,4283 га відповідно). Серед інших документів, ці проекти землеустрою повинні б містити й розрахунки втрат сільськогосподарського виробництва, спричинені вилученням сільськогосподарських угідь для використання їх у цілях, не пов'язаних із веденням сільського господарства. Відповідно, затвердження проектів землеустрою передбачає й затвердження розрахунків втрат сільськогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських угідь для цілей, не пов'язаних із веденням сільського господарства.

Проте, як слідує із матеріалів справи, розрахунків втрат сільськогосподарського виробництва при зміні цільового призначення земельної ділянки площею 6,6616 га, земельної ділянки площею 3,5717 га та земельної ділянки площею 4,4283 га не існувало й не існує.

Із змісту Розрахунку втрат сільськогосподарського виробництва при зміні цільового призначення земельних ділянок випливає, що такий виконаний щодо зміни цільового призначення земельних ділянок загальною площею 14,6616 га і сума втрат становить 4087,928 тис. грн. У матеріалах справи відсутні й докази затвердження вказаного Розрахунку, як цього вимагає закон.

Щодо рішення господарського суду Львівської області від 25 липня 2011 року у справі №5015/2560/11 та постанови Галицького районного суду м. Львова від 11 червня 2012 року у справі №1304/4275/2012, то ці судові рішення не набрали законної сили, відповідно, не належать до підстав звільнення від доказування, передбачених ст. 35 ГПК України.

Виходячи з вищевикладених фактичних обставин справи та приписів закону Львівський апеляційний господарський суд констатує, що грошові вимоги Жовківської районної ради до боржника не підтверджені у встановленому порядку документами. Відповідно відсутні законні підстави для визнання Жовківської районної ради Львівської області кредитором приватного підприємства «Лада-Плюс» у сумі 613 189,20 грн.

Тому Львівський апеляційний господарський суд вважає, що ухвалу господарського суду Львівської області від 06 червня 2013 року у справі №914/77/13 про визнання кредиторських вимог Жовківської районної ради Львівської області слід скасувати і прийняти нове рішення, яким відхилити повністю вимоги Жовківської районної ради Львівської області до приватного підприємства «Лада-Плюс».

Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покласти на Жовківську районну раду Львівської області.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105, 106 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги приватного підприємства «Лада-Плюс» та арбітражного керуючого Коваля Віталія Валерійовича задовольнити. Ухвалу господарського суду Львівської області від 06 червня 2013 року у справі №914/77/13 про визнання кредиторських вимог Жовківської районної ради Львівської області скасувати і прийняти нове рішення:

Вимоги Жовківської районної ради Львівської області до приватного підприємства «Лада-Плюс» у сумі 613 189,20 грн. відхилити повністю.

Стягнути з Жовківської районної ради Львівської області (Львівська область, Жовківський район, м. Жовква, вул. Львівська, 40; ідентифікаційний код 22355287):

- на користь приватного підприємства «Лада-Плюс» (м. Львів, вул. Волошина, 6/11; ідентифікаційний код 25236844) 573,50 грн. на відшкодування судового збору;

- на користь арбітражного керуючого Коваля Віталія Валерійовича (м. Львів, Листопадна, 11/25; ІПН 2704410979) 573,50 грн. на відшкодування судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гриців В.М.

суддя Давид Л.Л.

суддя Юрченко Я.О.