Рішення № 33174556, 28.08.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1005/10980/2012 Головуючий у І інстанції Вознюк С.М.Провадження № 22-ц/780/3685/13 Доповідач у 2 інстанції КашперськаКатегорія 26 28.08.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

27 серпня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Лащенка В.Д., Фінагєєва В.О.,

за участю секретаря Шаповалової А.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору поруки та його розірвання,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2012 року ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, просив стягнути солідарно із відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 533559,77 грн. та покласти на них судові витрати.

У грудні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом про визнання недійсним договору поруки та його розірвання. Заявлені позовні вимоги мотивувала тим, що за пропозицією ОСОБА_2 та в зв'язку із необхідністю отримання коштів на лікування вона підписала в банку надані їй документи, змісту яких їй не озвучили та прочитати не дали, при підписанні вона вважала, що підписує кредитний договір в розмірі 10000 грн., оскільки саме ця сума їй була необхідна. Вказує також, що на деяких листах договору стоїть не її підпис. Посилаючись вимоги на ст. ст. 215, 652 ЦК України, просила визнати договір поруки від 20 жовтня 2008 року № 234380 недійсним.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2013 року позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2013 року позов ОСОБА_1 частково задоволено, визнано недійсним договір поруки, в іншій частині позову відмовлено.

Відповідач ПАТ «УкрСиббанк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2013 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом із тим даним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що 20 жовтня 2008 року між АКБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір № 11404848000 про надання споживчого кредиту, за умовами якого сума кредиту складає 32967 доларів США на термін із 20 жовтня 2008 року по 20 жовтня 2015 року за ануїтетною схемою погашення, розмір ануїтетного платежу - 775 доларів США щомісячно 20 числа, процентна ставка за користування кредитними коштами - 22,00 % річних.

20 жовтня 2008 року між АКБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 234380, за умовами якого поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу, сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору.

06 лютого 2009 року між АКБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 1 до договору надання споживчого кредиту № 11404848000 від 20 жовтня 2008 року, за умовами якого перенесено строки виконання зобов'язань позичальника зі сплати процентів, нарахованих з 20 грудня 2008 року по 19 січня 2009 року, на пізнішу дату, а саме із 01 квітня 2014 року по 20 січня 2014 року, встановлено розмір ануїтетного платежу 705 доларів США та день його сплати 28 числа кожного календарного місяця; погоджено порядок ідентифікації договору; змінено кінцеву дату повернення кредиту, а саме 27 жовтня 2017 року.

Також 06 лютого 2009 року між АКБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору поруки № 234380 від 20 жовтня 2008 року, яким погоджено новий термін виконання основного зобов'язання - 27 жовтня 2017 року, суму основного договору - 32622,67 долари США, вказана сума основного договору дорівнює еквіваленту 251194,56 грн. за курсом НБУ на день укладення основного договору.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_1 та визнаючи недійсним договір поруки від 20 жовтня 2008 року, суд першої інстанції виходив з того, що між АКБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено 20 жовтня 2008 року договір про надання споживчого кредиту, в забезпечення вимог кредитного договору між АКБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 - договір поруки. 06 лютого 2009 року підписання додаткової угоди № 1 між банком і боржником відбулося без участі поручителя та без згоди поручителя, тому без відповідної умови в договорі поруки відсутні підстави покладення на поручителя відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком. З огляду на це суд прийшов до висновку, що оспорюваний договір поруки від 20 жовтня 2008 року є недійсним.

Колегія суддів не може погодитися із таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не ґрунтується на законі та спростовується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

ОСОБА_1, звертаючись до суду із позовом, мотивувала свої вимоги про визнання договору поруки недійсним на підставі ст. 215 ЦК України тим, що договір нею не був прочитаний та містить неналежні їй підписи, також вказувала на підстави його розірвання відповідно до ст. 652 ЦК України, але в зустрічному позові нею були заявлені вимоги лише про визнання договору поруки від 20 жовтня 2008 року недійсним, також позивач просила задовольнити позов АКБ «УкрСиббанк» частково та стягнути заборгованість за кредитним договором в сумі 66753,38 доларів США лише з ОСОБА_2

Разом із тим позовні вимоги про визнання недійсним договору поруки позивачем за зустрічним позовом доведені не були, а суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про недійсність договору поруки від 20 жовтня 2008 року.

Як підставу для часткового задоволення позову суд першої інстанції зазначив, що 06 лютого 2009 року підписанням додаткової угоди № 1 про збільшення відсоткової ставки між банком і боржником відбулося без участі поручителя та без згоди поручителя, а тому відсутні підстави покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником - кредитоотримувачем своїх зобов'язань перед банком.

Однак такі висновки суду першої інстанції спростовуються матеріалами справи, зокрема додатковою угодою № 1 від 06 лютого 2009 року, за умов якої було перенесено строки виконання зобов'язань на іншу дату пізніше, встановлено розмір ануітентного платежу, змінена кінцева дата повернення кредиту. Також 06 лютого 2009 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до договору поруки, відповідно до якої ОСОБА_1 надала згоду на зміну терміну виконання основного зобов'язання. Але при підписанні додаткової угоди № 1 до кредитного договору від 06 лютого 2009 року процентна ставка не збільшувалась і залишилась саме такою, яка була вказана в кредитному договорі, таким чином суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про збільшення обсягу відповідальності позивача за зустрічним позовом.

Помилковими колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо вирішення вимог про розірвання договору поруки, оскільки, як вбачається із змісту позовної заяви, вимоги про розірвання договору поруки позивачем взагалі заявлені не були. При цьому колегія суддів враховує, що згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

За таких обставин суд необґрунтовано та безпідставно задовольнив позов ОСОБА_1, визнавши недійсним договір поруки, а тому рішення суду першої інстанції про задоволення позову підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.

Оцінюючи доведеність позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договору поруки недійсним, колегія суддів враховує, що відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема те, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Разом із тим, під час розгляду справи позивачем не надано доказів, якими вона обґрунтовує ті обставини, що договір поруки нею не був прочитаний і його суть їй не була зрозуміла, дані доводи спростовуються п. 5.1 договору поруки від 20 жовтня 2008 року, згідно якого, уклавши цей договір, поручитель підтверджує, що повністю розуміє всі умови основного договору та цього договору, свої права та обов'язки за договором та погоджується з ними.

Також безпідставними і необґрунтованими є доводи про належність іншій особі підписів, виконаних на договорі поруки, при цьому клопотань про призначення почеркознавчої експертизи позивачем не заявлялося.

Таким чином позовні вимоги про визнання договору поруки недійсним не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та не підлягають до задоволення.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені із порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є підставами для його скасування із ухваленням нового рішення про відмову позивачу в позові.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору поруки та його розірвання.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Лащенко В.Д.

Фінагєєв В.О.