Ухвала суду № 33206790, 29.08.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Буряк І.В.

Суддя-доповідач - Ястребова Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2013 року справа №805/10377/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Ястребової Л.В., суддів: Ляшенка Д.В., Чумака С.Ю.

секретар Полторацька С.С.

за участі представника відповідача Блюм К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 липня 2013 р. у справі №805/9126/13-а за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя про скасування вимоги про сплату недоїмки №Ф-1021 від 03.05.2013, -

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя про скасування вимоги про сплату недоїмки від 03.05.2013 №Ф-1021, про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 1 194,03 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вимога про сплату недоїмки від 03.05.2013 №Ф-1021 винесена незаконно, на підставі того, що вона є пенсіонером за віком та її у відповідності до діючого законодавства призначено пенсію довічно, та вона не повинна сплачувати єдиний страховий внесок.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30.07.2013 року позовні вимоги задоволено, а саме визнано протиправною та скасувати вимогу про сплату недоїмки від 03.05.2013 №Ф-1021, відповідно до якої ОСОБА_3 зобов'язано сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 1 194,03 грн. та стягнуто з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: 87516, АДРЕСА_1) 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 (сімдесят) копійок судового збору.

Суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ґрунтуються на нормі закону.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30.07.2013 р., як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що законодавцем визначено, що від сплати єдиного внеску звільняються особи, які є пенсіонерами за віком, а не особи, які отримують пенсію за віком, призначену на пільгових умовах.

Під час апеляційного розгляду представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрована Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області в якості фізичної особи-підприємця (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1).

Як вбачається із свідоцтва НОМЕР_2, ОСОБА_3 - є платником єдиного податку з 01.01.2012.

Згідно пенсійного посвідчення НОМЕР_3 ОСОБА_3 є пенсіонером з 2009 року, пенсію призначено - довічно, дата видачі посвідчення 04.11.2009, вид пенсії: за віком.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Відповідачем на адресу позивача направлено вимогу від 03.05.2013 №Ф-1021, щодо оплати недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 1194,03грн.

08 липня 2010 року прийнято Закон України № 2464-У1 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі -Закон № 2464), який набрав чинності з 01 січня 2011 року, регулює правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є у тому числі: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту);

Як вбачається з матеріалів справи, позивач знаходиться на спрощеній системі оподаткування та сплачує єдиний податок.

Позивач не сплачує внески у зв'язку із внесенням Законом України від 07 липня 2011 року №3609-УІ доповнень у статтю 4 Закону №2464, якими звільнено від обов'язку сплачувати єдиний внесок пенсіонерів за віком, інвалідів та осіб, які отримують соціальну допомогу.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено наступні види пенсійних виплат 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачені умови призначення пенсії за віком, а саме чоловіки - після досягнення віку 60 років, жінки - 55 років.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за Списком №2.

Відповідно до ч.4 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умов їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на статтю 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із зазначенням того, що при призначенні пенсії позивач не досягла пенсійного віку 56 років, а тому не має права на пільги, передбачені ч.4 ст.4 Закону України №2464 з огляду на наступне.

Як вбачається із ч. 4 ст.4 Закону України №2464 звільняються від сплати єдиного внеску пенсіонери за віком, у разі обрання ними спрощеної системи оподаткування. Зазначений перелік обставин є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, тобто із кола цих осіб додатково не можуть бути виключені пенсіонери відповідно до умов призначення пенсій.

Безпідставними є посилання відповідача на те, що до позивача не може бути застосовано положення ч.4 ст.4 Закону України № 2464, оскільки позивач не досягла 56-річного віку, тому що вказана норма не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягнення особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати внеску всіх пенсіонерів за віком.

Відповідно до ч.1 Закону України "про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсіонер це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію. В зв'язку з тим, що позивач отримує пенсію за віком, а ч.4 ст.4 Закону № 2464 не містить застережень щодо її незастосування до осіб, яким пенсію за віком призначено на пільгових умовах на підставі ст.13 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, суд прийшов до висновку про те, що з серпня 2011 року позивач не повинен сплачувати за себе єдиний внесок.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право застосовувати ч.4 ст.4 Закону № 2464 та бути платником єдиного внеску виключно за умови добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Що стосується посилання відповідача на пропущення строку оскарження вимоги у відповідності до ст.. 25 Закону № 2464, колегія суддів враховує пенсійний вік позивачки, її юридичну необізнаність, тому вважає для повного захисту порушених прав та інтересів позивачки поновити строк для оскарження вимоги про сплату недоїмки.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, та не може бути скасована чи змінена з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Повний текст ухвали складений 30 серпня 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 197, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 207, ст. 211, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 липня 2013 р. у справі №805/9126/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Колегія суддів: Л.В.Ястребова

Д.В.Ляшенко

С.Ю.Чумак