Постанова № 33229024, 28.08.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2013 року Справа № 904/2627/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антонік С.Г.. (доповідач),

суддів: Крутовських В.І., Чоха Л.В.

при секретарі судового засідання Ненарочкін І.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Плахтиря О.О., представник, дов. № 1658 від 29.12.12

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Гідроспоруди" Дніпропетровської міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2013 року у справі № 904/2627/13

за позовом Міського комунального підприємства "Дніпропетровський електротранспорт" (м. Дніпропетровськ)

до Комунального підприємства "Гідроспоруди" Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ)

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2013 року у справі № 904/2627/13(суддя Татарчук В.О.) позов задоволено повністю.

Рішення суду мотивовано порушенням та неповним виконанням відповідачем умов договору поставки, а саме неповною оплатою поставленого товару.

Не погодившись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2013 року відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на необґрунтованість та не повне з'ясування усіх обставин, що мають значення для справи просить рішення господарського суду Дніпропетровської області скасувати, в позові відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач посилався на те, що судом першої інстанції при винесенні рішення не було належним враховано, що комунальне підприємство "Гідроспоруди" Дніпропетровської міської ради, що виступає відповідачем у справі є некомерційною організацією, фінансується з міського бюджету у межах кошторисних витрат і не має інших джерел фінансування. Заборгованість за договором виникла через перебої у фінансуванні, тобто не з вини відповідача. Суд стягнув разом з сумою боргу за поставлений товар, ще 3 % річних, що по своїй суті є санкцією за неналежне виконання договірних зобов'язань, при цьому не дослідивши з чиєї вини виникло порушення зобов'язання. Стягнення 3% річних є непередбачуваним навантаженням на відповідача, що може призвести до загрози належного виконання своїх зобов'язань перед іншими кредиторами. Просить апеляційну скаргу задовольнити.

Відповідач своїм правом на учать у судовому засіданні не скористався. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказав, що судом правильно встановлені обставини по справі, досліджені повно і всебічно наявні в справі докази та прийняте законне рішення. Відповідач свого представника в судове засідання не направив, будь-яких доказів не надав, обмежився лише відзивом на позов. Нарахування 3% річних та стягнення їх судом є правомірним. Просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, заслухавши пояснення представників сторін встановила наступне.

04.07.2011 року між сторонами укладено договір № 04/07-11 за умовами якого (п.1.1. договору) постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність, а покупець (відповідач) належним чином прийняти та оплатити лом та відходи чорних металів по видам, передбаченим ГОСТУ 4121-2002 на умовах даного договору.

Відповідно до розділу 3 Договору, поставка здійснюється зі складу постачальника транспортом та за рахунок покупця протягом 3-х днів зо дня отримання на рахунок коштів від покупця. Товар передається партіями, згідно специфікації.

Пунктом 4.3 Договору сторони обумовили, що товар оплачується покупцем шляхом 100% передоплати на розрахунковий рахунок постачальника.

04.07.2011р. позивачем виставлений відповідачу рахунок на суму 21 082,40 грн., а за накладною № 9 від 06.07.2011р. поставлений обумовлений договором товар (металобрухт) на суму 21 082, 4 грн., який отриманий представником відповідача по довіреності № 66 від 06.07.2011р.

Листом від 06.07.2011р. № 47 відповідач гарантував оплату за металобрухт протягом 2- тижнів.

Згідно банківської виписки відповідачем сплачено за отриманий товар 17.11.2011р. 10 000 грн. Заборгованість складає 11 082,40 грн., підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 23.10.2012р., підписаного сторонами.

Позивач направив лист № 1229 від 22.10.2012 року до відповідача з вимогою оплатити остаток за поставлений товар, останній вимогу не виконав.

Колегія суддів, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Посилання відповідача у апеляційній скарзі на те, що він фінансується з міського бюджету і невиконання зобов'язання пов'язане виключно з перебоями у фінансуванні, а тому вина за невиконання умов договору у нього відсутня є безпідставним, оскільки, статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Крім того, згідно частини першої статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 ЦК України і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має викопуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки відповідач не виконав в повній мірі свого зобов'язання, доказів оплати заборгованості не надав, то господарський суд правильно стягнув з відповідача 11 082,40 грн. заборгованості.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача сума 3% річних станом на 01.04.2013р. складає 689,37 грн. та обґрунтовано стягнута судом.

При цьому колегія суддів зазначає, що 3% річних за своєю природою не є штрафною санкцією, а є мірою відповідальності за прострочення грошового зобов'язання. Для нарахування 3% річних наявність вини не обов'язкова, підставою є саме прострочення виконання зобов'язання.

З урахуванням наведеного апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Рішення суду слід залишити без змін.

На підставі викладеного керуючись ст..ст.101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Гідроспоруди" Дніпропетровської міської ради залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2013 року по справі № 904/2627/13 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 02.09.2013р.

Головуючий С.Г. Антонік

Судді В.І. Крутовських

Л.В. Чоха