Постанова № 33143287, 22.08.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2013 р. справа№ 910/5821/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача - Приходько І.А., Дудник О.Є;

відповідача - Черей О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"

на рішення господарського суду м. Києва від 27.06.2013 р.

у справі № 910/5821/13 (судді - Бондарчук В.В., Копитова О.С., Спичак О.М.)

за позовом Українського консорціуму "Екосорб"

до Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"

про визнання недійсним договору застави цінних паперів

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року Український консорціум "Екосорб" (далі - позивач) звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - відповідач) про визнання недійсним договору застави цінних паперів № 281/09 від 13.04.2009 р., укладеного між позивачем та відповідачем.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.03.2013 р. порушено провадження у справі № 910/5821/13.

Рішенням господарського суду м. Києва від 27.06.2013 р. у справі № 910/5821/13 позовні вимоги Українського консорціуму "Екосорб" задоволено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 27.06.2013 р., відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Так, в апеляційній скарзі скаржник вказує на те, що Український консорціум "Екосорб" у передбачений законом спосіб набув право власності на іменні цільові безпроцентні облігації, придбані за договорами купівлі - продажу цінних паперів № 5-Б та 9-Б від 05.02.2009 р., а отже відповідно мав право передавати вказані цінні папери у заставу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2013 р. порушено апеляційне провадження у справі № 910/5821/13, а розгляд справи призначено на 22.08.2013 р.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2013 р. у зв`язку із перебуванням судді Дідиченко М.А. у відпустці склад суду змінено, визначено судову колегію у складі: головуючий суддя - Буравльов С.І., судді - Андрієнко В.В., Шапран В.В.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

05.02.2009 р. між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк», Товариством з обмеженою відповідальністю «Ферді Україна ЛТД», які є сторонами договору про відкриття кредитної лінії № 150/08 від 05.05.2008 р., разом з наступними змінами та доповненнями до нього: - додаткова угода № 1 від 28.05.2008 р.; додаткова угода № 2 від 12.06.2008 р.; додаткова угода № 3 від 13.06.2008 р.; додаткова угода № 4 від 17.06.2008 р.; додаткова угода № 5 від 23.06.2008 р.; додаткова угода № 6 від 26.06.2008 р.; додаткова угода № 7 від 04.07.2008 р.; додаткова угода № 8 від 16.07.2008 р.; додаткова угода № 9 від 17.07.2008 р.; додаткова угода № 10 від 21.07.2008 р.; додаткова угода № 11 від 25.07.2008 р.; додаткова угода № 12 від 18.08.2008 р.; додаткова угода № 13 від 19.08.2008 р.; додаткова угода № 14 від 20.08.2008 р.; додаткова угода № 15 від 28.08.2008 р.; додаткова угода № 16 від 07.10.2008 р.; угода про внесення змін № 1 від 23.05.2008 р.; угода про внесення змін № 2 від 11.06.2008 р.; угода про внесення змін № 3 від 04.07.2008 р.; угода про внесення змін № 4 від 30.09.2008 р.; угода про внесення змін № 5 від 03.10.2008 р.; угода про внесення змін № 6 від 05.11.2008 р.; угода про внесення змін № 7 від 10.11.2008 р.; угода про внесення змін № 8 від 20.11.2008 р., та Українським консорціумом «Екосорб» укладено договір № 1 про переведення боргу, відповідно до умов якого за згодою банку первісний боржник передає позивачеві всі свої боргові зобов'язання за основним договором, за яким первісний боржник є позичальником, а банк є кредитором (п. 1.1 договору про переведення боргу).

Згідно з п. 1.2 договору про переведення боргу на дату укладення цього договору розмір основного боргу за основним договором становить 8842437,00 доларів США та 8000000,00 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом, нарахованими станом на 05.02.2009 р. становить 519711,70 доларів США та 410970,04 грн., нарахована пеня за несвоєчасну сплату процентів становить: 12473,40 доларів США та 9411,95 грн. Загальний розмір заборгованості первісного боржника за основним договором, згідно курсу НБУ, встановленого на дату підписання цього договору становить 80604972,16 грн.

Пунктом 1.6 договору про переведення боргу передбачено, що, підписуючи зі своєї сторони цей договір, позивач зобов'язується не пізніше 5 робочих днів з дня укладення цього договору укласти із банком договір застави цінних паперів, а саме: 11633 шт. облігацій безпроцентних цільових (емітент - Український консорціум «Екосорб»).

05.02.2009 р. між Українським консорціумом "Екосорб" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ферді Україна ЛТД» (далі - продавець) укладено договір № 5-Б купівлі-продажу цінних паперів, за яким продавець зобов'язується передати у власність позивача, а позивач зобов'язується прийняти і оплатити пакет цінних паперів відповідно до умов цього договору: 265 шт. облігацій безпроцентних (цільових), міжнародний ідентифікаційний номер: UA4000029466, загальна вартість цінних паперів 1126250,00 грн.

Відповідно до п. 3.2 договору № 5-Б продавець зобов'язується в строк, передбачений п. 3.1 договору, надати розпорядження про списання ЦП, зазначених у п. 1 цього договору, з рахунку в цінних паперах продавця № 003298, у зберігача ЗАТ «Альфа-Банк» на рахунок в цінних паперах покупця № 301617 в депозитарії ВАТ «Міжрегіональний Фондовий Союз».

Згідно з п. 3.3 договору № 5-Б документом, що підтверджує факт здійснення переходу прав власності на ЦП на ім'я позивача, є виписка з його рахунку в цінних паперах.

З матеріалів справи, а саме з довідки про стан рахунку у цінних паперах № 301617 вбачається, що позивач є власником цінних паперів, придбаних ним за договором № 5-Б купівлі-продажу цінних паперів від 05.02.2009 р.

05.02.2009 р. між Українським консорціумом "Екосорб" та Товариством з обмеженою відповідальністю «КУА «Будівельні проекти» укладено договір № 9-Б купівлі-продажу цінних паперів, за яким продавець зобов'язується передати у власність позивача, а позивач зобов'язується прийняти і оплатити пакет цінних паперів відповідно до умов цього договору: 11368 шт. облігацій безпроцентних (цільових), міжнародний ідентифікаційний номер: UA4000029466, загальна вартість цінних паперів 48272700,32 грн.

Відповідно до п. 3.2 договору № 9-Б продавець зобов'язується в строк, передбачений п. 3.1 договору, надати розпорядження про списання ЦП, зазначених у п. 1 цього договору, з рахунку в цінних паперах продавця № 003301, у зберігача ЗАТ «Альфа-Банк» на рахунок в цінних паперах покупця № 301617 в депозитарії ВАТ «Міжрегіональний Фондовий Союз».

Згідно з п. 3.3 договору № 9-Б документом, що підтверджує факт здійснення переходу прав власності на ЦП на ім'я позивача, є виписка з його рахунку в цінних паперах.

З матеріалів справи, а саме з довідки про стан рахунку у цінних паперах № 301617 вбачається, що позивач є власником цінних паперів, придбаних ним за договором № 9-Б купівлі-продажу цінних паперів від 05.02.2009 р.

13.04.2009 р. між Українським консорціумом "Екосорб" та Публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк" укладено договір застави цінних паперів № 281/09, умовами якого передбачено, що позивач у забезпечення виконання зобов'язання, визначеного у ст. 2 цього договору, передає відповідачу у заставу облігації, зазначені у пункті 3.1 цього договору, а відповідач приймає їх у заставу та набуває право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави у повному обсязі переважно перед іншими кредиторами позивача, якщо інше не встановлено законом.

Підпунктом д) п. 1.4 договору № 281/09 встановлено, що предмет застави належить позивачеві на праві власності та не відчужений і не обтяжений жодним чином, зокрема не є об'єктом речових прав будь-якої третьої особи, не переданий у заставу, у довірчу власність або до статутного фонду третьої особи, не знаходиться у податковій заставі, не підлягає притриманню, не внесений у спільну діяльність, на нього не накладений арешт або заборона відчуження, він не є предметом спору, права жодної третьої особи не забезпечені предметом застави.

Відповідно до п. 2.1 договору № 281/09 заставою забезпечується виконання зобов'язання, що виникло на підставі основного договору або може виникнути на підставі нього у майбутньому, відповідно до якого відповідач має право вимагати, а відповідач зобов'язаний виконати наступні обов'язки.

Згідно з п. 3.1 договору № 281/09 предметом застави за цим договором є належні позивачеві на праві власності іменні цільові безпроцентні облігації серії К-UA4000029466 у кількості 11633 штуки, випущені позивачем у бездокументальній формі, дата випуску - 21.12.2007 р., дата погашення з 11.01.2011 р. по 10.07.2011 р., номінальною вартістю 4250,00 грн. за 1 штуку, загальною номінальною вартістю 49440250,00 грн.

За пунктом 3.2 договору № 281/09 предмет застави є власністю позивача, що підтверджується випискою про рух облігацій на рахунку у цінних паперах № 000100002252000000301617, відкритому у ВАТ «Міжрегіональний фондовий союз» за період з 01.04.2009 р. по 13.04.2009 р.

Відповідно до п. 5.1. договору № 281/09 відповідач набуває право звернення стягнення на предмет застави у будь-якому з наступних випадків: - невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою згідно з цим договором; - у випадку невиконання або неналежного виконання позивачем умов цього договору; - в інших випадках, передбачених законодавством України.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі ст. ст. 193, 202 ГК України та ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На думку позивача, він набув у власність передані в заставу облігації на підставі наступних договорів: - договору № 5-Б купівлі-продажу цінних паперів, укладеного 05.02.2009 р. між ТОВ «Ферді Україна Лтд» (продавець) та УК «Екосорб» (покупець) про придбання облігацій на загальну суму 1126250,00 грн.; - договору № 9-Б купівлі-продажу цінних паперів, укладеного 05.02.2009 р. між ТОВ «КУА «Будівельні проекти» (продавець) та УК «Екосорб» (покупець) про придбання облігацій на загальну суму 48272700,32 грн. Укладенням вищеназваних договорів купівлі-продажу цінних паперів позивач фактично здійснив їх викуп, що суперечить п. 14 Проспекта емісії випуску облігацій УК «Екосорб», за яким викуп облігацій емітентом не передбачено, а тому договір застави цінних паперів № 281/09 від 13.04.2009 р., укладений між Українським консорціумом "Екосорб" та Публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк", має бути визнаний судом недійсним.

За приписом ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно - правовими актами щодо окремих видів договорів.

Стаття 203 ЦК України встановлює умови чинності правочинів, а саме: законність змісту правочину, наявність у сторін необхідного обсягу цивільної дієздатності, наявність об'єктивно вираженого волевиявлення учасника правочину, його адекватність внутрішній волі, відповідність форми вчиненого правочину вимогам закону, спрямованість волі учасників правочину на реальне досягнення обумовленого ним юридичного результату.

Підставою недійсності правочину відповідно до ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Вимогами статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. (абз. 4 п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р.).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 7 постанови «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» від 06.11.2009 р. № 9, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Відповідно до п. 7 постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» від 06.11.2009 р. № 9, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Статтею 572 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про заставу» передбачено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до частин 2, 3 ст. 11 Закону України «Про заставу» заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно.

За змістом ч. 2 ст. 53 Закону України «Про заставу» застава цінного паперу, який не передається шляхом індосаменту, здійснюється за угодою заставодержателя і особи, на ім'я якої було видано цінний папір.

Таким чином, необхідною умовою для укладення договору застави та передачі майна у заставу є право власності або право застави у заставодавця на майно, що є предметом застави на момент укладення такого договору.

Колегія звертає увагу на те, що передані в заставу облігації по оспорюваному договору не видавалися на ім'я позивача, оскільки позивач сам видавав ці цінні папери на ім'я власника, тобто був їх емітентом. Перебування заставлених облігацій на рахунку позивача не підтверджує право власності позивача на них, а підтверджує перебування цих облігацій на рахунку позивача як емітента, що підтверджується наданою довідкою про стан рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, Український консорціум «Екосорб» є емітентом іменних цільових безпроцентних облігацій серії К-UA4000029466 у кількості 11 633 штуки, випущених у бездокументарній формі, дата випуску - 21.12.2007 р., дата погашення з 11.01.2011 р. по 10.07.2011 р., номінальною вартістю 4250,00 грн. за 1 штуку, загальною номінальною вартістю 49440250,00 грн., які передані у заставу за спірним договором.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 р. № 3480-ІV облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» емітент - юридична особа, Автономна Республіка Крим або міські ради, а також держава в особі уповноважених нею органів державної влади, яка від свого імені розміщує емісійні цінні папери та бере на себе зобов'язання за ними перед їх власниками.

Так, випустивши іменні цільові безпроцентні облігації серії К-UA4000029466, позивач розмістив емісійні цінні папери та взяв на себе зобов'язання за ними перед їх власниками.

Згідно з п. 18 ст. 1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» розміщення цінних паперів - відчуження цінних паперів у визначений проспектом емісії цінних паперів спосіб.

Отже, законодавство наділяє емітента лише правами щодо розміщення власних цінних паперів й передбачає, що за облігацією емітент виступає боржником, а власник облігації - кредитором.

Як зазначалося вище, Український консорціум «Екосорб» набув у власність передані в заставу облігації на підставі наступних

договорів: договору № 5-Б купівлі-продажу цінних паперів, укладеного 05.02.2009 р. між ТОВ «Ферді Україна Лтд» (продавець) та УК «Екосорб» (покупець) про придбання облігацій на загальну суму 1126250,00 грн.; договору № 9-Б купівлі-продажу цінних паперів, укладеного 05.02.2009 р. між ТОВ «КУА «Будівельні проекти» (продавець) та УК «Екосорб» (покупець) про придбання облігацій на загальну суму 48272700,32 грн.

Відповідно до п. 1 розділу І «Загальні положення» Положення про порядок здійснення емісії облігацій підприємств та їх обігу, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.07.2003 р. № 322 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.08.2003 р. за № 706/8027, викуп облігацій - придбання емітентом у власників оплачених ними облігацій цього емітента, що здійснюється під час обігу облігацій.

Таким чином, Український консорціум «Екосорб» укладенням вищеназваних договорів купівлі-продажу цінних паперів фактично здійснив їх викуп.

Разом з тим, Відповідно до п. 14 Проспекту емісії випуску облігацій Українського консорціуму «Екосорб» викуп облігацій емітентом не передбачено.

За таких обставин, оскільки положення договорів купівлі-продажу цінних паперів № 5-Б, № 9-Б від 05.02.2009 р. суперечать положенням Проспекту емісії випуску облігацій Українського консорціуму «Екосорб», положенням п. 18 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач права власності на придбанні цінні папери - іменні цільові безпроцентні облігації серії К-UA4000029466 у кількості 11633 штуки, випущених у бездокументарній формі, дата випуску - 21.12.2007 р., дата погашення з 11.01.2011 р. по 10.07.2011 р., номінальною вартістю 4250,00 грн. за 1 штуку, загальною номінальною вартістю 49440250,00 грн. не набув.

Таким чином, колегія суддів вважає, що при укладенні договору застави сторонами не було дотримано вимог: Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» (п. 18 ст. 1, ч. 2 ст. 2, ст. 7) відповідно до яких облігація є борговим цінним папером й визначає правовідносини між її емітентом (боржником) та власником (кредитором); умов Проспекту емісії облігацій, за яким викуп емітентом облігацій не передбачено; відчуження облігацій здійснюється при укладанні договору бронювання приміщення; Закону України «Про заставу» (ст. ст. 1, 11, 53), відповідно до яких застава є забезпечувальним правочином, і при передачі в заставу цінних паперів, заставодавцем може бути лише особа, на ім'я якої виданий цінний папір (власник, кредитор). Емітент є боржником по облігаціях, не отримує на своє ім'я власні цінні папери, а сам їх видає власникам. Боргове зобов'язання не може забезпечуватися іншим борговим зобов'язанням, оскільки це суперечить суті застави. Боргове зобов'язання може забезпечуватися кредиторськими вимогами, що відповідатиме змісту та меті застави згідно ст. 1 Закону України «Про заставу»; ст. 606 ЦК України щодо припинення зобов'язання у зв'язку із збігом в одній особі боржника та кредитора, а відтак і неможливістю передачі емітентом в заставу емітованих ним облігацій.

Вказане означає, що договір застави цінних паперів № 281/09 укладено з недотриманням вимог, встановлених ч. 1 ст. 203 ЦК України, наслідком чого є визнання спірного договору недійсним.

Щодо поданої відповідачем заяви про застосування строків позовної давності, в якій останній просить застосувати строк позовної давності, так як вказаний строк сплив 14.04.2012 р., оскільки законодавством встановлений загальний строк у три роки щодо вимоги про визнання недійсним договору, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Український консорціум «Екосорб» пред'являв позов до ПАТ «Альфа-Банк», ТОВ «Ферді Україна» про визнання недійсною третейської угоди, за наслідками розгляду якого постановою Вищого господарського суду України від 06.02.2012 р. у справі № 6/320-33/157 позов задоволено, визнано недійсною третейську угоду, оформлену п. 4.1 ст. 4 договору № 1 про переведення боргу, ст. 4 Додаткового договору від 05.02.2009 р. до договору про відкриття кредитної лінії № 150/08 від 05.02.2009 р.

Крім того, Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» у 2011 році ініціювало процедуру банкрутства Українського консорціуму «Екосорб» по заборгованості по договору про відкриття кредитної лінії № 150/08 від 05.05.2008 р., за наслідками якої ухвалою господарського суду м. Києва від 05.08.2011 р. порушено провадження у справі № 28/131-6 про банкрутство Українського консорціуму «Екосорб». 07.09.2011 р. винесено ухвалу підготовчого засідання, яка 13.12.2011 р. була скасована Київським апеляційним господарським судом.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що строк позовної давності у даній справі переривався та на день звернення позивачем до суду з позовом не є пропущеним.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Позивачем належними та допустимими доказами доведені обставини справи, на які він посилався як на підставу своїх вимог, а за таких обставин позовні вимоги Українського консорціуму "Екосорб" про визнання недійсним договору застави цінних паперів № 281/09 від 13.04.2009 р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 27.06.2013 р.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 27.06.2013 р. у справі № 910/5821/13 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/5821/13 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя Буравльов С.І.

Судді Андрієнко В.В.

Шапран В.В.