Ухвала суду № 33183054, 27.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7827/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

27 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівБорисюк Л.П., Собківа Я.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ондулін Будівельні Матеріали» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ондулін Будівельні Матеріали» (правонаступник Приватного акціонерного товариства «Ондулін Будівельні Матеріали») пред'явило позов до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 липня 2011 р. № 00001082360 повністю та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 липня 2011 р. № 0001092360 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 561 806 грн..

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2012 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем було проведено документальну планову перевірку Приватного акціонерного товариства «Ондулін Будівельні Матеріали» (надалі по тексту Позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.10.2009р. по 31.03.2011 р. валютного та іншого законодавства за період 01.10.2009р. по 31.03.2011 р. За результатами перевірки складено акт від 15.07.2011 р. за № 344/1-23-60-24588148 (надалі по тексту Акт перевірки).

На підставі даного акту перевірки Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва було прийняте податкове повідомлення-рішення від 21 липня 2011 р. № 00001082360 про сплату 149 9000,00 грн. (за основним платежем 123 869,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 26 031,00 грн.) податку на додану вартість, застосованих за порушення пп.7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями) та податкове повідомлення-рішення від 21 липня 2011 р. № 000192360 про сплату 3 281 806,00 грн. зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток, застосованих за порушення пп. 5.2.1 п. 5.2 , пп.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закон України «Про оподаткування прибутків підприємств»від 28.12.1994р. №334/94-ВР.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкового повідомлення-рішення відповідачем суду не доведена, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Щодо виявлених порушень пп.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» , слід зазначити наступне.

Як вбачається із матеріалів справ та встановлено судом першої інстанції, між Позивачем (Постачальник) та ТОВ «МГБ Метро Груп Байінг Україна»(Покупець) було укладено Договір поставки товару та надання послуг № 20422 від 01.01.2009 р. (надалі по тексту Договір №20422).

Відповідно до додатку № 1 до Договору № 20422, покупцем товарів зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТРО Кеш енд Кері Україна».

Пунктом 1.8 додатку № 7 встановлено, що загальна вартість послуг за цим додатком зазначається у відповідних актах приймання наданих послуг.

В матеріалах справи містяться докази належно виконання умов договорів в повному обсязі, що підтверджується додатками, актами приймання (рахунок до сплати) надання послуг, звітами про надання маркетингових послуг з подальшого просування продукції «Ондулін»в торгівельних центрах «Метро Кеш Енд Кері» згідно договору поставки товарів та надання послуг №20422, податковими накладними, рахунками-фактурами, актами виконаних робіт та іншими документами.

Колегія суддів зазначає, що процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: встановлення факту здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Аналогічна позиція викладена в інформаційному листі ВАС України від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби".

Згідно з п.п. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст.7 цього ж Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, при цьому платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що податковим органом не було використано наданих йому законодавством можливостей для встановлення факту правомірності віднесення позивачем сум до податкового кредиту.

З наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем у перевіряємому періоді належним чином та у встановленому законом порядку подавалась податкова звітність, зокрема декларації з податку на додану вартість та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, при цьому жодних зауважень з приводу відсутності податкових накладних, на підставі яких у перевіряємому періоді позивачем віднесено суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту, чи невідповідності таких накладних встановленим вимогам у податкового органу відсутні.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність висновків податкового органу про неможливість віднесення до податкового кредиту сум сплаченого ПДВ, а тому податкове повідомлення-рішення від 21 липня 2011 р. № 00001082360 підлягає скасуванню в повному обсязі.

Крім того, в матеріалах справи міститься рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2012 р. по справі №5011-41/2449-2012 за позовом Приватного акціонерного товариства «ОНДУЛІН БУДІВЕЛЬНІ МАТЕРІАЛИ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО Кеш енд Кері Україна» про стягнення 786 343,70 грн. заборгованості, яким визнано правомірність укладання вищезазначеного договору та належне виконання його.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Аналогічна позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. за № В/9991/1186/11, в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.09.2011 р. за № К/9991/2957/11, в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 05.10.2011 р. за № К/9991/14602/11.

Щодо виявлених порушень п. 5.1 пп. 5.2.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.94р. №334/94 - ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» слід зазначити наступне.

Позивач за Договором №20422, отримав від ТОВ «МГБ Метро Груп Байінг Україна» послуги по реалізації товару позивача (покрівельних матеріалів Onduline) та розміщенню рекламних послуг (маркетингових та інформаційних).

Як свідчать матеріали справи ТОВ «МГБ Метро Груп Байінг Україна» розміщувала продукцію позивача в гіпермаркеті «Метро», що в свою чергу не спростовується відповідачем.

У відповідності до умов Договору №20422, між сторонами було підписані Акти приймання (рахунки до сплати) надання послуг та підтверджено рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2012 р. по справі №5011-41/2449-2012.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно п.п.5.2.1, п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

В силу п.п.5.3.9. п.5.3. цієї ж норми Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за змістом наведених норм для формування валових витрат, обов'язковою передумовою, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3.- 5.7. ст.5 Закону, є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат складу валових витрат.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні»від 16.07.1999р № 996-XIY. Частина 2 ст. 9 вказаного Закону висуває до первинних документів такий обов'язковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції.

Крім того Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»не містить норми про обов'язкове підтвердження валових витрат матеріальними носіями рекламної продукції.

З аналізу матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку, що документально підтверджено, що Позивач отримав послуги від ТОВ «МГБ Метро Груп Байінг Україна» в повному об'ємі для використання в своїй діяльності, а отже позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат в І кварталі 2011 р. суму 655 287,00 грн. по інформаційних, маркетингових та мерчандайзингових послугах, придбаних у ТОВ «МГБ Метро Груп Байінг Україна».

Крім того, в Акті перевірки зазначено, що у рядку 04.9 Декларації «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року»за І квартал 2010 р. в сумі 11 534 797 грн., за півріччя 2010 р. в сумі 2 306 959 грн., за 3 квартали 2010 р. в сумі 2 306 959 грн., за 2010 р. в сумі 2 306 959 грн., за І квартал 2011 в сумі 1 906 519 грн. встановлено, що ПрАТ «Ондулін Будівельні Матеріали» не були відкориговані валові витрати за 3 квартали 2009 р. на 20 192 469 грн., які було зменшено за результатами попередньої перевірки (Акт від 30.03.2010 №155/1-23-30-24588148).

В матеріалах справи міститься Постанова Вищого адміністративного суду України від 16 серпня 2011 р. по справі №К/9991/26329/11 за позовом Закритого акціонерного товариства «Ондулін будівельні матеріали» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000452330/0 від 12 квітня 2010 року, якою позовні вимоги позивача задоволено в повному обсязі, скасувано податкове повідомлення-рішення № 0000452330/0 від 12 квітня 2010 року (надалі по тексту Постанова ВАСУ №К/9991/26329/11).

В Постанові ВАСУ №К/9991/26329/11, зазначено: «Судами встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ЗАТ «Ондулін будівельні матеріали»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 30 вересня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 30 вересня 2009 року, за результатами якої складено акт № 155/1-23-30-24588148 від 30 березня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000452330/0 від 12 квітня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 6237 947,60 грн. (3469736,00 грн. основний платіж, 2768 211, 60 грн. штрафні (фінансові) санкції)».

У відповідності до ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З аналізу матеріалів справи та норм закону, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно не відкориговані валові витрати в сумі 20 192 649 грн., які було зменшено за результатами попереднього періоду (Акт перевірки № 155/1-23-30-24588148 від 30 березня 2010 року), оскільки податкове повідомлення-рішення №0000452330/0 від 12 квітня 2010 року скасоване Постановою ВАСУ №К/9991/26329/11, а отже Відповідачем безпідставно знято зі складу валових витрат суму в розмірі 1 906 519 грн. за І квартал 2011 р.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність винесення податкового повідомлення-рішення від 21 липня 2011 р. № 0001092360 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 561 806 грн..

Крім того, колегія суддів зазначає, що позивач визнав податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 21 липня 2011 р. №0001092360 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 720 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2012 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Й. Петрик

Судді: Л.П. Борисюк

Я.М. Собків

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.