Ухвала суду № 33193523, 27.08.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-10664/12/0170

27.08.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Щепанської О.А.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Комунального підприємства Ялтинської міської ради "Ялтакурорттеплоенерго"- М'ягкий Олексій Павлович, довіреність № 1419 від 08.10.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В. ) від 11.07.13 у справі № 2а-10664/12/0170

за позовом Комунального підприємства Ялтинської міської ради "Ялтакурорттеплоенерго" (вул. Блюхера, 4 А, місто Ялта, Автономна Республіка Крим,98604)

до Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул.Васильєва, 16, місто Ялта, Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.07.2013 адміністративний позов Комунального підприємства Ялтинської міської ради "Ялтакурорттеплоенерго" задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0001872301 від 19.06.2012, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0001882301 від 19.06.2012 в сумі 255690,00 грн., в іншій частині позовні вимоги залишені без задоволення,вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з даним рішенням суду, Державна податкова інспекція у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.07.2013 скасувати у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення по справі, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Комунальне підприємство Ялтинської міської ради "Ялтакурорттеплоенерго" (далі-позивач) з урахуванням уточнень звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі-відповідач) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.06.2012: № 0001872301форми "Р" та додатку до нього та № 0001882301 форми "В4" та додатку до нього в частині статті 199, пункту 199.1, пункту201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень від 19.06.2012:№0001872301 та №0001882301 в сумі 255690,00 грн., оскільки відповідачем не надані відповідні докази, що податкові повідомлення-рішення в цих частинах є правомірними та винесені на підставі Закону.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем 19.06.2012 були прийняти податкові повідомлення-рішення: №0001872301, в якому визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 111587,00 грн., у тому числі: 89269,00 грн.- основний платіж та 22318,00 грн.-штрафні санкції; №0001882301, яким визначено суму завищення від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 256090,00 грн. по декларації від 16.01.2012 за грудень 2011 року.

Передумовою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став акт № 693/22-01/02648343/86 від 28.05.2012 планову виїзну перевірку Комунального підприємства Ялтинської міської ради "Ялтакурорттеплоенерго" (код ЄДРПОУ 02648343) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2011.

Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, пункту 198.6 статті 198, пункту199.1 статті 199, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 Декларації), на загальну суму 256090,00 грн. та заниження податку на додану вартість за період з 01.10.2010по 31.12.2011 на суму 89269,00 грн., у тому числі: за серпень 2011 року - 15850,00 грн., за вересень 2011 року - 19854,00 грн., за жовтень 2011 року - 23398,00 грн., за листопад 2011 року - 12883,00 грн., за грудень 2011 року - 17284,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки в перевіряємому періоді позивач отримував на розрахунковий рахунок кошти з призначенням платежу "Субвенція з Держбюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості в різниці в тарифах на теплову енергію" "Дотації з бюджету по КЕКР 1310" та одночасно проводив розрахунки за природний газ з: Дочірньою Компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", ВАТ "Крименерго", КРП "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму.

З акту перевірки вбачається, що операції з перерахування субвенцій (дотації) з державного бюджету, які призначаються для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення, затверджених для населення органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, не є оплатою вартості поставлених послуг, а тому такі адресні субвенції згідно з діючим законодавством не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги стосовно необґрунтованого заниження неоподаткованих операцій щодо отриманих дотацій та субвенцій з бюджету та формування на їх підставі складу податкового кредиту через наступне.

Визначення понять субвенції та дотації наведено у Бюджетному кодексі України.

Згідно пункту 48 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України субвенціями є міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв рішення про надання субвенції.

Бюджетним кодексом України також передбачено виділення з Державного бюджету дотацій - компенсація втрат доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, внаслідок надання пільг, встановлених державою.

Порядок перерахування у 2011 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 № 503, пунктом 4 якого передбачено, що підставою для проведення розрахунків є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається за формою згідно з додатком 1 між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що нараховані підприємствам теплоенергетики на заборгованість за природний газ).

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що з метою погашення різниці у тарифах, між Головним управлінням Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим (сторона перша), Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим (сторона друга), Управлінням фінансами Ялтинської міської ради (сторона третя), Управлінням з питань житлово-комунального господарства Ялтинської міської ради (сторона четверта), Комунальним підприємством Ялтинської міської ради "Ялтакурорттеплоенерго" (сторона п'ята), Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (сторона шоста), Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (сторона остання) були укладені договори про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 № 503, на підставі яких позивачем у 2011 році були отримані субвенції з бюджету на погашення різниці у тарифах на теплову енергію у загальній сумі 669194,00 грн. (342662,00 грн. + 326532,00 грн.). Ці дані встановлені під час проведення експертного дослідження за матеріалами справи №2а-10664/12/0170/5, що зафіксовано у Висновку Кримського науково-дослідного інститут судових експертиз Міністерства юстиції України №2584 від 04.06.2013. Крім того, позивачем у 2011 році були отримані дотації з державного бюджету у загальній сумі 2128663,00 грн.

Підставою для отримання позивачем дотації є договір про фінансування та використання коштів по державному регулюванню тарифів на послуги теплопостачання для населення, укладений 10.01.2011 між Управлінням з питань житлово-комунального господарства Ялтинської міської ради та Комунальним підприємством Ялтинської міської ради "Ялтакурорттеплоенерго".Загальна сума отриманих позивачем дотацій у розмірі 2128663,00 грн. встановлена за наслідками перевірки податкового органу та підтверджується Висновком судово-економічної експертизи №2584 від 04.06.2013.

Право платника податку на отримання податкового кредиту передбачено статтею 198 розділу V Податкового кодексу України.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що у відповідності до положень Податкового кодексу України отримання суб'єктом господарювання виробничої дотації з бюджету є неоподаткованою операцією.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що позивач в період з 01.10.2010 по 31.12.2011 здійснював продаж теплової енергії фізичним особам, бюджетним організаціям, житлово-експлуатаційним конторам, товариським власникам житла за касовим методом. Також, здійснювало операції за правилом першої з подій. Позивач формував податковий кредит за рахунок придбання послуг у: ВАТ "Крименерго", КРП "ВП ВКГ ПБК", ПАТ "Кримгаз", ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз" України, АП "Кримтеплокомуненерго" та інших.

Судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що згідно підпункту 197.1.128 статті 197 Податкового кодексу України операція з отримання суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами підприємства і регульованими тарифами у вигляді виробничої дотації з бюджету звільнена від оподаткування податком на додану вартість, позивач не повинен розподіляти суми податку на додану вартість, що підлягають віднесенню до податкового кредиту. Проте, відповідачем було проведено перерахунок податкового зобов'язання у відсотковому відношенні віднесення податку на додану вартість до податкового кредиту за оподаткованими та неоподаткованими операціями з урахуванням отриманих дотацій та субвенцій, отже, відсутнє завищення позивачем суми від'ємного значення податку на додану вартість, а також заниження податку на додану вартість по операціям з отримання дотацій та субсидії.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо безпідставного включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку по податковим накладним, оформленим із порушеннями, через наступне.

Відповідно до пункту198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форму податкової накладної та порядок заповнення податкової накладної до 01.11.2011 було врегульовано наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що згідно з податковою накладною №125/008 від 30.12.2010 позивачем було отримано від ЯФ ОП "Кримтеплокомуненерго" (ІПН 033585901093) товар - теплову енергію на загальну суму 33360,45 грн., у тому числі податок на додану вартість- 5560,08 грн.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що вказана накладна має всі необхідні реквізити, у тому числі в ній зазначені: номенклатура постачання товару/послуг продавця - теплова енергія; одиниця виміру товару - Гкк, кількість (об'єм, обсяг) - 40,789; ціна постачання одиниці товару/послуги без урахування податку на додану вартість- 681,55; обсяги поставки (база оподаткування) без урахування податку на додану вартість, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20% - 27800,37 грн., тому безпідставними визнаються доводи апеляційної скарги щодо невідповідності цієї податкової накладної вимогам законодавства, у зв'язку з відсутністю в ній таких реквізитів, як кількісні показники теплоносія, ціни за 1ГКал. наданої теплової енергії, отже, позивач мав право формувати податковий кредит в сумі 5560,08 грн. на підставі податкової накладної №125/008 від 30.12.2010, отриманої від ЯФ ОП "Кримтеплокомуненерго".

Колегія суддів не надає оцінку висновкам суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог (висновки перевірки, викладені в акті № 693/22-01/02648343/86 від 28.05.2012,підтверджено в частині, що стосується завищення позивачем залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на 400,00 грн.), оскільки відповідно до вимог частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Слід зазначити, що доводи апеляційної скарги в іншій частині, у тому числі, щодо заниження податку на додану вартість на 89269,00грн. спростовуються обставинами, встановленими під час розгляду справи. Отже, з урахуванням відсутності підстав для збільшення податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 89269,00 грн., відсутні також підстави для застосування до нього штрафних санкцій згідно із пунктом123.1 статті 123 Податкового кодексу України в сумі 22318,00 грн. Тому податкове повідомлення-рішення №0001882301 від 19.06.2012 в частині визначення завищення залишку від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 255690,00 грн. (256090,00 грн.-400,00 грн.) є таким, що прийнято податковим органом протиправно, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а надані позивачем письмові пояснення щодо неправомірності винесення спірних податкових повідомлень-рішень від 19.06.2012:№0001872301 та №0001882301 в сумі 255690,00 грн.,є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 19.06.2012:№0001872301 та №0001882301 в сумі 255690,00 грн., діяв не на підставі Законів України.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Враховуючи те, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення - без змін.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.07.2013 у справі № 2а-10664/12/0170 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 30 серпня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис О.А.Щепанська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко