Постанова № 33224315, 21.08.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний судП О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2013 р. справа №820/5619/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., при секретарі судового засідання Звягіні Я.І.,

за участі сторін:

представника позивача - Халабурдіна С.В.,

представника відповідача - Нартової М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом Спільного Українсько-американського підприємства "Європоль" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Спільне українсько-американське підприємство «Європоль» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, звернувся до суду з позовом, у якому просить суд

- Скасувати податкові повідомлення рішення від 03 липня 2013 року № 0000174800, № 0000164800 Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові МГУ Міндоходів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив що висновки відповідача щодо нереальності проведених позивачем господарських операцій є безпідставними та не обґрунтованими, оскільки спростовуються наданими позивачем до суду первинними документами, що підтверджують реальний характер господарських операцій. Оскільки неправомірні висновки відповідача, викладені в Акті від 17.06.2013 № 345/48.0-11/30751167 про результати позапланової виїзної перевірки Спільного Українсько-американського підприємства «Європоль» у формі товариства з обмеженою відповідальністю ( код ЄДРПОУ 30751167), стали підставою для складання відповідачем податкових повідомлень-рішень від 03 липня 2013 року за № 0000174800 та № 0000164800, вказані податкові повідомлення-рішення є незаконними і підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, зазначив, що позивачем проведені реальні господарські відносини з його контрагентами, які є об'єктами оподаткування з податку на прибуток та ПДВ, а те, що податкові міліціонери не встановили місцезнаходження суб'єктів господарювання, які були контрагентами його контрагентів не може бути підставою для збільшення позивачеві податкових зобов'язань. В обґрунтування позовних вимог представник позивача надав суду додаткові докази, які залучені до матеріалів справи.

Представник відповідача заперечував проти позову з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Представник відповідача під час слухання справи підтримав позицію відповідача, викладену у письмових запереченнях, просив у позові відмовити та зазначив, що доводи позивача є безпідставними, оскільки контрагенти позивача мали взаємовідносини з суб'єктами господарювання, що мають ознаки сумнівності, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними і не підлягають скасуванню.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача; оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до документів, що містяться у матеріалах справи ( Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 12.06.2013 р. Виписка з ЄДРЮОФОП від 27.05.2013 р.;Статут (нова редакція) від 27.02.2013 р.; Свідоцтво № 100159763; НБ № 086408 про реєстрацію платника податку на додану вартість) позивач- Спільне українсько-американське підприємство «Європоль» у формі товариства з обмеженою відповідальністю ( код 30751167) зареєстроване як юридична особа 25.01.2000 р. ; 09.02.2000 р. взято на облік до державної податкової служби.; знаходиться на податковому обліку у Спеціалізованій податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові .з обслуговування ВПП у м. Харкові ГУ Міндоходів.

Спеціалізованою податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові з обслуговування ВПП у м. Харкові ГУ Міндоходів проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з контрагентами - постачальниками, за результатами якої складено Акт перевірки від 17.06.2013 № 345/48.0-11/30751167(далі - Акт перевірки).

На підставі висновків, викладених в Акті перевірки відповідачем складені податкові повідомлення-рішення, а саме :

Податкове повідомлення - рішення від 03 липня 2013 р. № 0000174800, яким збільшено суму податкових зобов'язань позивача на 37836,00 грн. ( де: 30924,00 - сума основного платежу; 6912,00 грн. - сума штрафних санкцій);

Податкове повідомлення - рішення від 03 липня 2013 р. № 0000164800, яким збільшено суму податкових зобов'язань позивача на 70 055,50 грн. ( де: 50105,0 грн. - сума основного платежу; 19950,50 грн. - сума штрафних санкцій).

1. Щодо висновку відповідача про порушення позивачем податкового законодавства за результатами перевірки господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «Видавництво «Ярмарок», в результаті чого позивачеві збільшено суму ПДВ, яка підлягає до сплати у бюджет у розмірі 3966,67 грн. та збільшено суму податку на прибуток на суму 4561.67 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до Акту перевірки ( арк. 7-9) як єдину підставу для донарахування податкових зобов'язань позивачеві відповідачем визначено відсутність об'єктів оподаткування, а саме: відсутність реального характеру відносин між позивачем та ТОВ «Видавництво «Ярмарок»,оскільки, як зазначено відповідачем, податкові міліціонери не змогли встановити місцезнаходження цього контрагента, про що складено акт від 28.02.2013 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Вітер змін-2012» ( попередня назва -ТОВ «Видавництво «Ярмарок»). Відповідно до Акту перевірки акт « Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Вітер змін-2012» складено 28.02.2013 р. Вказаний акт став підставою відповідачеві для висновку про неможливість проведення реальних операцій між позивачем і вказаним контрагентом у вересні 2011 р.

У акті перевірки (арк. 7) зазначено, що контрагент позивача - ТОВ «Видавництво «Ярмарок»- було зареєстроване в ДПІ Оболонського району м. Києва, 18 грудня 2012 року змінило своє місцезнаходження, перейшло до Великобурлуцького відділення Вовчанської МДПІ та змінило назву на ТОВ «Вітер Змін-2012». Відповідно до Акту від 28.02.2013 р. встановлено відсутність контрагента позивача за адресою у Великобурлуцькому районі Харківської області.

За результатами вивчення документів, що містяться у матеріалах справи судом встановлено, що 20 вересня 2011 року між СУАП «Європоль» у формі ТОВ та ТОВ «Видавництво «Ярмарок» (виконавець) було укладено договір № ЯВ-003621, за яким виконавець зобов'язався надати послуги з розміщення наданого позивачем матеріалу в офіційному каталозі Торгово-промислової палати України - «Торгово-промислова Україна».

У той же день, 20.09.2011 року позивач здійснив оплату послуг за договором у розмірі 23 800,00 грн., про що свідчить платіжне доручення № 14907.

Згідно з п. 1.3. вказаного договору ТОВ «Видавництво «Ярмарок» прийняло на себе зобов'язання в рамках проекту «Національний бізнес-рейтинг» надати позивачеві наступні послуги та почесні відзнаки: реєстрація та розміщення інформації позивача в офіційному каталозі «Торгово-промислова Україна» та на компакт-диску і в мережі інтернет, національний сертифікат «Лідер галузі», медаль міжнародного зразка «Лідер галузі», Орден «Бізнес Слава», доставка відзнак поштою.

30 вересня 2011 року між СУАП «Європоль» у формі ТОВ та ТОВ «Видавництво «Ярмарок» складено акт здачі-прийняття послуг на суму 23 800,00 грн., ( де : 19833,33 - вартість послу; 3 966,67 грн. - сума ПДВ) , яким сторони засвідчили виконання умов договору у повному обсязі.

Щодо рекламних послуг суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про рекламу» реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Згідно абзацу «г» п.п. 138.10.3. п. 138.10. ст. 138 Податкового кодексу України ( далі - ПК) витратами на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг є витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Згідно з п.п. 140.1.5. п. 140.1. ПК України при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення як витрати платника податку на проведення реклами.

У судовому засіданні представник позивача зазначив і матеріалами справи підтверджено, що позивач є власником магазину з універсальним асортиментом товарів - «РОСТ». Представник позивача наголошував на тому, що метою укладення вищевказаного договору і отримання послуг з реклами і було саме підтримання обізнаності та інтересу споживача до товару позивача. У підтвердження заявленого представником позивача надано до суду копії дисконтних карток супермаркету «РОСТ» з розміщеними на них Національним сертифікатом та медаллю міжнародного зразка «Лідер галузі».

Представник відповідача не оскаржував належність позивачеві на праві власності магазину з універсальним асортиментом «РОСТ», а також не спростував можливість використання позивачем у господарській діяльності рекламних послуг, отриманих за вищевказаним договором, укладеним з ТОВ «Видавництво Ярмарок».

Суд зазначає, що усі вищевказані документи, а також додатково надані позивачем копії Національного сертифікату «Лідер галузі», медалі міжнародного зразка «Лідер галузі», Орден «Бізнес Слава» свідчать про те, що ТОВ «Видавництво Ярмарок» у повному обсязі надало послуги за договором, які у подальшому використано позивачем у господарській діяльності. Підстави, вважати господарську операцію з надання позивачеві рекламних послуг за вищевказаним договором у суду відсутні.

Суд не вважає за можливе погодитись з висновком відповідача про нереальний характер господарських відносин позивача з ТОВ «Видавництво «Ярмарок» ( нова назва - ТОВ «Вітер Змін-2012».) , які мали місце у 2011 році на підставі акту від 28.02.2013 р про відсутність вказаного контрагента за місцезнаходженням.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що відповідачем не наведено жодної правової підстави, яка б підтверджувала його висновки відносно фіктивності проведених позивачем господарських операцій. Наявні у справі документи не містять будь-яких доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом на виконання вимог ст. 11 КАС України у ході розгляду і вирішення справи не виявлено.

Отже, суд вважає, що за таких підстав видана ТОВ «Видавництво «Ярмарок» податкова накладна є підставою для віднесення позивачем суми ПДВ у розмірі 3 966,67 грн. - до складу податкового кредиту, а суми 19 833,33 грн. - до витрат та відображення в декларації з податку на прибуток підприємства.

Враховуючи зміст розглянутих судом документів, та вищенаведених норм права, суд вважає що висновки відповідача стосовно нарахування до сплати у бюджет суми ПДВ у розмірі 3966,67 грн. та про заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 4562,00 грн. за результатами перевірки правовідносин позивача з ТОВ «Видавництво Ярмарок» є незаконними.

2. Щодо висновків відповідача за результатами перевірки господарських операцій позивача з ТОВ «Спецтрубомонтаж» про порушення позивачем податкового законодавства, що призвели призвело до заниження суми ПДВ , яка підлягає нарахуванню до сплати у бюджет у розмірі 24928,54 грн., а також про заниження податку на прибуток у розмірі 438,00 грн., суд зазначає наступне.

У Акті перевірки (стор. 9-14) зазначено про безпідставне формування позивачем податкового кредиту та витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Спецтрубомонтаж», оскільки останнє мало взаємовідносини з сумнівним контрагентом - ТОВ «Кубера Плюс», яке, у свою чергу, мало відносини з контрагентами, які, на думку податкового органу, не здатні здійснювати господарську діяльність.

У запереченнях проти позову відповідач зазначив, що операції купівлі-продажу між ТОВ «Спецтрубомонтаж» та ТОВ «Кубера Плюс» не спричиняють реального настання правових наслідків, а, отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Судом встановлено, що 01 червня 2011 року між позивачем та ТОВ «Спецтрубомонтаж» було укладено договір підряду № 265 на виконання робіт по укладанню гранітної бруківки, бордюрів, облицювання ступенів гранітною плиткою.

14 червня 2011 року та 28 грудня 2011 року сторонами підписані акти приймання-передачі виконаних будівельних робіт на суму 56 331,25 грн. та 93240,00 грн., відповідно.

Позивачем сплачено на користь ТОВ «Спецтрубомонтаж» грошові кошти у повному обсязі у сумі 149 571,25 грн.

Виконання вищевказаних будівельних робіт також підтверджено позивачем наступними документами : Підсумковою відомістю ресурсів, Відомістю ресурсів до локального кошторису № 2-1-1 на обладнання покриття; Локальним кошторисом № 2-1-1 на обладнання покриття, Розрахунком загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-1 на обладнання покриття, Довідкою про вартість виконаних робіт і витрат за червень 2011 року, Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт і витрат за грудень 2011 року; Розрахунком загальновиробничих витрат. Вказані документи містять детальний перелік використаних підрядником матеріалів.

Наявні у матеріалах справи документи, а саме: Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, Договір оренди землі, Витяг з проекту виконання робіт свідчать про те, що комплекс літнього відпочинку, де проводилися роботи, обумовлені договором підряду від 01 червня 2011 року, належить позивачеві на праві власності.

Як вбачається з договору підряду від 01 червня 2011 року, ТОВ «Спецтрубомонтаж» проводило роботи з матеріалів замовника, тобто СУАП «Європоль» ТОВ. Як свідчать безоплатні акти від 08.06.2011, 08.12.2011 матеріали для виконання робіт були надані позивачем.

Отже, суд зазначає, що за таких обставин, операції з купівлі-продажу, здійснені між ТОВ «Спецтрубомонтаж» та ТОВ «Кубера Плюс», не мають жодного відношення до робіт, що виконувались ТОВ «Спецтрубомонтаж» на замовлення позивача, оскільки товари, придбані у ТОВ «Кубера Плюс» при проведенні робіт за договором підряду від 01 червня 2011 року позивачем не використовувались.

Копії ліцензії та додатку до неї, що містяться у матеріалах справи, свідчать про наявність у ТОВ «Спецтрубомонтаж» права на проведення будівельних робіт, а, отже, відповідність ліцензійним умовам щодо кількості кваліфікованого персоналу, наявності обладнання, тощо.

Суд зазначає, що за вказаних обставин висновки відповідача про відсутність реального характеру операцій між позивачем та ТОВ «Спецтрубомонтаж» з посиланням на нереальність операцій між ТОВ «Спецтрубомонтаж» та ТОВ «Кубера Плюс» не є правовою підставою для визнання вказаних операцій фіктивними, а, відповідно, не є підставою для збільшення податкових зобов'язань позивачеві.

За таких підстав висновок відповідача , викладений у Акті перевірки, про збільшення податкових зобов'язань позивача з ПДВ у розмірі 24 928,54 грн. та податку на прибуток у розмірі 438,00 грн. за результатами перевірки господарської операції, поведеної позивачем з ТОВ «Спецтрубомонтаж» є неправомірними.

3. Щодо висновку відповідач за результатами перевірки господарських операцій позивача та ПП «Прем'єрпродукт-Харків» про порушення позивачем вимог Закону « Про податок на додану вартість», яке полягає у занижченнні позивачем ПДВ на суму 20050,93 грн. та заниження податку на прибуток у розмірі 25063,66 грн. суд зазначає наступне.

У Акті перевірки (стор. 14-20) зазначено про незаконне відображення у податковому обліку СУАП «Європоль» ТОВ взаємовідносин з ПП «Прем'єрпродукт-Харків», оскільки останнє здійснювало господарську діяльність із суб'єктами господарювання, реальність проведення якої не підтверджено іншими податковими інспекціями.

Вказане, як зазначає відповідач, повністю виключає можливість формування позивачем податкового кредиту та витрат по взаємовідносинах з ПП «Прем'єрпродукт-Харків».

За результатами вивчення документів, що містяться у матеріалах справи судом встановлено, що 01 листопада 2009 року між СУАП «Європоль» у формі ТОВ та ПП «Прем'єрпродукт-Харків» укладено договір поставки продуктів харчування партіями у відповідності з письмовими заявками.

На підставі цього договору позивач отримував масло, сир, спред, сир плавлений, продукт сирний, печінку тріски, скумбрію, хлібний квас, що підтверджено наданими позивачем податковими накладними (а.с. 56-72).

Про отримання та перевезення вказаного товару свідчать товарно-транспортні накладні ( а.с, 22,24,26,28,30,32,34,36,38,40,42,45,47,49,51,53,55), а також видаткові накладні (а.с.20,21,23,25,27, 29,31,33,35,37,39,41,43,44,46,48,50,52,54), які приєднані до матеріалів справи.

Як зазначено у Акті перевірки заборгованість за розрахунками між позивачем та ПП «Прем'єрпродукт-Харків» відсутня.

Суд зазначає, що у Акті перевірки відсутні зауваження відповідача щодо змісту та форми документів, наданих до перевірки саме позивачем.

Неможливість реального здійснення господарської операції між позивачем та ПП «Прем'єрпродукт-Харків» з купівлі-продажу товарів харчування обґрунтовується відповідачем лише з посиланням на нікчемність операцій, здійснених ПП «СТК- Молоко», одним з контрагентів якого є ПП «Прем'єрпродукт-Харків».

Суд зазначає, що за результатами вивчення документів, наданих позивачем у суду відсутні підстави вважати господарську операцію з купівлі - продажу товарів харчування, оформлену вищенаведеними документами та проведену між позивачем та ПП «Прем'єрпродукт-Харків», такою, що не має реального характеру.

Суд також зазначає, що всупереч вимогам ч. 1 ст. 71 КАС відповідачем не надано доказів порушення вимог податкового законодавства саме позивачем.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що висновок відповідача про нарахування позивачеві до сплати у бюджет суми ПДВ у розмірі 20050,93 грн., та висновок про заниження позивачем податку на прибуток у сумі 25063,66 грн. є неправомірним.

4. Щодо висновку відповідача відносно безпідставності донарахування податкових зобов'язань по взаємовідносинах з ТОВ «Завжди чисто плюс» суд зазначає наступне.

У акті перевірки (арк. 20-23) зазначено про незаконність формування позивачем податкового кредиту та витрат по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Завжди чисто», оскільки іншою ДПІ встановлено неможливість здійснення господарських операцій між ТОВ «Завжди чисто плюс» та його контрагентами (ТОВ «Дельта-принт», ТОВ ТД «Східна Україна», ТОВ «Фірма Аква Транс»).

За результатами вивчення документів, що містяться у матеріалах справи судом встановлено, що 06 грудня 2011 року між позивачем та ТОВ «Завжди чисто плюс» укладено договір № 430 про надання послуг із захисту входу до приміщень від води, пилу та бруду шляхом обміну змінних килимків.

29 лютого 2011 року між сторонами підписано акт виконаних робіт на суму 4800,00 грн., яку сплачено позивачем платіжним дорученням № 4229.

Виписану ТОВ «Завжди чисто плюс» податкову накладну № 320 від 29.02.2012 р. (а.с.99) використано позивачем при формуванні податкового кредиту, а суму 4000,00 грн. віднесено до складу витрат.

Суд зазначає, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Завжди чисто плюс» оформлено належним чином, У суду відсутні підстави вважати їх неналежно оформленими та такими, що є фіктивними.

Враховуючи вимоги п. 2 ст.71 КАС суд зазначає, що відповідачем не надано жодного правового доказу фіктивності вказаних операцій, не наведено жодних обставин, які б могли ставити під сумнів надання ТОВ «Завжди чисто плюс» позивачеві послуг за договором від 06.12.2011, а, відтак, не доведено правомірність висновку про нарахування позивачеві для сплати у бюджет суми у розмірі 800,00 грн та висновку про заниження податку на прибуток у розмірі 840,00 грн.

5. Щодо висновку відповідача про не підтвердження виконання робіт ТОВ «БК-Олімп» на замовлення позивача та нарахування позивачеві для сплати у бюджет суми ПДВ у розмірі 356,52 грн., а також висновку про заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 18,00 грн. суд зазначає наступне.

У Акті перевірки (стор 23-27) зазначено, що ТОВ «БК-Олімп», мало правовідносини з ТОВ «Спецтрубомонтаж», яке у свою чергу мало операції з контрагентами, які, на думку позивача, є сумнівними. Як зазначає відповідач в Акті перевірки, вказане є підставою для донарахування податкових зобов'язань позивача у розмірі 356,52 грн. з ПДВ та з податку на прибуток у розмірі 18,00 грн.

За результатами вивчення документів, що містяться у матеріалах справи судом встановлено, що 25 серпня 2009 року між позивачем та ТОВ «БК-Олімп» було укладено договір підряду № 25/08 (додаткова угода № 1 від 16.09.2009 р.; додаткова угода № 2 від 18.09.2009 р.) на виконання робіт по виготовленню та монтажу облицювання стелі, балконів, виконаної з композитних матеріалів за адресою: Харківська область, Зміївський район, сел. Гайдари, вул. Піонерська.

17 червня 2010 року між позивачем та ТОВ «БК-Олімп» підписано акт приймання-передачі робіт на суму 47 126,88 грн. із зазначенням вихідних даних ( одиниці виміру, кількості, ціни за одиницю виміру) для розрахунку вартості виконаних робіт.

Суд зазначає, що відповідач не вказав, які саме порушення допущено позивачем при здійсненні господарської операції з ТОВ «БК-Олімп». Висновок відповідача про збільшення податкового зобов'язання позивача за ПДВ на суму 356,52 грн. та з податку на прибуток - у розмірі 18,00 грн. здійснено на підстав того, що ТОВ «БК-Олімп» здійснювало операції з ТОВ «Спецбудмонтаж» ( до цих операцій відповідачем зауваження не зазначене) , яке у свою чергу здійснювало операції з контрагентами, які, на думку позивача, є сумнівними.

Відповідачем не наведено жодного правового доводу на підтвердження висновку про те, що фактично господарські операції між позивачем та ТОВ «БК-Олімп» не проводились.

За таких обставин, висновки відповідача про збільшення податкових зобов'язань позивача за результатами аналізу господарських операцій між позивачем та в ТОВ «БК-Олімп» з ПДВ у розмірі 356,52 грн. та з податку на прибуток у розмірі 18,00 грн. є незаконними. 6. Щодо висновку відповідача про порушення позивачем податкового законодавства при проведенні господарських операцій з ПП «Іон-Сервіс», то суд зазначає наступне.

Відповідно до Розрахунків податкових зобов'язань та штрафних санкцій, які є додатками до податкових повідомлень-рішень від 03.07.2013 № 0000174800 та № 0000164800 вбачається, що податкові зобов'язання по взаємовідносинах позивача з ПП «Іон-Сервіс» відповідачем не визначались, відповідно в силу вимог ч.1 ст. 6 КАС у позивача відсутні підстави для оскарження вказаного висновку відповідача.

7. Підсумовуючи усе вищевикладене суд зазначає, що усі висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Спецтрубомонтаж, ПП «Прем'єрпродукт-Харків», ТОВ «Завжди чисто плюс» ,ТОВ «БК-Олімп» ґрунтуються на тому ,що контрагенти позивача мали відносини з суб'єктами господарювання, які мають ознаки сумнівності. Вказане обґрунтування висновків суд вважає помилковими і такими, що спростовується матеріалами справи.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, є бухгалтерський облік, на даних якого ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник. Положеннями ч. 1 ст. 9 вказаного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій, є основою для податкового обліку. Вказане кореспондує з положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України ( далі- ПК), яким визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК.

За змістом п. 139.1 ст. 139 ПК не включаються до складу витрат при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, та витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до наведених норм права визначальною ознакою валових витрат в податковому обліку є їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністью платника податку. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

Порядок формування податкового кредиту встановлено ПК, відповідно до п.п. 14.1181 п.14.1 ст. 14 якого податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду. П. 201.10 ст. 201 ПК передбачається, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК 198.6. не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином оформленими первинними документами, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

При цьому, при дослідженні факту здійснення господарської операції мають оцінюватись правовідносини саме між тими учасниками та саме за тією операцією, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Суд зазначає, що відносно вищевказаних спірних правочинів, а також первинних документів, яким оформлено правовідносини позивача з контрагентами за вказаними правочинами, відповідачем не зазначено будь-які недоліки щодо невідповідності їх вимогам законодавства за формою або за змістом. Відповідачем не спростовано достовірність відомостей, що містяться у первинних документах, наданих позивачем. У Акті перевірки не вказано, на підставі яких саме недоліків у яких саме первинних документах здійснено висновки про нереальність вищенаведених господарських операцій , здійсненних позивачем з контрагентами з ТОВ «Спецтрубомонтаж, ПП «Прем'єрпродукт-Харків», ТОВ «Завжди чисто плюс» ,ТОВ «БК-Олімп» .

У судовому засіданні представник відповідача не надав пояснень з приводу того, яким чином сумнівні операції, здійснені контрагентами контрагентів позивача впливають на реальність господарських операцій, здійснених безпосередньо між позивачем та вищевказаними контрагентами.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи. Відповідно до ст.61 Конституції України відповідальність має індивідуальний характер, відповідно, притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є протиправним.

Відповідач не зазначив будь-яких претензій до право і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочинів, укладених між позивачем та вказаними вище суб'єктами господарювання, до правового статусу сторін за цими договорами як платників ПДВ; відповідності правочинів вимогам закону; належності складання первинних документів, відсутності у сторін перелічених правочинів наміру безпідставно одержати податкову вигоду СДПІ ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За таких обставин, слід дійти висновку, що за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості висновків, викладених в Акті перевірки про порушення СУАП «Європоль» ТОВ вимог податкового законодавства України. Враховуючи, що неправомірні висновки, викладені відповідачем в Акті перевірки, стали підставою для складання позивачем податкових повідомлень-рішень від 03.07.2013 року №0000174800 та №0000164800, вказані податкові повідомлення рішення є неправомірними і підлягають скасуванню.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Спільного Українсько-американського підприємства "Європоль" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів №0000164800 та №0000174800 від 03.07.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р: 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код: 37999628, МФО: 851011, банк: ГУДКСУ у Харківській області) на користь Спільного Українсько-американського підприємства "Європоль" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (61047, м. Харків, проїзд Рогатинський 3, код ЄДРПОУ 30751167) судовий збір у розмірі 1078,91 грн. ( одна тисяча сімдесят вісім гривень дев'яносто одна копійка).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову у повному обсязі виготовлено 23 серпня 2013 року.

Суддя Котеньов О.Г.