Ухвала суду № 33215268, 15.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" серпня 2013 р. м. Київ К/9991/8111/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Рибченка А. О., Степашка О. І.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 липня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2012 року у справі за позовом Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога" про стягнення коштів отриманих за нікчемною угодою, -

ВСТАНОВИЛА

Краснодонська об'єднана державна податкова інспекція Луганської області (далі - Краснодонська ОДПІ) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога" (далі - ТОВ "Перемога") в якому просить стягнути кошти отримані за нікчемною угодою.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15 липня 2011 року у задоволенні позову Краснодонській ОДПІ відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2012 року апеляційну скаргу Краснодонської ОДПІ залишено без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 липня 2011 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції Краснодонська ОДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 липня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2012 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Краснодонською ОДПІ була проведена невиїзна позапланова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ТОВ «Перемога» вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.06.2011 року. За результатами перевірки було складено акт від 19.09.2011 року №1065/23-30771576.

Позивач вважає, що в силу ст. 216 ЦК України зазначений договір не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю та підлягають вилученню з податкового обліку підприємства. ТОВ «Перемога» включило до декларації за липень 2009 року по ПДВ податковий кредит по операціям з придбання сіялки СЗ-5.4 без т/п у ПП «Протосс», тим самим, в порушення пп. 7.4.1., пп. 7.4.5 п. 7.4., пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168, було завищено розмір податкового кредиту на суму 12 500,00 грн.

На підставі акту перевірки позивач прийшов до висновку, що даний договір купівлі-продажу між ТОВ «Перемога» та ПП «Протосс» суперечить інтересам держави і суспільства, а отже, відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 215, ч. 1.5 ст. 203, ст. 228 ЦК України є нікчемним.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач по договору купівлі-продажу придбав у ПП «Протосс» сіялку СЗ-5,4 без т/п. Реальність та товарність зазначеного договору первинними документами, які знаходяться в матеріалах справи. Крім того, відповідачем в подальшому застосовано придбану сіялку СЗ-5,4 без т/п у власній сільськогосподарській діяльності, що відповідає виду здійснення такої господарської діяльності.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи направлена на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Згідно ст. ст. 626,629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За вимогами ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 664 Цивільного кодексу України передбачено, що моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару є вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця поставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В ст. 216 Цивільного кодексу України зазначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Статтею 228 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що позивачем в акті перевірки не було визначено підстав для висновків про нікчемність угоди. Жодні порушення правил бухгалтерського та фінансового обліку відсутні.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог Краснодонської ОДПІ.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області залишити без задоволення, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 липня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович А. О. Рибченко О. І. Степашко