Ухвала суду № 33203726, 30.08.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6823/13 Справа № 409/4031/12 Головуючий у 1 й інстанції - Гнєзділова В.С. Доповідач - Ткаченко І.Ю. Категорія 46

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2013 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді : Ткаченко І.Ю.,

Суддів: Рудь В.В., Повєткіна В.В.,

При секретарі: Новицькій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на ? частку нежитлової будівлі, про поділ майна в натурі, визнання права спільної сумісної власності, виділ в натурі рівної долі майна, стягнення матеріальної та моральної шкоди, визнання недійсним свідоцтва про право власності на не рухоме майно, внесення змін у свідоцтва про права власності на нерухоме майно

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 17 квітня 2013 року,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 17 квітня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності на ? частку нежитлової будівлі, про поділ майна в натурі, визнання права спільної сумісної власності, виділ в натурі рівної долі майна, стягнення матеріальної та моральної шкоди, визнання недійсним свідоцтва про право власності на не рухоме майно, внесення змін у свідоцтва про права власності на нерухоме майно - відмовлено в повному обсязі (том. 4 а.с. 102-106).

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 посилаючись на неповне та неправильне встановлення обставин, що мають значення для справи, ставить питання про скасування рішення з ухвалення нового по суті позовних вимог (том. 4 а.с. 121-123).

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали судді в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 з 15 березня 2002 року, який розірвано 30 жовтня 2007 року. До реєстрації шлюбу сторони постійно разом не проживали, спільного господарства не вели, окремо займались підприємницькою діяльністю та мали окремий дохід. Відповідач ОСОБА_3, отримавши дозвіл на будівництво 24 листопада 1995 р., розпочав будівництво спірного об'єкту торгівлі, громадського харчування та побуту, розташованого за адресою АДРЕСА_1. Тобто, до реєстрації шлюбу з позивачем ОСОБА_2 Будівництво велось за кошти відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_6, який також був безпосереднім технічним керівником будівництва. Відповідачем ОСОБА_3 надані безумовні докази щодо розробки технічної документації будівництва та введення в експлуатацію. Об'єкт торгівлі, громадського харчування та побуту, розташованого за адресою АДРЕСА_1. введений в експлуатацію у 2002 році, видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно та право власності зареєстровано у встановленому законом порядку за ОСОБА_3

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки на час забудови спірного об'єкту та виникнення спірних відносин сторони не перебували у зареєстрованому шлюбі, та не надала доказів щодо вкладення коштів в будівництво спірного нерухомого майна, згідно з нормами законодавства, що надавало б ОСОБА_2 право претендувати на грошову компенсацію, а не на реальну частку в нерухомому майні.

Вказані висновки суду зроблені без порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки відповідно до ст. 22 КпШС України, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. А згідно із ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а відповідно до ст.. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування

Як вбачається з матеріалів справи будівництва спірного об'єкту торгівлі, громадського харчування та побуту велось в період з 1994 по 2002 рік та в лютому 2002 року введений в експлуатацію про що видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно та право власності зареєстровано у встановленому законом порядку за ОСОБА_3, що позивачкою не оспорювалось. Таким чином, судом зроблено правильний висновок, щодо відмови у визнанні права спільної сумісної власності, оскільки вказане майно фактично створене до реєстрації шлюбу між сторонами та не може вважатися спільним майном подружжя.

Доводи апеляційної скарги про, те що судом прийнято рішення не на підставі діючого законодавства та не застосував ст. 74 СК України не можуть бути прийняті судом, як такі, що не відповідають вимогам закону, оскільки право власності на спірне майно виникло під час дії Кодексу про шлюб та сім»ю України.

Посилання апелянта на те, що вони з відповідачем фактично проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 1995 року, тому кошти які вкладалися в будівництво спірної нерухомості за спірний період були спільними коштами подружжя - не ґрунтується на законі, оскільки шлюб між сторонами зареєстрований у березні 2002 року. А посилання апелянта на факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з березня 1995 року належним чином не встановлений, такі вимоги позивачем не заявлялись.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться, в основному, до переоцінки доказів, і не можуть бути прийняті до уваги, оскільки згідно із ст.. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду 1 інстанції.

Судом 1 інстанції у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення не встановлено, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі наданих доказів, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду в оскаржуваній частині рішення, тому апеляційний суд вважає, що рішення суду є законним і обґрунтованим, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 17 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: