Ухвала суду № 33148498, 20.08.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2013 р.Справа № 815/3069/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П.

Одеський апеляційний адміністративний суду у складі колегії:

головуючого судді -Кравченко К.В.,судді -Градовського Ю.М.,судді -Федусика А.Г.при секретарі -Конончук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Грін-порт» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Грін-порт» (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ), в якому просило визнати протиправними дії ДПІ щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань підтвердження господарських взаємовідносин з платником податків ПП «СІ.ТІ.ДЖИ» та складання акту №153/22-5/30747669 від 15.01.2013 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Грін-порт» з питань підтвердження господарських взаємовідносин з платником податків ПП «СІ.ТІ.ДЖИ», їх реальності, повноти відображення в обліку за період з березня 2010 року по січень 2011 року», а також просило визнати протиправними та скасувати наступні податкові повідомлення-рішення ДПІ від 25.01.2013 року:

- №0000282250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 127271,00 грн., з яких 112653,00 грн. - основний платіж, 14618,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- №0000272250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 125285,00 грн., з яких 108850,00 грн. - основний платіж, 16435,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

Спірні податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акту №153/22-5/30747669 від 15.01.2013 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Грін-порт» з питань підтвердження господарських взаємовідносин з платником податків ПП «СІ.ТІ.ДЖИ», їх реальності, повноти відображення в обліку за період з березня 2010 року по січень 2011 року» (надалі - акт перевірки).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам справи, не узгоджуються з приписами законодавства та спростовуються наданими позивачем первинними документами по операціям з вказаним контрагентом.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29.05.2013 року позовні вимоги задоволені частково. Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення ДПІ №№0000272250; 0000282250 від 25.01.2013 року, а в решті позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про відмову задоволення позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними дій по проведенню перевірки позивача та складанню акту перевірки сторонами не оспорюється, а тому постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні цих позовних вимог перегляду в апеляційному порядку не підлягає.

У висновках акту перевірки ДПІ кваліфікує дії позивача по формуванню валових витрат та податкового кредиту по операціям із ПП «СІ.ТІ.ДЖИ» як порушення пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

За змістом акту перевірки підставами для нарахування спірними рішеннями зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ стали викладені в акті перевірки висновки податкового органу про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям із ПП «СІ.ТІ.ДЖИ», оскільки, як вважає ДПІ, проведеними заходами встановлено ознаки безтоварності операцій ПП «СІ.ТІ.ДЖИ» з рядом постачальників та не встановлено ведення цим підприємством реальної господарської діяльності. Також ДПІ в акті перевірки вказує на ненадання позивачем податкової накладної ПП «СІ.ТІ.ДЖИ» від 29.10.2010 року №291010 на суму ПДВ 890,00 грн., яка увійшла до реєстру отриманих податкових накладних за жовтень 2010 року, та включена до додатку №5 декларації з ПДВ за цей місяць, а також документів на транспортування товарів від ПП «СІ.ТІ.ДЖИ» (товарно-транспортних накладних, подорожніх листів), документів, підтверджуючих подальше використання позивачем придбаного товару, документів, підтверджуючих залишки товарів на складах або запасів в виробництві. Також в акті перевірки ДПІ посилається на те, що порядкові номери податкових накладних ПП «СІ.ТІ.ДЖИ» не відповідають порядковим номерам реєстру виданих податкових накладних ПП «СІ.ТІ.ДЖИ», що на думку ДПІ робить неможливим формування позивачем податкового кредиту за такими податковими накладними.

Стосовно висновків акту перевірки про ненадання позивачем податкової накладної ПП «СІ.ТІ.ДЖИ» від 29.10.2010 року №291010 на суму ПДВ 890,00 грн., позивач у запереченнях на акт перевірки від 21.01.2013 року №51/07-41 спростував цей факт, і рішенням ДПІ від 25.01.2013 року №2770/10/22-5 про результати розгляду скарги позивача на акт перевірки податковий орган відповідно до вимог п.44.7 ст.44 ПК України врахував вказану податкову накладну (т.1 а.с.59).

Отже, сама ДПІ за результатами розгляду заперечень позивача на акт перевірки погодилась з відсутністю такого порушення, як ненадання позивачем податкової накладної ПП «СІ.ТІ.ДЖИ» від 29.10.2010 року №291010 на суму ПДВ 890,00 грн..

Висновок акту перевірки про безтоварність операцій ПП «СІ.ТІ.ДЖИ» та неведення цим підприємством реальної господарської діяльності обґрунтовується з посиланням на акти ДПІ у Приморському районі м.Одеси №3048/2350/35767686 від 13.12.2011 року та №2324/22-3/35767686 від 28.11.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «СІ.ТІ.ДЖИ», в яких наводиться посилання на текст постанови органу досудового слідства про проведення позапланової перевірки цього контрагента, за змістом якої ПП «СІ.ТІ.ДЖИ» проводило господарські операції з фіктивними підприємствами, не знаходиться за податковою адресою та не має основних засобів, трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності.

Задовольняючи позовні вимоги про скасування спірних повідомлень-рішень, суд першої інстанції виходив з того, що наведені в акті перевірки висновки податкового органу про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту по операціях із ПП «СІ.ТІ.ДЖИ» не відповідають законодавству та спростовуються наданими позивачем первинними документами по таким операціям.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

В періодах проведення позивачем операцій з вказаним контрагентом порядок формування валових витрат визначався ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР, а порядок формування податкового кредиту визначався, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97 та ст.198 Податкового кодексу України.

За змістом цих норм податкового законодавства не дозволяється включати до складу валових витрат та податкового кредиту суми, які не підтверджені належними первинними документами (платіжними документами, видатковими та податковими накладними, митними деклараціями, актами виконаних робіт тощо), а також суми витрат на придбання або виготовленням товарів та послуг, які не підлягають використанню в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В акті перевірки в розділі 3 ДПІ наводить повний перелік первинних документів, які були надані позивачем для перевірки по операціям з ПП «СІ.ТІ.ДЖИ», у тому числі, договори видаткові та податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (послуг).

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив наведені в акті доводи податкового органу про неналежність податкових накладних ПП «СІ.ТІ.ДЖИ» внаслідок невідповідність порядкових номерів цих накладних порядковим номерам реєстру виданих податкових накладних ПП «СІ.ТІ.ДЖИ», оскільки ДПІ не підтвердило належними доказами сам факт наявність такої невідповідності.

Слід також зазначити, що позивач не має жодного відношення до складання його постачальниками реєстрів виданих ними податкових накладних, і показники таких реєстрів не впливають на право позивача по формуванню податкового кредиту. Факт того, що порядкові номери податкових накладних ПП «СІ.ТІ.ДЖИ» не відповідають порядковим номерам цих накладних в реєстрі отриманих позивачем податкових накладних, відсутній, і ДПІ на наявність такого факту не посилається.

Отже, порушень в оформленні податкових накладних ПП «СІ.ТІ.ДЖИ», які б виключи можливість формування за ними податкового кредиту, не встановлено.

На будь-які інші недоліки в оформленні первинних документів по операціям із ПП «СІ.ТІ.ДЖИ» ДПІ не посилається.

Факт того, що ПП «СІ.ТІ.ДЖИ» на момент проведення операцій з позивачем мало право на виписку податкових накладних і було зареєстровано як платник податку на додану вартість, не оспорювався відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.

Також суд першої інстанції цілком обґрунтовано відхилив посилання податкового органу на ненадання позивачем документів на транспортування товарів від ПП «СІ.ТІ.ДЖИ» (товарно-транспортних накладних, подорожніх листів), документів, підтверджуючих подальше використання позивачем придбаного товару, документів, підтверджуючих залишки товарів на складах або запасів в виробництві.

Як зазначив позивач, склад ПП «СІ.ТІ.ДЖИ» та склад ТОВ «Грін-Порт» розміщені по вул. Промислова 33 Б та 33 К відповідно, а тому доставка матеріалів, інвентарю відбувалась зі складу постачальника самостійно покупцем власними силами з використанням власного автонавантажувача.

Стосовно відсутності у позивача товарно-транспортних накладних та подорожніх листів на транспортування товарів від ПП «СІ.ТІ.ДЖИ», колегія суддів зазначає, що Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які передбачають наявність таких документів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, а тому не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту. Податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних чи подорожних листів. Сам факт відсутності у підприємства товарно-транспортних накладних на поставлений товар, або наявність в таких накладних певних недоліків при наявності інших документів, які підтверджують факт його передачі покупцю, не є безумовною підставою, яка позбавляє підприємство права віднести витрати по придбанню цього товару до складу валових витрат та до податкового кредиту.

Позивач докучив до матеріалів справи документи, які підтверджують факт використання у власній господарській діяльності товарів та послуг, які придбані у ПП «СІ.ТІ.ДЖИ». Посилання ж ДПІ на ненадання позивачем для перевірки документів, підтверджуючих подальше використання позивачем придбаного товару, документів, підтверджуючих залишки товарів на складах або запасів в виробництві є безпідставними, оскільки перевірки була позаплановою з конкретного питання, і докази того, що перевіряючий запитував у позивача такі документи і позивач відмовив у їх наданні, в матеріалах справи відсутні.

Стосовно висновків акту перевірки про відсутність реальних господарських операцій позивача із ПП «СІ.ТІ.ДЖИ», колегія суддів зазначає наступне.

Будь-які первинні документи (у тому числі договори, податкові накладні, актив виконаних робіт тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, про що вірно було зазначено судом першої інстанції.

В той же час, з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товарів та послуг у ПП «СІ.ТІ.ДЖИ» в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення валових витрат та податкового кредиту без фактичного отримання від цих контрагентів товарів та послуг. А оскільки такі дії мають злочинний характер, то доказом їх вчинення може бути лише відповідне рішення, винесене в порядку кримінально-процесуального судочинства.

Однак у даній справі ДПІ не посилається на факти вчинення представниками позивача таких дій, і не надає докази притягнення їх до відповідальності за такі дії.

Крім посилань на вищезазначені акти ДПІ у Приморському районі м.Одеси про неможливість проведення перевірки ПП «СІ.ТІ.ДЖИ» відповідач не надав достовірних доказів фіктивності задекларованих позивачем операцій з придбання товарів та послуг у вищевказаного контрагента.

Сама по собі інформація з актів перевірок ДПІ у Приморському районі м.Одеси стосовно обставин діяльності ПП «СІ.ТІ.ДЖИ» не може бути належним доказом порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів зазначає, що податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по операціям з такими контрагентами.

Встановлені податковим органом будь-які факти незаконної діяльності контрагента платника податків повинні оцінюватися судом з урахуванням можливої обізнаності позивача щодо таких обставин, або наявної у позивача реальної можливості з'ясувати їх.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності вказаного контрагента на момент проведення з ним господарських операцій, в матеріалах справи відсутні.

Слід також зазначити, що під час проведення господарської операції із суб'єктом господарювання, що має ознаки фіктивності, платник податків може бути необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності свого контрагента і реально отримати товари (роботи чи послуги) від фізичних осіб, які діють від імені такого контрагента і мають наміри порушити податкове законодавство, або ж бути обізнаним щодо фіктивності такого контрагента, і використовувати його з метою незаконної конвертації грошових коштів, завищення своїх валових витрат та податкового кредиту.

При цьому в першому випадку дії платника податків є добросовісними, і такими, що не порушують приписи податкового законодавства, а в другому випадку його дії є незаконними, що вичиняються із прямим умислом на порушення норм податкового законодавства і тягнуть як податкову, так і кримінальну відповідальність.

У даній справі ДПІ не посилається на факти вчинення представниками позивача таких злочинних дій, і не надає докази притягнення посадових осіб позивача та осіб, які причетні до діяльності вищевказаного контрагента, до кримінальної відповідальності за такі дії.

Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій з вищевказаним контрагентом та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з ним, висновок ДПІ про завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Лише сам факт наявності господарських відносин з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента.

Такий висновок узгоджується із правової позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 року по справі №21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Стосовно механізму підтвердження платниками податків реальності тих господарських операцій, по яким були сформовані валові витрати та податковий кредит з ПДВ, слід зазначити, що Податковий кодекс України визначає лише вимоги щодо документального підтвердження задекларованих сум податкового кредиту та валових витрат, але таких порушень колегією суддів не виявлено.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки акту перевірки про відсутність реальних господарських операцій позивача із ПП «СІ.ТІ.ДЖИ» та завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат по операціям з цим контрагентом, є такими, що не підтверджені належними доказами, в зв'язку з чим винесені на підставі цього акту перевірки спірні податкові повідомлення-рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими.

Таким чином, постанова суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень є законною та обґрунтованою, а тому не підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 21 серпня 2013 року.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: Ю.М. Градовський А.Г. Федусик