Ухвала суду № 33142441, 21.08.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/1733/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Шаповалова Т.М.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

при секретарі: Ковальчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача: Незговора В.Ю.

відповідача: Волощука В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шик і Блиск" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про скасування рішення , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Шик і Блиск" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької ОДПІ про скасування рішення. Позовні вимоги мотивовано тим, що Вінницькою ОДПІ було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Шик і Блиск" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахункам з контрагентом ТОВ "Арт-Візаж" за вересень 2011 року, за наслідками якої складено акт № 943/2205/34455065 від 19 березня 2013 року. На підставі висновків акту було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000852206 від 01 квітня 2013 року. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірним, просили податкове повідомлення-рішення скасувати.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 31.05.2013 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31.05.2013 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31.05.2013 року скасувати, дав пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав у повному обсязі, проти її задоволення заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, дав пояснення по суті апеляційної скарги, аналогічні викладеним в письмових запереченнях, що приєднані до матеріалів справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ "Шик і Блиск" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Вінницької міської ради 09.06.2006 року.

Вінницькою ОДПІ було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Шик і Блиск" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахункам з контрагентом ТОВ "Арт-Візаж" за вересень 2011 року, за наслідками якої складено акт № 943/2205/34455065 від 19 березня 2013 року.

Висновками вказаного акту зафіксовано наступні порушення: п.198.1, п.198.2, п.198.6, ст.198; п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами і доповненнями); перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період вересень 2011 року встановлено завищення податкового кредиту в сумі - 9890,3 грн. (вх.№9008884097 від 18.10.2011 року) та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі - 9890,3 грн. (вх.№9008884097 від 18.10.2011 року).

На підставі акту перевірки №943/2205/34455065 Вінницькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 01 квітня 2013 року №0000852206, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 9890,00 грн.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до п.п.14.1.181 ст.14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, крім іншого, у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно із п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст.198 ПК України).

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

У відповідності до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.3 ст. 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст.200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів, після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач включив до складу податкового кредиту за вересень 2011 року суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, які отримав під час проведення господарських операцій з контрагентом - ТОВ "Арт-Візаж".

Обґрунтовуючи зазначені в акті перевірки висновки, податковий орган посилається на неможливість підтвердження реальності здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання ТОВ "Мон Шері" - ТОВ "Арт-Візаж" - ТОВ "Шик і Блиск".

З матеріалів справи встановлено, що 11.11.2010 року між ТОВ "Арт-Візаж" (Постачальник) та ТОВ "Шик і Блиск" (Покупець) було укладено договір №61/10 (а.с.224-225) відповідно до умов якого ТОВ "Арт-Візаж" зобов'язується поставити, а ТОВ "Шик і Блиск" прийняти і оплатити товар на умовах у даному Договорі. Асортимент, кількість і ціна товару, що поставляється по даному Договору, визначаються у накладних, які оформляються сторонами при прийомі-передачі кожної партії товару. Загальна сума Договору складається із сум, зазначених в накладних, якими оформляєтьсяприйом-передача товару, поставленого на підставі даного Договору. Поставка товару проводиться окремими партіями протягом строку дії Договору. Датою поставки партії товару вважається дата прийому-передачі товару, зазначена у відповідній накладній. Відповідно до умов угоди про розірвання Договору поставки №61/10 від 11.11.2010 року вказаний Договір розірваний 25.07.2012 року.

На підтвердження виконання договору представником позивача було надано реєстр отриманих накладних за вересень 2011 року (а.с.44), податкові накладні (а.с.45-125), видаткові накладні(а.с.127-216), товарно-транспортні накладні(а.с.221-223) та банківську виписку(а.с.40-43).

Як на підставу для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства податковий орган послався на акт ДПІ у Солом'янському районі м.Києва від 24.07.2012 року №604/22-911/37313691 "Про неможливість проведення звірки ТОВ "Арт-Візаж" щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ "Мон Шері" за період з 01.09.2011 по 30.09.2011 року" (далі-акт "Арт-Візаж"), який міститься в матеріалах справи.

Відповідно до даного акту основним постачальником ТОВ "Арт-Візаж" у вересні 2011 року є ТОВ "Мон Шері", яке на підставі договору поставки від 04.01.2011 року зобов'язується поставити товар, а ТОВ "Арт-Візаж" (Покупець) - прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість (косметичні засоби).

При цьому зазначено, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Мон Шері" за номером 100314752 видане 16.12.2010 року анульовано 12.09.2011 року, та, крім того, ТОВ "Мон Шері" не відображено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2011.

Також, в акті перевірки міститься посилання на Висновок спеціаліста від 09 лютого 2012 року №33 Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м.Києві, відповідно до якого проведено почеркознавче дослідження документів фінансово-господарської діяльності ТОВ "Мон-Шері", в тому числі договору укладеного між ТОВ "Арт-Візаж" та ТОВ "Мон Шері" від 04 січня 2011 року. За результатами дослідження встановлено, що підписи від імені ОСОБА_4 в наданих на дослідження документах ТОВ "Мон Шері", в тому числі договору постачання з ТОВ "Арт-Візаж", виконані не ОСОБА_4, а ймовірно іншими особами.

На підставі викладеного, висновком акту перевірки ТОВ "Арт-Візаж" від 24.07.2012 року встановлено відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення ст.ст. 22, 185, п.198.3, 198.6 ст.198 ПК України по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємства-постачальника ТОВ "Мон Шері" та по операціях з продажу цих товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям у вересні 2011 року. Зазначено, що задекларований податковий кредит ТОВ "Арт-Візаж", сформований за рахунок податкових накладних контрагента-постачальника ТОВ "Мон Шері" за вересень 2011 року, сформований неправомірно та перевіркою не підтверджується; задекларовані податкові зобов'язання ТОВ "Арт-Візаж" за вересень 2011 року по ланцюгу товарів (робіт, послуг), придбаних у ТОВ "Мон Шері" сформовані неправомірно та перевіркою не підтверджуються. Але при цьому, в зазначеному акті, всупереч вимогам п.86.10 ст. 86 ПК України, не встановлено розмірів заниження чи завищення податкових зобов'язань ТОВ "Арт-Візаж". Враховуючи зазначені обставини, відповідачем зроблено висновок про відсутність факту реального здійснення господарських операцій по ланцюгу ТОВ "Мон Шері" - ТОВ "Арт-Візаж" - ТОВ "Шик і Блиск".

Разом із тим колегія суддів зауважує, що згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вищий адміністративний суд в Інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування. Відтак, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати зустрічних перевірок контрагента позивача та результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України. Крім того, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство не пов'язує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. У разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наявними в матеріалах справи доказами спростовується висновок податкового органу, що укладені позивачем договори не спрямовані на реальне настання господарських наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірність прийнятих на їх підставі рішень.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31 травня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 27 серпня 2013 року .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Залімський І. Г.