Постанова № 3315113, 08.12.2008, Харківський окружний адміністративний суд

№ 2а-7783/08

Україна

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

   08 грудня 2008 року                                                                                    м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд  у складі:

головуючого судді  -  Перцової Т.С.

при секретарі – Ульященко Л.М.

за участю представників сторін :

позивача – Янковського В.В.

відповідача – Курило В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Комунального підприємства „Муніципальне паркування” до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

            Позивач, КП „Муніципальне паркування” звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, в якому просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 22.05.2008 року за  № 0001922305/0, № 0001932305/0.

            Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі із посиланням на ст.ст. 3, 4 Закону України „Про податок на додану вартість”, ст.ст. 62, 63, 67 Господарського кодексу України, Декрет Кабінету Міністрів України від 20.05.93р. „Про місцеві податки і збори”. В судовому засіданні представник позивача наполягав на тому, що твердження відповідача про те, що підприємством невірно обчислювався податок на додану вартість на суму єдиної плати за паркування у місті Харкові не відповідає дійсності та є хибним, оскільки на  території міста Харкова ставка збору за паркування автотранспорту встановлена відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.93р. «Про місцеві податки і збори” та Положення про порядок обчислення та сплати до міського бюджету збору за паркову автотранспорту, затвердженого рішенням 8 сесії Харківської міської ради З скликання від 28.05.1999 р. Розмір ставки складає 3% від офіційно встановленого неоподаткованого мінімуму доходів громадян за одну годину парковки (0,51 грн.). Стверджує, що за своїм Статутом, КП «Муніципальне паркування» уповноважене стягувати платню за надання послуг з забезпечення паркування на території міста Харкова. На думку представника позивача, з вказівкою на вищенаведені норми права плата за парковку автотранспорту складається зі збору за паркування автотранспорту та експлуатаційних витрат по утриманню місць паркування та послуг, які здійснюються на таких місцях (тариф дорівнює 1,00 грн. за годину паркування та обчислюється з урахуванням ПДВ, з яких 0,51 грн. - збір за парковку автотранспорту, і 0,49 грн. – експлуатаційні витрати). В судовому засіданні поясним, що у зв’язку з організацією діяльності по експлуатації ділянок платного паркування автотранспорту та стягнення збору за парковку автотранспорту, між КП «Муніципальне паркування» та суб’єктами господарювання було укладено договори підряду на експлуатацію місць платного паркування. Відповідно до зазначених договорів контрагенти перераховували на розрахунковий рахунок КП „Муніципальне паркування” із встановленої єдиної плати за годину паркування 0,51 грн. за парковку автотранспорту та від 9% до 26% від суми експлуатаційних витрат (0,49 грн.). Обслуговування громадян здійснювалося на місцях платного паркування за допомогою реєстраторів розрахункових операцій, під час якого при видачі чеків вказується, що при стягненні експлуатаційних витрат враховується і ПДВ. З посиланням на ст.ст.62,63 та 67 Господарського кодексу України стверджує, що укладання КП «Муніципальне паркування» з іншими господарюючими суб’єктами договорів підряду на експлуатацію місць платного паркування є цілком законним та таким, що відповідає основним напрямкам функціональної діяльності підприємства. Таким чином, на думку представника позивача підстав у відповідача для донарахування ПДВ на суму 0,49 грн. окремим розрахунком не було. Звернув увагу суду, про при проведенні попередньої перевірки діяльності КП „Муніципальне паркування” за період з 01.04.2003 року по 01.10.2004 року порушень, зазначених у акті про результати виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 12.05.2008 р. № 3063/2305/31060190, на підставі висновків якого були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не було. Оскільки, на період проведення перевірки у 2004 році та до теперішнього часу КП „Муніципальне паркування” нічого не змінювало в організації діяльності по стягненню збору за паркування автотранспорту, рішення щодо встановлення тарифу на послуги з паркування автотранспорту на території міста Харкова є чинними, представник позивача вважає, що підстав для перерахування (збільшення) суми збору немає. Підсумовуючи викладене зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв’язку із чим підлягають визнанню недійсними.

            Відповідач у запереченнях на позов та його представник у судовому засіданні проти позову заперечують. Вважають, що позивачем за період з 01.01.2005 по 31.12.2007 року не включено до складу податкових зобов’язань загальну суму виручки від надання послуг з паркування автотранспорту, а саме при визначенні бази оподаткування, підприємство нараховувало на суму доходу (1 грн.) за вирахуванням збору за паркування автотранспорту (0,51 грн.) та ПДВ у розмірі 0,08 грн., тобто на 0,41 грн. (1 грн. – 0,51 грн. – 0,08 грн. =0, 41 грн.). Таким чином, КП „Муніципальне паркування” занижено валові витрати у сумі 1804221,3 грн. та в порушення пп. 4.1.6, пп. 4.1.1, п. 4.1 ст. 4, пп.. 7.4.1, 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про оподаткування” КП „Муніципальне паркування” занижено податкові зобов’язання з податку на прибуток на суму 113325,0 грн., а також підприємством занижено податкове зобов’язання з податку на додану вартість на суму 16289,93 грн. за квітень – грудень 2007 року та в порушення п. 4.1. ст.. 4. пп.. 6.1.1. п. 6.1, ст.. 6, п. 1.18, ст.. 1, пп.. 3.1.1, п.3.1, ст.. 3 Закону України „Про податок на додану вартість”, КП „Муніципальне паркування” занижено податкове зобов’язання з податку на додану вартість на суму 70033,0 грн. Враховуючи викладене, просять суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що з 18.03.2008 року по 25.04.2008 року на підставі направлення від 18.03.2008 р. №332, фахівцями Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова була проведена виїзна планова перевірка КП «Муніципальне паркування» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 року по 31.12.2007 року, за результатами якої було складено Акт від 12.05.2008 р. № 3063/2305/31060190.

За висновками зазначеного Акту перевірки, фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було, зокрема, встановлені наступні порушення. А саме, КП „Муніципальне паркування” в порушення пп. 4.1.6, пп. 4.1.1, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.4.1, 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” занижено податкові зобов’язання з податку на прибуток на суму 117372,40 грн.; в порушення п. 4.1. ст. 4. пп.. 6.1.1. п. 6.1, ст. 6, п. 1.18, ст. 1, п.п. 3.1.1, п.3.1, ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість” занижено податкове зобов’язання з податку на додану вартість на суму 70033,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 12.05.2008р. № 3063/2305/31060190 ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова були винесені податкові повідомлення – рішення № 0001932305/0 від 22.05.2008р., згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 105045,00 грн. (у тому числі 70030,00 грн. за основним платежем; 35015,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та №0001922305/0 від 22.05.2008 року, згідно з яким позивачу була визначена сума податкового зобов’язання по платежу - податок на прибуток у сумі 169913,00 грн. (у тому числі 113275,00 грн. за основним платежем; 56638,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Суд зазначає, що виходячи із змісту акту перевірки від 12.05.2008р. № 3063/2305/31060190 нарахування сум податкового зобов’язання позивачу за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями обумовлено тим, що відповідач включив до складу податкових зобов’язань загальну суму виручки від надання послуг з паркування автотранспорту - суму доходу від 1,00 грн., з яких 0,51 грн. – збір за парковку автотранспорту і 0,49 грн. - експлуатаційні витрати. Саме неправомірним не включенням позивачем у повному обсязі до суми доходу 0,49 грн. (експлуатаційні витрати) відповідач обґрунтовує прийняті податкові повідомлення-рішення і застосовані штрафні (фінансові) санкції.

Суд вважає зазначене твердження відповідача необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсності з огляду на таке.

Виходячи зі змісту преамбули Закону України „Про систему оподаткування” цей Закон визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

У відповідності до ч.2 пп.2 ст.15 вказаного Закону до місцевих податків належитьзокрема збір за припаркування автотранспорту.

Місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України. При цьому податки і збори (обов'язкові платежі), зазначені у пункті 2 частини першої і пунктах 2 - 4, 13 та 14 частини другої цієї статті, є обов'язковими для встановлення сільськими, селищними та міськими радами за наявності об'єктів оподаткування або умов, з якими пов'язане запровадження цих податків і зборів(ч.3 ст.15 Закону).

            Суми податків і зборів (обов'язкових платежів), зазначених у цій статті, зараховуються до місцевих бюджетів у порядку, визначеному сільськими, селищними, міськими радами, якщо інше не встановлено законами України(ч.4 ст.15 Закону).

Суд зазначає, що на території м. Харкова ставка збору за парковку автотранспорту встановлена положеннями Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.93р. «Про місцеві податки і збори» та Положення „Про порядок обчислення та сплати до міського бюджету збору за паркову автотранспорту”, затвердженого рішенням 8 сесії Харківської міської ради 3 скликання від 28.05.1999р.

Положеннями п.3.1 розділу ІІІ Положення Про порядок обчислення та сплати до міського бюджету збору за паркову автотранспорту, затвердженого рішенням 8 сесії Харківської міської ради 3 скликання від 28.05.1999 р. встановлено, що збір за паркування обчислюється за ставкою 3 % від офіційно встановленого неоподаткованого мінімуму доходів громадян за одну годину парковки автотранспортного засобу в спеціально обладнаних місцях.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 22.01.1997 р. № 20 «Про встановлення у м. Харкові єдиної плати за парковку автотранспорту» (зі змінами та доповненнями) встановлено розмір експлуатаційних витрат по утриманню місць платної парковки (0,49 грн.), які можуть сплачуватись організаціям уповноваженим на стягнення збору за парковку автотранспорту.

Слід відмітити, що платників податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України «Про податок на додану вартість» № 168/97 від 03.04.97р.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3 ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість” об’єктом оподаткування є операції платників податку з надання послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Згідно із п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість”база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.

Відповідно до зазначених вище нормативних актів плата за парковку автотранспорту складається зі збору за паркування автотранспорту та експлуатаційних витрат по утриманню місць паркування та послуг, які здійснюються на таких місцях (тариф дорівнює 1,00 грн. за годину паркування та обчислюється з урахуванням ПДВ, з яких 0,51 грн. – збір за парковку автотранспорту і 0,49 грн. - експлуатаційні витрати ).

Виходячи із змісту ст.ст. 62, 63 Господарського кодексу України комунальне підприємство є самостійним суб’єктом господарювання.

У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Статтею 2 Статуту КП «Муніципальне паркування» передбачено, що одним з завдань підприємства є організація за дорученням Харківської міської ради стягнення збору за паркування автотранспорту в м. Харкові.

Судом встановлено, що у зв’язку з організацією діяльності по експлуатації ділянок платного паркування автотранспорту та стягнення збору за парковку автотранспорту, між КП «Муніципальне паркування» та суб’єктами господарювання було укладено договори підряду на експлуатацію місць платного паркування (копії цих договорів знаходяться в матеріалах справи).

За змістом зазначених договорів контрагенти перераховують на розрахунковий рахунок КП „Муніципальне паркування” із встановленої єдиної плати за годину паркування 0,51 грн. збір за парковку автотранспорту та від 9% до 26% від суми експлуатаційних витрат (від 0,49 грн).

Як свідчать матеріали справи, у період з 2005-2007 р. за господарськими договорами, було перераховано на розрахунковий рахунок позивача - 403385 грн., в т.ч. збір за парковку автотранспорту 205726 грн., експлуатаційні витрати (49% від 1 грн.) 197658 грн., в т.ч. ПДВ 32943 грн. Сума виручки по касовим апаратам – 2764472 грн., в т.ч. збір за парковку автотранспорту – 1409880 грн., експлуатаційні витрати (49% від 1 грн.) 1354591 грн., в т.ч. ПДВ 225765 грн. У період з квітня – грудень 2007 р. за господарськими договорами, було перераховано на розрахунковий рахунок позивача – 245483 грн., в т.ч. збір за парковку автотранспорту 174298 грн., експлуатаційні витрати (26 % від 0,49 грн.) -52331 грн., експлуатаційні витрати (19% від 0,49 грн.) - 11801 грн., експлуатаційні витрати (9% від 0,49 грн.) - 7054 грн.

Судом з’ясовано, що спір по справі, що розглядається виник, в зв’язку з різним визначенням сторонами бази оподаткування та об’єкту оподаткування суми виручки від надання послуг з паркування автотранспорту.

Відповідач вважає, що позивач неправомірно не включив до суми свого доходу експлуатаційні витрати у повному обсязі (0,49 грн. від 1,00 грн.).

Суд не може погодитись з таким висновком відповідача виходячи з наступного.

 Відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.93р. «Про місцеві податки і збори» платниками збору за парковку автотранспорту є юридичні особи та громадяни, які паркують автомобілі в спеціально обладнаних або відведених для цього місцях. Ставка збору за парковку автотранспорту встановлюється з розрахунку за одну годину парковки, її граничний розмір не повинен перевищувати 3 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в спеціально обладнаних місцях і 1 відсотка у відведених місцях.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 22.01.1997 р. № 20 «Про встановлення у м. Харкові єдиної плати за парковку автотранспорту» встановлено єдину плату за парковку автотранспорту у м. Харкові яка складає 1,00 грн. за годину, де розмір експлуатаційних витрат по утриманню місць платної парковки складає 0,49 грн.

Відповідно до п.3.1 ст. 3 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

З положень п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” вбачається, що валовий доход— загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України „ Про податок на додану вартість” об’єктом оподаткування є операції платників податку зпоставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно із п.4.1 ст. 4 Закону України „ Про податок на додану вартість” база оподаткування операції з поставки товарів (послуг)визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов’язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв’язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв’язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

            Беручи до уваги наведені норми права та враховуючи фактичні обставини у справі суд приходить до висновку, що відповідачем неправомірно включено до суми доходу позивача (об’єкту оподаткування) експлуатаційні витрати у повному обсязі (0,49 грн. від 1,00 грн.) та невірно визначено базу оподаткування, так як із встановленої єдиної плати за годину паркування - 1,00 грн., КП „Муніципальне паркування” отримувало за укладеними господарськими договорами - 0,51 грн. збір за парковку автотранспорту та від 9% до 26% від суми експлуатаційних витрат (від 0,49 грн.).

З огляду на викладене, твердження відповідача про те, що КП „Муніципальне паркування” в порушення пп. 4.1.6, пп. 4.1.1, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.4.1, 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” занижено податкові зобов’язання з податку на прибуток на суму 117372,40 грн. та в порушення п. 4.1. ст. 4. пп.. 6.1.1. п. 6.1, ст. 6, п. 1.18, ст. 1, п.п. 3.1.1, п.3.1, ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість” занижено податкове зобов’язання з податку на додану вартість на суму 70033,0 грн. є безпідставним, оскільки ґрунтується на довільному застосуванні чинного законодавства.

Також, суд відмічає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень – рішень належним чином не довів.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб’єктивних припущень.

За таких умов, факти вказані в акті перевірки № 3063/2305/31060190 від 12.05.2008 року порушень пп. 4.1.6, пп. 4.1.1, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.4.1, 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, п. 4.1. ст. 4. пп.. 6.1.1. п. 6.1, ст. 6, п. 1.18, ст. 1, п.п. 3.1.1, п.3.1, ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість”, слід вважати недоведеними.

З огляду на це, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для визначення позивачу згідно податкового повідомлення-рішення від 22.05.2008р. № 0001922305/0 суми  податкового  зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій по податку на прибуток у загальному розмірі 169913 грн., з яких за основним платежем – 113275 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями – 56638 грн.

Щодо визначення згідно податкового повідомлення-рішення від  22.05.2008р. № 0001932305/0 суми  податкового  зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість у загальному розмірі 105045 грн., з яких за основним платежем – 70030 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями – 35015 грн. то, на думку суду, воно є також безпідставним.

Враховуючи викладене, суд вважає податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 0001922305/0 від 22.05.2008р. та № 0001932305/0 від 22.05.2008 р. протиправними та такими, що підлягають визнанню судом недійсними, у зв’язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі,а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 4, 7, 8, 17, 71, 161-163, 167, 186, 254 КАС України,  суд, –

ПОСТАНОВИВ:

            Адміністративний позов Комунального підприємства „Муніципальне паркування” до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень – задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова №0001932305/0  від 22.05.2008 року про визначення податкового зобов’язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 105045 грн., у т.ч. за основним платежем – 70030 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 35015 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова №0001922305/0 від 22.05.2008 року про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток у загальному розмірі 169913 грн., у т.ч. за основним платежем – 113275 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 56638 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства „Муніципальне паркування”, код 31060190, державне мито у розмірі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 12.12.2008 року.

Суддя                                                             (підпис)                                               Т.С. Перцова