Рішення № 33162779, 14.08.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №1817/3037/12 Головуючий у суді у 1 інстанції - Степаненко Олександр АнатолійовичНомер провадження 22-ц/788/1651/13 Суддя-доповідач - Дубровна В. В. Категорія - 5

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Дубровної В. В.,

суддів - Сибільової Л. О.,

за участю секретаря-Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_4

на рішення Сумського районного суду Сумської області від 21 червня 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4

про стягнення майнової та моральної шкоди, заподіяної недостачею,

в с т а н о в и л а:

Звертаючись до суду з зазначеним позовом у серпні 2012 року, ОСОБА_5 зазначала про те, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 01 травня 2011 року були прийняті нею на роботу на посади продавців продовольчих товарів на 0,5 ставки кожний. Вони вели книгу приходу і розходу товарно-матеріальних цінностей, самі робили заявки постачальникам товарів, оплачували отримані матеріальні цінності, використовували кошти, отримані від продажу товарів, приймали товар в магазин, розписувались в накладних за отриманий товар. 19 травня 2012 року в магазині була проведена інвентаризація, по закінченні якої виявилося, що в магазині виникла нестача товарно-матеріальних цінностей на суму 3 800 гривень, про що вона повідомила відповідачів, які пообіцяли компенсувати нестачу. 31 травня 2012 року спільно з відповідачами знову була проведена інвентаризація, яка виявила нестачу товарно-матеріальних цінностей на суму 4 431 грн. 19 копійок. Наказом від 02 червня 2012 року вона звільнила відповідачів з роботи. У добровільному порядку відповідачі не бажають відшкодувати завдану ними шкоду, пов'язану з нестачею товарів, а тому, просила постановити рішення, яким стягнути з відповідачів у солідарному порядку 4 431 грн. 19 коп. завданої шкоди, а також 5 000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Сумського районного суду сумської області від 21 червня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 2 215 грн. 19 коп. завданої матеріальної шкоди та 500 грн. моральної шкоди, 53 грн. 65 коп. судового збору, 1 591 грн. 20 коп. витрат за проведення експертизи, 73 грн. 65 коп. витрат за виклик експерта в судове засідання, а всього 4 433 грн. 69 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 2 215 грн. 19 коп. завданої матеріальної шкоди та 500 грн. моральної шкоди, 53 грн. 65 коп. судового збору, 1 591 грн. 20 коп. витрат за проведення експертизи, 73 грн. 65 коп. витрат за виклик експерта в судове засідання, а всього 4 433 грн. 69 коп.

В іншій частині відмовлено за безпідставністю позовних вимог.

В апеляційних скаргах ОСОБА_3 та ОСОБА_6 просять скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, про відмову ОСОБА_5 в задоволенні її позову у повному обсязі, а також стягнути з позивачки на користь кожного з них витрати за надання правової допомоги у розмірі 1 000 грн.

При цьому зазначають, що інвентаризація від 31 травня 2012 року проведена з порушенням порядку проведення. Зазначені в наказі про проведення інвентаризації особи не перебувають в трудових відносинах з позивачем. Відомостей щодо укладання договорів на надання послуг проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 позивачкою надано не було. Вважають, що наказ №52 від 31 травня 2012 року складений з порушеннями чинного законодавства, а саме п.2 інструкції по інвентаризації і його дія не може поширюватися на осіб, що не перебувають у трудових відносинах з позивачкою. З вищезазначеним наказом вони ознайомлені не були. Судом не було приділено належної уваги тому факту, що наявність грошових коштів у касі, залишків матеріальних цінностей на складах у ході інвентаризації не досліджувалися. З ними не укладалися договори про повну матеріальну відповідальність. Докази того, що майно та інші цінності були одержані ними під звіт за разовими довіреностями або за іншими разовими документами у матеріалах справи відсутні. Також судом не з'ясована наявність прямої дійсної шкоди та її розмір, якими неправомірними діями її заподіяно та чи входили до функцій працівників обов'язки, неналежне виконання яких привело до заподіяння шкоди, в чому полягала його вина , чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей та нормальну роботу з ними, а також який майновий стан працівника.

Також вважають, що позивачкою не було доведене спричинення їй моральної шкоди.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3, її представників ОСОБА_9, ОСОБА_10, пояснення ОСОБА_4, які апеляційні скарги підтримують з мотивів, в них викладених, пояснення ОСОБА_11, яка проти скарги заперечує, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - частковому скасуванню.

Вирішуючи спір та повністю задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 у частині стягнення матеріальної шкоди, суд виходив з розміру спричиненої відповідачами шкоди та доведеності вимог.

Частково задовольняючи позовні вимоги у частині стягнення з відповідачів моральної шкоди, суд з урахуванням глибини та тяжкості моральних страждань, розміру завданої шкоди, матеріально становища відповідачів дійшов до висновку про необхідність стягнення з кожного із них по 500 грн.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись в повному обсязі не може.

У відповідності до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначених вимог суд не дотримався.

Згідно ст.134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли, зокрема, майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами; шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно з копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця НОМЕР_1 ОСОБА_5 зареєстрована фізичною особою-підприємцем, внесеним до державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців 24 лютого 2005 року за № 26230000000000178 ( а.с. 6-8).

Між ОСОБА_5 , як фізичною особою-підприємцем та відповідачами ОСОБА_4 і ОСОБА_3 01 травня 2011 року укладені трудові договори № 18151100197 та №18151100198, які зареєстровані в Сумському районному центрі зайнятості. ( а.с. 70-73).

За умовами вищезазначених трудових договорів продавці продовольчих товарів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зобов'язані виконувати обов'язки продавців з реалізації товару ( п. 2 договорів).

Згідно наказу ФОП ОСОБА_5 №52 від 31 травня 2012 року створена інвентаризаційна комісія для проведення інвентаризації матеріальних цінностей, тари та алкогольних напоїв в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» АДРЕСА_1 у складі голови комісії ОСОБА_7, члена комісії ОСОБА_8 Не заслуговують на увагу доводи апеляційних скарг про те, що у склад комісії входили сторонні особи, оскільки за поясненнями позивачки, не спростованими відповідачами, лікеро-тютюнові вироби належать голови інвентаризаційної комісії - фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7 (а.с.115), з останньою існують суборендні відносини. У свідоцтві платника єдиного податку, виданого ОСОБА_5.(а.с.113), зазначений вид діяльності: Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями (крім алкогольних напоїв та тютюнових виробів), інші види роздрібної торгівлі.

Тим більше, що безпосередню участь у проведенні інвентаризації приймали відповідачі у справі, хоча від підпису у акті інвентаризації відмовились.

31 травня 2012 року в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» була проведена Інвентаризація товарно-матеріальних цінностей, за результатами якої складно інвентаризаційні описи №1 від 31 травня 2012 року «товар» та №2 від 31 травня 2012 року «алкогольні напої», які містять наступні результати: згідно інвентаризаційного опису №1 від 31 травня 2012 року «товар» станом на 31 травня 2012 року встановлена нестача товарно - матеріальних цінностей в сумі 4 431 грн.19 коп.( а. с. 11,13, 15-29). Раніше також мали місце недостачі, які, за поясненнями відповідачів, вони добровільно погашали.

З висновку судової бухгалтерсько - економічної експертизи №473 від 20 травня 2013 року вбачається, що за результатами проведеного дослідження нестача товарно-матеріальних цінностей, встановлена інвентаризацією від 31 травня 2012 року в належному ОСОБА_5 магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» в АДРЕСА_1 в сумі 4 431,19 грн. за період з 29 квітня 2011 року по 31 травня 2012 року підтверджується документально ( а.с.123-188).

Договір про повну матеріальну відповідальність з відповідачами не укладався. Але, приступаючи до роботи з 01 травня 2011 року, напередодні, 29 квітня 2011 року, у книзі приходу та витрат товару по магазину вони особистими підписами підтвердили прийняття товаро - матеріальних цінностей від ОСОБА_5 на суму 45074 грн. 09 коп. За весь час роботи, по день звільнення, вони вели зазначену книгу, відображали рух товаро-матеріальних цінностей. Вони особисто приймали товар, розраховувались з постачальниками, підписували товаро-транспортні накладні, які оглядались у суді апеляційної інстанції. Зазначені обставини свідчать про те, що з відповідачами хоча і не були укладені договори про повну матеріальну відповідальність, але вони отримували товарно-матеріальні цінності за разовими документами. За поясненнями відповідачів ОСОБА_5 у магазині зявлялась рідко. По закінченню робочого дня вони закривали магазин на замок, використовуючи «контрольки» - залишаючи у замку виконані ними підписи на аркушах паперу, які жодного разу не були пошкодженими, що свідчить про відсутність доступу до магазину сторонніх осіб.

З урахуванням викладеного колегія суддів знаходить висновок суду у частині стягнення недостачі таким, що відповідає зібраним у справі доказам та ґрунтується на законі.

Поряд з цим, колегія суддів не може погодитись з рішенням суду у частині стягнення моральної шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли трудові правовідносини.

Кодекс законів про працю не передбачає відшкодування моральної шкоди на користь роботодавця, а тому, у суду першої інстанції були відсутні підстави для стягнення моральної шкоди.

У відповідності до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно з ч. 1,2 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

У зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги, частковим задоволенням позовних вимог, відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають розподілу судові витрати.

При подачі позову ОСОБА_5 був сплачений судовий збір за вимоги про стягнення моральної шкоди - 107 грн. 30 коп. Оскільки в цій частині їй відмовлено у задоволенні позову, ці витрати не підлягають стягненню на її користь. У зв'язку з несплатою нею при подачі позову до суду судового збору за вимоги майнового характеру у розмірі 214 грн. 60 коп., ці витрати підлягають стягненню з ОСОБА_3, ОСОБА_4 у дохід держави, у рівних частинах, по 107 грн. 30 коп.

При подачі апеляційної скарги апелянтами сплачений судовий збір по 114 грн. 70 коп. за вимоги майнового характеру, які не підлягають поверненню, оскільки в цій частині відмовлено у задоволенні апеляційної скарги. Відповідачами не сплачувався судовий збір за апеляційне оскарження рішення в частині стягнення моральної шкоди і в цій частині задоволені їх скарги, з ОСОБА_5 в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 114 грн. 70 коп. (57,35 грн.х 2).

Витрати по проведенню експертизи та виклик у судове засідання експерта пов'язані з вимогою про стягнення суми недостачі, а тому, ці суми підлягають стягненню з відповідачів, на користь ОСОБА_5 у рівних частинах - по 1591 грн. 20 коп. і 73 грн. 65 коп. відповідно (а.с.124, 108).

Із заявлених до стягнення апелянтами витрат на правову допомогу по 1000 грн., з урахуванням положень Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», часткового задоволення апеляційних скарг, характеру, тривалості, складності, часу надання правової допомоги, на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню витрати у сумі 300 грн. (за складання апеляційної скарги і за участь адвоката у судовому засіданні) і на користь ОСОБА_4 - 200 грн. - за складання апеляційної скарги.

Шляхом взаємозаліку, на користь ОСОБА_5 підлягають стягненню судові витрати: із ОСОБА_3 - у розмірі 1364 грн. 85 коп. (1591,20 грн. + 73,65 грн.- 300 грн.); із ОСОБА_4 - у розмірі 1464, 85 коп. (1591,20 грн. + 73,65 грн.- 200 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.ст. 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.1,2,3,4, ч.2, ч.3, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.

Скасувати рішення Сумського районного суду Сумської області від 21 червня 2013 року у даній справі у частині стягнення моральної шкоди та розподілу судових витрат.

В цій частині постановити нове рішення.

Відмовити ОСОБА_5 у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_3, ОСОБА_4.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, з кожного по 107 грн. 30 грн. судового збору у дохід держави за реквізитами:

Код бюджетної класифікації доходів 22030001

Рахунок 31211206780002

Одержувач УДКС у м. Суми (м.Суми), 22030001

Банк одержувача ГУДКУ у Сумській області,

ЄДРПОУ 37970593

МФО 837013

Стягнути з ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 114 грн. 70 коп. у дохід держави за наступними реквізитами:

Код бюджетної класифікації доходів 22030001

Рахунок 31211206780002

Одержувач УДКС у м. Суми (м.Суми), 22030001

Банк одержувача ГУДКУ у Сумській області,

ЄДРПОУ 37970593

МФО 837013

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 судові витрати за проведення експертизи 1364 грн. 85 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 користь ОСОБА_5 витрати за проведення експертизи 1464 грн. 85 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -