Ухвала суду № 33148501, 20.08.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2013 р.Справа № 815/3671/13-а

Категорія: 10.1 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.

Одеський апеляційний адміністративний суду у складі колегії:

головуючого судді -Кравченко К.В.,судді -Федусика А.Г.,судді -Градовського Ю.М.при секретарі -Конончук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2013 року по справі за позовом управління Пенсійного фонду України у київському районі м. Одеси до ОСОБА_5 про стягнення суми пенсійних переплат, -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2013 управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси (надалі - позивач, УПФУ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_5 (надалі - відповідач) про стягнення суми пенсійних переплат в розмірі 27752,00 грн..

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що в червні 2011 року при відпрацюванні списків працюючих пенсіонерів за 2010 рік управлінням було встановлено, що відповідач перебуває на обліку ДПІ у Київському районі м. Одеси як суб'єкт підприємницької діяльності з березня 1998 року. Таким чином, за період з 19.08.1998 року по 30.06.2011 року відповідачем було отримано зайві суми пенсії та утворилась переплата по виплаті пенсії в сумі 27752,00 грн..

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27.05.2013 року адміністративний позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь УПФУ суму пенсійних переплат у розмірі 27752,00 грн..

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про залишення позовної заяви без розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач звернулась до УПФУ із заявою від 19.08.1998 року про призначення соціальної пенсії за віком. При призначенні соціальної пенсії відповідач повідомила, що не працює та підтвердила зазначену інформацію у заявах від 19.08.1998 року, від 23.10.1998 року та довідкою житлово-експлуатаційної дільниці №202 ЖЕО Київського району м. Одеси від 28.09.1998 року.

23.10.1998 року на підставі представлених документів, УПФУ було призначено відповідачу соціальну пенсію за віком, як не працюючому пенсіонеру на підставі ст.93 Закону України «Про пенсійне забезпечення», згідно якої соціальні пенсії призначаються і виплачуються непрацюючим громадянам.

21.05.2007 року відповідач звернулась до управління та надала витяг з акту МСЕК, в якому зазначалось, що відповідачу призначено III групу інвалідності з 16.04.2007 року.

22.05.2007 року відповідачу призначено соціальну пенсію по інвалідності відповідно до розпорядження №180250 від 22.05.2007 року.

В червні 2011 року при відпрацюванні списків працюючих пенсіонерів за 2010 рік управлінням було встановлено, що відповідач перебуває на обліку в ДПІ у Київському районі м. Одеси як суб'єкт підприємницької діяльності з березня 1998 року.

Отже, у період з 19.08.1998 року по 30.06.2011 року відповідачем було отримано зайві суми пенсії, в наслідок чого утворилась переплата по виплаті пенсії в сумі 27752,00 грн..

З 01.07.2011 року було припинено виплату пенсії відповідачу та запрошено до управління для вирішення спірного питання. Оскільки відповідач не з'явилась, УПФУ було прийнято рішення про утримання сум пенсій, надміру виплачених пенсіонерам, яке завірено протоколом від 15.03.2013 року №143.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що відповідачем було порушено приписи ст.102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та не виконано зобов'язання по відшкодуванню переплаченої суми пенсії у добровільному порядку, а тому сума пенсійних переплат повинна бути стягнута.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ІНФОРМАЦІЯ_1.

Статтею 93 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що соціальні пенсії призначаються і виплачуються непрацюючим громадянам, крім інвалідів з дитинства, при відсутності права на трудову пенсію особам, які досягли віку: чоловіки - 60 років, жінки - 55 років.

Згідно ст.2 Закону України «Про зайнятість населення» (втратив чинність з 01.01.2013 року) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Не можуть бути визнані безробітними громадяни, які мають право на пенсію за віком, у тому числі на пільгових умовах, на пенсію за вислугу років або досягли встановленого законом пенсійного віку.

Відповідно до п.2, п.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно ст.102 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодовувати органу, що призначає пенсії заподіяну шкоду.

Відповідно ст.103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку, стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав.

В усіх випадках звернення стягнень на пенсію за пенсіонером зберігається не менш як 50 процентів належної пенсії.

У разі припинення виплати пенсії (внаслідок відновлення здоров'я тощо) до повного погашення заборгованості решта заборгованості стягується в судовому порядку.

У відповідності до ст.50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, відповідач на момент звернення до УПФУ із заявою про призначення соціальної пенсії за віком від 19.08.1998 року, вже з березня 1998 року перебувала на обліку ДПІ у Київському районі м. Одеси як суб'єкт підприємницької діяльності, чим порушила приписи ст.102 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

В наслідок чого утворилась переплата по виплаті пенсії в сумі 27752,00 грн..

У зв'язку з тим, що відповідач не з'явилася на запрошення УПФУ для вирішення спірного питання, УПФУ 15.03.2013 року було прийнято рішення про утримання сум пенсій, надміру виплачених пенсіонерам.

Відповідач не заперечує той факт, що вона з березня 1998 року була зареєстрована як приватний підприємець, та отримувала дохід від підприємницької діяльності, також в апеляційній скарзі відповідач повідомила, що з 21.08.2012 року її підприємницька діяльність була припинена.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про зайнятість населення» (втратив чинність з 01.01.2013 року) приватні підприємці відносяться до зайнятого населення.

Згідно ст.46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Таким чином на протязі всього періоду з 19.08.1998 року по 30.06.2011 року відповідач займалася підприємницькою діяльністю, чим порушила положення ст.93 та ст.102 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки невідносилась до категорії непрацюючих.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та правомірними, а тому сума пенсії, яка виплачена надміру внаслідок зловживань з боку відповідача в розмірі 27752,00 грн. підлягає стягненню.

Стосовно вимог апеляційної скарги щодо залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем 6-ти місячного строку звернення до адміністративного суду встановленого ст.99 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно абз.2 ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до ч.15 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

За таких підстав посилання апелянта на порушення позивачем строків звернення до суду є безпідставними та такими що ґрунтуються на помилковому розумінні норм права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, прийняв законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 21 серпня 2013 року.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: А.Г. Федусик Ю.М. Градовський