Рішення № 33149690, 28.08.2013, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 2/359/1480/2013

359/3087/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 серпня 2013р. Бориспільський міськрайонний суд Київської області, в складі:

головуючого судді Мельника О.О.

при секретарі Швачко О.О.

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Бориспіль цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Спеціалізована пересувна механізована колона № 241» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з вищевказаним позовом про те, що вона по 11.06.2012р. працювала на даному підприємстві та була звільнена за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України. Відповідач при її звільненні нарахував, але не виплатив їй заборгованість по заробітній платі. Дана заборгованість була виплачена лише 15.02.2013р. за наказом Бориспільського міськрайсуду від 17.08.2011р. в сумі 2129,33 грн. Тому, просить стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати, з дня звільнення по день фактичного розрахунку в сумі 13 867,04грн.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, позивачка в судове засідання не з»явилась.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, пояснивши, що несвоєчасна виплата зарплати позивачці відбулась не з вини відповідача, оскільки останній має велику заборгованість перед іншими особами та у інших осіб існує перед відповідачем велика заборгованість, але останній позбавлений можливості належним чином виплачувати заробітну плату, оскільки майно підприємства перебуває в податковій заставі та накладено арешт на частину майна підприємства.

Суд, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши та оцінивши в сукупності докази по справі, прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає частковому задоволенню.

Встановлено, що наказом Голови правління ПрАТ «СПМК-241» № 23-к від 11.06.2012р., позивачку було звільнено з посади контролера з 11.06.2012р., за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України та нараховано, але не виплачено в день звільнення заробітну плату в сумі 2129грн. 33 коп., яка виплачена 15.02.2013р. відповідно до Наказу Бориспільського міськрайсуду від 17.08.2011р.

Внаслідок невиплати позивачці, як звільненому працівникові, з вини відповідача заробітної плати в строки, встановлені законом, відповідач повинен виплатити позивачці середній заробіток за весь час затримки, а саме з 11.06.2012 р. по 15.02.2013р.

Вищенаведене підтверджується даними копії трудової книжки позивачки з відомостями про час роботи позивачки у відповідача (а.с.5), даними копії платіжного доручення про виплату заборгованості по зарплаті та відповідної постанови про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом,що видав суд. (а.с.9,11), даними копії довідки відповідача про заробітну плату позивачки за останні 6-ть місяців (а.с.8).

Твердження представника відповідача про відсутність вини останнього у не виплаті заробітної плати у зв»язку з накладенням арешту на майно підприємства, суд оцінює критично, як таке, що не відповідає дійсності, оскільки суду не надано доказів, які б вказували, що накладення арешту на майно підприємства перешкоджало виплаті заробітної плати жодному з працівників підприємства, а саме накладення арешту на майно було здійснено не з вини відповідальних працівників підприємства(а з вини інших осіб), які довели останнє до критичного стану.

Згідно із ч.1 ст.21КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов»язується виконувати роботу, визначену цієї угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов»язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч.1 ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, як правило у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

За змістом ст.116 вищевказаного Кодексу при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи організації провадиться в день звільнення.

Відповідно до ст.47 вищевказаного Кодексу власник або уповноважений ним орган зобов»язаний в день звільнення видати працівникові оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір такого відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, враховуючи, що між сторонами було укладено трудовий договір, позивачка перебувала в трудових відносинах з відповідачем та виконувала доручену їй роботу, а відповідач, при звільненні позивачки, у встановлені законом строки, не виплатив їй нараховану заробітну плату, суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивачки її середній заробіток за весь час затримки, починаючи з дня звільнення - 11.06.2012 р. по день фактичного розрахунку 15.02.2013р. При цьому, за розрахунковий період для обчислення середнього заробітку суд бере попередні 2 місяці роботи: грудень 2011р., лютий 2012р., (згідно п.2 ч.4 Постанови КМ України №100 від 08.02.1995р.).

За вказані місяці позивачка отримала 532 грн. 91 коп.(210 грн. 28 коп. за грудень 2011р. + 322,63 грн. за лютий 2012р. В вказані місяці позивачка відпрацювала 8 днів. Отже середньоденний заробіток за даний період, складає 66,61 грн. (532,91 грн. : 8днів). При цьому, починаючи з 11.06.2012р. по 15.02.2013р. включно, кількість робочих днів складає 176 днів. Тому, середній заробіток, що підлягає виплаті позивачу, за вказаний період, з боку відповідача становить 11 723 грн. 36 коп.(176 робочих днів х 66,61рн. 71коп.).

Крім того, враховуючи, що рішення винесено на користь позивача, який звільнений від сплати судових витрат, з відповідача, в дохід держави, слід стягнути суму судового збору.

Керуючись ч.1 ст.21, ст.ст.47, 83, ч.1 ст.94, ст.ст.116,117 КЗпП України, п.2 Постанови КМ України №100 від 08.02.1995р., ст.ст.8,10,11,60,62,64,81,88,212-215ЦПК України,

суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Спеціалізована пересувна механізована колона № 241» (і.н.01039911) на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні сумі 11 723,36 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Спеціалізована пересувна механізована колона № 241» (і.н.01039911) 117,23 судового збору в дохід держави.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайсуд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя О.О.Мельник