Ухвала суду № 33206250, 22.08.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2013 р. Справа № 28394/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Запотічного І.І., Савицької Н.В.

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

з участю представника позивача Щестюк О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2010 року у адміністративній справі №2а-20/10/1370 за позовом Спільно українсько - німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Сферос - Електрон» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Спільне українсько - німецьке підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Сферос - Електрон» звернулось до суду із позовною заявою до ДПІ у Шевченківському районі міста Львова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 07.09.2009 року №0002622340/0/20484, від 26.11.2009 року №0002622340/1/26589, від 17.09.2009 року №0002732340/0/21257 та від 02.12.2009 року №0002732340/1/27098.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішення органу ДПС про зменшення позивачеві суми заявленого бюджетного відшкодування за червень 2009 року на 18006,00 грн. ґрунтується на тому, що позивачем не подано до органу ДПС заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, розрахунку суми бюджетного відшкодування, а на підтвердження оплати дозволеного податкового кредиту попередніх податкових періодів позивачем представлено копії платіжних доручень на загальну суму ПДВ в розмірі 141674,00 грн. Позивач з даним твердженням не погоджується, оскільки в складі податкових декларацій з податку на додану вартість за травень 2009 року та за червень 2009 року позивачем подавалися і заяви про повернення сум бюджетного відшкодування і розрахунки сум бюджетного відшкодування в розмірі 141673,48 грн. Водночас, при поданні до органу ДПС уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень місяць 2009 року (вх. від 20.08.2009 року №73614) позивачем було уточнено суму бюджетного відшкодування за червень 2009 року на 18006,00 грн., а також подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та розрахунку суми бюджетного відшкодування за спірний звітний період в розмірі 159680,00 грн. Вказане уточнення здійснювалося позивачем із дотриманням положень підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», Наказу Державної податкової адміністрації від 30.05.1997 № 166 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість» та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.07.2009 року №838-р «Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість». Крім цього, висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.1.8 ст.1, пп.7.4.1., пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2009 року на суму 14090,00 грн. обґрунтовується тим, що позивачем не було надано до перевірки документів, які би свідчили про оплату за отриманий товар від ТзОВ «Уран», а також те, що за результатами зустрічних перевірок не вбачається сплата ПДВ по всьому «ланцюгу» придбання товару, тому відсутня надмірна сплата ПДВ в розмірі 14090,00 грн. до державного бюджету. Позивач з даним твердженням не погоджується з огляду на те, що до суми заявленої до бюджетного відшкодування за червень 2009 року в розмірі 141674,00 грн., сума ПДВ в розмірі 14089,80 грн. не ввійшла, оскільки це призвело б до перевищення Позивачем межі допустимого бюджетного відшкодування за червень 2009 року та порушення приписів пп.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.06.2010 року позов задоволено, визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 07.09.2009 року №0002622340/0/20484, від 26.11.2009 року №0002622340/1/26589, від 17.09.2009 року №0002732340/0/21257 та від 02.12.2009 року №0002732340/1/27098 Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова. Стягнути з державного бюджету на користь позивача 3,40 грн. державного мита.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, росив скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату судового засідання. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. Відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку фінансово-господарської діяльності СП ТОВ «СФЕРОС-ЕЛЕКТРОН» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок за червень 2009 року. За результатами перевірки складено Акт від 31.08.2009 року № 1648/205/23-4/, яким встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого останнім завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2009 року на суму 18006,00 грн.

Крім цього, Актом від 16.09.2009 року № 1750/23-4/23972496 документальної невиїзної позапланової перевірки СП ТОВ «СФЕРОС-ЕЛЕКТРОН» з питань правових відносин з ТзОВ «Уран» за травень 2009 року (бюджетне відшкодування червень 2009 року) зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 1.8. статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4., підпунктів 7.7.1, 7.7.2, пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого останнім завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за червень 2009 року на суму 14090,00 грн.

На підставі акту перевірки від 31.08.2009 року № 1648/205/23-4/23972496 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення (форма «В1») від 07.09.2009 року №0002622340/0/20484 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 18006,00грн, а на підставі акту перевірки від 16.09.2009 року № 1750/23-4/23972496 прийнято податкове повідомлення-рішення (форма «В1») від 17.09.2009 року №0002732340/0/21257 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 14090,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова. Рішеннями про результати розгляду первинних скарг ДПІ у Шевченківському районі міста Львова від 20.11.2009 року №26176/25-009/85 та від 26.11.2009 року №26575/25-009/89, подані позивачем скарги залишено без задоволення, податковими повідомленнями-рішеннями від 26.11.2009 року №0002622340/1/26589 та від 02.12.2009 року №0002732340/1/27098 зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 18006,00 грн. та 14090,00 грн. відповідно.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що включення до податкового кредиту за травень 2009 р. суми ПДВ в розмірі 18006,00 грн., по податкових накладних, отриманих позивачем із запізненням, відповідає вимогам ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а що стосується зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2009 року на суму 14090,00 грн., то актом перевірки було підтверджено заявлення позивачем даної суми до відшкодування.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема Акту перевірки від 31.08.2009 року № 1648/205/23-4/, яким встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого останнім завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2009 року на суму 18006,00 грн., фактичними підставами для зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування податкова інспекція вважає те, що позивачем не подано до органу ДПС заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, розрахунку суми бюджетного відшкодування, а на підтвердження оплати дозволеного податкового кредиту попередніх податкових періодів позивачем представлено копії платіжних доручень на загальну суму ПДВ тільки в розмірі 141674,00 грн.

Крім цього, підставами для зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування податкова інспекція вважає ту обставину, що за результатами зустрічних перевірок не вбачається сплата ПДВ по всьому «ланцюгу» придбаного позивачем товару, а відтак позивач не має права на відшкодування ПДВ з бюджету.

Порядок визначення податкового кредиту та порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, на момент виникнення спірних правовідносин, регламентується Законом України «Про податок на додану вартість».

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентовані пп. 7.2.6 п. 7.2, п. 7.4, п. 7.5, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Матеріали справи свідчать, що згідно з поданою позивачем декларацією з податку на додану вартість за червень 2009 року (вх. від 17.07.2009 року №89829) сума податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, складає 141674,00 грн. Згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень місяць 2009 року (вх. від 20.08.2009 року №73614) позивачем було збільшено заявлену у декларації з ПДВ за червень 2009 року суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 18006,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що судом досліджувались копії податкових накладних, вивізних ВМД та документів, які засвідчують сплату позивачем ПДВ по кредиту з ПДВ в травні 2009 р., якими підтверджується правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум сплаченого ( нарахованого ) податку у зв'язку з придбанням товарів ( послуг ), що вказує на дотримання порядку формування податкового кредиту та заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування.

Крім цього, податковий орган, за результатами першої перевірки підтвердив право позивача на бюджетне відшкодування у сумі 141674,00 грн., а за результатами другої перевірки 127584,00 грн. із заявлених до бюджетного відшкодування за червень 2009 року 159680,00 грн.

В ході судового розгляду не встановлено жодного порушення вимог норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Висновки податкового органу щодо неправомірного заявлення позивачем до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість в розмірі 18006,00 грн., суперечать вимогам Закону «Про податок на додану вартість» та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.07.2009 року №838-р «Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість» (чинного на час існування спірних правовідносин), яким передбачено, що коригування або уточнення платником податку показників декларації, пов'язане з несвоєчасним включенням сум податкової накладної до складу податкового зобов'язання або податкового кредиту, за відповідний звітний податковий період є виправданим у разі, коли воно здійснюється протягом двох місяців з дати настання граничного строку подання відповідної декларації.

Що стосується посилань апелянта на те, що позивачем до податкових декларацій за відповідні звітні періоди не додавалося скарг на постачальників, які не видали вчасно позивачеві податкових накладних, то відповідно до пп. 7.2.6 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту, то абзацом другим названої норми встановлено право особи на подання таких скарг, що не можна розуміти як обов'язок. Акт перевірки не містить більше жодного обґрунтування порушення позивачем пп. 7.2.6 ст. 7 Закону про ПДВ.

Що стосується податкових повідомлень-рішень, якими позивачу зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за червень 2009 року на суму 14090,00 грн., то 31.08.2009 року, актом перевірки № 1648/205/23-4/23972496 органом ДПС було підтверджено заявлене позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року бюджетне відшкодування в розмірі 141674,00 грн. Водночас із представлених позивачем податкових накладних та документів, які засвідчують сплату ПДВ по кредиту з ПДВ у травні 2009 року, яке заявлено позивачем до бюджетного відшкодування у червні 2009 року, вбачається, що сума ПДВ в розмірі 14090,00 грн. у заявлену суму бюджетного відшкодування у червні 2009 року позивачем не включалася, тому суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за червень 2009 року на суму 14090,00 грн. позивачем не завищено.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2010 року у адміністративній справі №2а-20/10/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали складено 27.08.2013 р.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді І.І. Запотічний

Н.В. Савицька