Рішення № 33219428, 14.08.2013, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2013 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Одинака О. О.

суддів: Кулянди М.І., Перепелюк Л.М.

секретар Тодолряк Г.Д.

за участю: ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 25 квітня 2013 року,

встановила:

В серпні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом.

Просила поділити спільне майно подружжя, виділивши ОСОБА_2 відповідно до ІІ варіанту поділу 12/100 частин будинковолодіння АДРЕСА_1, зазначеному у висновку судово-будівельної експертизи, в будинку літера «А» на другому поверсі приміщення: коридор ІХ, площею 7,50 кв.м., вартістю 26 810 гривень, приміщення Х, площею 19,00 кв.м., вартістю 67 919 гривень, приміщення Х1 площею 3,9 кв.м., вартістю 13 941 гривень, приміщення ХІІ площею 10,00 кв.м., вартістю 35 747 гривень, приміщення ХІІІ, площею 1,20 кв.м., вартістю 4290 гривень, коридор ХІУ площею 3,50 кв.м., вартістю 12 511 гривень, а всього приміщень загальною площею 45,10 кв.м. на суму 161 218 гривень, а також автомобіль SSANGYONG REXTON, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, вартістю 133 782 гривні, велотренажер, вартістю 1522 гривень, книжні шафи - 4 шт., вартістю

________________

№22ц-807/2013 р. Головуючий у І інстанції

Категорія 46 Мамчин П.І.

Доповідач Одинак О.О.

1444 гривень, килим 3х5, вартістю 4106 гривень, телевізор GVC, вартістю 570 гривень, комод з дзеркалом, шафу, ліжко двоспальне, приліжкові тумбочки, вартістю 9792 гривень, килими 2х3 - 3 штуки, вартістю 6160 гривень, журнальний столик - 927 гривень, комп'ютер Самсунг, вартістю 900 гривень, диван, вартістю 2031 гривень, пральну машину, вартістю 2156 гривень, а всього майна на суму 325 359 гривень.

Виділити ОСОБА_3 відповідно до ІІ варіанту поділу 12/100 частин будинковолодіння АДРЕСА_1 в будинку літера «А» на першому поверсі приміщення: коридор 1-1, площею 4,00 кв.м., вартістю 17 873 гривень, передпокій 1-2, площею 7,90 кв.м., вартістю 35 300 гривень, кімната 1-3 площею 10,50 кв.м., вартістю 46 917 гривень, кімната 1-4 площею 19,00 кв.м. вартістю 84 898 гривень, ванна 1-5 площею 3,60 кв.м., вартістю 16 086 гривень, кухня 1-6 11,20 кв.м., вартістю 50 045 гривень, комора 1-7 площею 0,80 кв.м., вартістю 3 575 гривень, вбиральня 1-8 площею 1,00 кв.м. вартістю 4 468 гривень, а всього приміщень загальною площею 58 кв.м. на суму 259 162 гривень, а також автомобіль HYUNDAI TUCSON, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_2, вартістю 100 570 гривень, диван розкладний, вартістю 8865 гривень, кухонну меблеву стінку з тумбами та навісними шафами, буфет, вартістю 7711 гривень, стіл обідній з 6 стільцями, вартістю 4272 гривень, холодильник, вартістю 2160 гривень, телевізор SONY -475 гривень, вітальню, шафу для взуття - 641 гривня, диван двоспальний розкладний - 1800 гривень, стінку меблеву, вартістю 2295 гривень, тумбу під телевізор, вартістю 2281 гривень, ноутбук, вартістю 2309 гривень, газову плиту, вартістю 2013 гривень, а всього майна на суму 394 554 гривні.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь відповідача в рахунок рівності часток грошову компенсацію в сумі 34 597 гривень 50 копійок.

Посилалася на те, що вона з ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі.

В період проживання в шлюбі сторони купили квартиру АДРЕСА_1, автомобілі SSANGYONG REXTON, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 та HYUNDAI TUCSON, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_2, а також інше рухоме майно.

Добровільної згоди про поділ майна подружжя сторонами не досягнуто.

У вересні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом.

Просив поділити спільне майно подружжя, виділивши ОСОБА_2 майно загальної вартістю 149 719 гривень, а саме автомобіль SSANGYONG REXTON, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, вартістю 133 782 гривень, диван розкладний, вартістю 8865 гривень, велотренажер, вартістю 1522 гривень, книжні шафи - 4 шт., вартістю 1444 гривень, килим 3х5, вартістю 4106 гривень

Виділити ОСОБА_3 майно загальною вартістю 149 814 гривень, а саме автомобіль HYUNDAI TUCSON, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_2, вартістю 100 570 гривень, кухонну меблеву стінку з тумбами та навісними шафами, буфет, вартістю 7711 гривень, стіл обідній з 6 стільцями, вартістю 4272 гривень, холодильник, вартістю 2160 гривень, телевізор GVC, вартістю 570 гривень, телевізор SONY -475 гривень, вітальню, шафу для взуття - 641 гривня, комод з дзеркалом, шафу, ліжко двоспальне, приліжкові тумбочки, вартістю 9792 гривень, килими 2х3 - 3 штуки, вартістю 6160 гривень, диван двоспальний розкладний - 1800 гривень, стінку меблеву, вартістю 2295 гривень, журнальний столик - 927 гривень, тумбу під телевізор, вартістю 2281 гривень, комп'ютер Самсунг, вартістю 900 гривень, ноутбук, вартістю 2309 гривень, комп'ютерний стіл вартістю 751 гривень, пральну машину, вартістю 2156 гривень, газову плиту, вартістю 2013 гривень, диван, вартістю 2031 гривень.

Припинити право спільної сумісної власності на автомобілі SSANGYONG REXTON, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 та HYUNDAI TUCSON, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_2, диван розкладний, вартістю 8865 гривень, велотренажер, вартістю 1522 гривень, книжні шафи - 4 шт., вартістю 1444 гривень, килим 3х5, вартістю 4106 гривень, кухонну меблеву стінку з тумбами та навісними шафами, буфет, вартістю 7711 гривень, стіл обідній з 6 стільцями, вартістю 4272 гривень, холодильник, вартістю 2160 гривень, телевізор GVC, вартістю 570 гривень, телевізор SONY -475 гривень, вітальню, шафу для взуття - 641 гривня, комод з дзеркалом, шафу, ліжко двоспальне, приліжкові тумбочки, вартістю 9792 гривень, килими 2х3 - 3 штуки, вартістю 6160 гривень, диван двоспальний розкладний - 1800 гривень, стінку меблеву, вартістю 2295 гривень, журнальний столик - 927 гривень, тумбу під телевізор, вартістю 2281 гривень, комп'ютер Самсунг, вартістю 900 гривень, ноутбук, вартістю 2309 гривень, комп'ютерний стіл вартістю 751 гривень, пральну машину, вартістю 2156 гривень, газову плиту, вартістю 2013 гривень, диван, вартістю 2031 гривень.

Посилався на те, що квартира АДРЕСА_1 належить йому на праві приватної власності на підставі договору довічного утримання від 19 грудня 1996 року, укладеного між ним та ОСОБА_6 Остання померла менш, ніж через місяць після укладення договору довічного утримання. За це період часу ніякі спільні кошти подружжя ОСОБА_6 не передавалися, а ним виконувалися умови договору, які виражалися в спілкування та догляду.

В червні 2003 року між ним, як орендодавцем, та ОСОБА_3, як орендарем, був укладений договір оренди спірної квартири. Таким чином, ОСОБА_3 усвідомлювала та ніколи не заперечувала того, що спірна квартира не відноситься до спільного майна подружжя.

Вважав, що спільним майном подружжя є автомобілі SSANGYONG REXTON, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 та HYUNDAI TUCSON, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_2, диван розкладний, вартістю 8865 гривень, велотренажер, вартістю 1522 гривень, книжні шафи - 4 шт., вартістю 1444 гривень, килим 3х5, вартістю 4106 гривень, кухонну меблеву стінку з тумбами та навісними шафами, буфет, вартістю 7711 гривень, стіл обідній з 6 стільцями, вартістю 4272 гривень, холодильник, вартістю 2160 гривень, телевізор GVC, вартістю 570 гривень, телевізор SONY -475 гривень, вітальню, шафу для взуття - 641 гривня, комод з дзеркалом, шафу, ліжко двоспальне, тумбочки, вартістю 9792 гривень, килими розміром 2х3 метра - 3 штуки, вартістю 6160 гривень, диван розкладний - 1800 гривень, стінку меблеву, вартістю 2295 гривень, журнальний столик - 927 гривень, тумбу під телевізор, вартістю 2281 гривень, комп'ютер Самсунг, вартістю 900 гривень, ноутбук, вартістю 2309 гривень, комп'ютерний стіл вартістю 751 гривень, пральну машину, вартістю 2156 гривень, газову плиту, вартістю 2013 гривень, диван, вартістю 2031 гривень.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 25 квітня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 ідеальну частку в 12/100 частках будинку АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 ідеальну частку в 12/100 частках будинку АДРЕСА_1.

В рахунок поділу майно подружжя, виділено у власність ОСОБА_3 наступне майно: автомобіль HYUNDAI TUCSON, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_2, вартістю 100 570 гривень, диван розкладний, вартістю 8 865 гривень, кухонна меблева стінка з тумбами та навісними шафами, буфет, вартістю 7 711 гривень, стіл обідній з 6 стільцями, вартістю 4 272 гривні, холодильник, вартістю 2 160 гривень, телевізор SONY -475 гривень, вітальню, шафу для взуття - 641 гривня,

диван двоспальний розкладний - 1800 гривень, журнальний столик - 927 гривень, тумбу під телевізор, вартістю 2281 гривень, комп'ютер Самсунг, вартістю 900 гривень, ноутбук, вартістю 2309 гривень, комп'ютерний стіл вартістю 751 гривень, пральну машину, вартістю 2156 гривень, газову плиту, вартістю 2013 гривень, комод з дзеркалом, шафу, ліжко двоспальне, тумбочки, вартістю 9792 гривень, а всього майна на суму 149 918 гривень.

Виділено у власність ОСОБА_2 автомобіль SSANGYONG REXTON, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, вартістю 133 782 гривні, велотренажер, вартістю 1522 гривень, книжні шафи 4 шт, вартістю 1444 гривень, килим 3х5, вартістю 4 106 гривень, телевізор GVC, вартістю 570 гривень, килим 2х3 - 3 шт., вартістю 6 160 гривень, диван, вартістю 2031 гривень, а всього майна на суму 149 615 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 151 гривні 50 копійок грошової компенсації, що становить різницю вартості часток в спільній сумісній власності.

Припинено право спільної сумісної власності на вказане майно.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції в частині визнання права власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на 1/2 ідеальну часток у у 12/100 частках будинковолодіння АДРЕСА_1 скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_3 в частині поділу вищевказаного нерухомого майна відмовлено.

Посилається на те, що суд першої інстанції допустив порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу задовольнити частково з таких підстав.

Ухвалюючи рішення в частині, яка оскаржується, суд першої інстанції виходив з того, що при вирішенні питання про поділ жилого будинку (квартири) як об'єкта спільної власності подружжя слід ураховувати, що такий поділ можливий, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку (квартири) із самостійним виходом. Поділ також може мати місце за наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. Питання поділу будинку (квартири) вимагає з'ясування даних про план цього будинку (квартири), а також про висновки технічної експертизи щодо можливих варіантів поділу будинку в натурі на час розгляду справи, а у необхідних випадках органів державного архітектурно-будівельного контролю, пожежної і санітарної інспекції про допустимість пов'язаних із цим переобладнань. У тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання та перепланування будинку, він проводиться при наявності дозволу на це виконкому місцевої Ради.

Для будь-якого варіанту поділу 12/100 будинковолодіння по АДРЕСА_1 на дві ізольовані квартири необхідно робити перепланування та переобладнання. Крім, цього виділені частини ні по одному варіанту не будуть відповідати вимогам повноцінної ізольованої квартири. За вказаними варіантами поділу не передбачено виділення обом сторонами такої ізольованої квартири, де б у її склад входила кухня.

В матеріалах справи не міститься дозволу виконкому місцевої Ради на перепланування та переобладнання спірної квартири на дві ізольовані квартири, та варіанти поділу не передбачають виділення обом сторонами повноцінної ізольованої квартири.

Оскільки вказане нерухоме майно не може бути реально поділено між сторонами, то суд вважав за можливе визначити ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу, припинити право спільної сумісної власності і залишити майно у їх спільній частковій власності.

Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна.

Так, згідно частини 1 статті 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Частинам 1, 3 статті 24 КпШС України майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.

Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.

Згідно статті 425 ЦК УРСР за договором довічного утримання одна сторона, що є непрацездатною особою за віком або станом здоров'я (відчужувач), передає у власність другій стороні (набувачеві майна) будинок або частину його, взамін чого набувач майна зобов'язується надавати відчужувачеві довічно матеріальне забезпечення в натурі у вигляді житла, харчування, догляду і необхідної допомоги.

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 статті 68 СК України передбачено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Відповідно до частини 1 статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно частини 1 статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до частини 1 статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають

істотне значення.

Згідно частин 1-3 статті 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Згідно частини 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до вимог ст.ст. 213, 215 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим, а за змістом має містити встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. При встановленні фактів суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 214 ЦПК України суд ухвалюючи рішення повинен вирішити такі питання:

- чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

- які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

- яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи 29 січня 1983 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 17 червня 2011 року (а.с.7).

Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 31 жовтня 2011 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано (а.с.152 т.2).

Згідно договору довічного утримання від 19 грудня 1996 року ОСОБА_6 передала у власність ОСОБА_2 квартиру №1, яка складається з трьох кімнат, загальною площею 56,90 кв.м. в тому числі житловою площею 37, 40 кв.м., розташовану в АДРЕСА_1 (а.с.77 т.1).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 4 червня 2003 року ОСОБА_2 належить на праві приватної власності 12/100 будинковолодіння по АДРЕСА_1 (а.с.146 т.1).

Згідно висновку будівельно-технічної експертизи №12186 від 17 липня 2011 року ринкова вартістю житлового приміщення 12/100 домоволодіння по АДРЕСА_1 загальною площею 103,10 кв.м. станом на 10 січня 2013 року становить 420 380 гривень. В даному висновку експертизи визначені варіанти порділу спірного нерухомого майна (а.с.229-250 т.2).

Колегія суддів вважає , що суд першої інстанції ухвалюючи рішення в частині визнання за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 права власності на 1/2 ідеальну частку у 12/100 часток будинковолодіння АДРЕСА_1 допустив порушення норм матеріального та процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Так відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших

осіб, які беруть участь у справі.

В пункті 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" роз'яснено, що вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

В матеріалах справи відсутні докази, які би підтверджували ту обставину, що спірне нерухоме майно є неподільною річчю.

З матеріалів справи також вбачається, що ні позивачка ні відповідач не заявляли позовних вимог про визначення за ними права власності на ідеальні частки у будинку АДРЕСА_1.

За таких обставин суд першої інстанції в порушення вимог ч. 1 статті 11 ЦПК вийшов за межі позовних вимог.

Враховуючи зазначені вище обставини колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 права власності на 1/2 ідеальну частку за кожним у 12/100 часток будинковолодіння АДРЕСА_1 слід скасувати.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 25 квітня 2013 року в частині визнання за ОСОБА_3 права власності на 1/2 ідеальну частку у 12/100 частках будинковолодіння АДРЕСА_1 та визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 ідеальну частку у 12/100 частках будинковолодіння АДРЕСА_1 скасувати.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його вступу в законну силу.

Головуючий

Судді: