Рішення № 33147592, 16.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10531/13 16.08.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер - Поліс" про відшкодування в порядку регресу 5 005,07 грн.суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Кірсанова К.О. (дов. № 64-1-4/38-ю від 25.12.2012 року)від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 16 серпня 2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (надалі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер - Поліс" (надалі по тесту - відповідач) про відшкодування в порядку регресу 5 005,07 грн., а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2013 року порушено провадження у справі № 910/10531/13, розгляд справи призначено на 02.07.2013 року.

17.06.2013 представник відповідача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав документи по справі.

20.06.2013 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист на виконання вимог ухвали суду від 06.06.2013 року.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 02.07.2013 року справу № 910/10531/13 передано для розгляду судді Босому В.П., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду від 02.07.2013 року суддя Босий В.П. прийняв справу № 910/10531/13 до свого провадження, розгляд справи призначено на 26.07.2013 року.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 18.07.2013 року справу № 910/10531/13 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2013 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/10531/13 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 02.07.2013 року.

Представник відповідача в судове засідання 26.07.2013 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 02.07.2013 року виконав частково, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2013 року розгляд справи було відкладено на 16.08.2013 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

05.08.2013 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

09.08.2013 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

У судовому засіданні 16.08.2013 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 16.08.2013 року не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, будинок 69, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та вказана в позові.

У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

13 грудня 2010 року між Публічним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (страховик) та Кульбачним Д.В. (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу (поліс № 19 - G - 036872), відповідно до умов якого страховик зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням або знищенням автомобіля марки "Daewoo", державний номер АА 7720 СВ.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.02.2011 року у м. Києві на пр. Червонозоряному, сталася ДТП за участю автомобіля марки "Daewoo", державний номер АА 7720 СВ та автомобіля марки "ТАТА", державний номер АА 0845 ІМ, яким керував Возненко С.М.

ДТП сталася в результаті порушення водієм автомобіля марки "ТАТА", державний номер АА 0845 ІМ правил дорожнього руху України, останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 09.03.2011 року у справі № 3-2613/11.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки "ТАТА", державний номер АА 0845 ІМ, за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Інтер - Поліс", що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/6480554 від 01.10.2010 року.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки "Daewoo", державний номер АА 7720 СВ отримав механічні пошкодження.

Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку № 1811 від 22.03.2011 року, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Експертно - асистуюча компанія" Легіон", вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки "Daewoo", державний номер АА 7720 СВ, в результаті його пошкодження при ДТП складає 5 938,44 грн.

Позивач, виходячи із звіту про визначення вартості матеріального збитку № 1811 від 22.03.2011 року, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Експертно - асистуюча компанія" Легіон" та враховуючи умови страхування, визначив розмір страхового відшкодування в сумі 5 517, 07 грн., про що склав страховий акт № 119654 від 01.04.2011 року.

Відповідно до умов договору добровільного страхування транспортного засобу (поліс № 19 - G - 0368727) від 13.12.2010 року, позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування на користь страхувальника в сумі 5 517, 07 грн., що підтверджується випискою про операції з рахунку позивача за 14.04.2011 року (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Зважаючи на вищенаведене, 29.01.2013 року позивач, з посиланням на статтю 27 Закону України "Про страхування" та статті 993, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 5 517, 07 грн.

У відповідь на вищевказану заяву відповідач надіслав на адресу позивача лист від 23.05.2013 року № 827, в якому повідомив про згоду Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер - Поліс" на виплату страхового відшкодування у заявленому розмір за мінусом: вартості замінених складових з урахуванням зносу, розрахованого у порядку встановленому законодавством у розмірі 903,07 грн.; податку на додану вартість (ПДВ) у розмір 922,40 грн. та безумовної франшизи у розмірі 510,00 грн. За розрахунком відповідача виплата страхового відшкодування становить 3 179,60 грн.

Проте, на момент подання позовної заяви, відповідачем страхове відшкодування на користь позивача сплачене не було.

Приймаючи до уваги ліміт відповідальності відповідача та розмір франшизи, які передбачені полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі № ВЕ/6480554 від 01.10.2010 року, позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 5 005, 07 грн.

Відповідач у відзиві на позов визнав позовні вимоги частково, а саме у розмірі 3 179,60 грн.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортним засобом "ТАТА", державний номер АА 0845 ІМ, яким керував Возненко С.М., спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому позивачем автомобілю марки "Daewoo", державний номер АА 7720 СВ.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Вина водія, який керував автомобілем "ТАТА", державний номер АА 0845 ІМ, встановлена у судовому порядку, останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 09.03.2011 року у справі № 3-2613/11.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки "ТАТА", державний номер АА 0845 ІМ, за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП, була застрахована Приватним акціонерним товариством страхова компанія "Інтер - Поліс" на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/6480554 від 01.10.2010 року. Вказаним полісом передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 500 000 грн., франшиза - 510,00 грн., строк дії полісу з 01.10.2010 року до 30.09.2011 року.

Пунктом 1.4 статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції чинній на момент укладання полісу № ВЕ/6480554) передбачено, що особи, відповідальність яких застрахована, - визначені в договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована згідно з цим договором, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-які особи, що експлуатують забезпечений транспортний засіб.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки "Daewoo", державний номер АА 7720 СВ відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/6480554 від 01.10.2010 року, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування транспорту засобу поліс № 19 - G - 0368727 від 13.12.2010 року, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Суд відхиляє твердження відповідача щодо розміру страхового відшкодування за мінусом ПДВ у розмірі 922,40 грн., з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 180.1. статті 180 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Норми цього пункту не застосовуються до операцій з ввезення на митну територію України фізичними особами (громадянами) чи суб'єктами підприємницької діяльності, які не є платниками податку, культурних цінностей, зазначених у пункті 197.7 статті 197 цього Кодексу;

4) особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи;

5) особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном.

Для цілей оподаткування господарські відносини між управителем майна з власної господарської діяльності та його діяльності з управління майном прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів. Норми цього підпункту не поширюються на управителів майна, які здійснюють управління активами інститутів спільного інвестування, фондів банківського управління, фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону;

6) особа, що проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у статті 172 Митного кодексу України), незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій із постачання товарів/послуг, визначеної пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством;

7) особа, що уповноважена вносити податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні платника податку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Страхове відшкодування за ремонт автомобіля марки "Daewoo", державний номер АА 7720 СВ внаслідок спірної ДТП сплачено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний центр", яке визначене платником податку на додану вартість відповідно до переліку платників податку на додану вартість, а тому у суду відсутні підстави зменшувати розмір страхового відшкодування на суму ПДВ.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до звіту № 1811 від 22.03.2011 року, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Експертно - асистуюча компанія" Легіон" вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки "Daewoo", державний номер АА 7720 СВ, в результаті його пошкодження при спірній ДТП визначено з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.

Враховуючи визначені полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/6480554 від 01.10.2010 року розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлену судом вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати у розмірі 5 005, 07 грн.

Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України та статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 5 005, 07 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" про стягнення з Приватного акціонерного товариства страхова компанія "Інтер - Поліс" 5 005, 07 грн. страхового відшкодування в порядку регресу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати з судового збору покладаються на відповідача, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства страхова компанія "Інтер - Поліс" (01033, м. Київ, вул. Володимирська, будинок 69, код ЄДРПОУ 19350062 з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (01042, м. Київ, пров. Ново-Печерський, 19/3, код ЄДРПОУ 16467237) 5 005 (п'ять тисяч п'ять) грн., 07 коп. заборгованості, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.08.2013 року

Суддя С.В. Стасюк