Ухвала суду № 33166220, 27.08.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

Головуючий у 1-й інстанції: Щербаков В.В.

Суддя-доповідач:Шевчук С.М.

УХВАЛА

іменем України

"27" серпня 2013 р. Справа № 817/1615/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шевчук С.М.

суддів: Бучик А.Ю.

Одемчука Є.В.,

при секретарі Самченко В.М. ,

за участю сторін:

представник позивача Костевич Т.О.

представник відповідача Троянчук Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "01" липня 2013 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод" (Євронасіння) до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)" (далі по тексту ТОВ "РНЗ (Євронасіння)") звернулось до суду з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі по тексту ДПІ у м. Рівному) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 01 липня 2013 року позов задоволено частково. Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби №0001802342 та №0001812342 від 26.04.2013 року скасовано. В решті позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Житомирського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить назване рішення суду скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову повністю.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відповідач не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог. При цьому, вказує основною підставою для прийняття податкових повідомлень -рішень стали висновки податкового органу про завищення валових витрат за рахунок невірного відображення позивачем операцій із відступлення прав грошової вимоги в бухгалтерському та податковому обліку, а зокрема включення ним до складу валових витрат за такими операціями сум ПДВ в складі договірної ціни. Вказує, що лише фінансові установи звільняються від обкладення ПДВ за операціями з відступлення права вимоги. Також, зауважив, що розрахунки зроблені на підставі документів, наданих позивачем, а тому названі податкові повідомлення -рішення є обґрунтованими.

Зважаючи на обумовлені доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а зокрема щодо правомірності прийнятого судом першої інстанції рішення про скасування податкових повідомлень -рішень №0001802342 та №0001812342 від 26.04.2013 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що за результатами проведеної відповідачем перевірки позивача складено акт №230/22-200/32451624 від 16.04.2013 р.

Вказаною перевіркою встановлено, що позивач в порушення п. 153.5 ст.153, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України включив у складі суми віднесених ним до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по операціям із відступлення права вимоги, суму податку на додану вартість на загальну суму 1025466 грн., в т.ч. в І кварталі 2012 року в сумі 965451,00 грн., в ІV кварталі 2012 року в сумі 60015,00 грн., оскільки на думку відповідача, сума грошових коштів, право вимоги якої позивачем було відступлено для третіх осіб, містить в собі суму податку на додану вартість.

Окрім того, в ході перевірки встановлено, що позивач здійснив заниження податкових зобов'язань по операціям із зарахування зустрічних однорідних вимог не грошовими коштами в сумі 3587750,46грн., оскільки здійснена ним операція не підпадає під дію п.п. 196.1.6 ст. 196 Податкового Кодексу України, у зв'язку з чим позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2012року у сумі 597958грн.

На підставі даного Акту перевірки 26 квітня 2013 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

№0001802342, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" в розмірі 323 020,50 гривень (в тому числі за основним платежем - 215 347,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 107 673,50 грн.) за порушення Позивачем п.153.5. ст.153, п.188.1 ст.188 Розділу 3 ПК України.

№0001812342, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 896 937,50 гривень (в тому числі за основним платежем 597 958,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 298 979,00 грн.) за порушення позивачем норм пп.196.1.5. п.196.1 ст.196 Розділу V ПК України.

Судом встановлено, що між Позивачем (Первісний кредитор) та ТОВ "АГРО ХХІ" (Новий кредитор) 01.03.2012 року було укладено договір №10/2 про відступлення права вимоги грошових зобов'язань на суму 1 718 712,62 гривень. Згідно названого договору позивач відступив своє право вимоги грошового боргу (за договором № 436 від 21 липня 2011 року) до ПАТ "Теофіпольський цукровий завод" , а ТОВ "АГРО ХХІ" в свою чергу зобов'язався сплатити позивачу кошти в сумі - 1718712,62 гривень.

01.03.2012 року позивачем (Первісний кредитор) та ТОВ "АГРО ХХІ" (Новий кредитор) було укладено договір №10/3 про відступлення права вимоги грошових зобов'язань на суму 4073993,50. Згідно обумовленого договору позивач відступив своє право вимоги грошового боргу (за договором № 435 від 21 липня 2011 року) до ТОВ "Клембівський цукровий завод", а ТОВ "АГРО ХХІ" зобов'язався сплатити позивачу всю суму - 4 073 993,50 гривень.

Загальна сума заборгованості, яка була відступлена Позивачем Новому кредитору становить 5792706,12 гривень.

Виходячи з вищевикладеного, у ТОВ "Агро ХХІ" (Новий кредитор) виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму 5 792 706,12 грн.

Суму переданої заборгованості позивач відніс до складу валових витрат у І кварталі 2012 року, а саме в податковій декларації з податку на прибуток за І квартал 2012 р. до "інших витрат" - Додаток ІВ до р. 06.4.20 Декларації - витрати, понесені при першому відступленні прав вимоги в сумі - 5792706,00 грн.

Водночас з наявних у справі доказів вбачається, що позивач мав непогашений грошовий борг у розмірі 5792706,12 грн. перед ТОВ "Агро ХХІ", а зокрема:

· за договором про відступлення права вимоги №275 від 22 березня 2012 року у позивача існувала заборгованість перед ТОВ "Агро ХХІ" на суму 3 057 054,12 грн.;

· за договором купівлі-продажу №451 від 28 грудня 2011 року у позивача існувала заборгованість перед ТОВ "Агро ХХІ" на суму 641 000,00 грн.;

· за договором про відступлення права вимоги №793 від 25 липня 2011року, відповідно до якого Первісний Кредитор -ТОВ "Міжнародна насіннєва компанія" відступила новому кредитору - ТОВ "Агро ХХІ" право вимоги боргу від позивача у розмірі 933 142,58 грн. про що, позивач повідомлений листом №66/07/11/ЮВ від 25 липня 2011 року;

· за договором оренди сільськогосподарської техніки №346/01 від 26 березня 2009 року у позивача існувала заборгованість перед ТОВ "АГРО ХХІ" в сумі 159 698, 00 грн;

· за договором поставки паливно-мастильних матеріалів №350/02 від 26 березня 2009 року у позивача існувала заборгованість перед ТОВ "АГРО ХХІ" в сумі 413 312,55 грн.;

· за договором про надання транспортних послуг №350/24 від 05 січня 2009 року у позивача існувала заборгованість перед ТОВ "АГРО ХХІ" в сумі 588 498,87 грн.

Встановлені обставини щодо наявності зустрічних грошових зобов'язань (їх дійсності та реальності) не заперечується податковим органом ні в Акті перевірки, ні в ході судового розгляду справи.

22 березня 2012 року позивач та ТОВ "Агро ХХІ" уклали протокол про зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог, згідно якого сторони визнали погашеними описані вище по тексту однорідні грошові вимоги на загальну суму 5792706,12 грн.

Після підписання протоколу про зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог вся сума урегульованої заборгованості, була відображена позивачем у складі валових доходів в декларації про прибуток за І квартал 2012 р. включено до "інших доходів" - Додаток ІД до р.03.5 Декларації - доходи отримані при першому відступленні права вимоги в сумі - 5 792 706,00 грн. за І квартал 2012 року.

Окрім названих господарських операцій в періоді охопленому перевіркою, а зокрема в ІІІ кв. 2012року позивачем (Первісний Кредитор) 01 листопада 2012 року та ТОВ "АГРО ХХІ" (Новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги грошового боргу від СГПП "Зірка" на загальну суму 360094,19 грн., а ТОВ "АГРО ХХІ" (Новий кредитор) в свою чергу зобов'язався сплатити на користь позивача всю суму відступленої заборгованості, а саме - 360094,19 грн.

Розрахунки ТОВ "АГРО ХХІ" (Новий кредитор) із позивачем проведені шляхом безготівкового перерахування коштів 12.12.2012 року на загальну суму 360094,19 грн.

Суму переданої заборгованості віднесено до складу валових витрат у ІV кварталі 2012 року, а саме в податковій декларації з податку на прибуток за 2012 рік включено до "інших витрат" - Додаток ІВ до р. 06.4.20 Декларації - витрати, понесені при першому відступленні прав вимоги в сумі - 6 152 800,00 грн. (5792706,00 грн. + 360094,00 грн.).

Одночасно позивачем також сформовано і доходи за проведеними операціями з відступлення права вимоги, що знайшло своє відображення в податковій декларації з податку на прибуток за 2012 р. включено до "інших доходів" - Додаток ІД до р.03.5 Декларації - доходи отримані при першому відступленні права вимоги в сумі - 6 152 800,00 грн. (5792706,00 грн. + 360094,00 грн.).

Надаючи правову оцінку доводам апеляційної скарги колегією суддів апеляційного суду встановлено наступне.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України базою оподаткування податком на додану вартість є операції з постачання товарів/послуг.

З аналізу ст.ст.512 - 519 ЦК України, пп.14.1.255. п.14.1.ст.14 ПК України вбачається, що операції з відступлення права вимоги грошових зобов'язань не відносяться до операцій з придбання/виготовлення товарів/послуг.

Відповідно до підпункту 14.1.255 п.14.1. ст.14 ПК України, відступлення права вимоги - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

На думку суду, покликання представника податкового органу на норми пп.139.1.6 п.139.1 ст.139 ПК України за якими до складу валових витрат не включаються суми податку на прибуток, а також податків, установлених пунктом 153.3 статті 153 та статтею 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу є некоректним та безпідставним, оскільки зазначена норма регулює порядок формування валових витрат саме при придбанні товарів (робіт, послуг) та є загальною нормою.

Стаття 153 ПК України "Оподаткування операцій особливого виду" є спеціальною нормою по відношенню до ст.139 ПК України.

Як вбачається з оглянутих в судовому засіданні договорів, ТОВ "РНЗ (Євронасіння)" здійснювало відчуження саме права грошової вимоги на умовах платності. Оподаткування цієї операції регламентовано спеціальною нормою - п.153.5 ст.153 ПК України, яка визначає, що з метою оподаткування платник податку веде облік фінансових результатів операцій від проведення операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги третьої особи, зобов'язань за фінансовими кредитами, а також за іншими цивільно-правовими договорами. При першому відступленні зобов'язань витрати, понесені платником податку - першим кредитором, визначаються в розмірі договірної (контрактної) вартості товарів, робіт, послуг, за якими виникла заборгованість, за фінансовими кредитами - у розмірі заборгованості за даними бухгалтерського обліку на дату здійснення такого відступлення відповідно до вимог цього Кодексу, а за іншими цивільно-правовими договорами - у розмірі фактичної заборгованості, що відступається.

Крім того, згідно із абз.2 пп.196.1.5. п.196.1 ст.196 Податкового кодексу України, не є об'єктом оподаткування ПДВ операції з торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями, за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, операції з відступлення права вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позиками), житлові чеки, земельні бони та деривативи.

Окремо, слід зауважити, що такий самий висновок міститься і листі ДПА України "щодо оподаткування операцій пов'язаних із відступленням прав вимоги грошових коштів" від 22.02.2011 р. № 4940/7/16-1517-26, в якому центральний податковий орган зазначив, що торгівля за грошові кошти борговими зобов'язаннями, згідно з підпунктом 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 Кодексу не є об'єктом оподаткування податком. При цьому операція з подальшого продажу права вимоги особою, що придбала таке право вимоги за ціною не менше ціни придбання такого права вимоги, також згідно з підпунктом 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 Кодексу також не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Крім того, застосована позивачем методика обчислення витрат (віднесення всієї суми переданої заборгованості до їх складу) кореспондується із формуванням позивачем доходів від такої операції відповідно до п.153.5 ст.153 ПК України, оскільки названа операція знайшла відображення як у складі витрат так і у складі доходів у ті ж самі періоди.

Відповідно до загальних засад податкового законодавства, дії контролюючого органу під час перевірки платників податків повинні бути направлені на встановлення вірного об'єкта оподаткування та при його визначенні повинні врахувати не тільки суми завищених витрат, але й суми валових доходів.

Натомість, в даному випадку має місце однобічний підхід при визначенні об'єкта оподаткування, податковий орган не виокремлює з складу доходів так званий "внутрішній ПДВ" з названої операції та не встановлює завищення доходів. Адже господарська операція з відступлення права вимоги знайшла своє відображення не тільки у складі витрат, але і у складі доходу, якщо сума відступленого права вимоги включає внутрішній ПДВ, то відповідач повинен був встановити не тільки завищені суми витрат, а й аналогічну суму завищеного доходу, що в кінцевому розрахунку не призвело б до нарахувань податку на прибуток, оскільки завищені валові витрати перекривалися аналогічною сумою завищених валових доходів.

Безпідставним на думку суду, є і твердження податкового органу про порушення Позивачем норм п.188.1 ст.188 ПК України, який визначає базу оподаткування податком на додану вартість саме операцій з постачання товарів/послуг, а не операцій з відступлення права грошової вимоги.

З огляду на обумовлені обставини справи, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем безпідставно визначено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток з операцій по відступлення права вимоги грошових зобов'язань.

Щодо визначення Відповідачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість судом враховується наступне.

В Розділі 3.2.1. Акту перевірки зазначено, що ТОВ "РНЗ (Євронасіння)" за результатами здійснення операцій з відступлення права вимоги розрахунки по яких проведено заліком зустрічних однорідних (грошових) вимог, занизило податкові зобов'язання з ПДВ за березень 2012 року в сумі 597 958,00 грн.

В той же час, з таким висновком Відповідача суд погодитись не може з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту ст.ст.512, 656, 1077 ЦК України, 350 ГК України, законодавцем розмежовуються два види правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: договори факторингу (регулюється ст.ст.1077 - 1086 ЦК України) та правочини з відступлення права вимоги (регулюються ст.ст.512 - 519 ЦК України та пп.14.1.255. п.14.1. ст.14 ПК України ).

При цьому, відступлення права вимоги є більш ширшим поняттям ніж факторинг, особливістю якого є суб'єктний склад та предмет - взамін права вимоги клієнт отримує послугу, що полягає в передачі грошових коштів у розпорядження.

У відповідності до вимог ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Нормами ЦК України (ч.3 ст.1079) визначено виключну правосуб'єктність фактора - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

При розмежуванні договорів з відступлення права вимоги та договорів факторингу слід враховувати наступні відмінності: фактором може бути лише банк або фінансова установа; послуга фактором надається за плату (в т.ч. шляхом дисконтування боргу - знижки).

ТОВ "РНЗ (Євронасіння)" відступало право вимоги грошових зобов'язань своєму контрагенту, який не є банком чи фінансовою установою всю суму грошової заборгованості за її дійсну і повну вартість, тобто без застосування дисконту.

Отже, твердження Відповідача про те, що звільнення від обкладення ПДВ по операціям з відступлення права вимоги можливе лише для фінансових установ є необґрунтованим.

Згідно із п.185.1. ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Судом також враховуються приписи ст.201 ПК України, згідно із якими: податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7); податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (п.201.4). Податкова накладна виписується для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування (ст.197 ПК України). Виписування та видача податкової накладної за операціями в яких відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість чинним законодавством не передбачено.

Згідно ж із абз.2 пп.196.1.5. п.196.1 ст.196 ПК України, не є об'єктом оподаткування ПДВ операції з торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями, за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, операції з відступлення права вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позиками), житлові чеки, земельні бони та деривативи.

З наведеної вище статті ПК України, судом не вбачається встановлення законодавцем окремого обмеженого кола суб'єктів, щодо яких дана норма поширює або не поширює свою дію. Отже, суд приходить до висновку, що твердження Відповідача про те, що звільнення від обкладення ПДВ по операціям з відступлення права вимоги можливе лише для фінансових установ є необґрунтованим.

Як наслідок, операції з відступлення права вимоги не є операціями з придбання та/або виготовлення товарів/послуг, необоротних активів, оскільки з огляду на зміст пп.196.1.5. п.196.1 ст.196 ПК України, такі операції передбачають торгівлю борговими зобов'язаннями, а тому не є об'єктом оподатковування податком на додану вартість.

У зв'язку з тим, що операція з відступлення права вимоги не є об'єктом оподаткування ПДВ, податкова накладна на цю операцію не виписується. Відтак, підстави для формування будь-яких зобов'язань з податку на додану вартість за такими операціями у платника податків не виникають.

Також слід зауважити, що ТОВ "РНЗ (Євронасіння)" було включено до складу податкових зобов'язань у попередніх періодах суми ПДВ за операціями з продажу/надання товарів чи послуг, які слугували підставою для виникнення грошової заборгованості, право вимоги якої і було відступлено ТОВ "РНЗ (Євронасіння)" на користь ТОВ "АГРО ХХІ", що в свою чергу додатково підтверджує той факт, що суми ПДВ не підлягають повторному включенню до складу суми грошових зобов'язань, що відступилися.

За змістом ч.1 ст.601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Усіма дослідженими в ході судового розгляду договорами про відступлення права вимоги, які були предметом перевірки передбачено, що розрахунки за ними проводяться грошовими коштами, що цілком відповідає нормам п.153.5. ст.153 та пп.196.1.5. п.196.1 ст.196 ПК України.

Суд погоджується із доводами представника Позивача, що погашення зустрічних однорідних грошових вимог шляхом двостороннього перерахування коштів призвело б лише до взаємного понесення витрат на розрахунково-касове обслуговування, що суперечило б принципам здійснення господарської діяльності (її спрямування на одержання доходу).

Використання Позивачем законодавчо встановленої процедури зарахування зустрічних однорідних грошових вимог шляхом підписання відповідного протоколу наведеним нормам не суперечить.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем безпідставно визначено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст. 71 КАС України).

Доводи апеляційної скарги викладених обставин не спростовують.

На підставі викладеного, колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "01" липня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.М. Шевчук

судді: А.Ю.Бучик Є.В.Одемчук

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод" (Євронасіння) вул. Курчатова,62А,м.Рівне,33018

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби вул.Відінська , 8,м.Рівне,33023