Ухвала суду № 33203435, 27.08.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

№ справи:120/635/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Єрохіна І.В. № провадження:22-ц/190/4602/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Любобратцева Н. І. _______________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Любобратцевої Н.І., суддів:Білоусової В.В., Харченко І.О., при секретарі:Боголюбовій Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО ПРОСТО" про стягнення грошових коштів за договором,

за апеляційною скаргою ТОВ «АВТО ПРОСТО» на рішення Чорноморського районного суду АР Крим від 31 травня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6 звернувся з позовом ТОВ "АВТО ПРОСТО" про стягнення грошових коштів за договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 25.09.2012 року між сторонами був укладений договір №403849, предметом якого є надання послуг системи "АвтоТак", спрямованих на придбання автомобілю. Відповідач є товариством, що надає послуги, предметом яких є покупка автомобілів учасниками через систему придбання у групах "АвтоТак". Угодою передбачене, що учасник уповноважує ТОВ "АВТО ПРОСТО" на організацію і адміністрування системи "АвтоТак". Система функціонує наступним чином: кількість учасників групи, яким надається право на автомобіль, відповідає кількості чистих щомісячних платежів. Відповідач формує групу учасників системи і у подальшому створює фонд групи за рахунок цих платежів, сплачених учасниками групи, тобто за їх гроші, а потім один раз на місяць фонд розподіляє між учасниками системи право на покупку товару. При цьому це право набувають не всі учасники системи, а тільки ті, які здійснили і задекларували найбільшу кількість чистих щомісячних платежів. Тобто, на думку позивача, розподіл фонду групи здійснюється по пірамідальні схемі, що порушає вимоги ст.19 Закону України "Про захист прав споживачів", коли один учасник системи за свої власні кошти без інвестування грошових коштів відповідача оплачує товар іншому учаснику системи. Позивач вважає, що між сторонами був укладений нікчемний правочин, у зв'язку з чим на підставі ст.ст.203, 215,216 ЦК України, ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" він просить здійснити правові наслідки недійсності правочину та стягнути з відповідача грошові кошти, сплачені за договором у розмірі 26919,00 гривень.

Рішенням Чорноморського районного суду АР Крим від 31 травня 2013 року позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ТОВ «АВТО ПРОСТО» на користь ОСОБА_6 грошові кошти в розмірі 26919 грн. Стягнуто з ТОВ «АВТО ПРОСТО» на користь держави судовий збір в розмірі 269, 19 грн.

Не погодившись з таким рішенням суду, ТОВ «АВТО ПРОСТО» подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом зроблено помилкові висновки щодо обставин справи, оскільки ТОВ «АВТО ПРОСТО» діє в межах Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг», відповідно до ст. 4 якого фінансовими послугами вважаються послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах. Право на отримання автомобілю надається кожному учаснику групи, які сплатили 24 внески незалежно від інших учасників та їх оплат, що не свідчить про розвиток пірамідальної схеми.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах вимог ст. 303 ЦПК України, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заявлені вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що розподіл фонду групи проходить по пірамідальній схемі, що є порушенням вимог ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки наявні ознаки нечесної конкуренції.

З такими висновками місцевого суду погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам, встановленим у судовому засіданні, а також вимогам чинного законодавства.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 25 вересня 2012 року між сторонами був укладений договір № 403849, предметом якого є надання учаснику фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів в групах, спрямованих на придбання автомобіля за рахунок об'єднаних грошових коштів учасників через систему «Авто Так». Виконання послуг з адміністрування системи полягає в тому, що учасник сплачує передбачені договором кошти, а ТОВ «АВТО ПРОСТО» формує групу учасників, за рахунок внесків яких здійснюється придбання автомобіля. Учасник одержує автомобіль відповідно до методів визнання права на отримання ним автомобіля, передбачених договором, і таке визнання права здійснює ТОВ «АВТО ПРОСТО» на власний розсуд; право на купівлю мають не всі учасники системи, а тільки ті, які мають найбільшу кількість балів. Договір не містить строків та (або) термінів отримання учасником автомобіля, не передбачає будь-яку відповідальність ТОВ «АВТО ПРОСТО» за невиконання умов договору та будь-яких гарантій отримання учасником автомобілю навіть у разі повної оплати його вартості. Натомість, договором передбачено, що у випадку відмови учасника від договору йому повертаються тільки чисті внески з вирахуванням двох цілих чистих внесків, які повертаються в максимальний строкё що становить 24 місяці від дати розірвання договору. При цьому учаснику також не повертаються сплачена ним плата за послуги, пов'язані зі вступом до системи.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що умови спірного договору є несправедливими та непрозорими, внаслідок чого утворюється істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачів, і що ТОВ «АВТО ПРОСТО» здійснює нечесну підприємницьку практику, оскільки фонди групи з придбання автомобіля формуються виключно за рахунок внесків інших учасників системи, без залучення коштів товариства, а розподіл коштів фонду групи між учасниками являє собою реалізацію діяльності пірамідальної схеми.

Відповідно до вимог ст. 203 ЦК України підставою недійсності правочину є, зокрема, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами1-3,5,6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. За положеннями частини 1, пункту 7 частини 3, частини 6 статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсним.

За оскаржуваним договором фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання автомобіля № 403849 від 25 вересня 2012 р. позивач сплачував кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю автомобілю, а ТОВ «АВТО ПРОСТО» без залучення власних коштів формувало групи учасників, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю автомобілю одному із учасників групи, що по своєї суті є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи «Авто Так». Такі дії ТОВ «АВТО ПРОСТО» вводять в оману позивача, є недобросовісними і містять ознаки пірамідальної схеми. Оскільки частиною 6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що такий правочин є недійсним, то відповідно до вимог ч.2 ст.215 ЦК України такий правочин є нікчемним, а тому визнання його недійсним судом не вимагається.

Саме таку правову позицію було висловлено в постановах Верховного Суду України від 23 травня 2012 р. (справа № 6-35цс12) та від 27 березня 2013 р. (справа № 6-22цс13), прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судових рішень з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, яка відповідно до вимог ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

За таких обставин оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, воно є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування немає.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 308, 313, 314 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» відхилити. Рішення Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 31 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

Білоусова В.В. Любобратцева Н.І. Харченко І.О.