Рішення № 33233976, 28.08.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 11/83/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2013 Справа № 908/2754/13

Господарський суд Запорізької області у складі:

головуючий - суддя Гончаренко С.А., розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС» (пр. ім. Газети «Правда», буд. 66, кв. 33, м. Дніпропетровськ, 49051, код ЄДРПОУ 36842029)

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод побутової техніки» (вул. Панфіловців, буд. 29, кв. 61, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 31230552),

відомості про представників сторін та учасників судового процесу:

від позивача: Ніколенко І.М. - директор, наказ № 108 від 03.06.2011р.;

від відповідача: не з'явився

про: стягнення 16400,44 грн., -

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС» про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод побутової техніки» 16400,44 грн., які складаються з 15288,00 грн. основної заборгованості за поставлену продукцію, 196,31 грн. річних та 916,13 грн. пені.

Ухвалою від 14.08.2013р. порушено провадження по справі, призначені час і дата судового засідання, сторони зобов'язані надати документи та вчинити дії, необхідні для повного та всебічного розгляду справи.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог, з підстав, викладених у позовній заяві, при цьому підставою виникнення спору зазначає порушення відповідачем умов договору № 183-12 від 19.02.2013р. в частині своєчасної та повної оплати поставленої продукції. Заборгованість за договором на момент звернення до суду з позовною заявою складає 15288,00 грн. Тривала затримка оплати вартості продукції слугувала підставою для нарахування сум пені та річних. Разом з цим, позивач просить судові витрати, пов'язані із розглядом справи віднести на відповідача.

Відповідач вимоги суду не виконав, відзив на позовну заяву та витребувані докази не надав, в судове засідання повноважного представника не направив. Ухвала про порушення провадження у справі вручена повноважному представнику за довіреністю 19.08.2013р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, і що свідчить про те, що відповідач заздалегідь був належним чином повідомлений про дату і час судового засідання. 27.08.2013р. на адресу суду надійшла заява від відповідача, в якій повідомляється про відрядження директора ТОВ «Запорізький завод побутової техніки». Неявка відповідача не може бути визнана судом поважною, оскільки відповідно до ст. 28 Господарського процесуального Кодексу України, крім органів, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами (керівництво), представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

З огляду на додатки до позовної заяви та надані позивачем оригінали витребуваних документів суд вважає можливим вирішити спір в порядку передбаченому ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в матеріалах справи документами за відсутністю повноважного представника відповідача.

Вивчивши матеріали справи і вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступні обставини:

Статтею 11 Цивільного кодексу України закріплено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до п. 2 цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язанням, відповідно до п. п. 1, 2 ст. 509 цього Кодексу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

19.02.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС» (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод побутової техніки» (покупець) укладено договір № 183-13.

Згідно з укладеним договором позивач взяв на себе зобов'язання продати відповідачу металопродукцію, найменування і кількість, якої визначаються згідно Специфікаціям до Договору. Також Специфікаціями обумовлюються ціна, умови поставки та оплати продукції.

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У Специфікації №1 від 19.02.2013р. сторонами було визначено поставку 0,360 тн. металопродукції на загальну суму 29520,00 грн., у т.ч. ПДВ - 4920,00 грн. на наступних умовах:

- оплата продукції: 20% передплата та 80% - відстрочка платежу на 30 календарних днів від дати відвантаження покупцю. Датою відвантаження вважається дата формування видаткової накладної.

- строк відвантаження: 14 календарних дні з моменту надходження 20% передплати.

- допускається відхилення від погодженої і визначеної кількості в об'ємі ±10%

На виконання умов договору відповідачеві було виставлено рахунок № СД0000000216 від 21.02.2013р. на суму 29.520,00 грн.

Того ж дня відповідачем було здійснено перерахування 5904,00 грн. у якості передплати за продукцію.

26.03.2013р. ТОВ «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС» відвантажило на адресу відповідача 0,356 тн. металопродукції на загальну суму 29192,00 грн. на підставі видаткової накладної №СД0000000216 від 26.03.2013р. Факт отримання зазначеної у накладній кількості продукції підтверджується довіреністю № 031 від 26.03.2013р., виданої працівнику ТОВ «Запорізький завод побутової техніки» Смірнову Євгену Петровичу.

Стаття 692 Цивільного кодексу України визначає обов'язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як зазначалося, остаточні розрахунки за поставлену продукцію, згідно умов Специфікації № 1 від 19.02.2013р. відповідач мав здійснити протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження продукції.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Відповідач взяті на себе зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманої продукції належним чином не виконав, 02.08.2013р. здійснив часткову оплату в сумі 8000,00 грн.

Таким чином, на момент прийняття рішення по справі за ТОВ «Запорізький завод побутової техніки» рахується заборгованість в сумі 15288,00 грн.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідач, в силу вищенаведених норм законодавства, не спростував факт наявності за ним заборгованості, відповідних доказів на адресу суду не направив, тому заборгованість за поставлену продукцію в межах дії договору № 183-13 від 19.02.2013р.. в сумі 15288,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 2 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки встановлюється договором.

В п. 5.2 договору сторони передбачили, що у випадку порушення строків оплати продукції, покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого платежу за кожний день прострочки.

Позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня в сумі 916,13 грн. за період з 26.04.2013р. по 12.08.2013р., при цьому в розрахунку зазначено: подвійна облікова ставка НБУ - 14%.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на викладене, суд вважає, що між сторонами не досягнуто згоди щодо розміру пені, оскільки ставка НБУ є величиною змінною, і в договорі необхідно зазначати, за який саме період вона має застосовуватись.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України божник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За порушення строків оплати позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 196,31 грн.

Розрахунок 3% річних ретельно перевірено в судовому засіданні, позовні вимоги в цій частині заявлені обґрунтовано та правомірно.

Судові витрати слід віднести на відповідача, оскільки спір з його вини доведено до судового розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод побутової техніки» (вул. Панфіловців, буд. 29, кв. 61, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 31230552) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС» (пр. ім. Газети «Правда», буд. 66, кв. 33, м. Дніпропетровськ, 49051, код ЄДРПОУ 36842029) 15288 (п'ятнадцять тисяч двісті вісімдесят вісім) грн. 00 коп. основного боргу, 196 (сто дев'яносто шість) грн. 31 коп. пені, та 1624 (одну тисячу шістсот двадцять чотири ) грн. 39 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

В засіданні 28.08.2013р. оголошена вступна і резолютивна частини рішення. Рішення в повному обсязі складено і підписане 29.08.2013р.

Суддя С.А.Гончаренко