Ухвала суду № 33129730, 20.08.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/1687/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Н.В.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Мельник-Томенко Ж. М.

за участі:

представника позивача: Онофрійчука В.В.

представника відповідача: Кубика М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом державного підприємства "Тульчинське лісомисливське господарство" до Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2013 року державне підприємство "Тульчинське лісомисливське господарство" (далі - ДП "Тульчинське лісомисливське господарство", позивач) звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Тульчинському районі (відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 р. відповідача - Державну податкову інспекцію у Тульчинському районі Вінницької області її правонаступником - Немирівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

Представник відповідач в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведена планова документальна перевірка Державного підприємства "Тульчинське лісомисливське господарство" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р. та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012р.

За результатами перевірки складено акт №102/7/22/00991479 від 11.03.2013 р.

В ході перевірки виявлені та зафіксовані в акті порушення позивачем вимог:

- п.п. 198 "г" п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість на 58335,00 грн.;

- п. 135.1, п. 135.2 ст. 135, п.п. 137.1.1 ст. 137, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 , п. 138.8 ст. 138 ПК України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на прибуток на 141578,00 грн.;

- п.п. 168.1, п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п.176.2 "б" ст. 176 ПК України, шляхом заниження суми податку на доходи фізичних осіб на 4933,93 грн.

Не погоджуючись із деякими положеннями вказаного акту позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. За результатами розгляду первинної скарги позивача прийнята Відповідь №1428/7/22/-204 від 27.03.2013 р., згідно із якою висновки акту перевірки №102/7/22/00991479 від 11.03.2013 р. визнані обґрунтованими, а також донараховано позивачу зобов'язання з податку на додану вартість на суму 16425,68 грн.та з податку на прибуток на суму 34800,34 грн.

На підставі висновків перевірки та відповіді №1428/7/22/-204 від 27.03.2013 року відповідач виніс податкові повідомлення-рішення форми «Р» №00000102200 від 27.03.2013 року, яким збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 91681 грн., податкове повідомлення - рішення форми «Р» №00000112200 від 27.03.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 176379 грн., а також податкове повідомлення - рішення форми «Р» №0000271700 від 01.04.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 700098,74 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ДП "Тульчинське лісомисливське господарство", суд першої інстанції виходив з того, що висновки перевірки щодо встановлення порушень позивачем вимог діючого законодавства при здійсненні господарської діяльності є необґрунтованими, а тому винесені на їх підставі податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається із акту перевірки (т.1 а.с.114), висновку про порушення позивачем вимог законодавства при формуванні податкових зобов'язань з ПДВ відповідач дійшов з огляду на непов"язаність їх господарською діяльністю ДП "Тульчинське лісомисливське господарство" операцій із ПП «Агза-Ліс», а тому позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту суму ПДВ, сплачену у вартості придбаних у вказаного контрагента товарів.

Відповідно до п.14.1.36 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем в листопаді 2009 року було придбано у ПП "Агза - Ліс" паркетну дошку на суму 350011,20 грн., в т.ч. ПДВ 58335,20 грн. Реальність даної господарської операції підтверджується видатковою накладною №РН -121 від 27.11.2009 року (т.1 а.с.13), податковою накладною №167/1 від 27.11.2009 року (т.1 а.с.14).

27.12.2009 року між ДП "Тульчинське лісомисливське господарство" та ПП "Агза-Ліс" був укладений договір про відповідальне зберігання, відповідно до умов якого ПП "Агза - Ліс" (Зберігач) зобов'язувалось прийняти від ДП "Тульчинське лісомисливське господарство" (Надавач) на відповідальне зберігання паркетну дошку, та повернути її в строки та на умовах, передбачених договором (а.с.15-16 т. 1). На момент укладення даного договору у ПП "Агза-Ліс" існувала заборгованість перед позивачем, а тому підприємства відповідними актами здійснили зарахування взаємних вимог.

ПП "Агза-Ліс" не повернуло товар з відповідального зберігання та не сплатив кошти в погашення решти заборгованості, тому позивач звернувся до Господарського суду з позовом про її відшкодування. Рішення Господарського суду Вінницької області у справі № 7/231/2011/5003 від 05.10.2011 року позовні вимоги ДП "Тульчинське лісомисливське господарство" задоволено та стягнуто з ПП "Агза-Ліс" заборгованість.

Суд зазначає, що викладені вище обставини були досліджені під час розгляду справи Господарським судом Вінницької області, також були досліджені під час перевірки та не заперечувались представниками сторін у ході розгляду справи.

Аналізуючи рішення Господарського суду Вінницької області про стягнення заборгованості, відповідач вказав, що господарські операції позивача з ПП "Агза-Ліс" не відносяться до господарської діяльності позивача.

Однак, вказане рішення Господарського суду Вінницької області у справі від 05.10.2011 року свідчить про наявність відповідних правовідносин між підприємствами та про наявність їх документального підтвердження.

Крім того, відповідно до матеріалів справи, одним із видів діяльності позивача є лісомисливське господарство, а зазначена паркетна дошка була закуплена у ПП "Агза-Ліс" для проведення ремонтів у приміщеннях лісництв, які входять до складу підприємства позивача.

Наведені обставини свідчать про наявність зв'язку вказаних господарських операцій із господарської діяльністю позивача, що вказує на необґрунтованість висновків податкового органу в цій частині.

Донарахування позивачу зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 16425,68 грн. на підставі відповіді №1428/7/22/-204 від 27.03.2013 року здійснене податковим органом з огляду на неправомірне включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених позивачем за результатами операцій з ТОВ "Інтерстрой-Н", які не були підтверджені відповідними податковими накладними.

Дана позиція відповідача є безпідставною, оскільки по-перше, в ході судового засідання судом першої інстанції досліджені податкові накладні, виписані ТОВ "Інтерстрой-Н", а по-друге ненадання даних накладних жодним чином не відображене в акті перевірки, який відповідно до ст.86 ПК України є єдиним документом в якому фіксуються результати перевірок та виявлені в ході перевірки порушення.

Викладені в акті перевірки висновки відповідача щодо заниження суми податку на прибуток на 141578,00 грн. не заперечувались позивачем. Разом з цим, відповіді №1428/7/22/-204 від 27.03.2013 року вказано, що внаслідок надходження до податкового органу додаткової інформації, щодо неможливості СПД ОСОБА_4 одноосібно здійснювати господарську діяльність, встановлено порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", та п..44.1, п.44.2, ст.44, п.138.2, п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України. На підставі викладеного, позивачу додатково нараховано зобов'язання з податку на прибуток на суму 34800,34 грн.

Суд критично ставиться до таких висновків податкового органу, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем та ФОП ОСОБА_4 укладено договір підряду на проведення лісозаготівельних робіт №3 від 24.01.2011 року та договір на проведення рубки формування та оздоровлення лісів № 37 від 01.02.2011 року(т.1 а.с. 25-30). Зазначені договори містять додатки, у яких зазначено види рубки лісів. Факт виконання таких робіт підтверджується відповідними актами здачі-прийняття виконаних робіт (т.1 а.с.32-41). Крім того, у судове засідання представник позивача надав довідку, у якій детально описано усі господарські операції позивача з ФОП ОСОБА_4, з посиланнями на первинні документи, які також додані до матеріалів справи ( т.1 а.с.146-250, т.2 а.с.1-71).

Таким чином, зважаючи на ті обставини, що податковим органом під час проведення перевірки не було встановлено вищезазначене порушення, а реальність здійснення операцій була доведена позивачем під час розгляду справи, висновки податкового органу щодо порушення позивачем п.п.5.3.9 п.5.3 ст. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", та п..44.1, п.44.2, ст.44, п.138.2, п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.

Колегія суддів, оцінюючи правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, бере до уваги факт часткового визнання позивачем встановлених перевіркою порушень. Разом з тим, погоджується із висновком суду першої інстанції, що наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення відповідача вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, якщо цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та без неї оспорюваний акт в іншій частині не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

У даному випадку, за наявності обставин, які свідчать про помилкове нарахування податковим органом частини податкових зобов'язань, суд не може визнати протиправним рішення податкового органу в якійсь сумі.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень форми "Р" №00000102200 від 27.03.2013 року та № 00000112200 від 27.03.2013 року в цілому.

Відповідно до п.4 акту перевірки зафіксовано порушення п.п. 168.1, п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п.176.2 "б" ст. 176 ПК України, в результаті чого позивачу було донараховано основного платежу по податку на доходи фізичних осіб в сумі 4933,93 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 1233,48 грн. (т.1 а.с.144-145). З такими висновками податкового органу позивач погодився та підписав акт.

Разом з цим, 10.04.2013 року на адресу позивача надійшло податкове повідомлення - рішення форми Р №0000271700 від 01.04.2013 року, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 700098,74 грн.

Колегія суддів вважає дане донарахування безпідставним, а надійшло податкове повідомлення - рішення форми Р №0000271700 від 01.04.2013 року протиправним, виходячи з наступного.

Як вбачається із акту перевірки, позивач подавав до податкового органу розрахунки форми №1-ДФ за 1-4 квартали 2011 року та за 1- 4 квартали 2012 року, у яких самостійно визначив та задекларував свої податкові зобов'язання у сумі 509627,09 грн. Наявність даного узгодженого зобов'язання позивач не заперечував та погасив її, що підтверджується матеріалами справи ( т.2 а.с.80-103).

Відповідно до п.58.1 ст.58 ПК України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно із п. 59.1 ст.59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Однак, під час винесення податкового повідомлення-рішення форми Р №0000271700 від 01.04.2013 року крім суми, самостійним донарахованої податковим органом, включила ще суму узгодженого податкового боргу по податку з доходів фізичних осіб, що є протиправним, так як податковий орган повинен був надіслати платнику податкову вимогу, а у разі її невиконання - звернутися до суду про примусове стягнення.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 27 серпня 2013 року .

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Мельник-Томенко Ж. М.