Постанова № 33141770, 21.08.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 серпня 2013 р. №820/5203/13-а

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді -Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання Ільницької І.Л.

представників : позивача - Михайлицької А.Ю., відповідача - Ящикової І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові справу за адміністративними позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоресурс і КО" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоресурс і КО", з адміністративним позовом до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби , в якому просить суд, скасувати податкові повідомлення-рішення Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000252220 від 05.06.2013 року, №0000262220 від 05.06.2013 року.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2013 року було замінено первинного відповідача - Індустріальну міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на належного відповідача - Індустріальну об'єднану Державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Харківській області.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що висновки податкового органу про вчинення ним порушень є помилковими, не доведеними належними доказами і спростовуються первинними документами підприємства, наполягав на правильності обчислення податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат з податку на прибуток підприємств.

Відповідач, Індустріальна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в письмових запереченнях та представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечував з посиланням на матеріали перевірки та стверджував, що оскаржувані рішення винесені у відповідності до норм діючого законодавства, є такими, що відповідають фактичним обставинам справи та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позов просив задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, просив відмовити в задоволені позову з підстав, що зазначені в запереченнях на адміністративний позов та матеріалах перевірки.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоресурс і КО" зареєстрований у встановленому законом порядку, як юридична особа, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів), знаходиться на обліку в Індустріальній об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області та є платником податку на додану вартість, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та довідкою про взяття на облік платника податку.

Індустріальною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби була проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоресурс і КО" (код ЄДРПОУ 32237716) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Будком Алон" (код ЄДРПОУ 34951473) за березень 2012 року, з ТОВ "Інтехліс" (код ЄДРПОУ 35245557) за липень 2011 року, з ТОВ "Електродизель" (код ЄДРПОУ 32949132) за травень 2012 року, про що складено акт № 1943/22-207/32237716 від 22.04.2013 року.

На підставі висновків акту перевірки № 1943/22-207/32237716 від 22.04.2013 року Індустріальною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби були винесені податкові повідомлення-рішення №0000252220 від 05.06.2013 року про завищення від'ємного значення по податку на додану вартість в загальному розмірі 118518 грн.; №0000262220 від 05.06.2013 року про визначення податкового зобов'язання з податку прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 186667,50 грн., у т.ч. за основним платежем -124445,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 62222,50 грн.

Як з'ясовано судовим розглядом, фактичною підставою для винесення податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті перевірки № 1943/22-207/32237716 від 22.04.2013 року висновки відповідача по взаємовідносинам з ПП "Будком Алон" про порушення п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, яке призвело до заниження до сплати в бюджет суми податку на прибуток на загальну суму 124445 грн., у тому числі: за 1 кв. 2012 року на суму 124445 грн.; п.198.3 п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, встановлено заниження позитивного значення (+) різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду (рядок 18) за березень 2012 року у сумі 118518 грн. та до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту звітного (податкового) періоду (рядок 24) за березень 2012 року у сумі 118519,0 грн.

Перевіряючи вказані висновки відповідача, а відтак і прийняті на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення, на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, суд виходить з такого.

Судом встановлено, що підставою для прийняття повідомлення - рішення № 0000252220 від 05.06.2013 року є висновок відповідача про порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України яке призвело до порушення п. 200.1 ст. 200 ПК України - до заниження позитивного значення (+) різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду за березень 2012 року у сумі 118518 грн., що призвело до порушення абз. 6 п. 200.4 ст. 200 ПК України та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту звітного (податкового) періоду (рядок 24) за березень 2012 року у сумі 118519,0 грн.

Згідно з матеріалами справи між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергоресурс і КО" (як замовником) та ПП "Будком Алон" (як підрядником) було укладено договір підряду № 07-12 від 27.02.2012 року. Згідно п.1.1 договору підряду підрядчик зобов'язується на свій ризик виконати за завданням

замовника : ремонтно-будівельні роботи нежитлового приміщення 3-го поверху в літ. "Р-10" за адресою: м. Харків, вул. Киргизька, 19, а замовник зобов'язується прийняти і сплатити виконані роботи. Роботи, передбачені пунктом 1.1, підрядчик зобов'язаний виконати зі своїх матеріалів, на своєму устаткуванні і своїми засобами (п.1.2 договору). Конкретний обсяг робіт, а також терміни їх виконання визначаються сторонами окремо (п.1.3 договору). Згідно п. 2.1 договору вартість робіт, що виконуються підрядчиком відповідно до цього Договору визначена сторонами - 711112 (сімсот одинадцять тисяч сто дванадцять) гривень 61 коп. (у т.ч. ПДВ - 118518 гривень 77 коп.). Оплата робіт за даною угодою проводиться замовником на підставі акту здачі-приймання виконаних робіт (п.2.2 договору) в строк, узгоджений сторонами, Підрядчик передає замовникові виконані

роботи (п.3.1 договору). Додатковою угодою до договору № 07-12 від 27.02.2012 року визначено, що оплата по договору повинна бути здійснена в строк до 31.05.2014 року.

Актом приймання виконаних робіт за березень 2012 року від 30.03.2012 року №1 на суму 711112,61 грн. (в тому числі ПДВ -118518,77 грн.), договірною ціною № 1, розрахунком загальновиробничих витрат до договірної ціни № 1-2, локальним кошторисом № 1, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за березень 2012 року та відомістю ресурсів за березень 2012 року, а також податковою накладною від 30.02.2012 р. № 184 на суму 711112,61 грн., у тому числі ПДВ - 118518,77 грн., підтверджується виконання зобов'язань за договором підряду № 07-12 від 27.02.2012 року. (а.с. 57-78)

Оплата за вищевказаним договором була проведена у безготівковій формі на суму 424112,61 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

Сума податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною ТОВ "Енергоресурс і КО" включено до податкового кредиту березня 2012 року.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 201 Податкового кодексу України. Виходячи із змісту положень наведеної норми права, формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Згідно з п.п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Норми п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлюють, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.8 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п. 201.1, п. 201.4, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняли втрату означеною накладною юридичного статусу первинного документу судом не виявлено.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Дата виникнення податкових зобов'язань платника ПДВ визначається згідно з нормами ст. 187 Податкового кодексу України, а дата виникнення податкового кредиту визначається, згідно з нормами ст. 198 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що сума податкового кредиту підтверджена податковою накладною, внесеною до Єдиного реєстру податкових накладних, не має недоліків та відповідає вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. В свою чергу, ця податкова накладна складена на підставі договору.

Факт придбання послуг (робіт) підтверджується документально первинними бухгалтерськими документами, що були надані до суду а саме: договором підряду № 07-12 від 27.02.2012 року, актом приймання виконаних робіт за березень 2012 року № 1 від 30.03.2012 року, договірною ціною № 1, розрахунком загальновиробничих витрат до договірної ціни № 1-2, локальним кошторисом № 1, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за березень 2012 року та відомістю ресурсів за березень 2012 року, а також податковою накладною від 30.02.2012 р. № 184., платіжними дорученнями щодо частково проведеного розрахунку в сумі 424112,61 грн. та акту звірки взаєморозрахунків.

Відповідно до п.1.2 договору № 07-12 від 27.02.2012 року підрядчик виконував підрядні роботи зі своїх матеріалів, на своєму устаткуванні і своїми засобами. Вказані матеріали, засоби і устаткування зазначені в відомості ресурсів до договірної ціни на виконання ремонтно -будівельних робіт нежитлових приміщень 3-го поверху в літ. Р-10 за адресою м. Харків, вул. Киргизька, 19, яка міститься в матеріалах справи.

ТОВ "Будком-Алон" має відповідну ліценцію на будівельну діяльність серії АВ № 316754 від 13.06.2007р. (а.с. 54)

Судом не встановлено невідповідності даних податкової накладної фактичним обставинам. Як свідчать матеріали справи, факт здійснення господарської операції у перевіряємому періоді підтверджується документально.

На час видачі податкової накладної підрядник ПП "Будком Алон" був зареєстрований в установленому законом порядку, знаходився на обліку в податковому органі, мав статус платників ПДВ, свідоцтво платника ПДВ не було анульовано на момент укладання та виконання угоди (а.с. 51-56), докази що спростовують ці обставини відповідачем до суду не надано.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечує проти правильності оформлення податкової накладної, яка виписувалася ПП "Будком Алон", та по якій позивач скористався правом на формування податкового кредиту.

В ході перевірки відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, не встановлено у позивача, наміру отримати за вищевказаним договором підряду інший результат, ніж виконання будівельних робіт на об'єкті розташованому за адресою : м. Харків, вул. Киргизька, 19. Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цим договором підряду, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач до суду не подав.

Як вбачається з акту № 1943/22-207/32237716 від 22.04.2013 року, в ході перевірки для доведення недотримання суб'єктом підприємницької діяльності вимог Податкового кодексу України відповідач посилається на акт від 25.07.2012р. №326/153/34951473 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП "Будком Алон" (код ЄДРПОУ 34951473) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за січень-липень 2012 року».

Ст. 16 Податкового кодексу України передбачає, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно Порядку ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві (затверджено постановою КМУ від 05.12.2007р. №1396; далі за текстом -Порядок №1396), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27.01.2009р. №47, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.03.2009р. за №226/16242; далі за текстом -Ліцензійні умови № 47) моменту видачі суб'єкту господарювання ліцензії на провадження господарської діяльності у сфері будівництва передує процедура перевірки відповідним суб'єктом владних повноважень - органом ліцензування відповідності такого суб'єкта господарювання визначеним законодавством організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам.

Таким чином, зазначене підприємство має право здійснювати вказану діяльність та наявність такої ліцензій підтверджує відповідність його організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам. Доказів скасування зазначеної ліцензій відповідачем до суду не подано.

При цьому суд зазначає, що вищевказаний акт підтверджує відсутність розбіжностей в декларуванні податкових зобов'язань та податкового кредиту за березень 2012 року між зазначеними контрагентами (а.с. 169), окрім того вказаний акт з огляду на приписи Постанови КМУ № 1232 від 27.12.2010р. «Про затвердження порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок» лише фіксує факт неможливості вчинення дій з проведення звірки та не може містити висновку щодо відсутності факту здійснення господарської діяльності, оскільки первинні документи при цьому не досліджувались.

Крім того, неправомірність дій податкового органу, щодо проведення перевірки за результатом якої було складено акт від 25.07.2012р. №326/153/34951473 відносно ПП "Будком Алон", було встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, наявного в матеріалах справи.

При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за договором підряду відповідач суду за правилами ч.2 ст.71 КАС України не подав, а судом самостійно таких доказів не виявлено.

Наведене вище свідчить про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суму, яка підтверджена податковою накладною, складеною ПП "Будком Алон". За таких обставин твердження відповідача про заниження податкового кредиту, з викладених в акті перевірки підстав не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність висновку податкового органу стосовно порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергоресурс і КО" вимог п.198.3 п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що було підставою для висновку про порушення п. 200.1 ст. 200 ПК України та абз. 6 п. 200.4 ст. 200 ПК України.

Щодо встановленого відповідачем порушення п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, слід зазначити наступне.

Відповідно до приписів п. 14.1.27 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Визначення господарської діяльності відображене в п 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 134.1.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з абз. 1 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як досліджено вище матеріалами справи, факти отримання послуг (робіт), проведення розрахунків, підтверджується договором, податковою накладною, платіжними дорученнями, актом, кошторисом.

Судом встановлено, що факт придбання позивачем послуг (робіт) у березні 2012 року у ПП "Будком Алон" здійснювався саме в межах господарської діяльності, що підтверджено первинними документами. Об'єкт на якому виконувалися ремонтно - будівельні роботи, а саме нежитлові приміщення 3-го поверху в літ. Р-10 за адресою м. Харюв, вул. Киргизька, 19 належали на праві приватної власності позивачу ТОВ "Енергоресурс і КО", згідно витягу про державну реєстрацію прав за № 33306968 від 27.02.2012 року та договору купівлі - продажу від 04.10.2011 року.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та довідки Головного управління статистики у Харківській області від 14.11.2012 року одним з основних видів діяльності позивача є надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Факт використання вказаного приміщення у господарській діяльності позивача, відповідно до його видів діяльності підтверджується договорами оренди № 224/12-ор від 27.12.2012р., № 177/12-ор від 08.10.2012р., № 163/12-ор від 01.09.2012р., що містяться в матеріалах справи.

З огляду на приписи п. 139.1.5 ст. 139 та п. 144.1 ст. 144 ПК України платник податку має право віднести витрати на ремонт основних засобів до складу валових в межах десяти відсотків від сукупної балансової вартості всіх груп основних засобі, що підлягають амортизації на початок року.

Сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат (п.146.12 ст. 146 ПК України)

З наданої до суду довідки позивача №20 від 10.07.2012 року та декларації з податку на прибуток, судом встановлено, що віднесення таких витрат до складу валових вчинено в межах десяти відсоткового ліміту, встановленого законом.

З урахуванням вищевикладеного, суд встановив, що позивач мав право на формування витрат по операціях з ПП "Будком Алон", за перевіряємий період, адже дані витрати підтверджені первинними бухгалтерськими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, мають всі обов'язкові реквізити, які визначені діючим законодавством, є в наявності у позивача.

Під час розгляду справи, судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст укладеного договору не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Суд встановив, що укладений договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване заниження позивачем в цьому випадку податкового кредиту з податку на додану вартість, а також суми витрат, відповідач суду не подав, а судом таких обставин не встановлено.

Суд відмічає, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарської операції, суму за якою позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість та витрат при обчисленні податку на прибуток. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, видані контрагентом, за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Отже суд приходить до висновку про відсутність в діях позивача порушень вимог п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України при формуванні витрат за даними взаємовідносинами.

У зв'язку з тим, що відсутній об'єкт донарахування з податку на прибуток та податку на додану вартість, суд приходить до висновку про відсутність підстав застосування штрафної (фінансової) санкції передбаченої п.п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

З огляду на викладене, вимоги позивача про скасування податкових повідомлень - рішень №0000252220 від 05.06.2013 року, №0000262220 від 05.06.2013 року обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись Податковим кодексом України, ст.ст. 7-11, 71, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоресурс і КО" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000252220 від 05.06.2013 року, №0000262220 від 05.06.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31217206784011, платник - УДКСУ у Червонозаводському районі м.Харкова, МФО 851011, код ЄДР 37999628, юридична адреса: м.Харків, вул. Плеханівська 29) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоресурс і КО" (юридична адреса: 61128, м. Харків, пр. П'ятдесятиріччя СРСР б. 149, код 32237716) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 00 коп.).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 27 серпня 2013 року.

Суддя Волошин Д.А.