Ухвала суду № 33161644, 28.08.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 364/865/13-к Головуючий у І інстанції Яковенко О.М.Провадження № 11-кп/780/389/13 Доповідач у 2 інстанції ОрелКатегорія 34 28.08.2013

УХВАЛА

Іменем України

28 серпня 2013 року Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі :

головуючого судді Орла А.І.,

суддів Матюшко М.П., Дриги А.М.

при секретарі Шуліпа О.

з участю прокурора Стаховської Н.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Київської області на вирок Володарського районного суду Київської області від 20.06.2013 року, яким :

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, зареєстрованого АДРЕСА_1, проживаючого АДРЕСА_2, який має професійно-технічну освіту, неодруженого, раніше не судимого, засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до 7 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

Вироком також вирішене питання щодо речових доказів та судових витрат по справі.

Колегія суддів , -

В С Т А Н О В И Л А :

Згідно вироку суду, ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за вчинення злочину за наступних обставин.

16.10.2008 року приблизно о 20 години ОСОБА_1, керуючи автомобілем «Шевроле-Авео» д.н.з. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, рухався по вул. Гагаріна в с. Рачки Володарського району Київської області в напрямку автодороги сполученням с. Лобачів - с. Завадівка Володарського району Київської області, без увімкненого світла фар. Проїжджаючи біля будинку № 15, ОСОБА_1, внаслідок порушення п.12.2, п. 2.3, п.12.1, п.12.3 ПДР здійснив наїзд на ОСОБА_3, яка керувала велосипедом «Мінськ» та рухалася у попутному напрямку. Внаслідок ДТП ОСОБА_3 отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких загинула на місці події. ОСОБА_1 перемістив транспортний засіб та залишив місце події.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Київської області, не оспорюючи доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, кваліфікації його дій та призначеної судом міри покарання, просить вирок суду скасувати у зв'язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону, ухвалити у справі новий вирок, відповідно до вимог ст. 374 КПК України. Обґрунтовуючи апеляцію зазначає, що суд розглянув справу всупереч вимогам ч.3 ст. 349 КПК України, оскільки обвинувачений своєї вини не визнавав.

В запереченні на апеляційну скаргу прокурора обвинувачений ОСОБА_1 просить залишити вирок суду без змін. Зазначає, що свою вину він визнав в повному об'ємі та розкаявся.

Заслухавши суддю доповідача, думку прокурора, яка підтримала подану апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора до задоволення не підлягає.

Вирок суду першої інстанції в частині доведеності вини ОСОБА_1, кваліфікація його дій та призначена судом міра покарання, учасниками судового розгляду не оскаржуються.

Колегія суддів вважає, що прохання апеляційної скарги прокурора про ухвалення у справі нового вироку, відповідно до вимог ст. 374 КПК України, не ґрунтуються на вимогах закону. Статтею 420 КПК України передбачений виключний перелік підстав для скасування судом апеляційної інстанції вироку суду першої інстанції і ухвалення свого вироку, однак в апеляційній скарзі прокурора жодної з таких підстав не зазначено.

Безпідставними та не обґрунтованими колегія суддів визнає доводи апеляційної скарги прокурора про порушення судом першої інстанції вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки, на думку прокурора, в судовому засіданні обвинувачений причиною ДТП зазначив тимчасову несправність автомобіля, а не умисне порушення ним ПДР.

В судовому засіданні ОСОБА_1 повністю визнав свою вину та підтвердив факт керування ним технічно несправним автомобілем, у якого періодично зникало світло, в темну пору доби, внаслідок чого вчинив наїзд на потерпілу ОСОБА_3, заподіявши останній тяжких тілесних ушкоджень, від яких настала смерть потерпілої. Тобто, ОСОБА_1 керуючи в темну пору доби автомобілем з несправним світлом фар, знав, що він порушує ПДР та бажав їх порушувати, тому ці його дії на порушення ПДР були вчинені з прямим умислом. Однак, його ставлення до наслідків такого порушення характеризується необережністю. В цілому, злочин, у вчиненні якого визнано винним ОСОБА_1 відноситься до необережних злочинів.

В зв'язку з вище викладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не допустив порушення вимог ч. 3 ст. 349 КПК України та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора та знаходить за необхідне залишити її без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 404, 407, 413, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області залишити без задоволення, а вирок Володарського районного суду Київської області від 20.06.2013 року щодо ОСОБА_1, без змін.

С У Д Д І :