Ухвала суду № 33140221, 27.08.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Справа №22ц/778/2619/13 Головуючий у 1 інстанції: Козлова Н.Ю.

Суддя-доповідач: Каракуша К.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Бєлки В.Ю.

суддів: Каракуші К.В.

Глазкової О.Г.

при секретарі: Бурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Розівського районного суду Запорізької області від 09 січня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2012 року ПАТ «ВТБ Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів.

У позові зазначалось, що 21 липня 2009 року відповідачем було отримано валютний переказ № 94213617, сума якого склала 3 355 євро. Пізніше було встановлено, що фактичний розмір переказу, який надійшов 21.07.2009 року становить 55 євро. Таким чином, відповідач без жодних правових підстав отримав грошові кошти у розмірі 3 300 євро. 29 жовтня 2012 року позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу, згідно якої позивач вимагав повернення безпідставно отриманих коштів. Проте, відповідачем не повернуто вказані кошти.

У зв'язку з вказаними обставинами, позивач просив суд стягнути з відповідача безпідставно отримані грошові кошти в сумі 33 627 грн. та судові витрати.

Заочним рішенням Розівського районного суду Запорізької області від 09 січня 2013 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ВТБ Банк» грошові кошти в розмірі 33627 грн. та судові витрати, а всього грошових коштів в сумі 33963 грн. 27 коп.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ст. 1212 ЦК України, якою встановлені загальні положення про зобов"язання у зв"язку з набуттям майна без достатньої правової підстави, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов"язана повернути потерпілому це майно.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Судом встановлено, що 21 липня 2009 року ОСОБА_3 у приміщенні Запорізького відділення № 7 ВАТ „ВТБ Банк", правонаступником якого є ПАТ „ВТБ Банк", на підставі заяви № 341667 про видачу готівки (а.с.7) отримав кошти у розмірі 3355 Євро, як направлений з країни Іспанія на його ім'я через міжнародну платіжну систему „Money Gram" валютний переказ №94213617 (а.с.6).

За повідомленням „Money Gram" , отриманим ВАТ „ВТБ Банк" 18.12.2009 року, фактично направлена з Іспанії на ім'я ОСОБА_3 сума переказу за реєстраційним № 94213617 від 21.07.2009 року складала не 3355 Євро, а 55 Євро(а.с.9).

По факту завищення дійсних сум переказів, що перераховувались на ім'я шести осіб, у тому числі і ОСОБА_3, які з цією метою надавали свої паспортні дані іншим особам, яким в подальшому і передавали кошти, що отримували в банку в якості переказів, постановою слідчого СВ ЗМУ ГУ МВС України в Запорізькій області від 13.11.2009 року було порушено кримінальну справу(а.с.30).

Заперечень щодо факту отримання грошового переказу саме у сумі 3355 Євро та щодо обставин, викладених у постанові від 13.11.2009 року про порушення кримінальної справи, ОСОБА_3 суду не надавав і в апеляційній скарзі такі заперечення також не наведені.

Відповідно до ст.ст. 10,60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 64 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування сулжбового характеру або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з письмового повідомлення „Money Gram" від 18 грудня 2009 року № 001/181209 , направленого ВАТ „ВТБ Банк", як учаснику зазначеної міжнародної платіжної системи, сума переказу за реєстраційним №94213617, що 21.07.2009 року була направлена з Іспанії на ім'я ОСОБА_3, складала 55 Євро(а.с.9), а одержана у той же день відповідачем сума готівки за переказом із вказаним реєстраційним номером складала 3355 Євро(а.с.7-8).

Право банку проводити моніторинг з метою ідентифікації помилкових та неналежних переказів, суб"єктів помилкових та неналежних переказів та вжиття заходів із запобігання або припинення зазначених переказів передбачено ст. 40-1 Закону України від 05.04.2001 року „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", а право банку укладати договори з платіжними організаціями міжнародних платіжних систем, про участь у відповідних системах визначено у ст. 12 вказаного Закону.

За вимогами ст. 35 цього Закону неналежний отримувач зобов"язаний протягом трьох робочих днів від дати надходження повідомлення банку-порушника про здійснення помилкового переказу ініціювати переказ еквівалентної суми коштів банку-порушнику, за умови отримання повідомлення цього банку про здійснення помилкового переказу.

Спори між банком-порушником та неналежним отримувачем щодо помилкового переказу розглядаються у судовому порядку.

Направлене банком ОСОБА_3 письмове повідомлення від 29.10.2012 року про помилковість здійснення 21.07.2009 року видаткової операції з видачі йому валютного переказу №94213617 у сумі 3355 Євро замість суми 55 Євро та з вимогою про повернення у строк до 02.11.2012 року безпідставно отриманих коштів у сумі 3300 Євро, отримане ним (а.с.11-12), було залишено без задоволення , отже передбачений ст. 35 Закону обов"язок щодо ініцювання повернення зайво отриманих коштів у встановлений банком строк відповідачем виконаний не був.

Дослідивши зазначені обставини справи та надавши оцінку наданим по справі доказам у їх сукупності, суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь банку 33627гр., що становить еквівалент 3300 Євро за курсом на 16.11.2012 року, як набутих ним безпідставно.

За визначенням ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду із вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки(ст. 257 ЦК).

Відповідно до ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а за зобов"язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Отже враховуючи, що про фактичну суму направленого 21.07.2009 року на ім"я ОСОБА_3 у системі „Money Gram" грошового переказу № 94213617 банк довідався із отриманого у грудні 2009 року повідомлення, а встановлений у повідомленні відповідачу строк для виконання ним обов'язку щодо повернення безпідставно отриманих за вказаним переказом коштів був визначений до 01.11.2012 року, доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку позовної давності при зверненні до суду 11.12.2012 року із вимогами до ОСОБА_3 про стягнення коштів, як безпідставно отриманих, спростовуются встановленими по справі фактичними обставинами.

Посилання апелянта в судовому засіданні на те, що у ході розслідування кримінальної справи злочинність наміру чи неправомірність дій ОСОБА_3 при отриманні ним валютого грошового переказу не встановлені, правових наслідків не мають, оскільки за положеннями ст. 1212 ЦК України, яка поширюється на спірні правовідносини, обов'язок особи повернути безпідставно набуте або збережене майно не залежить від того, чи було таке набуття чи збереження результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином, доводи апелянта у скарзі про пропуск позивачем строку позовної давності та заявлені у судовому засіданні посилання апелянта про непричетність до злочинних діянь колегією суддів перевірено та вони визнані неприйнятними.

Заперечення апелянта щодо підписанта повідомлення про дійсні суми переказів є безпідставними, оскільки вказане повідомлення підписано регіональним менеджером підтримки агентів, в тому числі, а не лише, як вважає апелянт, по країнам СНД та Ізраїлю(а.с.9).

Тому рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, передбачених ст. 309 ЦПК України підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Розівського районного суду Запорізької області від 09 січня 2013 року по даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: