Рішення № 33169445, 27.08.2013, Старобешівський районний суд Донецької області

№ 2-323/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2013 року Старобешівський районний суд Донецької області у складі: головуючого-судді Дмитрієва О.Ф., при секретарі Вжещ Ю.О. за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання права власності на спадкове майно, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Старобешівська державна нотаріальна контора, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 10 травня 2012 року звернулась до суду з позовом до відповідача посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабця ОСОБА_5, після її смерті відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1. Бабці належала ? частина квартири на підставі дублікату свідоцтва про право власності від 14.11.2008 року виданого за розпорядженням виконавчого комітету Комсомольської міської ради №339 від 15.10.2008 року, та ? частина квартири згідно дубліката про право на спадщину за законом від 08.02.2012 року посвідченого Старобешівською державною нотаріальною конторою, реєстровий номер 156. У встановлений законодавством строк вона звернулась до Старобешівської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак 25.04.2012 року нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв*язку з наявністю заповіту. Відповідно до постанови Старобешівської державної нотаріальної контори від 25.04.2012 року за №489 ОСОБА_5 за життя склала заповіт на користь ОСОБА_3., який було посвідчено 06.03.2008 року за реєстровим №200 секретарем виконкому Новоукраїнської сільської ради Мар*енського району Донецької області. Відповідно до заповіту усе своє майно бабця заповіла ОСОБА_3, яка навмисно посвідчила заповіт на свою користь у сільській місцевості оскілки жодний нотаріус не посвідчував заповіт. З 1990 року її бабця страждала психічним захворюванням та перебувала на обліку у лікаря психіатра. Бабця була інвалідом першої групи. Після смерті сина ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, психічне здоров*я бабці різко погіршилось. ЇЇ дії давали підстави припускати, що вона не розуміє значення своїх дій та не може керувати ними, у зв*язку з чим в момент складання заповіту ОСОБА_5 не була повністю дієздатна, або не була здатна розуміти значення своїх дій та керувати ними. В подальшому бабця була визнана недієздатною. ОСОБА_3 будучи опікуном ОСОБА_5, ще за життя бабці намагалась позбавити її права на спірну квартиру. 25.04.2012 року за реєстровим №701 на ім*я ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності на квартиру за заповітом, на підставі якого вона зареєструвала за собою право власності на спірну квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Оскільки в момент складання заповіту її баця ОСОБА_5 не розуміла своїх дій та не могла керувати ними просить визнати недійсним заповіт складений 6 березня 2008 року ОСОБА_5, яким вона все належне на день смерті майно заповідала ОСОБА_3, посвідчений секретарем Новоукраїнської сільської ради Мар'їнського району Донецької області , зареєстрований в реєстрі за №200, визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 25 квітня 2012 року ОСОБА_7 державним нотаріусом Старобешівської державної нотаріальної контори Лисенко О.В., зареєстрованому в реєстрі за № 701 на квартиру, що розташована в АДРЕСА_1, що залишилася після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати за нею-ОСОБА_1 право власності на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1.

Не погодившись із позовом відповідач ОСОБА_3 подала до суду заперечення в яких посилаючись на те, що заповіт ОСОБА_5 був складений 06.03.2008 року а рішення про визнання її недієздатною було постановлено лише у 2009 році, тому на момент складання заповіту ОСОБА_5 не була психічно хворою та могла усвідомлювати значення своїх дій, керувати ними та вчиняти юридично значимі дії, зокрема укладати правочини. Оформлення заповіту було вчинено належною особою у встановленому законом порядку. Вона повністю і тривалий час опікувалась над ОСОБА_5, як не отримувала належного догляду від позивачки ті інших родичів під час мешкання в м.Комсомольське. Саме тому вона погодилась переїхати у Мар*енський район до неї з чоловіком, де мешкала в належному їм будинку і не мала будь-яких обмежень у забезпеченні, почувалась комфортно і зручно. Саме тому ОСОБА_5 виявила бажання заповісти саме їй усе своє майно. Оформлення заповіту відбувалось у сільській раді оскільки це відповідало законодавству, крім того найближчі нотаріуси знаходились на великій відстані і їхати туди для ОСОБА_5 було незручно. Після складання заповіту вона сумлінно виконувала всі обов*язки, всіляко забезпечувала лікування ОСОБА_5 та догляд за нею, а після її смерті здійснила поховання. Просила у задоволенні позову відмовити.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні наполягала на задоволенні позову позивача та пояснила суду, що під час укладання заповіту ОСОБА_5 не могла усвідомлювати свої дії та керувати ними, що на підставі ст. ст.215,225,1257 ЦК України є підставою для задоволення позову.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила у задоволенні позову відмовити посилаючись на підстави викладені в запереченнях.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив у його задоволенні відмовити з підстав викладених в письмових запереченнях, оскільки доказів того , що ОСОБА_5 на момент складання заповіту не усвідомлювала свої дії не надано.

Представник третьої особи-Старобешівської державної нотаріальної контори до судового засідання не з*явився , надав до суду заяву з клопотанням розглянути справу за його відсутності, рішення винести на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_10 пояснила суду, що вона є тіткою ОСОБА_1 бачила ОСОБА_5 у 2005 році вдома у ОСОБА_3 в Мар*енському районі. Бабця нікого не впізнавала, здійснювала неадекватні вчинки.

Свідок ОСОБА_11 пояснила суду, що вона є двоюрідною сестрою ОСОБА_1. Коли ОСОБА_1 мешкала в м.Комсомольське вона приходила до них у гості на той час бабця поводила себе неадекватно, нікого не впізнавала губилась у квартирі.

Свідок ОСОБА_12 пояснила суду, що вона працювала з ОСОБА_5 двадцять років, у 2006 році та пішла з роботи, оскільки почала усіх плутати, забувати.

Свідок ОСОБА_13 пояснила суду, що вона знайома ОСОБА_1, останній час бабця позивачки плутала людей та події.

Свідок ОСОБА_14 пояснила суду, що вона знала ОСОБА_5 з дитинства та до часу її смерті, вона була адекватною людиною та скарг на психічний стан свого здоров*я не виказувала. Спілкувалась вона з ОСОБА_5 не менше одного разу на тиждень.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні надала пояснення аналогічні поясненням ОСОБА_16

Свідок ОСОБА_17 пояснила суду, що знала ОСОБА_5 усе життя, та була адекватною людиною, лише останні роки забувала деякі події.

Свідок ОСОБА_18 пояснила суду, що вона є сусідкою ОСОБА_3. Покійну ОСОБА_5 бачила коли та приїздила у гості, вона розмовляла з нею, ніяких дивацтв у поведінці не помічала. Улітку 2008 року ОСОБА_5 була нормальною, але скаржилась на головні болі.

Суд заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Комсомольське Старобешівського району Донецької області померла ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, яке видане повторно 02.12.2011 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Старобешівського районного управління юстиції у Донецькій області, зареєстроване 01.08.2011 року Виконавчим комітетом Комсомольської міської ради Старобешівського району Донецької області, актовий запис №134. За життя ОСОБА_5 належала квартира АДРЕСА_1. Згідно заповіту від 06.03.2008 року, який наявний в матеріалах витребуваної судом спадкової справи №10/2012, ОСОБА_5 перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам*яті, розуміючи значення своїх дій, добровільно, без будь-якого насильства, примусу, як фізичного та і морального заповіла все своє майно, яке їй належить, та буде належати під час її смерті ОСОБА_3. Згідно тексту заповіту до підписання він прочитаний уголос заповідачем ОСОБА_5 і власноручно підписаний нею (а.с.61).

Позивач в обґрунтування позовних вимог підставами для визнання заповіту недійсним вказала, що через психічний стан ОСОБА_5 не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними, тому не могла скласти заповіт, а відповідач навмисно завірила його сільській місцевості, оскільки не могла цього зробити у жодного нотаріуса.

Згідно ст.1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Відповідно до ч.2 ст.1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Згідно ч.1ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною(сторонами) вимог, які встановлені частинами першо-третьою, п*ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Під час розгляду справи призначено та проведено посмертну судово-психіатричну експертизу. Згідно акту посмертної судово-психіатричної експертизи №486а/38а/336а від 18.06.2013 року, ОСОБА_5 у період укладення нею юридичної угоди-підписання заповіту 06.03.2008 року виявляла стійкий хронічний психічний розлад-судинну деменцію, за психічним станом не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Аналізуючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що доводи позивача є обґрунтованими, оскільки померла ОСОБА_5 в момент вчинення правочину, а саме складання заповіту не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними. Тому наявні всі підстави для задоволення позову в частині визнання недійсним заповіту ОСОБА_5 на ім*я ОСОБА_3 У зв*язку з чим суд, визнає недійсним заповіт складений 6 березня 2008 року ОСОБА_5, яким вона все належне на день смерті майно заповідала ОСОБА_3, посвідчений секретарем Новоукраїнської сільської ради Мар'їнського району Донецької області , зареєстрований в реєстрі за №200.

Щодо вимог позивача про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом судом встановлено наступне.

Відповідно до ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Оскільки заповіт складений ОСОБА_5 06.03.2008 року на мі*я ОСОБА_3 визнано судом недійсним, тобто встановлено, що ОСОБА_3 не мала права на спадкування, суд визнає недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 25 квітня 2012 року ОСОБА_7 державним нотаріусом Старобешівської державної нотаріальної контори Лисенко О.В., зареєстрованому в реєстрі за № 701 на квартиру, що розташована в АДРЕСА_1, що залишилася після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Суд вважає за необхідне у задоволенні позову в частині визнання права власності на спадщину за законом, а саме на квартиру, що розташована в АДРЕСА_1 відмовити, при цьому керується наступним.

Статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об*єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Як встановлено під час розгляду справи позивач ОСОБА_1 після відкриття спадщини ОСОБА_5 протягом встановленого діючим законодавством строку подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, тому вирішення питання щодо права власності на спадщину за законом підлягає розгляду державним нотаріусом, у зв*язку з чим суд відмовляє в задоволенні позову в частині визнання права власності на спадщину за законом.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві -пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір"від 08.07.2011 року № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

З урахуванням викладеного, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, які складаються з сплаченого позивачем судового збору в сумі 107,30 грн, витрати пов*язані з проведенням помсмертної судово-психіатричної експертизи у розмірі 2961,00 грн.

Оскільки позивачу у задоволенні позову про визнання права власності на спадщину за законом відмовлено, а загальна вартість майна складає 56258,00 грн., суд вважає необхідним стягнути з позивача на користь держави судовий збір у розмірі 562,58 грн.

Керуючись ст.ст.215,225,1218,1234,1257,1301 ЦК України, ст.ст. 10,11,88, 208-218 Цивільно-процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним заповіт складений 6 березня 2008 року ОСОБА_5, яким вона все належне на день смерті майно заповідала ОСОБА_3, посвідчений секретарем Новоукраїнської сільської ради Мар'їнського району Донецької області , зареєстрований в реєстрі за №200.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 25 квітня 2012 року ОСОБА_7 державним нотаріусом Старобешівської державної нотаріальної контори Лисенко О.В., зареєстрованому в реєстрі за № 701 на квартиру, що розташована в АДРЕСА_1, що залишилася після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3) сплачений позивачем при зверненні в суд судовий збір в сумі 107 гривень 30 копійок, вартість посмертної судової психіатричної експертизи в сумі 2961 гривню, а всього 3068 гривень 30 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3) судовий збір на користь держави в сумі 562 гривні 58 копійок за реквізитами: УДКСУ у Старобешівському районі(Старобешівський район), розрахунковий рахунок №31218206700356, код ЄДРПОУ(банку) 34687368, код ЄДРПОУ(суду) 02895946, МФО 834016, банк отримувача ГУДКСУ у Донецькій області, код бюджетної класифікації доходів 22030001.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Старобешівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення

Суддя:

27.08.2013