Ухвала суду № 33193525, 20.08.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/3966/13-а

20.08.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Щепанської О.А.,

суддів Горошко Н.П. ,

Кондрак Н.Й.

секретар судового засідання Міщенко М.М.

за участю сторін:

представник позивача, Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів - не з'явився сповіщений у встановленому законом порядку,

представник відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Консоль-Строй ЛТД"- Надьярова Світлана Валеріївна, довіреність № 68 від 15.04.13,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Консоль-Строй ЛТД" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В.) від 23.05.13 у справі № 801/3966/13-а,

за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Крилова, 133, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95001)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Консоль-Строй ЛТД" (вул. Бородина, 16, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95022)

про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 788280,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.05.2013 позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Консоль-Строй ЛТД" на користь Державного бюджету м. Сімферополя 788280,00 грн. заборгованості по адміністративно-господарським санкціям за робочі місця не зайняті інвалідами у 2011 році.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.05.2013 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Консоль-Строй ЛТД", проведено необхідні підготовчі дії, передбачені статтею 190 Кодексу адміністративного судочинства України, які достатні для закінчення підготовки та призначення справи до апеляційного розгляду.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2013 закінчено підготовку та призначено справу до апеляційного розгляду.

Розпорядженням голови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2013 року у складі судової колегії було здійснено заміну судді Горошко Н.П. на суддю Кобаля М.І.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2013 розгляд справи було відкладено на 20.08.2013.

Розпорядженням виконуючого обов'язки голови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 року у складі судової колегії було здійснено заміну судді Кобаля М.І. на суддю Горошко Н.П.

У судовому засіданні, призначеному до розгляду на 20.08.2013, представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову про відмову у задоволенні позову. Позивач явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно.

Згідно з ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Судова колегія, розглянувши справу в порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, вислухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Консоль-Строй ЛТД» адміністративно - господарських санкцій у розмірі 788280,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що проведеною перевіркою ТОВ «Будівельна компанія «Консоль-Строй ЛТД» встановлено порушення Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», що виявилось у недотриманні нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2011 році. Так, загальна чисельність штатних працівників підприємства становить 1762 особи, отже, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 70 осіб. В той час, як відповідачем було працевлаштовано тільки 30 осіб з обмеженими можливостями. Зазначене вище й стало підставою для застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій в сумі 788280,00 грн.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Так, основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, гарантії рівності їх прав з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначені Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» №875 від 21.03.1991 року (далі по тексту - Закон № 875).

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону № 875 інваліди в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 17 Закону № 875 з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

В статті 19 Закону № 875 встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Так, виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Статтею 19 Закону № 875 також передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

В статті 19 Закону № 875 передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів було проведено перевірку відповідача щодо виконання ст. ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» у 2011 році.

Так, в результаті перевірки встановлено, що на підприємстві у 2011 році працювало 1762 особи, 30 з яких відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність. Проте, з огляду на загальну кількість робочих місць на підприємстві, кількість працюючих осіб, яким встановлена інвалідність, повинна становити 70.

Також перевіркою було встановлено, що в 2011 році середньорічна заробітна плата на підприємстві становила 19707,00 грн.

Зокрема, перевіряючими зроблено висновок про те, що ТОВ «Будівельна компанія «Консоль-Строй ЛТД» норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів не виконано, не зайнято 40 робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Таким чином, ТОВ «Будівельна компанія «Консоль-Строй ЛТД» відповідно до частини 19 Закону повиненно сплатити Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне не створене робоче місце, у розмірі 788280,00 грн. (19707,00 грн.х40).

Результати перевірки зафіксовані в Акті від 23.01.2013 року.

Зокрема, вказаний акт перевірки підписаний відповідачем із запереченнями, визначена у ньому сума адміністративно-господарських санкцій відповідачем не сплачена.

Так, заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач вказав на те, що позивачем під час перевірки не здійснювались заходи щодо встановлення дійсної наявності на підприємстві робочих місць для працевлаштування інвалідів та їх відповідності вимогам Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Більше того, на думку відповідача, Законом не передбачена можливість існування робочого місця для працевлаштування інвалідів, не прив'язаного до якогось конкретного інваліда із визначеним прізвищем та характером його інвалідності. Однак, в акті не зазначено жодного конкретного прізвища з числа 40 інвалідів, які повинні були працювати, але не працювали на виділених для них робочих місцях.

Судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що позиція відповідача є неспроможною, виходячи з наступного.

Отже, визначення кількості робочих місць, на яких мають бути працевлаштовані інваліди, здійснюється на підставі статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» виходячи із процентного співвідношення від загальної кількості штатних працівників підприємства. Будь-яких інших методик визначення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів чинним законодавством не передбачено.

Статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлений обов'язок підприємств, установ, організацій самостійно розрахувати кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, а також самостійно здійснити працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Відтак, невиконання відповідачем цього обов'язку й призвело до застосування до нього адміністративно-господарських санкцій.

Загальні підстави притягнення до господарсько-правової відповідальності учасників господарських відносин, у тому числі шляхом застосування адміністративно-господарських санкцій, визначені Господарським кодексом України.

Згідно з ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Однак, всупереч цьому, відповідачем не було надано належних доказів виконання покладеного на нього обов'язку щодо працевлаштування інвалідів згідно встановленого нормативу робочих місць або вчинення дій, які б свідчили про вжиті відповідачем заходи щодо працевлаштування необхідної кількості осіб, яким відповідно до вимог чинного законодавства встановлено інвалідність.

Частиною 4 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року №803-ХІІ (діяв до 01.01.2013 року) був встановлений обов'язок підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності реєструватися у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням та щомісяця подавати цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року № 420, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.2005 року за №1534/11814 затверджена Інструкція щодо заповнення форми звітності №3-ПН «Звіт про наявність вакансій» (далі Інструкція - № 420). У абзаці 1 Інструкції щодо заповнення форми звітності №3-ПН «Звіт про наявність вакансій», зазначено, що відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

У підтвердження того, що ТОВ «Будівельна компанія «Консоль-Строй ЛТД» подавались звіти №3-ПН із зазначенням вільних вакансій, у тому числі для працевлаштування інвалідів, відповідачем суду була надана копія звіту про наявність вакансій станом на 24.10.2011 року.

Однак, Законом України «Про зайнятість населення», який діяв у 2011 року, було передбачено подання такого звіту щомісяця. Отже, наданий відповідачем звіт за один місяць не може бути свідченням належного виконання покладеного на нього обов'язку щодо працевлаштування інвалідів.

Заперечуючи проти висновків перевірки, відповідачем також був наданий штатний розклад для робочих на 2011 рік та наказ про його затвердження від 04.01.2011 року № 3од.

Проте, наданий штатний розклад містить перелік робочих спеціальностей, проте в ньому відсутні адміністративній посади, що не дає змогу визначити загальну кількість працюючих на підприємстві у 2011 році.

Судова колегія апеляційної інстанції також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначення у штатному розкладі про працевлаштування у 2011 році 68 інвалідів не може бути прийнято до уваги, з огляду на наступне.

Порядок визначення середньооблікової кількості штатних працівників передбачено Інструкцією зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 року № 286, зареєстрованого Міністерством юстиції України 30.11.2005 року за №1442/11722 (далі по тексту - Інструкція №2860.

Відповідно до п.3.2.5 названої Інструкції середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому період.

Так, на підставі зазначеної норми позивачем під час перевірки визначено середньооблікову кількість штатних працівників відповідача, які працювали у 2011 році та яким у відповідності до вимог чинного законодавства була встановлена інвалідність.

Згідно розрахунку, здійсненого позивачем на підставі п.3.2.5 Інструкції № 286, середньооблікова кількість інвалідів, які працювали на підприємстві у 2011 році, становить 30 осіб.

Отже, позивачем правомірно, на підставі норм закону було визначено саме середньооблікову кількість працівників, яким встановлено інвалідність. В той час, як відповідачем зазначено загальну кількість осіб, які працювали на підприємстві у 2011 році та яким у відповідності до законодавства встановлена інвалідність. Зазначене вище й призвело до різниці у показниках, визначених позивачем та відповідачем.

Середньооблікова кількість працівників ТОВ «Будівельна компанія «Консоль-Строй ЛТД» у 2011 році становила 1762 особи. З урахуванням цього, норматив для працевлаштування інвалідів у 2011 році становив 70 осіб, що свідчить про невиконання відповідачем нормативу та не працевлаштування у 2011 році 40 інвалідів (70 осіб-30 осіб).

Відтак, підсумовуючи зазначене, враховуючи, що у 2011 році середньорічна заробітна плата штатного працівника на підприємстві становила 19707,00 грн., позивачем правомірно визначено розмір адміністративно-господарських санкцій в сумі 788280,00 грн. (19707,00 грн.х40).

Судом також було визначено, що здійснювати функції контролю за своєчасним і повним отриманням коштів бюджетом неможливо без вживання і стягнення Фондом адміністративно-господарських санкцій підприємств, установ, організацій, які не забезпечують встановлених нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, якщо ними добровільно не сплачуються у відповідне відділення Фонду санкції за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

В статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.

Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.

Крім того, у порядку ст. 71 КАС України відповідачем не надано доказів працевлаштування у 2011 році 40 осіб, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність або доказів сплати адміністративно - господарських санкцій у розмірі 788280,00 грн.

Також, надані у судовому засіданні звіти про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів у 2011 році, судовою колегією до уваги не приймаються. В матеріалах справи відсутні докази того, що вони взагалі направлялися до центру зайнятості, і крім того вони не містять відмітки центру зайнятості про їх приймання.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Консоль-Строй ЛТД" - залишити без задоволення.

2.Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.05.13 у справі № 801/3966/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 27 серпня 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська

Судді підпис Н.П.Горошко

підпис Н.Й. Кондрак

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська