Рішення № 33187113, 21.08.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2013 р. Справа № 914/2510/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Мак Л.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія", с.Мазанка, Сімферопольский район, АР Крим

до відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м.Самбір, Львівська область

про стягнення 17 793, 10 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Унгурян Н.І.- представник (довіреність №б/н від 01.02.2011р.);

від відповідача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" до Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за поставлену продукцію у сумі 14 000,00 грн., 913,03 грн. пені, 2 800,00 грн. штрафу та 587,07 грн. трьох відсотків річних, разом - 18 300,10 грн.

Ухвалою суду від 27.06.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 10.07.2013р. Ухвалою суду від 10.07.2013р. розгляд справи було відкладено з підстав, викладених в ухвалі.

Представник позивача подав уточнений розрахунок суми позову (вх. № 31618/13 від 06.08.2013р.) згідно якого просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за поставлену продукцію у сумі 13 500,00 грн., 907,17 грн. пені, 2 800, 00 грн. штрафу та 585,93 грн. трьох відсотків річних, разом - 17 793,10 грн.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив вимог ухвал суду від 27.06.2013р. та 10.07.2013р. не виконав, причин неявки представника та невиконання вимог ухвал суду не повідомив. Станом на день розгляду спору (21.08.2013р.) на адресу суду повернувся поштовий конверт з рекомендованим відправленням відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 ухвали про порушення провадження у справі від 27.06.2013р. з відміткою поштового відділення про те, що - причиною повернення є закінчення терміну зберігання. Поштовий конверт надсилався відповідачу на адресу вказану позивачем в позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1.

Відповідно до ч.1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Як вбачається із поданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцем проживання відповідача є наступна адреса: АДРЕСА_1.

Таким чином, вищенаведене свідчить про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, оскільки ухвала про порушення провадження у справі надсилалася відповідачу на адресу, вказану позивачем у позовній заяві, яка збігається із адресою, вказаною у поданому позивачем витязі.

Доказом надсилання відповідачу ухвали від 10.07.2013р. про відкладення розгляду справі на 21.08.2013р. є реєстр на відправлення рекомендованої з повідомленням кореспонденції за 22.07.2013р., що узгоджується з позицією Вищого господарського суду України викладеної у п.3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011, № 18 із змінами та доповненнями.

Відтак, суд виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Слід зазначити, що станом на день розгляду справи (21.08.2013р.) відзив, докази витребувані ухвалою суду, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача, за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника відповідача, суд,-

встановив:

23.11.2010р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (надалі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія» ( надалі - Постачальник) в особі директора Львівської філії Маруняка Романа Теодоровича було укладено договір поставки № 0668-532, за умовами якого постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує алкогольні та безалкогольні напої, надалі за текстом - продукція або товар, в асортименті, партіями, згідно накладних, на умовах визначених у цьому договорі. Погоджена сторонами кількість, асортимент і ціна продукції ( партії продукції ), що поставляється за даним договором, вказується у видаткових (товарних чи товарно-транспортних накладних), які є невід?ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.1.4 договору всі поставки продукції згідно накладних, що оформлені сторонами протягом строку дії даного договору, вважаються такими, що поставлені на підставі та в межах даного договору, навіть при відсутності вказівки (посилання) на даний договір в самій накладній.

У відповідності до п.2.3 договору ціна даного договору визначається як загальна вартість продукції, що поставлена протягом строку дії даного договору.

Згідно з п.п. 2.5, 2.6 договору поставка партій продукції здійснюється постачальником протягом 3 ( трьох) робочих днів з моменту погодження сторонами усної заявки покупця. Заявка покупця не є невід?ємною частиною даного договору. При поставці продукції постачальник зобов'язаний надати покупцю такі документи: накладну /ТТН ( із зазначенням асортименту, кількості, ціни та загальної вартості партії продукції); податкову накладну; документи, що підтверджують якість продукції, що передається покупцю. Водночас, підписана сторонами накладна / ТТН засвідчує, що постачальник передав вказані документи покупцю.

Порядок оплати за поставлену продукцію врегульований п.п. 2.7, 2.8 та 2.9 договору. Так, зокрема передбачено, що покупець зобов'язаний оплачувати вартість кожної переданої за даним договором партії продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або шляхом внесення грошових коштів у касу постачальника. Підстава для оплати покупцем отриманої за даним договором продукції є видаткова накладна, або ТПІ №1-ТН) або даний договір. Грошові кошти, що поступають від покупця як оплата за отриману згідно даного договору продукцію зараховуються постачальником у рахунок погашення заборгованості покупця послідовно, починаючи з першої за датою видання неоплаченої накладної/ ТТН. Покупець зобов'язаний оплачувати кожну придбану за даним договором партію продукції не пізніше 7 календарних днів з дати її передання.

В силу п. 2.10 вищенаведеного договору моментом перевезення партії ( датою поставки продукції) є дата її фактичного отримання, що вказана Покупцем в підписаній сторонами видатковій накладній на дану продукцію ( відмітка ставиться на екземплярі Постачальника). У випадку відсутності відмітки Покупця на екземплярі видаткової накладної постачальника про дату фактичного отримання продукції, датою поставки вважається дата, що вказана в такій накладній друкованим способом.

На додаток, пунктом 2.14 передбачено, що моментом виконання зобов'язань покупця з оплати продукції вважається дата зарахування грошових коштів в повному розмірі на поточний рахунок постачальника.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку відповідачу продукції, що підтверджується наявними у матеріалах справи накладними, зокрема: видатковою накладною № РН-32-004854 від 23 січня 2012р. на суму 1 357,02 грн.; видатковою накладною № РН-32-004853 від 23 січня 2012р. на суму 1 017,72 грн. ; видатковою накладною № РН-32-001338 від 9 січня 2012р. на суму 3 365,22 грн.; видатковою накладною № РН- 32-102062 від 26 грудня 2011р. на суму 2 285,88 грн.; видатковою накладною №РН-32-102061 від 26 грудня 2011р. на суму 2 507,94 грн.; видатковою накладною № РН- 32-097538 від 12 грудня 2011р. на суму 1 663,86 грн.; видатковою накладною №РН-32-097533 від 12 грудня 2011р. на суму 1 734,48 грн.; видатковою накладною № РН- 32-095208 від 5 грудня 2011р. на суму 1 809,96 грн. Згідно вищенаведених видаткових накладних всього було поставлено товар на загальну суму 15 742,08 грн.

Одержання продукції відповідачем підтверджується його підписом та печаткою (штампом) у видаткових накладних, згідно порядку передбаченому п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей 9 затв. наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99)

Однак, відповідач в порушення умов договору, оплатив поставлену йому продукцію лише частково. Як вбачається із позовної заяви та матеріалів, відповідачем було проплачено 1 742,08 грн. за поставлену продукцію. Таким чином, станом на день подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становила 14 000, 00 грн.

Позивач керуючись умовами п.4.1, у зв'язку із простроченням оплати за отриманий товар нарахував відповідачу штраф в розмірі 20% від неоплаченої продукції, що становить 2 800, 00 грн. Окрім того, позивач нарахував пеню у сумі 913, 03 грн. та три відсотків річних у сумі 587,07 грн.

З огляду на вищенаведене, позивач первісно у поданій ним позовній заяві просив суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлену продукцію у сумі 14 000,00 грн., 913,03 грн. пені, 2 800,00 грн. штрафу та 587,07 грн. трьох відсотків річних, разом 18 300,10 грн. Проте, у зв'язку із частковою оплатою відповідачем заборгованості за договором, представником позивача було подано уточнений розрахунок (вх. 31618/13 від 06.08.2013р.). Відповідно до якого, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлену продукцію у сумі 13 500,00 грн., пеню у сумі 907,17 грн., штраф у сумі 2 800,00 грн. та 3 % річних у сумі 585,93 грн., разом 17 793,10 грн.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Згідно ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт виконання позивачем зобов'язань по договору підтверджується видатковими накладними на загальну суму 15 742,08 грн., а саме: видаткової накладною № РН_32-004854 від 23 січня 2012р. на суму 1 357,02 грн.; видатковою накладною № РН-32-004853 від 23 січня 2012 р. на суму 1 017,72 грн. ; видатковою накладною № РН-32-001338 від 9 січня 2012 р. на суму 3 365,22 грн.; видатковою накладною № РН- 32-102062 від 26 грудня 2011р. на суму 2 285,88 грн.; видатковою накладною №РН-32-102061 від 26 грудня 2011 р. на суму 2 507,94 грн.; видатковою накладною № РН- 32-097538 від 12 грудня 2011р. на суму 1 663,86 грн.; видатковою накладною №РН-32-097533 від 12 грудня 2011 р. на суму 1 734,48 грн.; видатковою накладною № РН- 32-095208 від 5 грудня 2011р. на суму 1 809,96 грн.

За умовами п.2.1 договору ціна, асортимент, сортамент, номенклатура, найменування, кількість продукції, місце і строк поставки вважаються остаточно погодженими сторонами даного договору після підписання повноважними представниками сторін (які мають довіреність на отримання/здачу товарно-матеріальних цінностей накладної (них).

Таким чином, сам факт підписання вищезазначених накладних та засвідчення їх печатками сторін свідчить про відсутність у відповідача будь-яких претензій щодо ціни, асортименту, сортименту, номенклатури, найменування та кількості продукції та підтверджує прийняття ним поставленого товару.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.9 договору встановлено, що покупець зобов'язаний оплачувати кожну придбану за даним договором партію продукції не пізніше 7 календарних днів з дати її передання.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Незважаючи на вищенаведені положення закону та договору, відповідачем було лише частково.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача з вимогою про погашення заборгованості, однак, відповіді на цю вимогу не отримав.

З огляду на здійснення відповідачем часткової оплати поставленої продукції за договором №0668-532 від 23.11.2010р., позивачем було уточнено розрахунок суми позову та зменшено основну суму заборгованості за поставлену продукцію до 13 500,00 грн. Відтак, основний борг відповідача за вищезазначеним договором становить 13 500,00 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказано у ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Суд, враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 13 500,00 грн., є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищенаведене, позивач правомірно нарахував відповідачу 3 відсотки річних у сумі 585, 93 грн., які підлягають стягненню.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 4.1 договору у випадку недотримання строків оплати продукції, вказаних у п. 2.9 даного Договору, покупець оплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочення. У випадку якщо прострочення оплати складає більше 30 календарних днів Покупець, крім того, зобов'язаний сплатити Постачальнику штраф у розмірі 20 % від вартості партії товару, оплата якого прострочена.

Як вбачається із розрахунку пені позивач, при її нарахуванні правомірно взяв до уваги обмеження розміру пені визначеного Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань.

Перевіривши поданий представником позивача уточнений розрахунок пені суд дійшов висновку, що позивач завищив її розмір за періоди: з 13.12.2011р. по 23.03.2011р. на 1 день; з 20.12.2011р. по 23.03.2012р. на 1 день; з 03.01.2012р. по 23.03.2012р. на 1 день; з 17.01.2012р. по 23.03.2012р. на 1 день; з 31.01.2012р. по 23.03.2012р. на 1 день, оскільки розмір ставки НБУ з 10.08.2010р. становив 7,75%, а з 23.03.2012р. - 7,5%, відтак нарахування за вказані періоди повинні здійснюватись по 22.03.2012р., а не по 23.03.2012р. як вказує позивач.

Відтак, згідно проведеного судом розрахунку до стягнення підлягає пеня в сумі 901,27 грн.

Крім того, є правомірним та підлягає до задоволення штраф в розмірі 20 % від неоплаченої продукції, який становить 2 800, 00 грн.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата судового збору підтверджується платіжними дорученнями №11173 від 13.06.2013р. на суму 1720, 50 грн.

06.08.2013р. позивачем подано уточнений розрахунок позовних вимог, яким фактично зменшено суму позовних вимог.

Згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.7 вищевказаного Закону у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Частиною другою ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Оскільки сума сплаченого позивачем судового збору становить 1 720,50 грн. (мінімальний розмір встановлений Законом України «Про судовий збір»), то наслідки передбачені п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону не застосовуються, сума судового збору в частині зменшених позовних вимог позивачу не повертається, а судовий збір, відповідно до вимог ст.49 ГПК покладається на відповідача повністю, оскільки спір виник з його вини., який відповідно до ст.49 ГПК України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 530, 549, 610, 611 612, 625, 627-629, 712 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232, 265 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 44, 49, 64, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов, з врахуванням уточненого розрахунку, задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; п/р НОМЕР_3 в ПАТ «Кредобанк»; м. Самбір МФО 325365; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (юридична адреса: 97530, Автономна Республіка Крим; Сімферопольський район; с.Мазанка, вул.Садова 19; поштова адреса: 01135, м. Київ, пр.Перемоги, 5-А; п/р 2600176697 в КРД ВАТ «Райффайзен банк «Аваль» м. Київ; МФО 380805; (код ЄДРПОУ 36499654) основний борг в сумі 13 500,00 грн., 901,27 грн. пені, 2 800,00 грн. штрафу; 3 % річних 585, 93 грн. та 1 720,50 грн. судового збору.

3. У задоволенні позову про стягнення 5,90 грн. пені відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішення законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 27.08.2013р.

Суддя Сухович Ю.О.