Рішення № 33214764, 12.08.2013, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/4488/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2013 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Деметрадзе Т.Р. при секретарі Галаговець О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгород, цивільну справу за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та приватного нотаріуса ОСОБА_3 про визнання недійсним іпотечного договору,

В С Т А Н О В И В:

ПП ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом ОСОБА_2, ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та приватного нотаріуса ОСОБА_3 про визнання недійсним іпотечного договору, мотивуючи свої вимоги тим, що 10 листопада 2008 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ужгород» - «Іпотекодержатель» та ОСОБА_2 - «Іпотекодавець» укладено іпотечний договір № 140/23 - 2008, який посвідчено приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстровано під № 5140, відповідно до умов якого ОСОБА_2, працюючи в цьому ж банку начальником відділу кредитування фізичних осіб, змінила предмет іпотеки, замість належної їй на праві приватної власності квартири АДРЕСА_1, передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_2, яка їй не належала, за яку вона не розрахувалася з ним, як це було передбачено трьохстороннім договором про дольову участь у будівництві 16-ти квартирного житлового будинку та на яку вона незаконно отримала в БТІ м. Ужгорода Свідоцтво про право власності.

В подальшому Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія ЯЯЯ № 777325 на квартиру № 15 загальною площею 125,3 кв.м у будинку АДРЕСА_2 - видане ОСОБА_2 20.02.2008 року, було визнано недійсним.

Вказує, що він як належний власник, не може в повній мірі розпорядитися своєю власністю, оскільки вказана квартира обтяжена забороною, як в Державному реєстрі іпотек, так і в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, внесених туди відповідно до приписів чинного законодавства приватним нотаріусом ОСОБА_3

Тому, уточнюючи неодноразово позовні вимоги, в останнє просив визнати недійсним іпотечний договір № 140/23-2008, укладений 10 листопада 2008 року між Акціонерним комерційним промислово - інвестиційним банком в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ужгород» та ОСОБА_2

В свою чергу, відповідач ОСОБА_2 подала суду заперечення на позовну заяву, в якому вказала, що позивач ніколи не являючись власником спірної квартири, фактично просить захистити права та інтереси щодо квартири до якої він не має жодного відношення.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 уточнені позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві. На продовження розгляду справи не з'явився, оскільки подав заяву відповідно до якої просить проводити розгляд справи без його участі та просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2, в судовому засіданні, проти позову заперечила. На продовження розгляду справи повторно не з'явилась, хоч належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи.

Представник ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та приватний нотаріус ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з'явилися, хоч належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

У зв'язку з неявкою представника позивача та повторною неявкою відповідачів в судове засідання, суд провів розгляд справи у їх відсутності.

Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

В ході судового розгляду встановлено, що 10 листопада 2008 року було укладено іпотечний договір № 140/23-2008 між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Ужгород» - «Іпотекодержатель» та відповідачем ОСОБА_2 - «Іпотекодавець», посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований під № 5140. Відповідно до його умов, предметом іпотеки визначено квартиру загальною площею 125.3 кв.м. та житловою площею 66.8 кв.м., що складається з трьох кімнат та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

З вказаного договору випливає, що ОСОБА_2, за згодою з іпотекодержателем, змінила предмет іпотеки, замість належної їй на праві приватної власності квартири АДРЕСА_1, передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_2, яка на думку позивача їй не належала.

Згідно п.1.1. даного іпотечного договору забезпечується вимоги Іпотекодержателя, що випливають з Договору про іпотечний кредит № 0642-06 від 12.10.2006 року та договору про внесення змін №1 до договору про іпотечний кредит № 06-42-06 від 12.10.2006 року, укладеного 15.04.2008 року між банком та ОСОБА_2 за умовами якого остання зобов'язана повернути іпотекодержателю в кінцевий термін до 11.10.2026 року кредит у розмірі 49 000 дол. США та 100 000 грн. відсотки за користування ним у розмірі 15.0 % річних у гривні та відповідно 10 % річних у доларах США, і сплатити неустойку (пеню, штрафи), а також відшкодувати Іпотекодержателю всі збитки, понесені ним внаслідок не виконання Позичальником умов договору про іпотечний кредит у розмірі і у випадках, передбаченим договором про іпотечний кредит.

Окрім цього, в пункті 1.3 іпотечного договору зазначено, що предмет іпотеки, квартира АДРЕСА_2, належить іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим 20.02.2008 року виконавчим комітетом Ужгородської міськради на підставі рішення виконкому Ужгородської міськради від 25.07.2007 року за № 274. Право власності на вказану вище квартиру зареєстроване 20.02.2008 року Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода» Ужгородської міської ради Закарпатської області за реєстраційним № 22191502 про що зроблено запис за № 5249 в книзі №14.

Як вбачається з змісту позовної заяви, позивач в обгрунтування позовних вимог посилається на те, що договір іпотеки від 10 листопада 2008 року порушує його права як власника об'єкта нерухомості, щодо якого був укладений вказаний договір.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 17 грудня 2009 року, Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія ЯЯЯ № 777325 на квартиру № 15 загальною площею 125,3 кв.м у будинку АДРЕСА_2 - видане ОСОБА_2 20.02.2008 року - визнано недійсним. Зазначене рішення суду касаційною інстанцією залишено без змін.

Вказане свідоцтво про право власності на нерухоме майно ОСОБА_2 було видано на підставі Договору про дольову участь у будівництві будинку за адресою: АДРЕСА_2, укладеного 13.01.2006 р. між приватним підприємцем ОСОБА_1 - «Замовником», приватним підприємством «Піраміда» - «Підрядчиком» та ОСОБА_2 - інвестором, яка зобов'язана була протягом 60 - ти календарних днів з моменту здачі квартири в експлуатацію провести повний розрахунок із Замовником, передавши готівкою або у безготівковому порядку шляхом переказу необхідних коштів на розрахунковий рахунок замовника.

За змістом ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсність правочину визнається з моменту його укладення, а ч. 1 ст. 216 цього ж Кодексу встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З врахуванням вищенаведених обставин, суд приходить до висновку, що позивач, приватний підприємець ОСОБА_1, належними та допустимими доказами довів незаконність набуття відповідачкою ОСОБА_2 права власності на квартиру № 15 загальною площею 125,3 кв.м у будинку АДРЕСА_2.

Також, дослідженим в судовому засіданні рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 274 від 25.07.2007 р. затверджено акт державної приймальної комісії про введення в експлуатацію закінченого будівництвом 16-ти квартирного житлового будинку по АДРЕСА_2. Пунктом 2 цього рішення було доручено КП «Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода» на вказаний об'єкт завести інвентарну справу, видати Свідоцтва на право власності та зареєструвати за приватним підприємцем ОСОБА_1 будинок в цілому, а квартири за конкретними власниками.

На пункт 2 згаданого рішення міськвиконкому прокурором міста Ужгорода 21.08.2007 р. внесено протест, який рішенням виконкому Ужгородської міської ради № 306 від 22.08.2007 р. був задоволений повністю. Рішення виконкому Ужгородської міської ради № 306 від 22.08.2007 року «Про задоволення протесту прокурора м. Ужгорода» в частині, що стосується скасування реєстрації прав власності приватним підприємцем ОСОБА_1 було оскаржено в господарський суд Закарпатської області, який своєю постановою від 19.05.2008 р. по справі № 2/191 визнав незаконним та скасував рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 22.08.2007 року № 306 в частині пунктів 2 та 2.1 щодо доручення КП «Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода» завести інвентарну справу на даний об'єкт, видати Свідоцтво про право власності та зареєструвати 16-ти квартирний будинок в цілому за приватним підприємцем ОСОБА_1

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2008 р., по справі № 22а-9741 за апеляційною скаргою ПП « Піраміда», постанову господарського суду від 19.05.2008 р. залишено без змін.

На виконання вищезгаданого рішення виконкому Ужгородської міської ради від 25.07.2007 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САС № 151587 на 16-квартирний житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_2.

Відтак, на момент укладення відповідачкою ОСОБА_2 іпотечного договору від 10 листопада 2008 року, саме позивач ОСОБА_1 був власником майна, що є предметом іпотеки за названим договором.

Згідно статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать право володіння, користуванні та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання та місцезнаходження майна.

За змістом ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Статтею 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушеним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановленим законом.

Згідно ст. 5 Закону України «Про іпотеку», предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна, зокрема, за таких умов: 1) нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського віддання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа, чи організація; 2) нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; 3) нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений в натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено Законом.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою визнання

недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Наявними матеріалами справи встановлено, що іпотечний договір від 10 листопада 2008 року укладений між відповідачами, не відповідає вищевказаним положенням законодавства України, так-як іпотекодавець за даним договором ОСОБА_2, не є власником вказаного об'єкта нерухомості, та не може здійснювати відчуження нерухомого майна (предмету іпотеки), оскільки таке майно перебуває у власності ПП ОСОБА_1

При цьому, незаконність набуття права власності на вказаний об'єкт нерухомості за ОСОБА_1 судом не встановлено.

За таких обставин доводи відповідача ОСОБА_2, зазначені в запереченні на позовну заяву, відносно відсутності у позивача права пред'явлення позову, не заслуговують на увагу, оскільки жодними належними та допустимими доказами в судовому засіданні не доведені.

Враховуючи вищенаведене та те, що оскаржуваний правочин порушує права позивача як власника квартири, суд приходить до висновку, що такий підлягає визнанню недійсним, а позов задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України,

Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним іпотечний договір № 140/23 - 2008, укладений 10 листопада 2008 року між Акціонерним комерційним промислово - інвестиційним банком в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ужгород» та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_3 10.11.2008 р., зареєстрований під № 5140, предметом якого є квартира АДРЕСА_2.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в 10-денний строк з дня отримання копії рішення.

Суддя Т.Р. Деметрадзе