Рішення № 33186904, 22.08.2013, Господарський суд Одеської області

З

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2013 р.Справа № 916/1832/13

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Гарновської К.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: Колечко Д.М. за довіреністю № 03-5881 від 19.06.2013р.

Від третьої особи: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро" до Відділу державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4, про звільнення майна з-під арешту, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Банк Кредит Дніпро" (далі по тексту - ПАТ „Банк Кредит Дніпро") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Відділу державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4 (далі по тексту - ОСОБА_4) про зняття арешту з автомобілю марки MITSUBISHI L200, 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузову НОМЕР_2, що належить ОСОБА_4 на праві власності, накладеного на це майно на підставі постанови Відділу державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції Одеської області про арешту майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 23.12.2011р., а також про зобов'язання відповідача прийняти постанову про зняття арешту зі спірного майна і зняти заборону відчуження цього автомобілю. В обґрунтування пред'явленого позову позивач посилався на відсутність у відповідача законних підстав для збереження спірного майна під арештом, оскільки це перешкоджає позивачу у можливості здійснити звернення стягнення на спірне майно, яке обтяжене заставою на користь ПАТ „Банк Кредит Дніпро".

В судове засідання, призначене на 22.08.2013р., представник позивача не з'явився, незважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи, що підтверджується підписом представника ПАТ „Банк Кредит Дніпро" на повідомленні про оголошення відкладення у попередньому судовому засіданні, яке відбулось 25.07.2013р., та про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог про зобов'язання прийняти постанову про зняття арешту зі спірного майна і заборони відчуження спірного автомобілю. При цьому, Відділ державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції не заперечував проти задоволення позовних вимог про звільнення майна з-під арешту, наголошуючи при цьому на відсутності будь-яких порушень з його боку при накладенні арешту на це майно.

В процесі розгляду даної справи Відділом державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції було заявлено клопотання в порядку ст. 24 ГПК України про визнання його неналежним відповідачем по справі та про залучення ОСОБА_4 в якості належного відповідача. У задоволенні даного клопотання господарським судом було відмовлено з огляду на той факт, що ПАТ „Банк Кредит Дніпро" заперечувало проти заміни неналежного відповідача по справі на належного, в той час як відповідно до ст. 24 ГПК України вчинення такого роду процесуальної дії здійснюється виключно за згодою позивача.

Також, відповідач з посиланням на ст. 27 ГПК України просив суд залучити ОСОБА_5 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, посилаючись на той факт, що у Відділі державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції перебуває виконавче провадження ВП № 38353937 щодо примусового виконання виконавчого листа по справі № 1519/2-5124/11, виданого 20.03.2012р. Малиновським районним судом м. Одеси, про стягнення із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 грошових коштів. Розглянувши вказане клопотання, господарський суд зазначає наступне.

Так, в межах даної справи позивачем оспорюється законність чинності арешту, накладеного відповідачем згідно з постановою від 23.12.2011р. в межах окремого виконавчого провадження із виконання рішення суду цивільної юрисдикції про звернення стягнення на належне ОСОБА_4 майно на користь позивача, що ніяким чином не пов'язане із примусовим виконанням виконавчого листа по справі № 1519/2-5124/11, виданого 20.03.2012р. Малиновським районним судом м. Одеси. Також, в матеріалах справи відсутні належні докази об'єднання цих справ у зведене виконавче провадження на підставі відповідної постанови державного виконавця. Більш того, як вбачається із матеріалів справи, виконавче провадження із примусового виконання рішення суду про звернення стягнення на заставлене майно, належне ОСОБА_4, стягувачем за яким є позивач, було закінчено 16.11.2012р. в результаті повернення виконавчого документу стягувачеві, в той час як виконавче провадження ВП № 38353937 було відкрите 07.06.2013р., тобто значно пізніше.

У зв'язку з викладеним, господарський суд дійшов висновку, що рішення суду по даній справі не вплине на права та обов'язки ОСОБА_6 щодо жодної із сторін по справі, у зв'язку з чим, у задоволенні клопотання про залучення вказаної особи до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору відповідачу було відмовлено.

Третьою особою власної правової позиції щодо заявлених ПАТ „Банк Кредит Дніпро" позовних вимог висловлено не було, у зв'язку з чим, справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

Між закритим акціонерним товариством комерційним банком „Кредит Дніпро", правонаступником якого є ПАТ „Банк Кредит Дніпро" відповідно до нової редакції статуту останнього, (Банк) та ОСОБА_4 (Позичальник) було укладено кредитний договір № 160408-АК/1, у відповідності до умов якого Банк зобов'язався 16.04.2008р. надати Позичальнику споживчий кредит у сумі 33 000 доларів США на придбання автомобілю MITSUBISHI L200, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, а також не поновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом 67 659,90 грн. на оплату страхових платежів у випадках і в порядку, передбачених умовами даного договору. В свою чергу, Позичальник зобов'язався повернути кредит у визначені договором строки та сплатити відсотки за користування кредитом на умовах, визначених цим договором.

Також, 16.04.2008р. між ПАТ „Банк Кредит Дніпро" (Заставодержатель) та ОСОБА_4 (Заставодавець) було укладено договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за № 974, у відповідності до умов якого з метою забезпечення повного і своєчасного виконання зобов'язань Заставодавця за кредитним договором № 160408-АК/1 від 16.08.2008р. щодо своєчасного повернення кредиту, відсотків за користування кредитом (в тому числі підвищених відсотків у випадку порушення зобов'язання щодо повернення кредиту), а також щодо сплати можливих штрафних санкцій Заставодавець надав в заставу Заставодержателеві автомобіль MITSUBISHI L200, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, належний Заставодавцю на праві власності.

В свою чергу, 05.12.2011р. Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська було видано виконавчий лист по цивільній справі № 2-2396/2011р. за позовом ПАТ „Банк Кредит Дніпро" до ОСОБА_4, у відповідності до якого було вирішено звернути стягнення на предмет застави за договором застави № 160408-3/1 від 14.04.2008р., а саме на автомобіль марки MITSUBISHI L200, 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, номер реєстраційного посвідчення НОМЕР_3, видане 10.04.2008р. РЕВ № 3 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області, номер двигуна , шасі, кузову НОМЕР_2, який належить на праві власності ОСОБА_4, для погашення заборгованості перед ПАТ „Банк Кредит Дніпро" за кредитним договором № 160408-АК/1 від 16.04.2008р. в сумі 209 898,03 грн., надавши ПАТ „Банк Кредит Дніпро" право продажу автомобіля будь-якій особі-покупцю, з укладенням від імені ОСОБА_4 договору купівлі-продажу, з наданням ПАТ „Банк Кредит Дніпро" права зняття автомобіля з обліку в органах УДАІ ГУМВС України в Одеській області за заявою Банку, з наданням ПАТ „Банк Кредит Дніпро" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу автомобілю.

З метою примусового виконання названого виконавчого листа, виданого Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська, позивачем було подано відповідну заяву до органів державної виконавчої служби. Постановою Відділу державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції від 23.12.2011р. було відкрито виконавче провадження № В-10/663 із примусового виконання виконавчого листа по справі № 2-2396/2011р., виданого 05.12.2011р. Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська, про звернення стягнення на заставлене майно - . автомобіль марки MITSUBISHI L200, 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Того ж дня, державним виконавцем було винесено постанову про накладення арешту на вказаний транспортний засіб та оголошено заборону на здійснення його відчуження.

08.11.2012р. представник позивача звернувся до Відділу державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції із заявою про повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України „Про виконавче провадження". Крім того, ПАТ „Банк Кредит Дніпро" просило відповідача винести постанову про скасування арешту та розшуку автомобіля MITSUBISHI L200, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_4

Постановою від 16.11.2012р. ВП № 30481979 Відділом державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України „Про виконавче провадження" було повернуто стягувачеві ПАТ „Банк Кредит Дніпро" виконавчий лист по справі № 2-2396/2011, виданий 05.12.2011р. Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська, про звернення стягнення на предмет застави. Названою постановою зокрема було виведено в окреме виконавче провадження постанову про стягнення з боржника виконавчого збору № В-10/663 від 03.01.2012р.

При цьому, листом від 16.11.2012р. відповідач повідомив ПАТ „Банк Кредит Дніпро" про відсутність підстав для зняття арешту із автомобілю MITSUBISHI L200, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, у зв'язку із наступними обставинами. Так, на примусовому виконанні у Відділі державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції перебуває зведене виконавче провадження В-10/248/2012, боржником за яким є ОСОБА_4, із примусового виконання виконавчого листа по справі № 2-2396/2011р., виданого Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська, про звернення стягнення на заставлене майно, а також виконавчого листа по справі № 1519/2-5124/11, виданого Малиновським районним судом м. Одеси про стягнення із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 суми завданої шкоди в розмірі 21 955,00 грн., витрат по сплаті державного мита в розмірі 219 грн. та послуг ІТЗ в розмірі 120 грн. Відповідачем зазначено, що арешт на спірний транспортний засіб було накладено з метою забезпечення реального виконання вказаних судових рішень, у зв'язку з чим, арешт з цього майна може бути знятий в разі завершення виконавчих проваджень або за рішенням суду.

Проте, за переконанням ПАТ „Банк Кредит Дніпро", Відділом державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції при закінченні виконавчого провадження із примусового виконання виконавчого листа по справі № 2-2396/2011р., виданого Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська, в порушення вимог Закону України „Про виконавче провадження" не було скасовано арешт автомобілю MITSUBISHI L200, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, накладений постановою від 23.12.2011р., в результаті чого позивач позбавлений можливості здійснити звернення стягнення на таке майно як його заставодержатель, на користь якого судом було ухвалено рішення про задоволення його вимог за рахунок спірного заставленого майна. З огляду на викладені обставини, посилаючись на положення ст. 60 Закону України „Про виконавче провадження", позивач звернувся до суду із позовними вимогами про звільнення спірного автомобілю з-під арешту, а також про зобов'язання відповідача прийняти постанову про зняття відповідного арешту та заборони відчуження спірного майна.

При вирішенні даного спору, господарський суд вважає на необхідне спочатку надати правову оцінку позовним вимогам про звільнення майна з-під арешту, оскільки решта пред'явлених в межах даної справи вимог є похідними від них. Досліджуючи питання обґрунтованості даних позовних вимог господарський суд вважає за необхідне звернутись до наступних положень чинного законодавства.

Так, згідно зі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. № 606-XIV (з наступними змінами та доповненнями; далі по тексту - Закон України «Про виконавче провадження») виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження та примусовим виконанням рішень інших органів (посадових осіб) є сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 8 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

В силу положень ч.ч. 1-3 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.

Порядок звільнення майна з-під арешту, накладеного в процедурі виконавчого провадження, визначений положеннями ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження». Так, відповідно до ч. 1 названої статті, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012р. (з наступними змінами та доповненнями) наголошено наступне. Так, відповідно до статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК України. Що ж до заперечень проти арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами статті 121-2 ГПК України.

Також, відповідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» № 6 від 27.08.1976р. (з наступними змінами та доповненнями) за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним. Відповідачами в справі суд притягує боржника, особу, в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках - особу, якій передано майно, якщо воно було реалізовано.

Враховуючи вищенаведені положення закону та правові позиції вищих судових інстанцій України щодо даної категорії спорів, господарський суд зазначає, що пред'явлення позовів про звільнення майна з-під арешту є способами захисту права власності особи від незаконних посягань на майно. Цей спосіб судового захисту застосовується у випадку, коли особа, яка вважає себе власником спірного майна, не може здійснювати свої правомочності власника через те, що майно було арештоване державним виконавцем. Істотною ознакою даної категорії спорів є наявність безпосереднього спору про право на арештоване майно.

В даному ж випадку, ПАТ «Банк Кредит Дніпро», яке є стягувачем за виконавчим провадженням із примусового виконання виконавчого листа по справі № 2-2396/2011р., виданого Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська, наголошує на тому, що Відділ державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції за відсутності на це правових підстав ухиляється від зняття арешту зі спірного автомобілю, який було накладено ще в момент відкриття цього виконавчого провадження. Отже, фактично позивачем оспорюються окремі дії органу державної виконавчої служби на предмет їх законності, вчинені в процесі здійснення виконавчого провадження. Таким чином, зміст позовних вимог та підстави їх пред'явлення свідчать про відсутність між сторонами по справі спору щодо права власності на автомобіль MITSUBISHI L200, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Наведений висновок також підтверджується правовим обґрунтуванням пред'явленого позову, оскільки по тексту позовної заяви наявні посилання виключно на норми Закону України «Про виконавче провадження», якими, на думку позивача, підтверджується незаконність дій відповідача як органу державної виконавчої служби.

Підсумовуючи вищевикладені обставини, господарський суд дійшов висновку, що шляхом пред'явлення даного позову ПАТ «Банк Кредит Дніпро» як стягувач за виконавчим провадженням намагається реалізувати свої права щодо оскарження окремих дій відповідача - органу державної виконавчої служби.

В такому випадку, як це зазначено у абзаці 2 пункту 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012р. (з наступними змінами та доповненнями), у зв'язку із відсутністю спору щодо права власності на арештоване майно, позивач вправі оскаржити законність арешту майна шляхом подання відповідної скарги на дії органу державної виконавчої служби до суду, яким було видано відповідний виконавчий документ.

Саме такий порядок реалізації права сторін на оскарження дій державного виконавця визначений у ч. 4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», у відповідності до якої рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

При цьому, господарським судом не приймаються до уваги твердження відповідача про перебування у нього на примусовому виконанні саме зведеного виконавчого провадження, боржником за яким є ОСОБА_4, яке було відкрите на підставі виконавчого листа по справі № 2-2396/2011р., виданого Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська, оскільки в матеріалах справи відсутні докази об'єднання окремих виконавчих проваджень, боржником за якими є ОСОБА_4, у зведене виконавче провадження шляхом прийняття відповідних постанов, як того вимагають положення п. 4.19.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15 грудня 1999 р. N 74/5. Також, про відсутність зведеного виконавчого провадження свідчить також той факт, що відповідачем не було надано суду доказів накладення ним арешту на майно боржника у межах загальної суми стягнення відповідно до положень ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд зазначає, що позивачем оспорюється законність збереження державним виконавцем арешту, накладеного згідно з постановою від 23.12.2011р. в межах окремого виконавчого провадження із виконання рішення суду цивільної юрисдикції, що, в будь-якому разі свідчить про те, що право ПАТ «Банк Кредит Дніпро» на оскарження цих дій Відділу державної виконавчої служби може бути реалізоване шляхом подання відповідної скарги в передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України порядку. Що стосується оспорювання дій органу державної виконавчої служби, які стосуються зведеного виконавчого провадження в цілому, то таке право сторони виконавчого провадження реалізується шляхом подання відповідного позову до адміністративного суду.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позовні вимоги не стосуються спору щодо права власності на спірне майно і направлені виключно на оспорювання законності окремих дій Відділу державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції, вчинених в процесі здійснення виконавчого провадження, а також враховуючи неправомірність застосування положень ст. 60 Закону України „Про виконавче провадження" до позовів щодо оскарження дій органу державної виконавчої служби, господарський суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ «Банк Кредит Дніпро» щодо звільнення майна з-під арешту через неправильно обраний позивачем спосіб захисту своїх прав.

З викладених обставин також не підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов'язання відповідача прийняти постанову про зняття арешту зі спірного автомобілю, а також про зобов'язання зняти заборону щодо його відчуження, оскільки ці вимоги є похідними від позовних вимог про звільнення майна з-під арешту, у задоволенні яких судом було відмовлено. Також, про необґрунтованість позовних вимог в частині зобов'язання відповідача винести постанову про зняття арешту зі спірного майна свідчить те, що згідно з положеннями ч. 2 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Тобто, даний обов'язок державного виконавця виникає в силу закону за наявності певних обставин, і саме у випадку його невиконання останнім, заінтересована особа має право вимагати від органу державної виконавчої служби виконання відповідного обов'язку в судовому порядку.

Підсумовуючи вищевикладені обставини, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ «Банк Кредит Дніпро» про звільнення майна з-під арешту та про зобов'язання вчинити певні дії відповідно до ст.ст. 1, 8, 52, 57, 60 82 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. № 606-XIV (з наступними змінами та доповненнями).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по справі господарський суд зазначає наступне. Так, при зверненні до суду із даними позовними вимогами позивачем було помилково сплачено судовий збір в сумі 1 147 грн. не на розрахунковий рахунок, відкритий у Головному управління Державної казначейської служби України в Одеській області для сплати судового збору із позовів, що подаються до господарського суду Одеської області, у зв'язку з чим, суд двічі зобов'язував позивача подати докази належного виконання ним процесуального обов'язку сплати судового збору. Проте, у зв'язку із неподанням позивачем цих доказів, суд покладає на останнього всі витрати за розгляд даних позовних вимог шляхом присудження до стягнення із ПАТ «Банк Кредит Дніпро» в дохід державного бюджету суми судового збору в розмірі 1 147 грн.

Керуючись ст.ст. 1, 8, 52, 57, 60, 82 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. № 606-XIV (з наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства „Банк Кредит Дніпро" /49000, м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 17, код ЄДРПОУ 14352406/ до державного бюджету України по коду бюджетної класифікації 22030001, рахунок №31210206783008, отримувач - ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, банк отримувача - ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997, через Державну податкову інспекцію у Приморському районі м. Одеси судовий збір в сумі 1 147 грн. 00 коп. /одна тисяча сто сорок сім грн. 00 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення складений 27.08.2013р.

Суддя С.П. Желєзна