Ухвала суду № 33148500, 20.08.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2013 р.Справа № 821/1026/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Одеський апеляційний адміністративний суду у складі колегії:

головуючого судді -Кравченко К.В.,судді -Градовського Ю.М.,судді -Федусика А.Г.

(у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін, справа

розглядається в порядку п.2 ч.1 ст.197 КАС України )

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року по справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -,

В С Т А Н О В И В:

В березні 2013 року фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ), в якому просив визнання протиправними та скасувати наступні податкові повідомлення-рішення ДПІ від 05.03.2013 року:

- №0000561702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування у сумі 32342,88 грн. та застосовано штрафну санкцію на суму 8085,72 грн.;

- №0000551702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем на суму 40468,30 грн. та застосовано штрафну санкцію на суму 10117,10 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки про відсутність реальних господарських операцій з постачальниками - ПП «Абсолют Тера» та ТОВ «Компанія Сервісагротрейд» не відповідають фактичним обставинам справи, не узгоджуються з приписами законодавства та спростовуються наданими позивачем первинними документами по операціям з цими постачальниками. Позивач вказує на те, що оскільки здійсненні господарські операції за своїм змістом відповідають цілям його господарської діяльності, а придбаний у контрагентів товар був використаний позивачем в оподатковуваних операціях, тому у ДПІ відсутні законні підстави для визнання недійсними показники податкової звітності позивача, які були задекларовані саме на підставі первинних документів, отриманих від ПП «Абсолют Тера» та ТОВ «Компанія Сервісагротрейд» при віднесені вартості сплаченого товару до валових витрат та за фактом сплати ПДВ у складі його вартості до податкового кредиту, що підтверджує протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 30.04.2013 року позовні вимоги задоволені повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач знаходиться на загальній системі оподаткування, є платником податку з доходів фізичних осіб, платником податку на додану вартість, займається діяльністю у сфері виробництва продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, має в оренді складське приміщення площею 1402 кв.м..

Спірні податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акту перевірки від 21.02.2013 року №1217/17-2/НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з липень, серпень 2012 року» (надалі - акт перевірки).

За висновками акту перевірки позивачем порушені вимоги п.177.2 ст.177, пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, а також ст.ст.203, 215, 216 Цивільного кодексу України, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю за 2012 рік на суму 32342,88 грн. та податку на додану вартість на суму 40468,33 грн. за липень-серпень 2012 року.

Податковий орган вважає, що позивач зависив свої витрати та податковий кредит на вказані суми по операціям із ПП «Абсолют Тера» та ТОВ «Компанія Сервісагротрейд», оскільки фактично позивач не отримував товарів від цих постачальників, і правочини позивача з цими постачальниками є нікчемними.

Такі висновки ДПІ в акті перевірки обґрунтовує тим, що в ході відпрацювання вказаних контрагентів встановлено наступне: ПП «Абсолют Тера» відсутнє за податковою адресою, не має основних, виробничих та кадрових ресурсів; ТОВ «Компанія Сервісагротрейд» відсутнє за місцем знаходження та не задекларувало податкові зобов'язання по операціям із позивачем.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що нарахування відповідачем спірними податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток фізичних осіб здійснено без наявності для цього законних підстав.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

В періодах проведення позивачем операцій з вказаним контрагентом порядок формування валових витрат та податкового кредиту визначався ст.138, ст.139, ст.198 Податкового кодексу України.

За змістом цих норм податкового законодавства не дозволяється включати до складу валових витрат та податкового кредиту суми, які не підтверджені належними первинними документами (платіжними документами, видатковими та податковими накладними, митними деклараціями, актами виконаних робіт тощо), а також суми витрат на придбання або виготовленням товарів та послуг, які не підлягають використанню в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В акті перевірки в розділі 3.1.2 ДПІ наводить повний перелік первинних документів, які були надані позивачем для перевірки по операціям з ПП «Абсолют Тера» та ТОВ «Компанія Сервісагротрейд», у тому числі: видаткові та податкові накладні на придбання жита, а також підтверджує з посиланням на платіжні доручення факт повної оплати позивачем в адрес цих постачальників вартості отриманого товару з урахуванням ПДВ.

Копії цих документів долучені позивачем до матеріалів даної справи.

ДПІ не посилається на недоліки цих первинних документів.

Факт того, що ПП «Абсолют Тера» та ТОВ «Компанія Сервісагротрейд» на момент проведення операцій з позивачем мали право на виписку податкових накладних і були зареєстровані як платники податку на додану вартість, не оспорювався відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.

Стосовно невизнання податковим органом належності наданих позивачем первинних документів по операціям із вказаними контрагентами, та висновків про відсутність реальних господарських операцій з ними, колегія суддів зазначає наступне.

При вирішенні даного спору колегія суддів враховує, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, податкові накладні, актив виконаних робіт тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, про що вірно було зазначено судом першої інстанції.

В той же час, з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товарів у ПП «Абсолют Тера» та ТОВ «Компанія Сервісагротрейд» в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення валових витрат та податкового кредиту без фактичного отримання від цих контрагентів товарів. А оскільки такі дії мають злочинний характер, то доказом їх вчинення може бути лише відповідне рішення, винесене в порядку кримінально-процесуального судочинства.

Однак у даній справі ДПІ не посилається на факти вчинення представниками позивача таких дій, і не надає докази притягнення їх до відповідальності за такі дії.

Крім посилань на отриману службову інформацію за результатами відпрацювання ПП «Абсолют Тера» та ТОВ «Компанія Сервісагротрейд» відповідач не надав достовірних доказів фіктивності задекларованих позивачем операцій з придбання товарів у вищевказаних контрагентів.

Сам факт отримання відповідачем інформації про недотримання ПП «Абсолют Тера» та ТОВ «Компанія Сервісагротрейд» податкової дисципліни та (або) порушення ними своїх податкових зобов'язань не може бути достатнім та належним доказом порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів зазначає, що податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по операціям з такими контрагентами.

Встановлені податковим органом будь-які факти незаконної діяльності контрагента платника податків повинні оцінюватися судом з урахуванням можливої обізнаності позивача щодо таких обставин, або наявної у позивача реальної можливості з'ясувати їх.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності вказаних контрагенті на момент проведення з ними господарських операцій, в матеріалах справи відсутні.

Слід також зазначити, що під час проведення господарської операції із суб'єктом господарювання, що має ознаки фіктивності, платник податків може бути необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності свого контрагента і реально отримати товари (роботи чи послуги) від фізичних осіб, які діють від імені такого контрагента і мають наміри порушити податкове законодавство, або ж бути обізнаним щодо фіктивності такого контрагента, і використовувати його з метою незаконної конвертації грошових коштів, завищення своїх валових витрат та податкового кредиту.

При цьому в першому випадку дії платника податків є добросовісними, і такими, що не порушують приписи податкового законодавства, а в другому випадку його дії є незаконними, що вичиняються із прямим умислом на порушення норм податкового законодавства і тягнуть як податкову, так і кримінальну відповідальність.

У даній справі ДПІ не посилається на факти вчинення представниками позивача таких злочинних дій, і не надає докази притягнення посадових осіб позивача та осіб, які причетні до діяльності вищевказаного контрагента, до кримінальної відповідальності за такі дії.

Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій з вищевказаним контрагентом та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з ним, висновок ДПІ про завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Лише сам факт наявності господарських відносин з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента.

Такий висновок узгоджується із правової позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 року по справі №21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Стосовно механізму підтвердження платниками податків реальності тих господарських операцій, по яким були сформовані валові витрати та податковий кредит з ПДВ, слід зазначити, що Податковий кодекс України визначає лише вимоги щодо документального підтвердження задекларованих сум податкового кредиту та валових витрат, але таких порушень колегією суддів не виявлено.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки акту перевірки про відсутність реальних господарських операцій позивача із ПП «Абсолют Тера» та ТОВ «Компанія Сервісагротрейд» та завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат по операціям з цими контрагентами, є такими, що не підтверджені належними доказами, в зв'язку з чим винесені на підставі цього акту перевірки спірні податкові повідомлення-рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими.

Таким чином, постанова суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень є законною та обґрунтованою, а тому не підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: Ю.М. Градовський А.Г. Федусик