Ухвала суду № 33170491, 20.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6550/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

Іменем України

20 серпня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Федорової Г.Г., Бєлова Л.В.

при секретарі - Синициній К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВК-Будінвест» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВК-Будінвест» до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №000080/22.2, №000079/22.02 від 07.02.2013 року -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2013р. ТОВ «ПВК-Будінвест» звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №000080/22.2, №000079/22.02 від 07.02.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 червня 2013 року у задоволенні позовних вимоги відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 червня 2013 року, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Солом'янському районі м. Кив проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «ПВК-Будінвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Столична Торговельна Агенція» за період з 01.09.2012 по 30.09.2012, за результатом якої складено акт від 22.01.2013 №211/22-2/34242109 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено вимоги: п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підляже сплаті в бюджет в загальній сумі 188 279 грн; п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та зниження податку на прибуток на загальну суму 197 693 грн.

Згідно з висновками акту перевірки відповідачем прийнято: податкові повідомлення-рішення від 07.02.2013 №000079/22.02, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 296 540 грн. (за основним платежем 197 693 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 98 847 грн.) та №000080/22.2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 282419 грн. (за основним платежем 188 279 грн., з штрафними (фінансовими) санкціями 94 140 грн.).

За результатом адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були наступні обставини, а саме: актом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 13.12.2012 №5413/22-09/37568634 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Столична Торговельна Агенція» щодо підтвердження господарських відносин за вересень 2012 року», яким встановлено, у ТОВ «Столична Торговельна Агенція» фактично відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Також, зазначено, що вказане товариство за місцем реєстрації не знаходиться, первинних бухгалтерських документів до перевірки не надано.

Відповідач в акті перевірки дійшов висновку про нікчемність правочину укладеного позивачем з ТОВ «Столична Торговельна Агенція».

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ «Столична Торговельна Агенція» укладено договір 24/04-ХБ на виконання будівельних робіт від 24.04.2012, відповідно до якого субпідрядник ТОВ «Столична Торговельна Агенція» зобов'язується з власних матеріалів, власними засобами виконати роботи по влаштуванню залізобетонних конструкцій на об'єкті «Індивідуальний житловий будинок з комплексом господарських будівель і споруд в с. Хотів Києво-Святошинського району Київської області».

В ході виконання умов договору позивачем отримано довідку про вартість виконання будівельних робіт на суму 1 129 674,0 грн. (в тому числі ПДВ 188 279,0 грн.), акти приймання виконаних підрядних робіт №1-4, податкові накладні від 25.09.2012 №316, від 28.09.2012 №531.

Судом першої інстанції встановлено, що первинні документи надані позивачем не відображають суть та обсяги наданих послуг, оскільки в актах приймання виконаних робіт зазначено, що приймались і послуги і ТМЦ, а у податкових накладних зазначено тільки виконання будівельних робіт.

В Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" зазначено,що дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 8 вересня 2009 року, додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2010 року № 568/11/13-10).

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

З урахуванням вимог чинного станом на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства та фактичні обставини даної справи, для правильної юридичної кваліфікації змісту спірних правовідносин встановленню підлягає факт реальності господарських операцій за спірним договором.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Наявність у покупця оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, якщо реальність здійснених господарських операцій ставиться під сумнів.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність..

Статтею 9 «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

«Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», передбачено,що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів

Суб»єкт господарювання при купівлі товарно матеріальних цінностей повиен мати належним чином оформлені документи, які підтверджують його право власності на придбаний товар. Таким документом, зокрема, є видаткова накладна. Крім того, якщо товар доставляється вантажним автомобілем, таким підтверджуючим документом є товарно-транспортна накладна (форма № 1-ТН). Типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, зокрема, типова форма товарно-транспортної накладної, затверджено спільним Наказом Мінтрансу України, Мінстату України від 29.12.1995 р. №488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля». Відповідно до пункту 2 цього наказу застосування зазначених форм первинного обліку всіма субєктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обовязковим.

В судовому засідання апеляційної інстанції було досліджено ряд первинних документів,наданих позивачем в суді першої інстанції, для підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом ТОВ «Столична Торговельна Агенція» та встановлено,що оформлення вказаних первинних документів не відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,«Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».Зокрема на первинних документах відсутні прізвища та посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення (а.с.55-61),на товарно-транспортних накладних взагалі відсутні будь-які підписи посадових осіб постачальника та отримувача ,а також їх печатки (ак.с.143-209).На протоколах узгодження ціни наявні підписи та прізвища,проте не зазначені посади відповідальних осіб(а.с.141-142)/

Правилами п. 2.15,2.16 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», передбачено заборону приймати до виконання первинні документи на операції ,що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції,що первинні документи складені між позивачем та його контрагентом всупереч вимогам діючого законодавства ,в зв»язку з чим не підтверджується факт здійснення господарських операцій ,а тому не може бути включеним до складу витрат ТОВ «ПВК-Будінвест» вартості придбаних товарів ,робіт,послуг від його контрагента.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача, які викладені в Акті перевірки про порушення позивачем пункту п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет в загальній сумі 188 279 грн.,а також про порушення п.139.1.9,п.139.1 ст 139 Податкового кодексу України ,що привело до заниження податку на на прибуток на загальну суму 197693 грн. - є обґрунтованим та прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення є правомірними, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, та не можуть бути підставами для його скасування.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, тому підстави для скасування рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВК-Будінвест» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 червня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Н.М. Троян

Судді Г.Г. Федорова

Л.В. Бєлова

.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Федорова Г. Г.

Бєлова Л.В.