Ухвала суду № 33211751, 28.08.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 730/1010/13-ц Провадження № 22-ц/795/2027/2013 Головуючий у I інстанції -Затєєва С.Д. Доповідач - Хромець Н. С.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіХромець Н.С.суддів:Горобець Т.В., Острянського В.І.при секретарі:Рудик І.І. за участю:прокурора Кравченко А.А., представника позивача ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_6

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Борзнянського районного суду від 01 серпня 2013 року у справі за позовом прокурора Борзнянського району в інтересах Борзнянської міської ради до ОСОБА_7 про відшкодування збитків (упущеної вигоди)

в с т а н о в и в:

Рішенням Борзнянського районного суду від 01 серпня 2013 року задоволений позов прокурора Борзнянського району в інтересах Борзнянської міської ради і стягнуто з відповідача на користь Борзнянської міської ради 1334 грн. 20 коп. на відшкодування збитків (упущеної вигоди), заподіяних користуванням земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення суду через порушення судом норм матеріального та процесуального права та відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що судом не було взято до уваги, що вона зверталась до Борзнянської міської ради з заявою про надання дозволу на складання проекту землеустрою з подальшою передачею земельної ділянки у власність, проте, дане питання рішеннями Борзнянської міської ради від 05.02.2013 року та 06.06.2013 року по суті не вирішувалось. В подальшому ці рішення були визнані незаконними постановою Борзнянського районного суду від 05.08.2013 року в частині розгляду заяв ОСОБА_7. Г.М. Крім того, апелянт вказує, що вона, як фізична особа, зверталась з заявою до міської ради про укладення договору оренди землі, однак було підготовлено договір, де зазначено, що він укладається з юридичною особою, розмір земельної ділянки 3569 кв.м., хоча її майно знаходиться на площі 1115 кв.м. Безпідставним, на думку відповідача, є також твердження суду, що відсутність договору оренди унеможливлює нарахування орендної плати, оскільки відповідно до вимог Податкового кодексу України до укладання договору оренди сплачується податок за землю.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судом першої інстанції встановлено, що з 22 січня 2013 року відповідно до свідоцтва про право власності ОСОБА_7 є власником нежитлового приміщення, яке розташоване в АДРЕСА_1 Розмір земельної ділянки, яка розташована біля даного приміщення, складає 3569 кв.м. і вона призначена для обслуговування господарських будівель. Дана земельна ділянка до переходу права власності на нежитлове приміщення до ОСОБА_7 знаходилась у користуванні на умовах оренди в ВТФ ФГ „Борзна-Агросервіс".

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є власником нежитлового приміщення, яке розташовано на земельній ділянці територіальної громади, а оскільки вона в порушення вимог земельного законодавства використовує ділянку без правовстановлюючих документів, не укладає договір оренди, не сплачує земельні платежі (орендну плату), то позивачу завдано збитків, які утворились внаслідок несплати відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою. Даний висновок суду ґрунтується на матеріалах справи і відповідає вимогам закону.

Відповідно до вимог ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України до набувача право користування земельною ділянкою переходить на тих самих умовах, що було і у попереднього землекористувача. Тобто, оскільки ОСОБА_7 набула право власності на нежитлову будівлю, що розміщена на земельній ділянці, яка у попереднього землекористувача знаходилась на умовах оренди, то до неї право користування земельною ділянкою перейшло на тих самих умовах. Проте, відповідачка не набула права постійного користування зазначеною земельною ділянкою, оскільки в силу статей 81, 92, 93 ЗК України громадяни не є суб'єктами набуття права постійного користування із земель державної та комунальної власності, а мають право отримання таких земель у власність або шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Доводи відповідача щодо меншого розміру земельної ділянки під її будівлями та щодо цільового призначення землі спростовуються даними витягу з форми 6-зем відділу держкомзему у Борзнянському районі (а.с. 56.81).

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України документами, що посвідчують право на земельну ділянку, є державний акт про право власності на землю, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, договір оренди землі. Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Згідно п. 14.1.147 Податкового кодексу плата за землю включає в себе дві категорії платежів: а) земельний податок, який сплачують власники земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійні землекористувачі (п.14.1.72 ПКУ); б) орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності, яку вносять орендарі орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п. 14.1.136 ПКУ). Оскільки ОСОБА_7 не є власником земельної ділянки і не може мати її в постійному користуванні, то користування нею земельною ділянкою можливе лише на умовах оренди зі сплатою орендної плати, а не земельного податку. Отже, твердження апелянта про можливість нарахування податку на землю не відповідає вимогам закону. Безоплатне (в порушення вимог ст. 206 ЗК України) користування відповідачем землею призводить до порушення прав позивача на отримання плати за землю, що є для нього збитками в розумінні ст. 22 ЗК України.

Визнання постановою суду від 05 серпня 2013 р. незаконними рішень сесії Борзнянської міської ради від 05 лютого 2013 р. та від 06 червня 2013 р. через відсутність у цих рішеннях висновку по суті прохання ОСОБА_7 не може бути підставою для скасування правильного по суті даного спору рішення суду.

Враховуючи наведене, ухвалене судом рішення відповідає матеріалам справи і вимогам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків оскаржуваного рішення та підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити. Рішення Борзнянського районного суду від 01 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: