Постанова № 33219849, 23.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 серпня 2013 року 09 год. 30 хв. № 2а-17700/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Військової частини А 0105про визнання протиправною бездіяльність щодо невиплати грошової компенсації за речове майно та зобов'язання виплатити таку грошову компенсацію в сумі 8 982, 17 грн., - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) з позовом до Військової частини А 0105 (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльність щодо невиплати грошової компенсації за речове майно та зобов'язання виплатити таку грошову компенсацію в сумі 8 982, 17 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що Військовою частиною А 0105 Сухопутних військ Збройних Сил України не виплачено ОСОБА_1 під час звільнення останнього з військової служби (а саме - з посади начальника відділу комплектування та призову Управління особового складу) грошової компенсації за недоотримане під час проходження служби речове майно на загальну суму 8 982, 17 грн.

Відповідач письмових заперечень проти позову та жодних документів до суду не подав.

В судовому засіданні по справі позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

05 лютого 2013 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що наказом Міністра оборони України від 07.11.2012р. № 912 відповідно до частини 6 пункту «б» (за станом здоров'я) полковника ОСОБА_1 - начальника відділу комплектування та призову управління особового складу штабу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України звільнено з військової служби з правом носіння військової форми одягу.

Відповідно до витягу із наказу Начальника штабу Військової частини А 0105 - Першого заступника командувача Сухопутних військ Збройних Сил України, генерала-лейтенанта ОСОБА_2 від 21.11.2012р. № 225 (копія міститься в матеріалах справи) полковника ОСОБА_1 з 21 листопада 2012 року виключено зі списків особового складу, всіх видів забезпечення та направлення для зарахування на військовий облік до Чернігівського об'єднаного міського військового комісаріату

Згідно довідки Військової частини А 1937 від 21.11.2012р. № 160 (реєстр. № 248 від 23.11.2012р.) про вартість речового майна, що підлягає видачі після 11.03.2000р. полковнику ОСОБА_1 було нараховано грошову компенсацію за неотримане речове забезпечення на загальну суму 8 982, 17 грн., в тому числі починаючи з 1998 року по 2012 рік.

Згодом звернувшись до Військової частини А 0105 (ідентифікаційний код 22991037) стосовно непроведення розрахунків з виплати грошової компенсації замість речового майна, що належало до видачі, позивач отримав лист відповідача від 14.12.2012р. № 116/10/2/3/255 (копія якого міститься в матеріалах справи) із повідомленням, що у зв'язку з наявними непогашеними сумами заборгованостей по виплаті грошової компенсації за речове майно та з обмеженим фінансуванням за даним напрямком кошти для виплати грошової компенсації замість речового майна не передбачені.

При вирішення даного спору суд виходив з наступного.

Згідно ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. № 2011-XII в редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року (далі - Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Нормою частини другої статті 9 Закону № 2011-XII було встановлено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Пунктом 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000р. № 1459-III призупинено дію частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців). Вказаний Закон набрав чинності з 11 березня 2000 року.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» від 03.11.2006р. № 328-V внесено зміни до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема, доповнено статтею 91, пунктом 2 якої встановлено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України. Зазначені зміни набрали законної сили 1 січня 2007 року.

Зокрема, Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004р. № 1444 (далі - Постанова № 1444) було затверджено Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, відповідно до пункту 27 якого військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації. У разі звільнення у запас військовослужбовцю видається речовий атестат, який додається до особової справи. Якщо протягом 12 місяців після звільнення військовослужбовець буде призваний із запасу, до його забезпечення зараховується раніше отримане речове майно. Постанова набула чинності в день її прийняття.

Однак Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.01.2006р. № 489-V дію пункту 2 статті 91 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зупинено на 2007 рік.

Пункт 2 статті 91 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було виключено згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.01.2007р. № 107-VI, проте вказані положення цього Закону визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Таким чином, починаючи з 2000 року виплата грошової компенсації замість неодержаного речового майна призупинена Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів». Право на отримання військовослужбовцями зазначеної компенсації відновлено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб», який набрав чинності з 1 січня 2007 року, однак пункт 2 статті 91 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було зупинено на 2007 рік Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Право на отримання грошової компенсації за недоотримане речове майно відновлено Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), яким визнано неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо виключення пункту 2 статті 91 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, право військовослужбовців на отримання компенсації за недоотримане речове майно, передбачене пунктом 2 статті 91 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відновлено 22 травня 2008 року, тобто з дня ухвалення відповідного Рішення Конституційним Судом України.

З огляду на викладене, позивач має право на отримання грошової компенсації замість належних йому за нормами забезпечення предметів речового майна в розмірі вартості зазначених предметів, які ним не були отримані під час проходження служби в 1998, 1999, 2008 - 2012 роках. При цьому суд враховує те, що під час звільнення з військової служи відповідна грошова компенсація позивачу виплачена не була.

Враховуючи викладене, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача слід стягнути на користь позивача грошову компенсацію замість належних йому за нормами забезпечення предметів речового майна недотриманих у 1998, 1999, 2008 - 2012 роках.

Згідно довідок Військової частини А 1937 від 12.08.2013р. № 113 та від 12.08.2013р. № 114, наданих відповідачем разом із супровідним листом від 14.08.2013р. № 116/12/9946 у відповідь на судовий запит від 14.06.2013р. № 2а-17700/12/2670, про вартість речового майна, що підлягає видачі після 11.03.2000р., наданої до суду на виконання судового запиту від 17.04.2013р. № 2а-17700/12/2670, загальна сума грошової компенсації позивача замість належного йому речового майна за період з 1998 року по 2012 рік склала 8 982, 17 грн., в тому числі за 1998 рік - 91, 63 грн., за 1999 рік - 131, 46 грн., за 2000 - 2012 роки - 8 759, 08 грн.

Відповідно до Норми забезпечення речовим майном офіцерів і прапорщиків Збройних Сил та інших військових формувань (№ 2), встановлених згаданою вище Постановою № 1444, для другої групи військовослужбовців забезпечення речовим майном, до якого згідно п. 7 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, відноситься ОСОБА_1, та вказаних вище довідок Військової частини А 1937 від 12.08.20132р., розмір грошової компенсації позивача за період з 2008 року по 2012 рік становить загальну суму 4 939, 96 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною третьою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми в розмірі 5 163, 05 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст.ст. 69 - 71, ст. 94, ст.ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Стягнути з Військової частини А 0105 Міністерства оборони України (місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 19, ідентифікаційний код 22991037) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) замість належних йому за нормами забезпечення предметів речового майна за 1998 - 1999 роки та за 2008 - 2012 роки грошову компенсацію в розмірі 5 163 (п'ять тисяч сто шістдесят три) грн. 05 коп.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова